Класифікація цінних паперів

Залежно від того є цінний папір об'єктом інвестування чи об'єктом  для спекуляцій, можна (нехай навіть і умовно) виділити інвестиційні та спекулятивні папери. Щоб стати об'єктом  інвестування, перші повинні бути досить ефективним фінансовим інструментом. Що стосується інших, то ними не обов'язково повинні бути цінні папери в повному  розумінні цього слова. Спекулятивними можуть бути і різні сурогатні  папери. Якщо для інвестиційних паперів  важлива стабільність їх курсу, то для  спекулятивних якраз навпаки - його перепади.

Можна виділити також цінні  папери, які офіційно визнані, і цінні  папери, які задовольняють всю  або частину вимог, які до них  пред'являються, але на даний момент офіційно не перебувають в списку цінних паперів. До теперішнього часу цінними паперами офіційно визнані  акції, сертифікати акцій, державні облігації, облігації, вексель, депозитний і ощадний сертифікати, банківська ощадна книжка на пред'явника, коносамент, приватизаційні цінні папери (сертифікат), цінні папери в іноземній валюті, а також товаророзпорядчі документи, які передаються заставодержателем  при заставі товарів. Крім того, сюди входять чеки, опціони, ф'ючерси. Можна  відмітити також папери традиційні і нетрадиційні. Перші - це, як правило, основні папери, а другі - похідні. Останнім часом завдяки фінансовому  інжинірингу все більше з'являється  гібридних паперів - паперів проміжного типу, що поєднують в собі ознаки різних паперів. Прикладом цього  є поява облігацій з ознаками акцій.

Крім перелічених видів  і типів цінних паперів, що є за своєю економічною природою фіктивним  капіталом першого порядку, в  практиці фондової біржі широко застосовуються також похідні цінні папери - фіктивний капітал другого і третього порядків. До них належать депозитні свідоцтва і варанти, сертифікати інвестиційних фондів та компаній, опціони і ф'ючерси.

Розглянемо спочатку цінні  папери першого порядку, тобто ті, які підприємства, державні та муніципальні органи використовують для фінансування своєї діяльності.

Акція - цінний папір без  установленого строку обігу, що засвідчує  внесення певного паю в статутний  фонд акціонерного товариства, дає  право на участь в управлінні ним  та на отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також  на участь в розподілі майна у  випадку ліквідації товариства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником  певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в  передбачений строк з виплатою фіксованого  процента (якщо інше не передбачено  умовами випуску). Облігації відрізняються  від акцій головним чином тим, що їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має  права голосу на зборах акціонерів.

Державне казначейське зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що на добровільних засадах розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету  і дають право на одержання  фіксованого доходу. Казначейські зобов'язання випускаються на такі строки:

* до одного року (короткострокові);

* від 1 до 5 років (середньострокові);

* від 5 до 10 років (довгострокові).

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування  коштів, що надає його власнику право  по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Має  місце випуск сертифікатів як іменних, так і на пред'явника. Проте в  обіг і на ринок можуть надходити  тільки сертифікати на пред'явника, адже продаж (відчуження) іменних сертифікатів, за законодавством, є недійсним.

Вексель - цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове  зобов'язання векселедавця сплатити після  настання певного строку визначену  суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

В усьому світі за питомою  вагою основу обігу цінних паперів  складають акції та облігації. Тому варто детальніше розглянути їх види і характеристики.

1. Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила , і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.  
    
   2. Цінні папери за порядком їх розміщення поділяються на емісійні та неемісійні.  
    
   Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання .  
    
   До емісійних цінних паперів належать:  
    
   акції;  
    
   облігації підприємств;  
    
   облігації місцевих позик;  
    
   державні облігації України;  
    
   іпотечні сертифікати;  
    
   іпотечні облігації;  
    
   сертифікати фондів операцій з нерухомістю ;  
    
   інвестиційні сертифікати;  
    
   казначейські зобов'язання України.  
    
   Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.  
    
   3. Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні.  
    
   Емісійні цінні папери одного випуску можуть існувати лише в одній формі. { Частину третю статті 3 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1522-VI від 11.06.2009 }  
    
   Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі. { Частину третю статті 3 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 1522-VI від 11.06.2009 }  
    
   4. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.  
    
   Права, посвідчені цінним папером, належать:  
    
   пред'явникові цінного паперу ;  
    
   особі, зазначеній у цінному папері ;  
    
   особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням іншу уповноважену особу .  
    
   5. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:  
    
   1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі , надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента . До пайових цінних паперів відносяться:  
    
   а) акції;  
    
   б) інвестиційні сертифікати;  
    
   в) сертифікати ФОН; { Пункт 1 частини п'ятої статті 3 доповнено підпунктом "в" згідно із Законом N 692-VI від 18.12.2008 }  
    
   { Пункт 1 частини п'ятої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 692-VI від 18.12.2008 }  
    
   2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: { Абзац перший пункту 2 частини п'ятої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3461-VI від 02.06.2011 }  
    
   а) облігації підприємств;  
    
   б) державні облігації України;  
    
   в) облігації місцевих позик;  
    
   г) казначейські зобов'язання України;  
    
   ґ) ощадні сертифікати;  
    
   д) векселі;  
    
   3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:  
    
   а) іпотечні облігації;  
    
   б) іпотечні сертифікати;  
    
   в) заставні;  
    
   { Підпункт "г" пункту 3 частини п'ятої статті 3 виключено на підставі Закону N 692-VI від 18.12.2008 }  
    
   4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;  
    
   5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;  
    
   6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.  
   Подробнее:http://kodeksy.com.ua/pro_tsinni_paperi_ta_fondovij_rinok/statja-3.htm

До теперішнього часу залишається  невизначеним (неврегульованим) питання  щодо можливості віднесення до складу ЦП похідних фінансових інструментів (опціонів, варантів, ф'ючерсних і форвардних контрактів).

Порівняльний аналіз класичних  ЦБ, похідних цінних паперів і майнових договорів за ознаками вартості, строку, доходу, обігу на ринку і форми  випуску показує, що похідні ЦП займають проміжне місце між класичними видами ЦП та майновими договорами. Однак  похідні ЦП володіють особливими ознаками, які не притаманні майновим договорам: здатність виступати  засобом ринкового обігу; закладання в їх основу певних прав, які можуть бути реалізовані в порядку звичайної  діяльності.

Наведені ознаки є характерними для класичних ЦБ, у зв'язку з  чим можна зробити висновок, що похідні цінні папери слід відносити саме до категорії ЦП, а не майнових договорів.

Таким чином, в аналізі  цінних паперів потрібно чітко розуміти, які саме види ЦП оцінюються.

2.1. Класифікація цінних паперів

Будь-який цінний папір характеризується трьома такими універсальними ознаками.

По-перше, цінний папір є безвідкличним  свідоцтвом емітента про те, що він  узяв на себе певні зобов’язання перед  інвестором. Емітент не має права  в односторонньому порядку, якщо це не обумовлено в договорі з інвестором, відкликати цінний папір, анулювати  його, обміняти, відібрати і здійснювати  інші дії, на шкоду правам та інтересам  інвестора.

По-друге, інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають із самого факту  володіння цінним папером.

По-третє, для передачі прав власності  на цінний папір достатньо внести ім’я нового власника до реєстру акціонерів у реєстратора або депозитарія. За документарної форми випуску  — передача цінного паперу здійснюється з допомогою індосаменту.

Проте загальні, універсальні ознаки цінних паперів цим практично  й вичерпуються. Конкретна сукупність майнових прав, привілеї та обмеження  визначаються конкретним видом цінних паперів.

