Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Марта 2012 в 10:23, курсовая работа
Медичне страхування - складова частина системи соціального страхування. Створення позабюджетних фондів (пенсійного, зайнятості, соціального страхування, обов'язкового медичного страхування) явилося першим організаційним кроком у спробі реформування системи соціального страхування в Україні.
У результаті реформи системи соціального страхування при соціально орієнтованій ринковій економіці повинні бути досягнуті такі основні цілі:
- формування різноманітних видів соціального страхування і розгалуженої інфраструктури його, що дозволяє забезпечити застрахованим громадянам соціальні гарантії;
В умовах переходу до ринкової економіки, з роздержавленням власності і формуванням нових економічних відносин у суспільстві, суттєвого реформування вимагає система страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Вдосконалення страхового ринку буде сприяти розвитку економіки країни в цілому і вирішувати окремі соціальні проблеми, відшкодовуючи збитки в кризових ситуаціях.
У останнє десятиліття стала очевидним найглибша криза української охорони здоров'я. Обмеження фінансових можливостей держави, викликана загальним уповільненням темпів зростання виробництва, при наростанні бюджетного дефіциту унеможливило забезпечення необхідних витрат на охорону здоров'я тільки за рахунок державних фондів. Став насущним перехід до нової системи організації охорони здоров'я. Більш того, назріла необхідність радикальних якісних перерв у рамках самої цієї системи. Це викликано гострою кризою традиційних і відсутністю нових джерел розвитку галузі.
Система охорони здоров'я в Україні потребує насамперед антимонопольних мір, децентралізації і роздержавлення. Все це змусило приступити до кардинальних перетворень галузі. На основі світового досвіду повинен здійснитися перехід до обов’язкового медичного страхування і прийнятий Закон “Про медичне страхування громадян в Україні”.
Нова бюджетно-страхова система фінансування охорони здоров'я передбачена проектом Закону України “Про медичне страхування громадян в Україні”, припускає, що медичне страхування повинно здійснюватися на багаторівневій основі і використовувати для цього:
• старі канали бюджетних асигнувань (для обов'язкового страхування найменш захищених груп населення і для виконання частини соціальних програм на республіканському і місцевому рівнях);
• спеціальні позабюджетні фонди, (республіканський і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування, формовані з внесків підприємців і громадян на обов'язкове медичне страхування);
• кошти державних і громадських організацій (об'єднань), підприємств і інших господарюючих суб'єктів;
• особисті кошти громадян;
• благодійні внески або пожертвування;
• кредити банків і інших кредиторів;
• інші джерела не заборонені законодавством .
Крім обов'язкового (соціального) медичного страхування законом повинно бути передбачене добровільне медичне страхування, що забезпечує громадянам одержання додаткових медичних послуг понад установлений базовими програмами медичного страхування.
Законодавчо визначені суб'єкти медичного страхування: громадянин; страхувальник; страхова медична організація (страховик); медична установа.
Вся система медичного страхування створюється заради основної цілі - гарантувати громадянам при виникненні страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи. У сучасних страхових системах під профілактикою розуміються заходи для зниження частоти страхових випадків, але аж ніяк не відповідальність страхової системи за профілактику в широкому розумінні, що залишається на відповідальності державної системи охорони здоров'я.
Страхувальниками визначені всі роботодавці, (включаючи самозайняту частину населення), а також бюджетні організації. Позабюджетні фонди обов'язкового медичного страхування також є страхувальниками, покликаними не тільки акумулювати засоби первинних страхувальників, але й організувати систему рахування, надходження і витрати коштів на обов'язкове медичне страхування.
Страхові медичні організації - це саме ті нові структури, що повинні з’явитися на ринку медичних послуг і стали своєрідною, але дуже важливою фінансовою надбудовою, що виконує посередницькі функції. Головне - втілити в життя основний принцип страхування.
