Життєвий шлях Л.І. Брежнєва

                              План

Вступ………………………………………………………………………...2

1.Життєвий шлях  Л.І. Брежнєва…………………………………………4

2.Внутрішня політика Л.І. Брежнєва……………………………………11

3.Зовнішня політика Л.І.Брежнєва……………………………………...17

Висновки…………………………………………………………………….23

Список використаних джерел і  літератури…………………………….25

Додатки……………………………………………………………………...27

                                             Вступ

Безглуздо заплющувати очі на подекуди величезну роль конкретної особи в історії, справедливо вважають деякі сучасні дослідники. У зв’язку цим актуального значення набуває біографістика, тим більше, що саме у біографії на основі фактичних даних простежується процес формування людської особистості у зв’язку з суспільними умовами епохи. Як свого часу зауважив М. Грушевський, «розуміється, не утворення легенди, не вироблення іконного ліку мусить бути завданням, а вірне історичне пізнання дійсної, живої, реальної одиниці, що відбила в особі свою епоху і вплинула на її розвиток » 1 . Це має пряме відношення до реконструкції біографії Леоніда Ілліча Брежнєва, з позицій наукової об’єктивності, основні проблеми якої висвітлені у даній розвідці.

Справа в тому, що за часів політичної діяльності Л. І. Брежнєва його життєпис був корегований відповідними державними органами. Все в ньому було ідеальним, і не викликало, та і, в силу заідеологізованості суспільної свідомості, не могло викликати запитань. І біографія Л. І. Брежнєва набрала узагальнених рис біографії людини соціалістичного суспільства. Міфологізація першої особи держави закінчилася з його смертю. З середини 80-х, а особливо в останнє десятиріччя минулого сторіччя, акценти змінилися - тепер біографія Брежнєва об’єкт для критики, глузувань і навіть знущання. Але що цікаво, «білі плями» в біографії особи, яка протягом 18 років очолювала наймогутнішу у світі державу, так і не набули відповідного забарвлення.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлюється наступним:

     1) недостатнім станом вивченості та наявністю різних, взаємозаперечуючих оцінок і трактувань в історіографії й відсутністю спеціального монографічного дослідження з даної теми;

1.Пиріг Р. Я. Проблеми підготовки наукової біографії Михайла Грушевсь-кого // Український історичний журнал, 2005, 4 (463).-С.

2) нагальною потребою як розширення джерельної бази і необхідністю повного і всебічного вивчення вже відомих науці писемних джерел;

3) необхідністю джерелознавчого та конкретно-історичного дослідження не лише  життя та діяльності Л.І.Брєжнєва.

Окремо відзначимо, що звернення до даної теми пов'язане також із тим підвищеним інтересом до проблеми ролі особистості в історичному процесі, який спостерігається останнім часом у вітчизняній історіографії.

Об'єктом дослідження є діяльність та життя  Л.І.Брежнєва.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного     джерелознавчого аналізу документальних матеріалів реконструювати життя і діяльність Л.І.Брєжнєва.

     Навіть вже при першому побіжному погляді привертає увагу та особливість, що в історичних працях переважає не дослідницький підхід, який опирався б на поглиблене вивчення письмових джерел, а переважно оціночні твердження, що не виходять за межі непереобтяженої студіями документальних матеріалів радянської історіографічної традиції, усталеної з 30-х років.

      Отже і на сьогодні, постає безліч питань у реконструкції його біографії. Взявши за основу традиційну біографічну методику: аналіз ретроспективних біографічних матеріалів, а саме музейного зібрання, документів та спогадів людей, що знали Л. І. Брежнєва за часів його життя, архівних матеріалів та літератури, спробуємо з’ясувати коло проблемних питань у біографії Брежнєва часів його життя.

Розділ І. Життєвий шлях Л.І. Брежнєва.

    У третьому, останньому виданні короткого біографічного нарису «Леонід Ілліч Брежнєв», підготовленому Інститутом марксизму - ленінізму при ЦК КПРС і виданому у 1982 р., зазначено: «Леонід Ілліч Брежнєв родився 19 грудня 1906 року в місті Дніпродзержинському (до 1936 р. - Камінське), крупному центрі металургійної промисловості, в рабочій сім’ї» 1 .

