Инвестирование

Коб.к= Вч.п/Коб.

де Bч.п — чистий виторг від продажів;

Коб —  середньорічний чистий оборотний капітал.

       Коефіцієнт  обіговості товарних запасів (Кобіг т. з) визначається діленням чистого виторгу від продажів товарів і послуг на середньорічну вартість товарно-матеріальних запасів (Вт. м. з):

Кобіг т.з= Вч.п/Вт.м.з

Висока  обіговість товарно-матеріальних запасів  зазвичай свідчить про ефективність управління активами, однак при цьому  збільшується ризик дефіциту запасів.

       Коефіцієнт  обіговості дебіторської заборгованості (Кобіг д.з)показує, наскільки швидко підприємство одержує платежі за рахунками дебіторів. Цей показник визначається так:

Кобіг д.з=Вч.п/∑Дз

де ∑Дз — середньорічна сума дебіторської заборгованості.

Низьке  значення цього показника свідчить про те, що відділ, який займається дебіторською заборгованістю, працює ефективно. Однак це може також вказувати на невиправдано жорстку кредитну політику і можливі труднощі в реалізації продукції в майбутньому.  

       Показник  обіговості кредиторської  заборгованості. За його допомогою можна оцінити управління кредиторською заборгованістю. Обчислюють цей показник діленням вартості купівель підприємства на середню суму кредиторської заборгованості. Оскільки вартість купівель не відображається у звітності підприємств, в аналізі використовують інший показник: собівартість реалізованої продукції плюс зміна розміру товар-но-матеріальних запасів за звітний період. Якщо кількість днів у звітному періоді поділити на показник обіговості кредиторської заборгованості, то можна одержати термін її погашення.

       Проведення  комплексного аналізу фінансового становища підприємства дає можливість всебічно оцінити його діяльність. Однак розглянуті показники будуть корисні тільки тоді, коли їх можна порівняти з іншими аналогічними показниками: наприклад, виявити тенденцію розвитку фірми за певні проміжки часу або середні показники однієї фірми порівнювати із середніми показниками інших фірм. 
 
 
 
 
 
 

       Голосарій. 

Будівельні  ризики — це ризики, що виникають у процесі проекту. Залежно від типу фінансування проекту ці ризики розподіляються між учасниками здійснення проекту чи приймаються на себе тією чи іншою стороною.

Індикативне (рекомендаційне) планування - це пасивна форма управління життєдіяльністю регіонів та територіальним розвитком держави в цілому. До індикативного планування входить: аналітичні роботи, що розкривають тенденції територіального розвитку, прогнози таких тенденцій, у тому числі міжрегіональних пропорцій, регіональних балансів трудових ресурсів, робочих місць, водних, паливно-енергетичних, мінерально-сировинних ресурсів, кормів, продовольства, грошових доходів та видатків населення тощо.

Індикативне планування інвестицій здійснюється відповідно до головних індикаторів розвитку національної економіки та визначених пріоритетів. Їх обсяг визначається відповідно до прирощення виробничих потужностей та основних фондів усіх виробничих галузей і соцільної сфери.

Операційний (оперативний) лізинг. Термін договору лізингу істотно менше строку корисного використання об'єкта лізингу. Зазвичай предметом лізингу є вже наявні в розпорядженні лізингодавця активи (може не бути третьої сторони - продавця). Після закінчення договору об'єкт лізингу або повертається лізингодавцю і може бути переданий в лізинг повторно, або викуповується лізингоодержувачем за залишковою вартістю. Лізингова ставка звичайно вище, ніж з фінансового лізингу. За економічною сутністю близький до оренди.

Ринкова ціна - середня ціна, за якою можна придбати товар на певному ринку або середня ціна здійснення угод по певному товару в конкретний період часу. 
 

       Висновки.

       Ефективне управління інвестиційною діяльністю передбачає використання фінансового аналізу інвестицій підприємства, який має сприяти отриманню суб'єктом управління необхідної інформації щодо інвестиційної діяльності з метою оцінки її доцільності, правомірності та ефективності.

       Формування  підприємством інвестиційних ресурсів має здійснюватися за рахунок  власних коштів, а також із залученням позикового капіталу, з наступним  погашенням його із суми прибутку від  експлуатації інвестиційних об'єктів. Власні інвестиційні ресурси підприємств можуть виступати у вигляді нерозподіленого прибутку та амортизаційних відрахувань, а  залучені - у вигляді кредитів, позик.

       Управління  інвестиціями повинне ґрунтуватися на оптимізації співвідношення між  рішенням поточних і стратегічних задач розвитку підприємства з урахуванням довгострокового характеру інвестиційних процесів, що повинно призвести до розширення виробництва і збільшення ефективності його діяльності.

       У комплексній моделі аналізу інвестиційної  діяльності чільне місце займає попередній аналіз інвестиційної діяльності, що полягає в аналізі ефективності інвестиційних проектів.

       Не менш важливим моментом аналізу інвестиційної діяльності є і  моніторинг реалізації інвестиційних проектів, як заключний етап інвестування, що передбачає контроль, поточний аналіз та аналіз ефективності використання інвестованого капіталу. Основна мета здійснення аналізу ‑ забезпечення порядку здійснення інвестицій у відповідності з бізнес-планом. Мета коректування полягає в тому, щоб зрозуміти причини відхилення та добитись за допомогою управлінських дій повернення інвестиційного процесу в заплановане русло.   

       Список  використаної літератури. 

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991//ВВРУкраїни. — 1992. 
2. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998.
3. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсо-лют-В, Эльга, 1999.
4. Макаровська Т.П. Бондар Н.М. Економіка підприємства:Навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл.-К.:МАУП,2003,
5. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств. — К., 1993.
6. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство. — К.: МАУП, 2000.
7. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.
8. http://buklib.net