Зародження землеробства і Виникнення перших постійних поселень на території України. Трипільська культура

Призначення цих жител ще й досі неясне. Так, В.Хвойка вважав, що глинобитні житла були спорудженнями поховного характеру, « домами мертвих». За В.Збеновичем, навпаки, глинобитні будівлі були стаціонарними житлами трипільців, а землянки будувались лише на ранньому етапі заснування поселення

Землеробство  було найрозвинутішою галузю господарства у трипільців, особливо в ранній період. Навіть тоді оброблялося не менш як чотири види сільськогосподарських культур (в основному пшениця, жито, овес). Участки знаходилися близько від поселень. Було відоме мотичне землеробство. Крім мотик, вироблених з лосячого чи оленячого рога, використовувалися і серпи, але їх знайдена невелика кількість, тому, можливо, землероби здебільшого збирали колосся руками.  Звичайно, екстенсивне ведення господарства призводило до виснаження грунтів, і тому трипільцям приходилося кожні 30-60 років залишати засновані поселення й освоювати нові землі.

Для переробки продуктів землеробства використовувалися зернотерки, які  складалися з двох частин, вернього і нижнього каменів. Ймовірно, що це було роботою для жінок, і доказом  тому є знайдені у трипільських хатах  фігурки жінок, які мололи зерно.

Звичайно, землеробство завжди залишалось для  трипільців основним видом господарства, але воно завдяки нечастим врожаям  не могло повною мірою задовольнити потреби племен. Тому паралельно з  землеробством розвивалося скотарство, а також такі невідтворюючі види господарства, як рибальство, мисливство, збиральництво.

Про існування скотарства свідчать знахідки кісток тварин. Так, на Коломийщині  знайдено кістки биків, а також корів  і овець (хоча їхня кількість була значно меншою), а в Халеп’ї та Усатові – свиней. Також ймовірно, що на той час уже був приручений кінь, а також собака. Про існування скотарства свідчить і знаходження таких керамічних виробів, як сосуди зі стінками в дірках. Ймовірно, що вони використовувалися для виготовлення творогу й сиру.

Також, крім кісток, було знайдено міфологічні  зображення таких істот. Так, наприклад, це фантастичні фігури биків з  кігтями з Петрен, виконані чорною фарбою, що свідчить, можливо, про те, що у трипільців,як і в середземноморських народів, існував культ бика.

Ця  галузь господарства грала помітну  роль на ранньому етапі розвитку трипільської культури, хоча меншу в порівнянні з полюванням. Про це нам говорить той факт, що кісток диких тварин знайдено в два рази менше ніж  домашніх. Полювали трипільці в основному  на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому  такі знаряддя, як наконечники стріл  з кременю, скребки, кам’яні сокири-клини.

Займалися також і рибальством, і це теж  було характерно більш на ранньому етапі, оскільки для цього були сприятливі умови (поселення біля річок). Ловили здебільшого щук, сомів, осетрів.

Трипільці збирали в основному черепашки  прісноводних молюсків, залишки яких знайдено в купах сміття біля будинків, які ще називають “черепашковими купами”. Очевидно ці черепашки варили, а потім їх мясом годували свиней. У давнину черепашки використовувались  також для розпису, прикрас.

Збиралися також жолуді, які сушилися в закритих печах, розтиралися на зернотерках і домішувалися в тісто.

Прядіння та ткацтво були безпосередньо зв’язана зі скотарством, і тому логічно, що, як і скотарство, набула свого розвитку у пізній період трипільської культури. Уже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити (Петрени), була відома в’язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті. Кераміка трипільців є однією з найкращих у світі, а керамічні вироби – просто витвір мистецтва для того часу.

Керамічний  посуд того часу виготовлявся з гончарської  глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарського кола на твердій основі, товщина  його днища переважала товщину стін, а самі стіни були нерівномірної  товщини і не завжди правильної форми. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною  до розпису і обпалення червсоною  фарбою.

Посуд був розписним і нерозписним. Розписний поділявся на: виготовлений в одну фарбу, переважно вона була чорною - біохромний і посуд в одну чорну фарбу обводився білою чи червоною - поліхромний.

Нерозписним був переважно посуд для приготування їжі, який, до того ж , ще й був з  більш товстими стінками, кольором після обпалення від сірувато-коричневого до темно-червоного.

Крім  фарби на посуд наносився ще й  орнамент. На ранніх етапах трипільської культури це був поглибленим спіральний орнамент (схожий на орнамент техніки  камарес мінойського Криту) та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже  немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а  також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового і штампового орнаменту, характерних для культур  епохи бронзи. Посуд для приготування їжі прикрашали дуже бідним орнаментом; це були зображення людей та тварин.

На  жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо можна дізнатись з нових досліджень цієї культури

Існування Трипілля відповідало кліматичній  фазі атлантику, і початок цієї культури збігся якраз з істотними зрушеннями в Сонячній системі. Тому можна твердити: населення Трипілля мало вже усвідомлювати  періодичність глобальних криз і  катаклізмів як загибель старого  і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це.