Поруч із звичною датою - 19 грудня 1906 року, з’явився ряд публікацій, де день народження приводиться у відповідності до старого 6 грудня 1906 р. [чи нового стилю 1 січня 2007 р]. Виписки з метричної книги про народження Л. І. Брежнєва ми не маємо, але в посвідченні, виданому 2 липня 1920 р. Кам’янською загальноосвітньою школою, вказується дата народження - 19 грудня , а в спогадах, записаних у 1974 р. із слів Луки Зіновійовича Клименка, який працював з батьком Леоніда з 1903 до 1933 року, В. А. Сьомичем зазначено «…народився син Леонід Иллічч Брежнєв в 1906 році 19 грудня по старому стилю». 2

    Але при всьому цьому саме 19 грудня Генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв приймав вітання, подарунки та нагороди від партійних та радянських організацій, соціалістичних партій, громадськості, зустрічався на офіційних прийомах з нагоди його дня народження не тільки з офіційними особами, а й друзями юності та колишніми колегами .

1.Леонид Ильич Брежнев. Краткий биографический очерк. - М.: Издатель-ство политической литературы, 1982.-322.-С.

2. Тепло сердечных встреч: Пребывание Генерального Секретаря ЦК КПСС, Председателя Президиума Верховного Совета СССР товарища Л. И. Брежнева в Днепропетровске и Днепродзержинске 21-22 сентября 1979 года. - Днепропетровск.: Промінь, 1979.- 115.-С.

  Цікавим видається зясування місця народження Л.І.Брежнєва.

Попри те, що в усіх офіційних виданнях, як - то «Короткий біографічний нарис»1, «Велика Радянська Енциклопедія»2, «Енциклопедія Сучасної України»3, «Борцю за мир, за ідеали комунізма.відкриття бронзового бюсту Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці Л.І.Брежнєва, Дніпродзержинськ, 8 травня 1976 рік.», зазначається, що місце народження Леоніда Ілліча Брежнєва - Дніпродзержинськ. І саме на його батьківщині час від часу спалахують суперечки з приводу місця народження колишнього Генсека - це село Кам’янське Романківської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії чи село Брежнєво Стрілецького повіту Курської губернії. Зважаючи на відсутність основного документу, що підтверджував би місце народження Л. І. Брежнєва, ми можемо стверджувати, що у 1906 р. родина Брежнєвих мешкала у селі Кам’янському. «Знаю, що батько, Ілья Яковлевич Брежнєв, - писав Л. І. Брежнєв у книзі, - «поступив на завод в 1900 році», а довідка про смерть Іллі Яковича Брежнєва, графа «Скільки часу жив у місті», конкретизує дату його прибуття у Кам’янське - 1894 р.

     Безумовно, цікаво знати, де саме проживала родина. І знов звертаємося до книги «Спогади»: «Наша родинав робітничій Слободі, яка називалась «Нижня Колонія», в Аксеновському провулку.Тут я і народився 19 грудня 1906 року.». В цьому твердженні припущено фактичної помилки.

Справа в тому, що поселення «Нижня колонія», що була збудована на березі Дніпра, не мала назв вулиць, тим більше провулків, а тільки зазначення номерів будинків. Аксьонівський провулок знаходився в робітничому районі, що тягнувся від заводу до села.

1. Леонид Ильич Брежнев. Краткий биографический очерк. - М.: Издатель-ство политической литературы, 1982. -66-93.-С

2. Большая Советская Энциклопедия. - М.: Издательство «Советская Энциклопедия», 1971. - Т.4.- 457.- С.

3. Енциклопедія Сучасної України. - К.: ВАТ «Поліграф книга», 2004. - Т. 3. – 300.-С.

