Економічний розвиток Франції в кінці XIX на початку XX століття

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2011 в 15:01, реферат

Краткое описание

Впродовж XIX ст. Франція займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на четвертому місці.
Сировинна база Франції й без того була недостатньою. Вона змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля. Таким чином росла собівартість французьких металовиробів, зменшувалася їхня конкурентоспроможність.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності — 104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Содержание работы

Вступ
Промисловий переворот, його роль у становленні капіталістичного господарства……………………………………..5
Індустріалізація…………………………………………………….7
Особливості господарського розвитку…………………………...9
Міжнародні економічні відносини………………………………..11
Економічні причини першої світової війни……………………..13

Висновок………………………………………………………………….14

Содержимое работы - 1 файл

реферат.docx

— 31.37 Кб (Скачать файл)
  • розвиток великої машинної індустрії;
  • утворення колоніальної системи;
  • міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислово розвинені й економічно відсталі країни.

     Щодо  колоніальних володінь, то у 1914 р. територія  колоній промислово розвинених держав становила 85 млн. кв. км з населенням 560 млн. осіб. Найбільшими колоніальними імперіями стали Великобританія та Франція. 

     Протягом  ХХ ст. переважаючою формою міжнародного поділу праці була міжгалузева предметна  спеціалізація. Франція спеціалізувалася на виробництві текстильних машин, шовкових і суконних тканин. Колоніальні країни – бавовни, кави, прянощів, цукру, натурального каучуку.

     З другої половини ХІХ ст. набула розвитку внутрішньогалузева спеціалізація. У  металургійному виробництві експортерами кольорових металів були Австро-Угорщина, Франція.

     До  міжнародної торгівлі були залученні  всі незалежні та колоніальні  країни. Їх характерні ознаки:

  • імпорт сировини з колоній, так як всі країни, крім США її потребували;
  • зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін;
  • укладання країнами торгових договорів, інвестиційних угод.

     З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років все більшого значення набував експорт капіталу в колонії та залежні країни. Найбільшими  експортерами були Англія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.

 

  1. Економічні  причини першої світової війни

     На  початку ХХ ст. співвідношення сил  між великими державами зайшло в  гостру суперечність з тим поділом  світу, який склався в кінці ХІХ  ст. Одна з найбільш розвинених держав Європи – Німеччина виявилася  обділеною колоніями. На порядок  дня стало питання про перерозподіл зон впливу насамперед ринків збуту, джерел сировини, сфер вкладення капіталу, початок якому поклала перша  світова війна (1914-1918рр.).

 

Висновки

     Отже, впродовж XIX ст. Франція займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на четвертому місці.

     Причиною  цього була, перш за все, поразка  у Франко-русській війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигідним для Франції. Вона зобов'я-зана була сплатити Німеччині 5 млрд франків контрибуції  і як гарантію виплати віддавала  частину своєї території —  провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду, вугілля, тут  добре розвивалася текстиль-на та інші галузі промисловості. Втрата Ельзасу  та Лотарінгії примусила Францію  ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.

 

Література

  1. Базилевич В.Д. Історія економічних учень: Підручник: У2 ч. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2005. – 567с.
  2. Юкименко П.І. Економічна історія: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2004. – 341с.
  3. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Економічна історія: курс лекцій. – 6-те вид., стер. – К.: Вікар, 2006. – 405 с.
  4. Корнійчук Л.Я. Історія економічних учень: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 564с.

Информация о работе Економічний розвиток Франції в кінці XIX на початку XX століття