Таким чином, медичне страхування гарантує і робить доступними високоякісні медичні послуги, а по-друге, допомагає вирішенню проблеми притягнення додаткових фінансових ресурсів у сферу охорони здоров'я.
Лікувально-профілактичні установи, у яких надаються медичні послуги, виступають на ринку продажі страхових послуг як суб'єкти, що самостійно хазяюють і несуть "підприємницький ризик" у конкурентній боротьбі за право укладення договорів із страховими компаніями, що володіють платіжними засобами застрахованого населення.
Головна ціль введення медичного страхування - створити ринкове середовище для роботи установ охорони здоров'я, що у свою чергу дозволить мобілізувати додаткові грошові ресурси з боку підприємств і населення шляхом додаткового страхування. Створюється ринок медичних послуг, що перетворює керівників лікувально-профілактичних установ у продавців цих послуг.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Башняк О. С. Фінансове право: Навчальний посібник. — Тернопіль: ПП Шпак В. Б., — 2007. — 248 с.
2. Берлач А. І. Фінансове право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання. — К.: Університет «Україна», 2006. — 288 с.
3. Буздуган Я. Організаційно-правові засади функціонування фінансів галузі охорони здоров’я в Україні за останні роки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. — 2004. — № 16. – С. 114—122.
4. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004.
5. Карпишин Н. І. Фінансове забезпечення охорони здоров’я в реалізації державних функцій на ринку медичних послуг: Дис. … канд. екон. наук: 08.04.01. / ТНЕУ — Тернопіль., 2006. — 168 с.
6. Фінансове право: Підручник / ( Алісов Є. О., Воронова Л. К., Кадькаленко С. Т. та ін.); Керівник авт. колективу і відп. ред. Л. К. Воронова. — Видання друге, виправлене та доповнене. — Х.: Фірма «Консум», 1999. — 496 с.
7. Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України: Навч. посібник. — Київ: НІОС, 2000. — 396 с.
8. Юрій С. І., Демянишин В. Г., Буздуган Я. М. Антологія бюджетного механізму. Монографія. — Тернопіль: Економічна думка. 2001. 250 с.
9. Собкин В. С., Марич Е. М. Опыт структурного анализа ценносних ориентаций родителей дошкольников // Вопросы психологии .-2003.-№1, с. 3 – 12.
10. Петрунько О. Психологічні функції страху у житті людини // Психологічні перспективи. - 2003.- Випуск 4.-с. 148 – 152.
11. Медичне страхування дешевшає // Український дiловий тижневик “Галицькі контракти”.- 2003.- №4 (сiчень).
12. Тітенко Л. У Стандарті надання медичної допомоги – одна зі складових медичного страхування // Медична газета “Здоров’я України”.-2002.- №3.
13. Барановський О. Про великі проблеми маленького ринку // “Дзеркало тижня”.- 2003.- 9 серпня.
14. Воробьев Г. Психология рынка // Управление персоналом. – 2000.-№ 8. – с. 34 – 36.
15. Бзовецька А. О. Інформаційне забезпечення громадськості щодо страхової медицини. // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи».- 2002.-№543 - с. 187 – 193.
16. Капшук О.Г., Ситник А.П., Пащенко В.М. Сучасний стан і перспективи розвитку добровільного медичного страхування в Україні // Фінансові послуги. - 2007. - №2. - С.17-21;
17. Кісельов Є.М., Бурлаєнко С.В., Кірпа І.Г., Свиридюк В.В., І Солоненко І.М. Актуальні проблеми розвитку медичного страхування в Україні // Фінансові послуги. - 2004. - №1. -С.24-27;
18. Черешнюк Г.С., Сергета І.В., Пилипчук В.Л. , Краснова Л.І., Проблеми впровадження добровільного медичного страхування та шляхи їх розв'язання // Фінансові послуги. - 2006. - №2. - С.22-26;
19. http://forinsurer.com/. - Електронний журнал про страхування.
35