Знову звертаємося до спогадів Л. З. Клименка: «Після одруження…І.Я.Брежнєв поселився з своєю жінкою Наталею Денисівною в будинку по вулиці Перша Садова, Підгірний провулок №6, який належав Меркулову»1. Але в «Списку домовласників села Каменського Катеринославського уїзду і працівників завода Дніпровського металургійного товариства, займаючи заводські квартири», упорядкованому приставом Кам’янського В. А. Клунніковим у 1909 році, зазначено, що Марк Меркулов був домовласником будинку №5 по Аксьонівському провулку. Отже, питання залишається відкритим. Зі спогадів Абрама Григоровича Черняка, теж записаних В. А. Сьомічем, дізнаємося, що з 1912 р. по 1921 р. «...сімя Брежнєвих мешкала в тупому провулку в домі, котрий належав домовласнику Мальцеву. Сімя Брежнєвих займала квартиру на другомі поверсі з північної сторони». Що підтверджує «Список домовласників» де зазначено, що Антон Мальцев був домовласником будинку №1 за зазначеною адресою. Але наступне твердження А. Г. Черняка про те, що родина Брежнєвих з 1926 р. жила в будинку №40 по пр. Пеліна не вірне, бо будинок здано в експлуатацію у 1928 р. Саме цей будинок, в квартирі №2 якого мати Леоніда Ілліча жила до січня 1966 р., жителі Дніпродзержинська називають «брежнєвським», вважаючи що саме в ньому він і жив у 1930 рр.

     Доречі, саме на його сходах і сфотографувався Леонід Ілліч Брежнєв, під час свого останнього візиту до Дніпродзержинська 22 вересня 1979 р. Але в довідці про смерть І. Я. Брежнєва, виданій 15 листопада 1936 р. Дніпродзержинським міським бюро ЗАГСУ Леоніду Брежнєву, адреса останнього - вул. Рози Люксембург, 3. В спогадах, записаних В. А. Сьомічем, знаходимо, що декілька місяців по поверненню в Кам’янське Л. І. Брежнєв з дружиною і донькою Галиною жив разом з батьками. А потім дружина, як працівник бібліотеки інституту, отримала квартиру в інститутському будинку по вул. Р. Люксембург.

1. Брежнев Л. И. Воспоминания. - М.: Издательство политической литературы, 1981.-28-63.-С.

    Леонід Брежнєв народився в родині робітника. Батько Ілля Якович (1876-1836 рр.), росіянин, працював в залізопрокатному цеху Дніпровського металургійного заводу. Спочатку помічником вальцювальника, потім вальцювальником, а з весни 1917 р. завідувачем складу болванок, ймовірно, тим самим перейшовши у розряд службовців. Мати, Наталія Денисівна (1886-1976рр.), росіянка, домогосподарка.

    Отже, за походженням Л. І. Брежнєв на початку свого дорослого життя - службовець, чим можна і пояснити тривалість його кандидатського стажу при вступі у партію, а за національністю - росіянин, що він і підтверджує в книзі «Воспоминания», але у власноруч заповненій анкеті делегата VІ Дніпропетровської обласної конференції КП(б)У в березні 1940 р. пише, що українець. Як бачимо знов запитання, на які досить немає однозначної відповіді.

    Однією з основних складових, що впливає на людину, в біографістиці вважають її освіту. Яку ж освіту отримав Брежнєв, питання тим більше цікаве, що в 1990-х роках побутувала думка про те, що він людина не надто освічена.

    Що ж ми маємо насправді?

    З книги «Спогади»: «...в девять років від народження я був прийнят в підготовчий клас Каменської чоловічої класичної гімназії…нас іменували «державними стипендіатами». Виходить що це було у 1915 р., про що пише і Рой Медведєв. Але передане до музею комендантом родини Брежнєва О. О. Стороновим посвідчення (звичайно ж копія) шкільної ради Кам’янської 2-ї загальноосвітньої школи Л. Брежнєву свідчить: навчався він у гімназії з серпня 1917 р.. І хоча нормальне навчання тривало десь усього три роки, не варто забувати того, що вимоги до учнів були високими, а програма обширною. Під час революційних перетворень гімназія була реорганізована у трудову школу, повний курс якої (VІІ група) Леонід Брежнєв закінчив у 1921 р.. Зазначимо, що сам Брежнєв свідчив, що «навчався я добре», але не пише, що відмінно, як немає про це відомостей в жодному з видань. В той же час академік Академії наук УРСР, доктор фізико-математичних наук Йосип Захарович Штокало у листі на ім’я голови виконкому Дніпродзержинської міськради М. М. Ктитарева згадував: «В роки з 1918 по 1922 рр. в Дніпродзержинській трудовій школі в його п’ятнадцятилітньому віці  я вручив йому атестат відмінника за відмінні успіхи в шкільному навчанні». Це твердження також є суперечливим, адже в свідоцтві №137, яке видали Брежнєву 23 червня 1921 р., немає ніяких зазначень з цього приводу, до того ж і сам Й. Штокало був завідувачем 1-ї трудової школи, а Леонід навчався в 2-й. Ось тут і зрозумілою стає підстава для сумніву щодо навчання Брежнєва в гімназії. Багато хто стверджував, що навчався він в заводському училищі. А саме там і була 2-а трудова школа.

