Особливості страхування майна, життя

 

• недостатній розвиток брокерських послуг на ринку; Послуги страхового брокерства в Україні також добре не розвиті. Брокери, традиційно складовий елемент галузі, з’єднують клієнтів із страхувальниками, консультують їх про ринок, і допомагають укласти кращі угоди. З причин недостатньої кількості професійних брокерів, велика кількість потенційних клієнтів не обслуговується в той час як страхувальники втрачають додатковий дохід;

 

• низька довіра суспільства до страхових компаній. Велика частина населення була ошукана протягом початку 1990-их шахрайськими трастовими фондами і фірмами страхування, які зникли з грошима клієнтів. У результаті, українці відмовляються довіряти заощадження, навіть короткострокові, до будь-яких страхових компаній;
• крім того, проблеми, які існують в українській економіці в цілому і впливають, зокрема, і на страхову галузь. Система страхування також має проблеми звичайні для всього українського бізнесу, зокрема, нерозвинутість експертизи, відсутність стратегій обслуговування, хитка економіка, коливання валютного курсу, бюрократія, що поширена всюди, і корупція.

 

Пропозиції до розв’язання проблеми

Щодо окреслених проблем можна  визначити такі пропозиції до розв’язання:

• впорядкувати страхове законодавство в цілому та окремих його положень, і привести їх у відповідність до існуючих економічних реалій;
• відмінити непотрібні бар’єри, перепони та регулювання на ринку, що гальмують його розвиток та залучення іноземних інвестицій;
• обгрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;
• залучення коштів страхових фондів на потреби інвестиційних вкладень;
• інтеграція страхування до європейських страхових структур;
• створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;
• залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави;
• підвищити рівень капіталізації підприємств та висунути вимоги щодо наповнення статутних фондів реальними грошима для підвищення надійності страхових компаній;
• запровадити реальні заходи, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон, принаймні в галузі страхування;
• розвиток страхового брокерства та залучення до цього бізнесу професійних компаній;
• розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників.

 

Страхове законодавство України  за висновками аналізу має багато недоліків. Серед головних слід виділити відсутність цілісності щодо регулювання  відносин у галузі страхування, неврахування в законодавстві особливостей реально  існуючих економічних відносин, та відсутність стратегії щодо подальшого розвитку страхової галузі, підвищення ролі всієї галузі в економіці  та, зокрема, українських страхових  підприємств. Тому пропозиції змінити  законодавство мають велике значення для створення конкурентоспроможної страхової галузі в Україні.Серед альтернатив стратегічного розвитку страхування виділяють підхід швидкої лібералізації та поступового розвитку. Ліберальний шлях передбачає цілковите покладання на ринкові механізми функціонування галузі, відкриття внутрішнього ринку для іноземних компаній, зменшення втручання держави. За умови поступового розвитку лібералізація не відбудеться доки, доти українські компанії не будуть спроможні витримати конкуренцію. На даному етапі розвитку важко визначити який з підходів найкращий, але без сумніву визначення стратегії розвитку необхідне для страхового бізнесу.

При розробці механізмів захисту інтересів  страхувальників дослідники виокремлюють декілька шляхів:

• створення товариств взаємного страхування;
• примусове приєднання страхових компаній з тяжким фінансовим станом до стійких конкурентоспроможних компаній з передбаченням відповідальності за їхніми зобов'язаннями;
• поручительство держави (з відпрацюванням певних механізмів) тощо.

 

Здійснення  пропозицій урядовими та неурядовими  організаціями:

 Верховній Раді України при  прийнятті Страхового кодексу  окрім зазначених вище пропозицій  треба також звернути увагу  на узгодження нового законодавства  зі світовим законодавством про  страхування, щоб створити можливості  для найшвидшого зростання страхового  ринку України та підвищення  його ролі в глобальній економіці.  Зрозуміло, що ці пропозиції  виявляться неефективними у випадку  відмови від розробки та реалізації  довгострокової програми розвитку  страхової галузі.

Забезпечити довіру до страхових підприємств  можна, здійснюючи не менше двох разів  на рік аудиторські перевірки  з боку Комітету з нагляду за страховою  діяльністю страхових компаній, і  в такий спосіб попередити масове припинення їхньої діяльності, вчасно запобігати фінансовим труднощам страховиків.

Українські страхові компанії, принаймні  ті, що прагнуть бути найкращими, можуть не чекати доки парламент внесе зміни  до законодавства, а підвищити довіру суспільства до страхової галузі власними силами. В Законі виписано мінімальні умови капіталізації, але  ніхто не забороняє збільшувати  статутні фонди до розмірів, які  б реально покривали ризики, і  вносити до цих фондів справжні гроші, а не майно. Також ці підприємства можуть збільшити кількість та якість послуг, які надаються населенню, щоб максимально задовольнити його страхові потреби, наприклад, пенсійне страхування, що існують навіть у  наш час.

