Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Октября 2011 в 00:18, реферат
У Римській імперії було багато великих та квітучих міст. Вони виконували насамперед політичну, адміністративну і воєнну функції, тобто були осередками, де розміщувалися органи влади, війська та ін. Крім того, вони були центрами торгівлі та ремесла. Із занепадом Римської імперії згасло і міське життя. Майдани і вулиці перетворилися на поля, городи і пасовища. Кількість мешканців зменшилася до кількох тисяч або й сотень. Майже 500 років у Західній Європі домінував сільський пейзаж. Тільки деякі міста Італії та півдня Франції зберегли свій ритм і рівень життя завдяки міжнародній торгівлі та резиденціям єпископів.
Будь-які значні фінансові операції неможливі без системи позичок. Людей, які позичали гроші під проценти, називали лихварями. Лихварство було досить поширеним явищем з моменту появи грошей. Гроші потрібні всім, а є вони в небагатьох.
За середніх віків основна маса платежів здійснювалася готівкою. Враховуючи те, що тоді в грошовому обігу було чимало різних золотих і срібних монет, що чеканились у різних містах Європи та Азії, актуальною стала професія мінял. Крім обміну монет, вони також контролювали і їхню якість, бо фальшиві гроші (з домішками неблагородних металів) і зіпсуті (вага не відповідала номіналові) траплялися доволі часто. У XIV ст. лихварі та міняли стали засновниками банків. Перші банки надавали дві основні послуги: зберігали гроші й надавали кредити, тобто позичали гроші за винагороду (під проценти). Розвинулася нова система розрахунків: векселями.
Вексель — це документ, за яким одна особа доручає іншій виплатити певну суму і в певному місті третій особі, що вказана в документі.
Так, наприклад, якщо купець із Любека хотів придбати товар у Венеції, то йому не було потреби їхати з готівкою до того міста, а достатньо було внести необхідну суму в контору, що представляла інтереси його венеціанського торговельного партнера, отримати вексель, якого разом із замовленням відправити до Венеції, і отримати товар. Гроші, що залишилися в Любеку, могли використовувати венеціанці для закупівлі товарів у цьому місті. Банки і векселі дали могутній поштовх розвиткові торгівлі та промисловості. У купців зникла необхідність перевозити з собою значну кількість готівки.
Найбільш авторитетними банкірами Європи були Медічі та Строцці в Італії, Фугери і Вельзери — у Священній Римській імперії, Жак Кер — у Франції.
Міське самоврядування. Міста-комуни
З виникненням міст виникала і система управління ними. На чолі міста стояла особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана самими мешканцями міста.
Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов’язані платити або відробляти, подібно до селянської громади, податок. Ремісники віддавали частину своїх виробів, купці — сплачували товаром або грошима, інші — працювали на панщині або виконували іншу роботу. Міста обтяжувала така залежність, мешканці прагнули звільнитися від неї.
Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулась у XI – XIII ст. Для протистояння сеньйорам мешканці міста об’єднувались у союзи — комуни. Через повстання, подарунки королів, які боролися проти посилення влади сеньйорів, або завдяки викупові міста домагалися права самоврядування: мати власні виборні органи влади, суди, поліцію, ополчення, податки, скарбницю, закони тощо. Ті, що здобули самоврядування, було прийнято називати комунами.
Найважливіший здобуток комун — досягнення особистої незалежності мешканців.
Перші комуни постали в Північній Італії у XI ст. Мешканці міст, скориставшись боротьбою між папами та імператорами, проголошували своє самоврядування. Усі спроби Фрідріха I Барбаросси придушити цей рух успіху не мали. Врешті, він змушений був змиритися, а комунальний рух став поширюватися Європою. Проте не всі міста зуміли домогтися права самоврядування. Там, де була сильнішою влада сеньйора, успіхи комун були лише тимчасовими. Символом самоврядування була міська ратуша — приміщення, де розташовувались органи управління.
Досягнення свободи
не завжди означало встановлення справедливості.
Після отримання незалежності до
влади в містах приходив переважно
патриціат, який міг установити такі
закони, що решта мешканців опинялись
у гіршому становищі, ніж було
за сеньйора. Скаржитися не було кому,
бо суди теж контролювалися патриціями.
У XIII–XIV ст. містами-комунами прокотилася
хвиля повстань плебсу проти патриціїв,
що завершилася збільшенням прав нижчих
прошарків міського населення.
ВИСНОВОК
Поява
і розвиток міст підривала устої
середньовіччя. Так розвиток ремесла,
торгівлі, банківської справи сприяли
підриву натурального господарства
і розвитку нового – товарного. Міста
змінювали і образ життя людини
середньовіччя. Так міські мешканці
помітно відрізнялися від сільських
не тільки заняттями. Вони інакше дивилися
на світ, були більш енергійними, покладалися
переважно на свої сили і гордилися
своїми успіхами. Вони значно більше знали
про оточуючий світ, були курсі
головних новин. Темп їх життя був
значно вище від сільського і не
такий розмірений. Вони завжди поспішали,
цінували час, не випадково, що перший
годинник виник у місті. Мешканці
міст прагнули до успіху, намагалися розбагатіти,
примножите те, що їм доставалося у
спадок. Чимало у містах зустрічалося
пройдисвітів, авантюристів, шахраїв,
тобто таких людей, які за будь-яку
ціну були готові здобути жадане багатство.
У їх розумінні багатство давало
свободу, а свобода – найбільша
цінність міста. З часом нащадки
мешканців середньовічних міст змінили
Європу і весь світ.
ЛІТЕРАТУРА