Методи державного стимулювання інноваційних процесів

Пропонується застосовувати  преміювання осіб, що створили винахід, не тільки у вигляді наявних виплат, але й у вигляді дивидендів по виданих акціях компанії. При цьому за нагородженими службовцями повинне зберігатися право продажу чи переуступки отриманих акцій. Включаючи винахідників у число акціонерів, компанії зможуть проводити політику зближення інтересів службовців і акціонерів.

Представляється доцільним створення таких структур, що надавали би винахіднику субсидії на всіх етапах інноваційного процесу, аж до збуту продукції на ринку, шляхом надання з державних коштів чи фондів, що підтримують технічний прогрес, фінансової допомоги головним чином "ризиковому бізнесу" - малим дослідницьким фірмам і окремим незалежним вченим і винахідникам. У ряді заходів державної підтримки нових починань важливе місце повинне займати конкурсне фінансування розробки найбільш перспективних новаторських ідей, проведене урядовими міністерствами. Кошти, одержувані за рахунок призових нагород, дозволять покрити 50-75% витрат на розробку і збут нововведення.

Як заходи, що побічно стимулюють винахідницьку діяльність і спрямовані на використання плодів винахідницької творчості підприємцями, підприємствами й організаціями, можна назвати життєво необхідне полегшення податкового тягаря у співвідношенні підприємців і підприємств, що використовують на законній підставі винаходу у виробництві з певним комерційним успіхом. Найбільш ефективним може виявитися зниження ставки податку на прибуток не тільки на частину прибутку, отриманої в результаті застосування винаходів, але і на весь прибуток у цілому, отриманим таким суб'єктом, що хазяює. Свою роль може зіграти і звільнення від обкладання ПДВ ряду платежів, зв'язаних з винахідництвом.

Уряд може надавати допомогу в проведенні досліджень переважно дрібним і середнім фірмам у виді часткової оплати праці дослідницького персоналу - у середньому до 40% відповідного фонду заробітної плати, а також шляхом прямого фінансування до 30-40% кошторисних витрат на НДДКР, що здійснювалися за державними замовленнями. Крім того, має потребу в поширенні практика надання їм безплатних позичок, що досягають 50% витрат на впровадження нововведень. Одним з ефективних стимулів, безумовно, є кредитування державними і приватними структурами відповідних інноваційних робіт за зниженими процентними ставками.

Вищезгадані міри пропонується сполучати з загальними заходами для стимулювання реального сектора  економіки (зниження оподатковування  виробництва) і стабілізації фінансової сфери, з розширенням масштабів  інвестиційних конкурсів, розвитком страхування інноваційного підприємництва і сфери інформаційних і консультаційних послуг за доступні ціни.

Слід зазначити, що саме по собі застосування діючих на даний  момент в Україні виплат винагород  не може істотно стимулювати винахідників на підприємствах, фірмах, організаціях. Тому необхідно налагодити механізм виконання законодавчих норм, зобов'язань і договорів. Пропоноване вище додаткове стимулювання винахідницької й особливе інноваційної діяльності здатно, на наш погляд, кардинально поліпшити інноваційний "клімат" і допомогти в подоланні кризи в економіці України.

 

Висновки

Серед основних критеріїв, що свідчать про незадовільний стан інноваційної діяльності в Україні, виділені наступні: зменшення витрат на науку та науково-технічні вироби, низький рівень експортабельності  та конкурентоспроможності товарів  та послуг, обсяги оновленої продукції  характеризуються тенденцією скорочення. Обмеження інноваційної діяльності є наслідком неефективного державного впливу, зокрема податкових пільг, антимонопольного, патентно-ліцензійного та кон’юнктурного регулювання технологічного оновлення виробництв.

За цих умов доцільним стає вивчення теоретичних основ стимулювання інноваційної активності працівників підприємств як основного джерела інновацій та особливостей державної підтримки інноваційної діяльності. Підхід сучасних компаній до стимулювання праці в інноваційному процесі визначається двома головними моментами – прагненням максимально активізувати творчу особистість і направити цю активність на досягнення конкретного економічного результату. Серед основних методів стимулювання інноваційної діяльності виділено такі: організаційні й адміністративно-примусові методи та методи економічного й морального стимулювання. Принципово важливо використовувати всі групи методів стимулювання інноваційної діяльності в комплексі.

Основними формами економічного стимулювання технічної творчості й інноваційної діяльності є: премії за підвищення індивідуальної продуктивності праці, професійні якості, ініціативність виконавця; премії за підвищення якості продукції і технології виробництва; премії за участь у розробці, впровадженні й освоєнні нової техніки, виконанні організаційно-технічних заходів, застосуванні передових заходів та методів праці; виплата винагород авторам раціоналізаторських пропозицій й винаходів; спрямування у творчі відрядження, на навчання за рахунок підприємства та ін.

При цьому актуальною стає необхідність оцінки ефективності дії  системи матеріального заохочення як співвідношення реально отриманого ефекту від використання певного методу стимулювання й витрат на його проведення. У механізмі стимулювання інноваційної діяльності повинні бути закладені, крім позитивних, і негативні стимули.

Аналіз зарубіжного досвіду стимулювання інноваційної діяльності дозволив зробити наступний висновок. Практика застосування роботодавцем різноманітних форм заохочення винахідників-службовців, таких як підвищення заробітної плати, просування по службі, спеціальні премії, нагороди і пільги, винагорода у вигляді акцій фірми, частини платежів роялті, що відповідають формі визнання заслуг і т.д., свідчать про те, що в більшості випадків вони є найбільш гнучкими і керованими важелями стимулювання винахідництва й оцінки творчого внеску автора.

На основі цієї ідеї зроблені рекомендації щодо організації ефективної системи стимулювання на українських  підприємствах та з боку українського законодавства. При цьому заходи для стимулювання інноваційної діяльності повинні утворювати цілий комплекс взаємозалежних заходів, що заохочують винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, комерціалізацію винаходів як об'єктів права інтелектуальної, у т.ч. промислової, власності й інноваційне підприємництво в цілому.

Як заходи, що побічно  стимулюють винахідницьку діяльність з боку держави і спрямовані на використання плодів винахідницької творчості  підприємствами можна назвати життєво необхідне полегшення податкового тягаря у співвідношенні підприємств, що використовують на законній підставі винаходи у виробництві з певним комерційним успіхом. Найбільш ефективним може виявитися зниження ставки податку на прибуток не тільки на частину прибутку, отриманої в результаті застосування винаходів, але і на весь прибуток у цілому, отриманим таким суб'єктом. Свою роль може зіграти і звільнення від оподаткування ПДВ ряду платежів, пов'язаних з винахідництвом.

Пропоноване вище додаткове  стимулювання винахідницької й особливо інноваційної діяльності здатно кардинально  поліпшити інноваційний "клімат" і допомогти в подоланні кризи  в економіці України, а також  підвищити конкурентоспроможність підприємств на вітчизняних і світових ринках.

 

Перелік посилань:

1. Андрощук Г. Раціоналізаторська  діяльність за кордоном // Інтелектуальна  власність. – 2003. – № 4. –  с. 29-34.

2. Бондар О.В. Актуальні  аспекти управління інноваційною  діяльністю машинобудівних підприємств  в період трансформації економіки  України // Регіональні перспективи.  – 2002. – № 3-4 (22-23). – с. 36-37.

3. Инновационный менеджмент: Справ.пособие / под. ред. П.Н.Завлина, А.К.Казанцева, Л.Э.Миндели. – СПб.: Наука, 1997. – с.560.

4. Кокурин Д.И. Инновационная  деятельность. – М. : Екзамен, 2001. – 576 с.

5. Красноносова О.М. Проблеми  матеріального стимулювання персоналу  промислових підприємств // Фінанси України. – 2002. – № 10. – с. 48-52.

6. Кулагин А.С., Леонтьев  Л.И. О стимулировании иннвационной  деятельности // Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирование. – 2002. – № 1(10) http://www.drp.ru/journal/journal_8_7.htm

7. Пічкур О. Особливості  інноваційної діяльності на сучасному  етапі // Інтелектуальна власність.  – 2003. – № 12. – с. 34-39.

  
2. Розрахункова частина

Вибрати найбільш привабливий  в інвестиційному відношенні інноваційний проект із ряду альтернативних за показниками оцінки економічної ефективності

 

Період	Величина інвестицій	Грошові потоки по роках рі, тис.грн.			Норма дисконту r, %	Вартість авансового капіталу CC,%
		р1	р2	р3
А	90	80	120	150	15	55
В	70	90	100	130

 

 

2.1. Чистий приведений ефект (NPV)

Для розрахунку NPV скористаємося формулою:

	n			n
NPV=∑ х		Pt : (1+r)t - ∑ х It : (1+r) t
	t=1			t=1

 

NPV_А= 80:(1+0,15)¹ + 120:(1+0,15)² + 150:(1+0,15)³ – 90:(1+0,15)⁰ = 80:1,15 + 120:1,323 + 150:1,52 - 90 = 69,565 + 90,703 +98,684 - 90 = 168,952 тис.грн.

 

NPV_В= 90:(1+0,15)¹ + 100:(1+0,15)² + 130:(1+0,15)³ – 70:(1+0,15)⁰ = 70:1,15 + 100:1,323 + 130:1,52 - 70 = 78,261+75,586+85,526-70 = 169,373 тис.грн.

 

Висновок: чистий приведений доход кожного із періодів NPV>0, це означає, що оба проекти прибуткові і вони мають бути прийняті, але проект В більш привабливий в інвестиційному відношенні.

 

 

2.2. Індекс рентабельності проектів А, В

Індекс рентабельності інвестицій розраховується за формулою:

	n		n
PI=∑ x		Pt : (1+r)t : ∑ х Іt :(1+r) t
	t=1		t=1

РI_А= (80:(1+0,15)¹ + 120:(1+0,15)² + 150:(1+0,15)³) : 90:(1+0,15)⁰ = (80:1,15 + 120:1,323 + 150:1,52) : 90 = (69,565 + 90,703 +98,684) : 90 = 2,877

 

РI_В= (90:(1+0,15)¹ + 100:(1+0,15)² + 130:(1+0,15)³) : 70:(1+0,15)⁰ = (70:1,15 + 100:1,323 + 130:1,52) : 70 = (78,261+75,586+85,526) : 70 = 3,42

 

Висновок: індекси рентабельності проектів більші за одиницю, це вказує на те, що проекти повинні бути прийняті. Дисконтовані надходження більші за дисконтовані інвестиції у проекті А на 187,7%, а у проекті В на 242%. Тобто проект В є більш прибутковим за відносним значенням індексу рентабельності інвестицій.

 

2.3. Норма рентабельності (IRR)

Норма рентабельності розраховується за формулою:

ІRR=r₁+NPV(r₁) : (NPV(r₁)-NPV(r₂)) х (r₂-r₁)

Для розрахунку норми рентабельності потрібно знайти значення “r”, при якому NPV=0.

 

Для проекту А візьмемо значення r = 100, тоді:

NPV_А = 80: (1+1)¹ + 120 : (1+1)² + 150 : (1+1)³ - 90 : (1+1)⁰ = 80:2 + 120 : 4 + 150 : 8 – 90 = 40 + 30 + 18,75 – 90 = -1,25 тис. грн.

Таким чином, при нормі  дисконту 15% NPV_А склав 168,952 тис. грн., а при r = 100% значення NPV_А = -1,25 тис. грн.

IRR_А=0,15+(168,952 : (168,952 - (-1,25)) х (1-0,15)) = 0,15 + (168,952 : (168,952 + 1,25) х 0,85 = 0,15 + 168,952: 170,202 х 0,85 = 0,994, або 99,4%

 

Для проекту В експериментальним шляхом визначено значення норми дисконту r = 130, при якому показник NPV_В буде від’ємним, тоді:

NPV_В = 90: (1+1,3)¹ + 100 : (1+1,3)² + 130 : (1+1,3)³ - 70 : (1+1)⁰ = 90:2,3 + 100:5,29 + 130:12,167 – 70 = 39,13 + 18,9 + 10,685 – 70 = -1,285 тис. грн.

Таким чином, при нормі  дисконту 15% NPV_в склав 169,373 тис. грн, а при r = 130% значення NPV_в = -1,285 тис. грн.

IRR_В=0,15+(169,373 : (169,373 - (-1,285)) х (1,3-0,15)) = 0,15 + (169,373: (169,373 + 1,285) х 1,15 = 0,15 + 169,373: 170,568 х 1,15 = 0,15 + 0,992 х 1,15 = 0,15 + 1,141 = 1,291,  або 129,1%

Умовою прийняття рішення є порівняння норми рентабельності з вартістю авансового капіталу (СС).

В нашому випадку СС=55% , таким чином:

IRR_А=99,4% > 50%

IRRв=129,1% > 50%

Висновок: тобто в усіх випадках норма рентабельності інвестицій більша за вартість авансового капіталу і всі проекти прибуткові, але внутрішня норма рентабельності проекту В більша за внутрішню норму проекту А, тому проект В більш вигідніший і має бути прийнятим.

 

2.4. Визначимо термін окупності проектів А та В

Термін окупності інвестицій показує період часу відшкодування  витрат інноваційного проекту грошовими надходженнями.

Для проекту А:

P₁=80 : (1+0,15)¹ = 69,565 тис. грн  <  90 тис. грн