В міру розвитку ринку ризики зростають. Тому потрібно забезпечити солідарну  відповідальність шляхом об'єднання  страхових компаній у пули (або  інші форми).

 

Для більшості запропонованих пропозицій потрібна ефективна законотворча, аналітична та управлінська робота з боку урядових організацій. Для більшості українських  страхових компаній також настають важкі часи, в які необхідно  буде приймати складні рішення для  підвищення їх конкурентоспроможності. Напевно, що значного поширення набуде процес злиття страховиків, перехід  деяких з них із страхового бізнесу  до бізнесу страхового брокерства.

Цей процес можливо буде тривати 7-10 років. Після його закінчення, якщо зміни не будуть гальмуватися, наші вітчизняні страхові компанії насправді  зможуть на рівних конкурувати з  іноземними страховиками, хоча в іноземних  компаній буде краща експертиза та доступ до світових ринків перестрахування. На думку аналітиків може так статися, що українські страхові компанії будуть мати тенденцію займати ніші у  певних галузях промисловості, як вже  сталося в Росії, і там вони зможуть запропонувати свої послуги  за конкурентними цінами.

 Ці позитивні зрушення можуть  відбутися і раніше якщо уряд  швидше внесе необхідні зміни  до законодавства, стабілізує  зростання економіки, та зможе  подолати, або принаймні зменшити  негативні наслідки корупції  та бюрократії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Аналізуючи  історію страхової справи на Україні, варто визнати великий прогрес, але тільки, якщо виходити зі старого  непорушного правила про те, що будь-яка величина, у порівнянні з нулем, є нескінченністю. Тим  більше, останнім часом страховий  ринок демонструє значну динаміку росту. Правда, проблеми у вітчизняних страховиків  не менш значні.

Основними проблемами страхового ринку України на сьогодні є його низька капіталізація, велика кількість малих компаній, не здатних  повною мірою нести відповідальність по всіх страхових ризиках, відсутність  ефективної інфраструктури ринку, висока питома вага перестрахування. Українські страховики поки не готові до вільної  конкуренції зі своїми іноземними колегами, а це значить, що держава повинна  забезпечити їм певну підтримку. При цьому, зовсім не йдеться про  будь-яку матеріальну підтримка  у виді пільг, субсидій, преференцій. Держава повинна усього лише створити на страховому ринку цивілізовані “правила гри”, надати максимум свободи учасникам  ринку, звузивши підстави державного втручання  в страхування в розумних межах.

На жаль, в  Україні ми спостерігаємо визначені  перекоси в державному регулюванні. Єдиний у нашій країні регулятор  страхування — при наявності  досить широких повноважень, всупереч існуючому світовому досвідові, намагається ще більш розширити  свій статус, зазіхаючи навіть на компетенцію  вищого органа виконавчої влади —  Кабінету Міністрів. часто “грішить”  спробами врегулювати проблемні  “зони” українського страхування  в “ручному” режимі, забуваючи  про те, що в країні з ринковою економікою основним регулятором має  бути винятково ринок.

Утім, не будемо про сумне. Тим більше, тенденції, що намітилися на ринку страхування, вселяють оптимізм. Зокрема, широкі перспективи  для страховиків обіцяє прийняття  законів, що регулюють класичне страхування: страхування відповідальності власників  транспортних засобів, життя, а також  пенсійне і медичне страхування. Головне тільки, щоб держава при  цьому менше втручалася в ринок. Інакше може вийти, як не раз бувало в нашій недавній історії: будь-яку, навіть саму прекрасну ідею можуть зіпсувати і назавжди поховати недбайливі непрофесійні чиновники.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Інтернет-джерела: www.refine.org.ua/search.html
2. Архипов А.П., Гомеля В.Б., Туленти Д.С. Страхування.  Сучасний курс: Підручник / за ред. Є.В. Коломіна - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 416 с.
3. Ермасов С.В., Ермасова Н.Б. Страхування: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Вища освіта, 2008. - 613 с. Сахірова, Н.П. Страхування: Навчальний посібник. - М.: ТК Велбі, Видавництво Проспект, 2006. - 744 с.
4. Сплетухов, Ю.А., Дюжіков, Є.Ф. Страхування: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 312 с.
5. Страхування: Підручник / за ред. Т.А. Федоровою. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Економіст, 2006. - 875 с.
6. Щербаков, В.А. Страхування: Навчальний посібник. - М.: КНОРУС, 2007. - 312 с.
7. В.А. Сальников, В.І. Слон "Державне страхування". М., "Фінанси і статистика".
8. Фінансова газета "Економіка і життя".