Инвестирование

його  проведення (табл.1).

Таблиця.1

ВИДИ  МОНІТОРИНГУ СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 

 

       Планування  та моніторинг інвестиційного процесу  на конкретному об'єкті здійснюється суб'єктами інвестування за такими документами: 

       - дозвіл на будівництво;

       - проектно-кошторисна документація;

       - проект організації будівництва;

       - програма введення об'єкта в  експлуатацію;

       - план виробництва продукції (фаза  експлуатації);

       - план фінансування будівництва.

Всі ці документи додаються до бізнес-плану  інвестиційного проекту.

       Процес  співставлення результатів для  постійного нагляду за здійсненням  інвестування є системою моніторингу. Це, зазвичай, вимагає покладання відповідальності за розвиток проекту на певну особу. На цій стадії  завданням аналітика буде закласти основу для після інвестиційного контролю, беручи до уваги ключові фактори проекту, на яких цей контроль повинен зосередитись. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Класифікація  інвестицій.

       Існують різні підходи до класифікації інвестицій в залежності від класифікаційної  ознаки.

       По  об'єкту інвестування:

1. Реальні інвестиції - це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні і нематеріальні).:

• у формі матеріальних активів (основних фондів, землі), оплата будівництва або реконструкції;

• капітальний ремонт основних фондів.

Вкладання засобів у нематеріальні реальні  активи, пов’язані з НТП, називають  інноваційними інвестиціями.. Вложения в нематериальные активы: патенты, лицензии, права пользования, авторские права, товарные знаки, ноу-хау и т. д.

2) Фінансові інвестиції - це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.

• цінні папери, у тому числі через ПІФи;
• надані кредити;
• лізинг (для лізингодавця).

2. Спекулятивні інвестиції (покупка активів виключно заради можливої зміни ціни):

• валюти;
• дорогоцінні метали (у вигляді знеособлених металевих рахунків).

 
 

За  основними цілями інвестування:

1. Прямі інвестиції - це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладанні коштів.
2. Портфельні інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

       По строку вкладень:

1. Короткострокові – це вкладення капіталу на період не більше одного року;
2. Довгострокові – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:

• до двох років;

• від двох до трьох років;
• від трьох до п’яти років;
• понад п’ять років.

       За формою власності  інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.

1. Приватні інвестиції – це вкладання коштів які роблять громадяни та приватні підприємства.
2. Державні інвестиції – це вкладання капіталу яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів.
3. Іноземні інвестиції – це вкладання капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав.
4. Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.

Економісти  розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи  чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні  інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.

1. Нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).
2. Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.
3. Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу.
4. Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Показники фінансової стабільності й інтенсивності  використання капіталу підприємств.

       Фінансова стійкість є необхідною умовою стабільної, надійної діяльності підприємства в ринковому економічному середовищі. Вона передбачає спроможність своєчасного і повного виконання зобов'язань підприємства за розрахунками з бюджетом, споживачами, постачальниками, підрядниками, кредиторами, тобто можливість підприємства здійснювати всі потрібні грошові виплати і розрахунки. Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

коефіцієнта фінансування;

коефіцієнта фінансового лівериджу;

коефіцієнта покриття процентів;

коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;

коефіцієнта маневреності власного капіталу.

       Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

       Коефіцієнт  фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

       Коефіцієнт  фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу. Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

       Коефіцієнт  покриття процентів - відношення чистого прибутку до виплати процентів і податків до процентних виплат. Характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики.

       Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

       Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.  

       Коефіцієнт  маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

       Показники інтенсивності використання капіталу. Характеризують інтенсивність використання оборотного капіталу підприємства, ефективність управління підприємством своїми активами.

Основні з них:

коефіцієнт обіговості чистого оборотного капіталу;

коефіцієнт обіговості оборотного капіталу;

коефіцієнт обіговості товарних запасів;

коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості;

показник обіговості кредиторської заборгованості.

       Коефіцієнт  обіговості чистого  оборотного капіталу визначається як відношення чистого оборотного капіталу до загальних активів підприємства. Чистий оборотний капітал — це різниця між поточними активами і короткостроковими зобов’язаннями. За допомогою цього показника можна оцінити загальну суму коштів підприємства. За відношенням чистого оборотного капіталу до загальної суми активів підприємства оцінюють ефективність використання активів підприємства.  

       Коефіцієнт  обіговості оборотного капіталу(Коб. К) вимірюється від-ношенням виторгу до чистого оборотного капіталу. За допомогою цього показника можна оцінити рівень використання оборотного капіталу. Виз-начають цей коефіцієнт за формулою