Причини та передумови виникнення Запорізької Січі. Джерела та основні риси козацького права

Цікавим є той факт, що козацька звичаєво – правова культура чітко субординувалася із православним календарем, і тому запорожці під Великий піст вводили мораторій на страту злочинців.

З огляду на уніфікованість та всеосяжність козацьких звичаїв  запорозьку спільноту ототожнюють  із ранніми військовими демократіями, в яких домінували озброєний люд і усна форма кодифікації правових норм. Окрім того звичаєво – правова культура козаків характеризувалася рівністю всіх соціальних груп при відшкодуванні збитків та визначенні міри покарань, а також значною суворістю й незворотністю останніх, аж до смертної кари. Визначаючи структурні параметри козацького права, умовно можна згуртувати такі блоки, як норми, що стосувалися основ козацького самоврядування та устрою, військово – рицарські звичаї, положення про організацію судоустрою та практики судочинства, а за галузевою ознакою – цивільні та кримінальні правовідносини.

Із правничого погляду  січова рада мала повноваження верховного суду і могла проводити розслідування  щодо найвищих посадовців Січі. Радою козаки могли зміщувати кошових отаманів, писарів та іншу старшину, а також своїх послів, які підозрювались у неналежному дотриманні обов’язків, у неретельному виконанні січових рішень, у несвідомих помилках чи спланованій зраді інтересів Коша. Суворість судових рішень козацької ради могла сягати не лише позбавлення посад і доброго імені, а й часом і життя.

Такий важливий судовий  інститут як взяття на поруки набув значного поширення в тогочасному українському звичаєвому праві загалом і мав убезпечити територіальні громади від протиправних діянь підозрюваних осіб та гарантувати відшкодування (тими, хто брав на поруки) заподіяних останніми збитків у разі їхньої втечі.

У практиці регулювання  цивільно – правових та карних правовідносин  запорожці демонстрували обізнаність із юридичними актами сусідніх держав зокрема це навіть дало підставу Ж.- Б. Шереру навіть зробити такий категоричний висновок: «Загальним і основним законом для українських козаків було магдебурзьке право». Але, тим не менше, козацькі депутації на переговорах із російською стороною (1774р.) використовували як юридичну підставу копії універсалів Б. Хмельницького (1655р.), грамоти царя Олексія Михайловича гетьману й усьому Війську Запорозькому, польські універсали М. Вишневецького (1670р.), конституцію Варшавського сейму (1717 р.) тощо. І все ж найконкретнішим висновком щодо сутності козацького права запорозької спільноти можуть бути спостереження сучасника – французького історика XVIII ст.: «Запорозькі козаки мали не так закони, як звичаї. Вони робили все те, що, як вони знали, робили їхні батьки ».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, виникнення українського козацтва стало закономірним результатом  споконвічної боротьби осілого землеробського населення зі степовими кочівниками. Це протистояння тривало за доби Київської Русі, монголо – татарської навали, у початковий період існування Великого князівства Литовського. Необхідність відсічі татарської агресії в другій половині XV ст.. зумовила створення контингента військовослужбової людності на південному прикордонної Литовсько – Руської держави. Разом із тим природні багатства степу приваблювали багатьох промисловців – уходників. Зіткнення колонізаційної хвилі українського населення українського населення з татарами покликало до життя відважних і волелюбних людей – козаків. До середини XVI ст.. козакування мало форму побутового явища, характерного для людності переважно південного прикордонного регіону. Польська експансія в Україну після Люблінської унії зумовила розширення джерел поповнення козацтва представниками боярства і шляхти як українського, так і польського походження.

Посилення соціального  і національного гноблення викликало  до життя таке явище, як покозачення  селян та міщан. Станові ознаки українського козацтва формувалися протягом майже цілого століття ( з 70- х років XVI  до середини  XVII ст.). Їх правові засади дістали втілення у «козацьких вольностях», які надавалися тим, хто перебував на державній службі. Права і привілеї мали визначати місце козацтва в усіх сферах суспільних відносин. Водночас власті вбачали в козаках суто військовий контингент і намагалися витримувати цей статус в юридичних нормах законодавства. Економічною підоймою становлення козацької верстви було землеволодіння. Регулятором взаємовідносин серед козацтва постало право, основні засади якого було вироблено в запорозькій громаді.

Козацтво на Україні  – явище самобутнє , національне , суто народне . Воно виникло і сформувалося як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального та національно – релігійного гноблення , посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права .

 Козацька християнська  республіка Запорозька Січ –  відіграла винятково важливу  роль в історії українського народу, насамперед у його національно – визвольній боротьбі , в розвитку збройних сил України та військового мистецтва , в освоєнні та заселенні степових просторів Центральної та Південної України .

Загалом козацьке право  в Україні сформувалося перш за все  як право напівпривілейованої станово  – професійної групи соціально  та організаційно відокремленої від інших суспільних страт. Процес становлення правових засад українського козацтва відбувався протягом досить тривалого періоду часу, а також асинхронно в різних регіонах України. Основу козацького станового права та пов’язаного з ним козацького судочинства становили державні пожалування українському козацтву конкретних прав та привілеїв (переважно за несення військової служби). В процесі трансформації інститутів козацького станового самоврядування в ході Національно – визвольної війни середини XVII ст. козацьке право стало основою формування та  невід’ємною складовою державного права в Гетьманщині аж до поступової ліквідації повноважень українського Гетьманату в другій половині XVIIIст.

Протягом 1760-1780-х рр. у  результаті адаптації Гетьманщини, Слобідської України та Запорізької Січі до загальноросійського суспільного ладу суттєво трансформується  становий статус козацтва, а разом із ним повністю змінюється козацьке право. З цього часу і до початку ХХ ст.. козацьке право можна визначити як систему норм та інститутів, які окреслили правовий статус козацтва як стану особисто вільних людей, близьких за правами та обов’язками до міщан та селян. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Антонович В. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 2000.- 400 с.
2. Бойко О. Д. Історія України: Посібник . – К.: «Академвидав», 2003.- 656 с. (Альма - матер).
3. Гончаренко В. Г. Історія держави і права України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 2006. – 288 с.
4. Грушевський М. Історія української козаччини. – Вітчизна,2001. №1-11.-300 с.
5. Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. — К.,2000. – 500 с.
6. Гуслистий Е. Запорізька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу. — К., 2004. – 320 с.
7. Дорошенко Д. Нариси історії України. — К., 2001. — Т. 1-2.
8. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. – К.: Вид. дім «Києво – Могилянська академія», 2006. – Т. 1.- 800 с.
9. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. – К.: Вид. дім «Києво – Могилянська академія», 2007. – Т. 2. – 724 с.
10. Запорізьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. — К.; Запоріжжя, 2007. – 350 с.
11. Крушинський В. Ю. Історія України : Посібник для старшокласників та абітурієнтів. К.: Либідь , 2000. – 272 с.
12. Рогожин А. Історія держави та права України .- К.: «Знання»., 2002.- 400 с.
13. Субтельний Орест Україна: Історія. – К., 2001. – 330 с.
14. Уривалкін О. М., Конончук І. М. Історія України від стародавніх часів до сьогодення .- К.: Т-во „ Знання “ Україна 2001. – 240 с.
15. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. – К., 2001. – Т.1-2.