Економічний розвиток Франції в кінці XIX на початку XX століття

 

     Зміст

Вступ 

1. Промисловий переворот, його роль у становленні  капіталістичного господарства……………………………………..5
2. Індустріалізація…………………………………………………….7
3. Особливості господарського розвитку…………………………...9
4. Міжнародні економічні відносини………………………………..11
5. Економічні причини першої світової війни……………………..13

 

     Висновок………………………………………………………………….14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Впродовж  XIX ст. Франція займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на четвертому місці.

     Сировинна база Франції й без того була недостатньою. Вона змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля. Таким чином росла собівартість французьких металовиробів, зменшувалася їхня конкурентоспроможність.

     У французькій промисловості також  необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності — 104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

     Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галу-зей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

     Існування гострих проблем у сільському господарстві також стримувало розвиток економіки. Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати наявні в сільському господарстві супе-речності.

     Парцелярність (роздрібненість) селянських господарств  і низький технічний рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затримували "зайве" населення у землеробстві, зменшували ринок робочої сили, приріст населення.

     Непосильною для французького сільського господарства виявилася конкуренція американського зер-на та інших продуктів, що призвело до гострої кри-зи і необхідності структурної перебудови аграрного сектора країни.

     На  світовий ринок Франція виходила в основному з дорогими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними виробами та іншими предметами розкоші.

 

     

1. Промисловий переворот, його роль у становленні  капіталістичного господарства

     Промисловий переворот – це світовий процес, який передбачає впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей. Для цього були характерні як загальні закономірності так і особливості у кожній окремо взятій країні.

     Батьківщиною  першого промислового перевороту була Англія (остання третина ХVІІІ  – середина ХІХ ст.).

     Соціально-економічні передумови:

• Буржуазно-демократична революція, яка ліквідувала всі перепони, розчистила шлях для встановлення індустріального суспільства.
• Аграрний переворот XVI-XVII ст., внаслідок якого сільське господарство розвивалося прискореними темпами, базоване на фермерській основі.
• Вихід на якісно новий технологічний рівень англійської бавовняної промисловості.
• Важливим політичним чинником було завершення формування нації до другої половини XVIII ст., становлення єдиного національного ринку.
• Сприятливе географічне розташування та природно - географічні умови країни.
• Зовнішньоекономічними передумовами були пограбування колоній, постійний попит в Європі на англійські вироби
• Політика протекціонізму та меркантилізму, яку провадив англійський уряд.

     У Франції промисловий переворот  мав свої особливості. Розпочався на 50 років пізніше як в Англії і  був затяжним. В своєму розвитку він пройшов декілька етапів:

     І - 1805-1810. В цей період відбулося промислове піднесення, знайшли поширення англійські винаходи. У 1804-1808 був винайдений верстат Жеккара, який виготовляв тканини з візерунком, у 1810 році – машини Жирара що здійснювали хімічно-механічну обробку льону, але ці винаходи знайшли поширення у французький промисловості лише у 40-х роках. Наполеон у 1806 році оголосив Англії континентальну блокаду. Франція на довгі роки була позбавлена англійських машин, металовиробів та вугілля.

     ІІ- 1815-1848. Хід економічного розвитку прискорюється, механізується виробництво. У 20-х роках зароджується французьке машинобудування. За обсягом виробництва промислової продукції Франція в середині ХІХ займала друге місце в світі після Англії, однак її технічний рівень і конкурентоспроможність були низькими. Французька фінансова буржуазія мало опікувалася розвитком промисловості, вона збагачувалася за рахунок лихварства.

     ІІІ етап тривав з 1848-1849 до кінця 60-х років. Більшість галузей охопило фабрично-заводське виробництво. За 1851-1865 обсяг продукції зріс майже вдвічі. Кількість парових двигунів зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Було проголошено свободу торгівлі, ліквідовані обтяжливі мита. Цьому сприяла зважена політика Наполеона ІІІ. Особливістю Франції було те, що тут значну роль в індустріальному розвитку відігравало лихварство.

 

2. Індустріалізація

     Після завершення в другій половині ХІХ ст. промислового перевороту в провідних країнах світу склалися сприятливі умови для індустріального розвитку.

     Період  індустріалізації характеризується структурними змінами в господарствах окремих  країн, тобто створення великого машинного виробництва, переважно важкої промисловості над легкою, надання переваги промисловості над сільським господарством, а саме:

• виникають нові галузі промисловості, модернізуються старі;
• збільшується доля підприємств у виробництві валового національного продукту (ВНП) і національного доходу;
• відбувається концентрація виробництва - виникають монополістичні об'єднання;
• завершується формування світового ринку в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.;
• поглиблюється нерівномірність у розвитку окремих країн
• загострюються міждержавні суперечності.

