Економічний розвиток Франції в кінці XIX на початку XX століття

• розвиток великої машинної індустрії;
• утворення колоніальної системи;
• міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислово розвинені й економічно відсталі країни.

     Щодо  колоніальних володінь, то у 1914 р. територія  колоній промислово розвинених держав становила 85 млн. кв. км з населенням 560 млн. осіб. Найбільшими колоніальними імперіями стали Великобританія та Франція. 

     Протягом  ХХ ст. переважаючою формою міжнародного поділу праці була міжгалузева предметна  спеціалізація. Франція спеціалізувалася на виробництві текстильних машин, шовкових і суконних тканин. Колоніальні країни – бавовни, кави, прянощів, цукру, натурального каучуку.

     З другої половини ХІХ ст. набула розвитку внутрішньогалузева спеціалізація. У  металургійному виробництві експортерами кольорових металів були Австро-Угорщина, Франція.

     До  міжнародної торгівлі були залученні  всі незалежні та колоніальні  країни. Їх характерні ознаки:

• імпорт сировини з колоній, так як всі країни, крім США її потребували;
• зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін;
• укладання країнами торгових договорів, інвестиційних угод.

     З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років все більшого значення набував експорт капіталу в колонії та залежні країни. Найбільшими  експортерами були Англія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.

5. Економічні  причини першої світової війни

     На  початку ХХ ст. співвідношення сил  між великими державами зайшло в  гостру суперечність з тим поділом  світу, який склався в кінці ХІХ  ст. Одна з найбільш розвинених держав Європи – Німеччина виявилася  обділеною колоніями. На порядок  дня стало питання про перерозподіл зон впливу насамперед ринків збуту, джерел сировини, сфер вкладення капіталу, початок якому поклала перша  світова війна (1914-1918рр.).

Висновки

     Отже, впродовж XIX ст. Франція займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на четвертому місці.

     Причиною  цього була, перш за все, поразка  у Франко-русській війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигідним для Франції. Вона зобов'я-зана була сплатити Німеччині 5 млрд франків контрибуції  і як гарантію виплати віддавала  частину своєї території —  провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду, вугілля, тут  добре розвивалася текстиль-на та інші галузі промисловості. Втрата Ельзасу  та Лотарінгії примусила Францію  ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.

Література

1. Базилевич В.Д. Історія економічних учень: Підручник: У2 ч. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2005. – 567с.
2. Юкименко П.І. Економічна історія: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2004. – 341с.
3. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Економічна історія: курс лекцій. – 6-те вид., стер. – К.: Вікар, 2006. – 405 с.
4. Корнійчук Л.Я. Історія економічних учень: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 564с.