По-перше, це стосується давнього вірування про  звірину, яка ковтає сонце. Хто ж  був цією звіриною, не дуже ясно. Можливо, це вовк, як, наприклад, в гальській  міфології чи скандинавських сагах. Та скоріше всього, це була змія, яка, до речі, символізувала не тільки кінець, а й відродження світу в  новій, вищій якості. Також змія символізувала  жіночність. З цього ми можемо сказати, що у трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається  навколо центру Всесвіту. Цим, мабуть, і пояснюється спіральний орнамент трипільців, де спіраль символізує такий шлях.

Поховання , мабуть, належить до однієї з обрядових  дій трипільців, яку ми можемо дослідити  найбільш детально з усіх інших. Та це стосується пізніх поховань, де, на відміну від ранніх, труп не спалювався, а ховався в скорченому вигляді. Такі були відомі, наприклад, під Одесою (Красна Слобідка), Херсоном (Білозірка), в Усатові. У центрі ховався голова сімї (тоді це був уже чоловік), а біля нього – жінка та діти. Цей курган був оточений іншими курганами з каміння (кромлехи), де були поховані зображення людей і тварин. Крім того, існували ще й ями для інших членів родової організації, вмерлих на стороні – так звані кенотафи.

3. Ямная, катакомбна культура

В бронзовому віці проживали племена ямної, кемі-обинської, пізньотрипільської культур, а також культури кулястих амфор на Волині і Поділлі. Ямні племена на початку епохи бронзи населяли степ і лісостеп від Дону до Дунаю і стали основою для формування населення катакомбної культури. Хронологічно катакомбна культура, що розвивається в першій половині ІІ тисячоліття до н.е., йде безпосередньо за ямною, хоча деякий час катакомбні племена співіснували з пізньоямним населенням. 

Ямна  культура - Назва походить від поховань у ямах під курганними насипами, в яких були поховані члени одного роду.

Померлих  ховали в скорченому положенні на спині або на боці й посипали червоною вохрою; при померлих клали посуду з їжею, камінне (рідше мідяне) знаряддя і зброю; поселення Ямної культури бували деколи укріплені; житла переважно наземні, основним заняттям населення було скотарство, поруч хліборобства, мисливства і рибальства. Знайдено залишки возів, до яких запрягали волів, як також скульптури з схематичними зображеннями людських постатей.

Катакомбна культура назву отримала від поховальної споруди — катакомби, яка являє собою підземну камеру, до якої веде вертикальний або похилий колодязь-шахта. Померлі лежать зібгані на боці (переважно схід ареалу) або випростані на спині (захід ареалу). Населення катакомбної культури мало високорозвинуте господарство, де переважало скотарство (подекуди мобільного типу), металургія, інші ремесла. Були поширені складні поховальні ритуали, в т.ч. деформація та моделювання черепів. У носіїв катакомбної культури виявлена значна соціальна стратифікація: виділяється правляча верхівка, воєначальники, жерці, воїни. Відомі храми типу зіккуратів (Молочанське святилище). За своїм походженням катакомбна культура тісно пов'язана з Близьким Сходом. Одні дослідники пояснюють це звичайними культурними впливами, інші — приходом мігрантів.

Висновок 

Своїми  коренями українська агрономічна практика сягає багатовікової давнини. Ще задовго до Геродота, у період Трипільської культури за даними археологічних знахідок простежуються елементи розвиненого  землеробства. Характерно, що сам Геродот  вказує, по-перше, на наявність на теренах  майбутньої України орного землеробства; по-друге, засвідчує його розвинений характер, що дає змогу експортувати хлібну продукцію.

Свідчення про наявність землеробства як провідної  галузі буття українського народу означені в таких елементах народної агрономії, як казки, прислів’я, приказки тощо. Змістовність народної агрономії із власне українськими елементами підкреслює сталий характер і значимість аграрної галузі.

Трипільська культура є одне з перших постійних поселень на території України, яка вражає за своїм розвитком. В часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі. Існують різні думки щодо походження трипільської культури.

В бронзовому віці проживали племена ямної, кемі-обинської, пізньотрипільської культур, а також культури кулястих амфор на Волині і Поділлі 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література:

1. Історія економічних учень: Підручник: У 2ч.- Ч.1/ За ред. В. Д. Базилевича.-2-ге вид.,випр.. – К.: Знання,2005. – 567 с.
2. Українська Радянська Енциклопедія / О. К. Антонов, М. П. Бажан та ін. / Київ.1984.
3. Трипільська культура на тереторії Української РСР. / В. М.Конопля,І.Р.Михальчишин та ін./ Львів.1989.
4. Вихватенко М.Т. Виникнення та розвиток науково-практичних знань про системи землеробства в Україні: Історіографічний аспект // Вісник СНУ ім. В.Даля.-2003.-№5.-С.27-31.
5. Вихватенко М.Т. Початок формування знань про землеробство та їх науковий розвиток в Україні (найдавніші часи – початок ХХ століття) // Вісник СНУ ім. В. Даля. Історичні науки.-2002.-№9.-С.62-65.