    У 1927 р. Леонід Брежнєв закінчив землевпорядне відділення Курського землевпорядно-меліоративного технікуму, де навчався з жовтня 1923 р.. Що ж стосується вищої освіти, то довгий час було незрозумілим, чому термін його навчання в Кам’янському вечірньому металургійному інституті ім. Арсенічева був неповним. Розпочавши навчання у 1931 р., 28 січня 1935 р. він захистив дипломний проект. У спогадах людей які знали Л. І. Брежнєва, згадувалося, що він ніби - то навчався в Свердловському, чи то Дніпропетровському металургійному інституті. Але крапку в цих розбіжностях поставив вже згадуваний комендант родини Брежнєва, передавши до музею копію диплому про вищу освіту, де зазначено, що у вересні 1931 р. Брежнєв був переведений до Кам’янського інституту з Московського машинобудівного і за час навчання на теплосиловому факультеті він вивчив 33 дисципліни, з яких по 8 отримав заліки, 1 здав на задовільно, 9 на «добре», доречі, серед них «ленінізм», 15 - на «відмінно». На відмінно захистив і дипломний проект на тему: «Проект електростатичного очищення доменного газу в умовах заводу ім. Дзержинського». Що цікаво, його робота (креслення та записка) в числі шести кращих, а захищалися того дня 16 осіб, були залишені при фундаментальній бібліотеці інституту.

    Отже, як бачимо, 28 річний Леонід Брежнєв отримав повну якісну освіту (шкільну, середньоспеціальну, вищу) і це тоді, коли у 1940 р. тільки близько 2 млн. радянських фахівців мали закінчену вищу або середню спеціальну освіту.

    Скурпульозне дослідження біографії особи безперечно викликане необхідністю її ідентифікування в контексті історичних подій. І тут на перший план виходить діяльність цієї особистості.

    Що стосується початку трудової діяльності, то офіційна біографія стверджує, що розпочалася вона в п’ятнадцятирічному віці  - працював на заводі кочегаром, слюсарем. Потім разом з ба-тьками виїхав на батьківщину батька до Курської губернії. Де працював там невідомо, але в «Спогадах» згадується і оранка, і сівба, і косовиця, а в «матеріалах з Вікипидії – вільноїенциклопедії» говориться про те, що з 1921 р. - працював на Курському маслобійному заводі. Але що цікаво, в офіційній біографії Брежнєва, надрукованій 8 травня 1960 р. в «Комсомольській правді» з нагоди призначення його Головою Президії Верховної Ради СРСР, читаємо: «…з 1921 він почав свою трудову діяльність. Працюючи на підприємстві, одночасно навчався…».

       Отже, є ще одна «біла пляма», над якою треба працювати, так само як і над датою повернення Л. Брежнєва до Кам’янського. Відомо, що це був 1931р., але місяця ми не знаємо, хоча це було не пізніше вересня. Коли він поступив працювати на завод, увесь час працював слюсарем чи ні - все це запитання, які ще не мають відповіді. Але ми знаємо, що з 20 березня 1933 р. до 3 листопада 1935 р. він працював директором змінного робітничого факультету Кам’янського металургійного інституту. В той же час, отримавши по закінченню інституту кваліфікацію інженера теплосилової різко виявленої спеціальності, був призначений начальником зміни в теплосиловий цех ДМЗ. А ще Розпорядженням по Головному Управлінню Навчальними закладами НКТП СРСР від 17 серпня 1935 р. №36 п. 45 Л. І. Брежнєва затверджують директором Кам’янського металургійного технікуму.