     Індустріалізація  в розвинутих країнах відбувається на основі НТР (науково-технічної революції). Найважливішим винаходом останньої  третини ХІХ ст. було створення  технічної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної  енергії. Це стало можливим після  винаходу динамомашини ( В. Сіменс, Німеччина, 1867), генератора електричного струму (Т. Едісон, США, 1883), трансформатора для  передачі електричного струму на відстань (1891), електродвигуна. Парова енергія  стала витіснятися електричною. Були винайдені електрична плавильна  піч (1877), електрична лампа (1886).

     У 80-90 роки ХІХ ст. був винайдений двигун внутрішнього згорання - карбюраторного (Н. Отто, Німеччина, 1887) та дизельного (Р. Дизель, Німеччина, 1893). В металургії - конверторний спосіб виробництва  сталі, впровадження мартенівських  печей значно підвищили продуктивність праці.

     Був винайдений автоматичний револьверний верстат (США), автоматичний ткацький верстат, автомат для виробництва пляшок.

     Провідними  галузями стали в кінці ХІХ - початку  ХХ ст.: виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості.

     Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтовидобувна, нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, автомобільна.

     Провідне  місце в організації та управлінні виробництвом належало товариствам  акціонерної, колективної власності. Зростання банківського і промислового капіталу зумовило формування фінансової олігархії. Капіталізм вільної конкуренції  переріс у монополістичний капіталізм.

 

3. Особливості господарського розвитку

           На перше місце  в світі у кінці ХІХ ст. вийшли США за обсягом промислової продукції, обігнали Англію, яка втратила роль "майстерні світу".

           Франція займала друге місце в світі за рівнем промислового виробництва після Англії, а в кінці ХІХ ст. опинилася на четвертому місці. Причини:

• поразка у франко-прусській війні, вона віддала Ельзас і Лотарингію, сплатила 5 млрд. франків контрибуції;
• сировинна база Франції була недостатньою, вона імпортувала половину необхідного її вугілля, росла собівартість французьких металовиробів, падала їх конкурентоспроможність;
• фабрично-заводське обладнання було застарілим
• французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. У 1908 р. у французьку промисловість було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінні папери - 104,4 млрд. франків;
• відсталою була структура французької економіки. Скорочувалася металургійна, вугільна промисловість, успішно розвивалася легка;
• гострі проблеми мали місце в сільському господарстві, що стримувало розвиток економіки: роздрібненість сільських господарств і низький їх технічний рівень. Непосильною для французького с/г виявилася конкуренція американського зерна.

     У французькій промисловості також  необхідно було міняти застаріле  фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 31% світових інвестицій. За даними 1908 рокуу французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

     Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною. Існування гострих проблем у сільському господарстві також стримувало розвиток економіки.

     Аграрні реформи середини ХІХ ст. не змогли ліквідувати наявні в сільському господарстві суперечності. Парцелярність (роздрібненість) селянських господарств  і низький технічний рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затримали  «зайве» населення у землеробстві, зменшували ринок робочої сили, приріст  населення.

     Непосильною для французького сільського господарства виявилася конкуренція американського зерна та інших продуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структурної перебудови аграрного сектора країни. 

4. Міжнародні економічні відносини

     У першій половині ХІХ ст. формою усталених  зв’язків між національними ринками  сформувався світовий ринок, як підсистема господарств, пов’язана обміном  товарів за межами національної економіки  та валютно-фінансовим забезпеченням  такого обміну. Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний і фінансовий ринки, масова міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринку праці. Міжнародний поділ праці протягом ХІХ ст. був представлений міжгалузевою предметною спеціалізацією. Так Франція спеціалізувалася на виробництві текстильних машин, шовкових і суконних тканин.

     З другої половини ХІХ ст. набула розвитку така форма МПП, як внутрішньогалузева спеціалізація. Так у металургійному  виробництві Франція була експортером  кольорових металів.

     Масовою була еміграція українських селян  до Америки: Канади і США, в менших розмірах до Бразилії та Аргентини. Крім того місцеве селянство виїжджало  на сезонні заробітки до Німеччини, Чехії, Румунії, Данії. Масштаби еміграції  особливо зросли на початку ХХ ст. якщо в 1890-1900 рр. з Галичини емігрувало 78 тис. чол., то за перше десятиріччя  ХХ ст. виїхало 224 тис. чол. Підраховано, що з 1890 по 1913 роки число емігрантів дорівнювало майже третини всього приросту населення за цей період. З 1816 по 1859 рік з Європи до США  емігрувало 5 млн. чол., в другій половині ХІХ ст. 18 млн. чол. Отже, склалася система  міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї  сукупності світових господарських  зв’язків. Основними чинниками цього  процесу були: