Архівування та розархівування файлів із включенням підкаталогів

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

Предмет: інформатика

Тема: Архівування та розархівування файлів із включенням підкаталогів 
 
 
 
 
 
 
 
 

                        Виконав: 
 
 
 

                        Перевірив: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Робота з файловою системою……………..………………………... 4
2. Види архіваторів та їх відмінності …………………........................7
3. Архівування та розархівування файлів

 із включенням  підкаталогів………………………………………...10

Висновок…………………………………………………………………….12

Список літератури…………………………………………………………..13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Ця  контрольна робота присвячена програмам - архіватором. Вибір теми пов'язаний з тим, що ми часто користуємося Інтернетом і стикаємося з інформацією за архівований різними програмами - архіваторами. Існує багато різних програм - архіваторів і дана робота присвячена особливостям використання найбільш популярних з них.  

     При експлуатації комп'ютера з різних причин можливі псування або втрата інформації на магнітних дисках. Це може статися через фізичне псування магнітного диска, неправильного коректування чи випадкового знищення файлів, руйнування інформації комп'ютерним вірусом  і т.д. Для того щоб зменшити втрати в таких ситуаціях, варто мати архівні копії використовуваних файлів і систематично обновляти  копії змінюваних файлів. 
 Архіватори - це програми, що дозволяють зменшити розмір файлу для економії місця на диску. Робота їх полягає в наступному: знайти повторювані фрагменти у файлах і записати замість них інформацію про кількість повторюваних шматків. Їх можна розділити на два класи: програми пакувальники (архіватори) і програми резервного копіювання. Робота їх полягає в наступному: знайти повторювані фрагменти у файлах і записати замість них інформацію про кількість повторюваних шматків.

     Мета  даної роботи - розкрити можливості найбільш поширених сервісних програм  і вивчити основні практичні  прийоми роботи з ними, які дозволять  надійно зберігати інформацію в  комп'ютері, а в разі порушень вміло  відновлювати інформацію і забезпечити  її захист від комп'ютерних вірусів  і сторонніх осіб. 
 
 
 
 
 

1. Робота з файловою системою

     Файлова система - це частина операційної системи, призначення якої полягає в тому, щоб забезпечити користувачеві зручний інтерфейс при роботі з даними, що зберігаються на диску, і забезпечити спільне використання файлів кількома користувачами і процесами.

     У широкому розумінні поняття "файлова система" включає:

1. сукупність всіх файлів на диску,
2. набори структур даних, використовуваних для управління файлами, такі, наприклад, як каталоги файлів, дескриптори файлів, таблиці розподілу вільного і зайнятого простору на диску,
3. комплекс системних програмних засобів, що реалізують управління файлами, зокрема: створення, знищення, читання, запис, іменування, пошук і інші операції над файлами.

     Файли ідентифікуються іменами. Користувачі  дають файлів символьні імена, при  цьому враховуються обмеження ОС як на використовувані символи, так  і на довжину імені. До недавнього часу ці кордони були вельми вузькими. Так в популярній файловій системі FAT довжина імен обмежується відомої  схемою 8.3 (8 символів - власне ім'я, 3 символи - розширення імені), а в ОС UNIX System V ім'я не може містити більше 14 символів. Однак користувачеві набагато зручніше працювати з довгими іменами, оскільки вони дозволяють дати файлу  дійсно мнемонічне назва, по якому навіть через досить великий проміжок часу можна буде згадати, що містить цей  файл. Тому сучасні файлові системи, як правило, підтримують довгі символьні  імена файлів. Наприклад, Windows NT у  своїй новій файлової системи NTFS встановлює, що ім'я файлу може містити  до 255 символів, не рахуючи завершального нульового символу.

     При переході до довгих імен виникає проблема сумісності з раніше створеними додатками, що використовують короткі імена. Щоб  програми могли звертатися до файлів відповідно до прийнятих раніше угод, файлова система повинна вміти  надавати еквівалентні короткі імена (псевдоніми) файлам, що мають довгі імена. Таким чином, однією з важливих задач стає проблема генерації відповідних коротких імен.

     Файли бувають різних типів: звичайні файли, спеціальні файли, файли-каталоги.

     Звичайні  файли в свою чергу поділяються  на текстові та виконавчі. Текстові файли  складаються з рядків символів, представлених  в ASCII-коді. Це можуть бути документи, вихідні  тексти програм і т.п. Текстові файли  можна прочитати на екрані і роздрукувати на принтері. Двійкові файли не використовують ASCII-коди, вони часто мають складну  внутрішню структуру, наприклад, об'єктний код програми або архівний файл. Всі операційні системи повинні  вміти розпізнавати хоча б один тип  файлів - їх власні виконавчі файли.

     Спеціальні  файли - це файли, асоційовані з пристроями введення-виведення, які дозволяють користувачеві виконувати операції введення-виведення, використовуючи звичайні команди запису у файл або читання  з файлу. Ці команди обробляються спочатку програмами файлової системи, а потім на деякому етапі виконання  запиту перетворюються ОС в команди  управління відповідним пристроєм. Спеціальні файли, так само як і пристрої введення-виведення, діляться на блок-орієнтовані  і байт-орієнтовані.

     Каталог - це, з одного боку, група файлів, об'єднаних користувачем виходячи з  деяких міркувань (наприклад, файли, що містять програми ігор, або файли, що складають один програмний пакет), а з іншого боку - це файл, що містить  системну інформацію про групу файлів, його складових. У каталозі міститься  список файлів, що входять до нього, і встановлюється відповідність  між файлами і їх характеристиками (атрибутами).

     У різних файлових системах можуть використовуватися  в якості атрибутів різні характеристики, наприклад:

• Інформація про дозволений доступ,
• Пароль для доступу до файлу,
• Власник файлу,
• Творець файлу,
• Ознака "тільки для читання",
• Ознака "прихований файл",
• Ознака "системний файл",
• Ознака "архівний файл",
• Ознака "двійковий / символьний",
• Ознака "тимчасовий" (видалити після завершення процесу),
• Ознака блокування,
• Довжина запису,
• Покажчик на ключове поле в записі,
• Довжина ключа,
• Часів створення, останнього доступу і останньої зміни,
• Поточний розмір файлу,
• Максимальний розмір файлу.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Види архіваторів та їх відмінності

     З метою забезпечення надійного збереження інформації створюються резервні копії  даних. Процес створення резервних  копій даних називається архівуванням. 
Збереження великих обсягів інформації вимагає не тільки містких носіїв інформації (магнітних і оптичних дисків, магнітних стрічок і т. п.), але й значних матеріальних витрат.

     До  певної міри зменшити вимоги до місткості  носіїв допомагають спеціальні програми, що дозволяють стискати інформацію. Такі програми називають архіваторами.

     До  основних можливостей сучасних архіваторів  належать: занесення цілих груп файлів та підкаталогів в архів, відновлення  та перевірка цілісності архівів, перегляд вмісту архівів, видалення з них  файлів, захист інформації від несанкціонованого  доступу, створення багатотомних і  автоматично розкриваються архівів  і т. п. Сучасні архіватори дозволяють економити від 10% до 90% дискового  простору.

     Файлом, вміщеним в архів, можна скористатися лише після того, як він буде відновлений  у початковому вигляді, тобто  розархівувати.

     Розархівація  виконують або ті ж архіватори, або окремі програми, звані разархіваторами.

     Серед користувачів персональних комп'ютерів велику популярність придбали архіватори PKZIP, ARJ і RAR. Щоб скористатися одним  з них, у командному рядку операційної  системи слід набрати ім'я програми-архіватора, вказати потрібні команди й параметри, ім'я архівного файлу, а також  при необхідності - імена файлів, з якими виконуються дії.

     Архіватор PKZIP. Для створення архіву в поточному  каталозі, що містить всі файли  цього каталогу, слід виконати команду pkzip arh1.zip або pkzip arhl

     При цьому отримаємо архівний файл arhl.zip. Розширення файлу. Zip в команді можна  не вказувати.

     Якщо  в архів потрібно занести також  файли, які знаходяться у підкаталогах поточного каталогу, то в команді  указуються додаткові параметри-Rр 
pkzip-rp arh2

     Якщо  в команді вказуються параметри, то замість риски (знака «мінус») перед параметром можна використовувати  косу риску («/»).

     Щоб відновити файли з ZIP-архіву, потрібно скористатися програмою PKUNZIP допомогою  команди pkunzip arhl

     Якщо  ж файли в архіві знаходяться  у підкаталогах, то при розархівуванні вказується додатковий параметр-d pkunzip-d arh2.

     Програма-архіватор ARJ виконує як архівування, так і  розархівування. Щоб створити архів  поточного каталогу arhl.arj, потрібно після імені архіватора вказати  літеру а. (Цією букві, яка визначає команду архіватора, не повинні передувати «-» або «/»).

     Якщо  в архів повинні увійти також  і файли, що знаходяться у підкаталогах, слід додати параметр - r arj а-r arhl

     Для відновлення файлів з ARJ-архіву архіватора необхідно вказати букву-команду  х або е (при х виконується  розархівування з розгортанням підкаталогів, а при е всі відновлені файли  поміщаються в поточний каталог). 
За допомогою архіватора ARJ створюються також багатотомні архіви, які можна розміщувати, наприклад, на окремих носіях. Так, по команді 
arj a-v1440 arh3 *. B mp буде створено багатотомний архів, що містить графічні файли типу BMP, частини якого можна помістити на дискети місткістю 1,44 Мб.

     Ознайомитися  з іншими командами і ключами  програм PKZIP, PKUNZIP і ARJ можна, набравши в  командному рядку їх імена без  додаткових параметрів або вказавши параметр -?.

     Багато  в чому схожий на ARJ архіватор RAR. Він  зручний тим, що, окрім звичайної  можливості роботи в режимі командного рядка, він має оболонку, де в чому подібну з наявною в Norton Commander.

     Існують Windows-версії розглянутих архіваторів, звані відповідно WINZIP, WINARJ і WINRAR. Після  запуску такого архіватора на екрані монітора з'являється вікно, в якому  можна працювати з архівами. Використовуючи меню і піктограми, що дублюють основні  команди меню, можна створювати архіви у різних форматах, розархівувати  потрібні файли і т. п.

     При виборі конкретного типу архіватора (разархіватора) керуються двома  критеріями: швидкістю його роботи та ефективністю стиснення даних. При  цьому для файлів одного типу кращим може бути один архіватор, а для інших - інший. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Архівування та розархівування файлів із включенням підкаталогів

     Архівація та розархівування здійснюється за допомогою  спеціальних 
програм - архіваторів. В операційній системі MS DOS архіватори 
запускаються в командному рядку. Для того, щоб вказати програмі, 
які саме дії слід виконати, необхідно ввести в 
командного рядку параметри (ключі) запуску програми. Дізнатися про 
доступних ключах можна запустивши файл програми без параметрів. 
Наприклад, популярні програми-архіватори ARJ і PKZIP для 
архівації з включенням підкаталогів використовують ключі "-r" і "-rp" 
відповідно. Для розархівації зі збереженням структури 
підкаталогів для архіватора ARJ слід використовувати команду "х" 
(ARJ X <ім'я архіву>). Для PKUNZIP - ключ "-d". (PKUNZIP-d <ім'я 
архіву>).