«Будь-яка класифікація досить умовна, і все залежить від того, якій ознаці віддається перевага і з погляду  якого суб’єкта ринку розглядають  ті чи інші цінні папери». Це висловлювання  належить  
П. В. Бороздіну, і з ним можна цілком погодитися. Проте класифікація цінних паперів за всієї її умовності та відносності все-таки важлива не тільки теоретично, а й практично. Адже, якщо той чи інший цінний папір буде зараховано в «чужу» групу, то на неї можуть поширитися або необгрунтовані вимоги, або незаслужені пільги. Тому навіть орієнтовна класифікація стане у пригоді, поки не розроблено справжньої наукової класифікації цінних паперів, що, безперечно, зробити нелегко, але можливо (див. розділ 5).

За ознаками їхньої економічної  природи цінні папери, як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові  та похідні фінансові інструменти. Пайові папери засвідчують відносини  співвласності або пайової участі у формуванні статутного фонду і  розподіленні прибутку (акції). Боргові  папери опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні  сертифікати, векселі та ін.). Похідні  фінансові інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.) — це особливі фондові  цінності, які фіксують проміжні права  партнерів у процесі укладання  угоди. Вони не дають ні права власності, ні права на отримання доходу, але  засвідчують право на купівлю  або продаж цінних паперів різних видів (частіше акцій).

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про державне регулювання ринку  цінних паперів в Україні» «похідні цінні папери — це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших  фінансових та/або товарних ресурсів». Крім ф’ючерсів та опціонів (про  них мова піде далі) до похідних інструментів відносять і низку інших грошових документів, у тім числі варант і ордер. Варант засвідчує права  його власника на купівлю цінних паперів, які вперше випускаються емітентом  варантів. Ордер (у вузькому, спеціалізованому розумінні цього слова) засвідчує  право власності на цінні папери або право власника акцій компанії на додаткову першочергову купівлю  інших акцій цієї компанії. Ордер  випускається на термін понад рік  і є самостійним предметом  купівлі-продажу.

Залежно від мети їхнього випуску  цінні папери поділяються на фондові  й комерційні. Перші призначено для  формування капіталу (акції, облігації  та ін.), другі — для опосередковування  товарних відносин (векселі, акредитиви та ін.). Таке групування наближається до розмежування цінних паперів за сферою обертання (на фондовому і  на грошовому ринках), про що вже  йшлося. Як правило, фондові папери або є безстроковими, або діють  понад рік, а комерційні є (переважно) короткотерміновими. Усі комерційні папери без будь-якого винятку  є борговими. Вони випускаються недержавними емітентами і без спеціального забезпечення (застави). У певному розумінні  комерційні папери є кредитними грошима  і лише частково служать для інвестування капіталу. Виходячи з цільового призначення  цінних паперів, їх можна підрозділяти на папери для інвестування, кредитування і розрахунків за постачання та зобов’язання.

Як уже зазначалося, існують  різні емітенти. Це також може бути підставою для класифікації цінних паперів: папери, випущені урядом, державними установами, місцевими органами влади, банками, державними підприємствами, акціонерними товариствами, іншими недержавними підприємствами.

Цінні папери (це стосується тільки фондових цінних паперів) можуть обертатися на фондовій біржі і на позабіржовому  ринку.

За ознакою дроблення цінні  папери підрозділяються на роздроблювані  й нероздроблювані, тобто на такі, що їхню номінальну вартість може бути змінено (деноміновано), і на такі, номінальна вартість яких залишається незмінною  протягом усього строку чинності паперу. Деномінація — це зміна номінальної  вартості всіх цінних паперів певного  виду, що супроводжується або їхнім  дробленням, або консолідацією. Дроблення  полягає в емісії цінних паперів  певного виду меншої номінальної  вартості та їх пропорційному розміщенні серед усіх власників таких цінних паперів. Консолідація — це заміна всіх цінних паперів певного виду на меншу кількість їх з пропорційним зменшенням кількості цінних паперів  у всіх власників і пропорційним збільшенням номінальної вартості. Існують також і безномінальні  цінні папери.