Правовой статус иностранцев и людей без гражданства

4) для осіб, зазначених у пункті 4 та у пункті 1, - копії документів, що засвідчують їх родинні  стосунки з громадянином України;

5) для осіб, зазначених у пункті 5, - документ, який підтверджує, що  особа раніше перебувала в  громадянстві України;

6) для осіб, зазначених у пункті 6, - копії документів, що засвідчують  їх родинні стосунки з іммігрантом,  і документ про те, що іммігрант  не заперечує проти їх імміграції  та гарантує їм фінансове забезпечення  на рівні не нижчому від  прожиткового мінімуму, встановленого  в Україні;

7) для осіб, зазначених у пункті 7, - копія документа, що підтверджує  надання особі статусу біженця  в Україні чи притулку в  Україні, а також документ, що  підтверджує факт безперервного  проживання особи на законних  підставах на території України протягом трьох років з дня надання їй статусу біженця в Україні чи притулку в Україні;

8) для осіб, зазначених у пункті 2, - копії документів про призначення  їх опікунами чи піклувальниками  над громадянами України або  про встановлення над ними  опіки чи піклування громадянина  України;

9) для осіб, зазначених у пункті 3, - документи, які підтверджують,  що вони або хоча б один  з їх батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра  народилися або постійно проживали  до 16 липня 1990 року на території,  яка стала територією України  відповідно до статті 5 Закону  України "Про правонаступництво  України" (1543-12), а також на інших  територіях, що входили до складу  Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української  Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української  Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР);

10) для осіб, зазначених у пункті 4, - подання центрального органу  виконавчої влади України про  те, що імміграція особи становить  державний інтерес для України.

Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3, разом із заявою про  надання дозволу на імміграцію подають  також довідку про відсутність  судимості.

За дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством України передбачена сплата консульського  збору, разом із заявою подається  документ про його сплату.

У разі неподання особою всіх визначених цим Порядком документів заява про  надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання  дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, з вищесказаного можна  зробити наступні висновки:

Іноземцями визнаються іноземні громадяни  — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами  України, та особи без громадянства — апатриди тобто особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно  від походження, соціального і  майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Закон України "Про правовий статус іноземців" визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або  тимчасове проживання та вирішення  інших питань, пов'язаних з імміграцією  іноземців, визначається Законом України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р.

Іноземці можуть також набути статусу  біженця з підстав і в порядку, передбачених Законом України "Про  біженців" від 21 червня 2001 р.

Відповідно до Конституції та Закону України "Про громадянство України" іноземці можуть набути громадянства України (натуралізуватися).

Закон передбачає, що іноземці можуть пересуватися територією України і обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Обмеження у пересуванні та виборі місця проживання допускається, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні (ст. 20 Закону). Це стосується і порядку в'їзду і виїзду з України іноземців.

Відповідно до ст. 1 Закону біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих  побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися ним внаслідок таких побоювань або, не маючи громадянства (підданства), перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Зокрема, у ст. 20 Закону зазначається, що особа, якій надано статус біженця в Україні, користується правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України. Закон передбачає також міжнародне співробітництво з метою захисту прав біженців.

Порядок отримання дозволу компетентних органів України на в'їзд на постійне місце проживання в Україну, а  також умови імміграції в Україну  іноземців та осіб без громадянства визначений положеннями Закону України "Про імміграцію", який набув  чинності 7 липня 2001 року.

Питання імміграції регулюються Конституцією України та Законом України "Про  імміграцію", іншими нормативно-правовими  актами. Дозвіл на імміграцію надається  в межах квоти імміграції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 1996 р. // Вісник Верховної Ради України. – 1996. - №105.
2. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року // ВВР України. – 1996. - №47. – Ст.256.
3. Закон України “Про біженців” від 21.06.2001 року.
4. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року // ВВР України. – 1994. - №23. – Ст.162.
5. Закон України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 року.
6. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2003. –  405 с.
7. Конституционное право: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002. – 507 с.
8. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 1998. – 285 с.
9. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1999.
10. Малимоненко Р. Роль прав, свобод та інтересів людини у новій світовій обстановці // Право України. - №2. – 2004.
11. Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2001.
12. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.
13. Общая теория прав человека / За ред. Е.А.Лукашевої. – М, 1996. – 201 с.
14. Охримович Ю. Теорія права. – К., 2001. – 305 с.
15. Права людини в Україні: Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Випуск 21. – Київ, 1998. – 445 с.
16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник /  – Харків: Консул, 2001. – 639 с.
17. Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996. – 305 с.