Економічних термінів в різних стилях мовлення

     2. Назви об’єктів соціально-економічного життя, яка також охоплює ряд дрібніших тематичних об’єднань, зокрема:

• назви документів (перепис, службовий паспорт);
• назви властивостей (привілейованість, заможність, декласованість);
• назви наук, наукових напрямків, теорій, галузей, концепцій (соціально орієнтована економіка, соціальна політика);
• назви на позначення розрахункових понять, а також понять, пов’язаних зі сферою грошового чи матеріального стимулювання суб’єктів господарських відносин (гонорар, премія, пенсія, пільги);
• назви на позначення інших соціально-економічних понять та реалій (фах, мотив праці, гарантія зайнятості).

     3. Назви процесів та дій, що пов’язані з економічним життям (відрахування, збагачення, керування, стимулювання праці, професійна адаптація).

     Крім  того, у термінологічному полі соціальної економіки функціонують терміни різних галузей знань. Основу цього термінополя становлять терміни соціальної економіки (їх небагато): соціальна ринкова економіка, соціально-економічний інститут, соціально-економічна функція (держави), соціально-трансфертна функція (держави), соціальний порядок, економічний порядок, конкурентний порядок, соціально-економічні відносини,  соціальна технологія, соціальна ефективність тощо. З точки зору значень у структурі цих термінів ключовими є поняття «соціальний» та «економіка». Периферію цього термінополя складають слова, пов’язані з соціальною економікою лише диференційними поняттями. До них зокрема належать терміни загальнонаукові (структура, функції, процес), філософські (метод пізнання, діалектика), економічні (виробництво, обмін, розподіл), юридичні (повноваження, порушник), фізичні (об’єм, тиск), математичні (математична модель, коефіцієнт), загальносоціологічні (соціальна структура, соціальна роль), економіко-соціологічні (споживацька поведінка, підприємництво), соціально-психологічні (колектив, особистість) тощо. Велика кількість запозичених термінів – своєрідна риса соціально-економічної термінології. Цей факт пояснюємо тим, що соціальна економіка почала формуватися в умовах, коли система суспільних наук вже існувала впродовж тривалого часу. Але в межах термінологічної системи соціальної економіки зміст та інтерпретація більшості запозичених термінів змінилися. Наприклад, термін мотивація поведінки в загальній соціології фіксується з двома значеннями: 1.Осмислення індивідом ситуації, вибір та оцінка різних моделей поведінки, результатів, які передбачаються, і на цій основі формування мотивів; 2. Відносно стабільна система мотивів, що визначає поведінку певного суб΄єкта. Натомість в соціальній економіці з цим терміном пов’язують лише ті види поведінки, які пояснюють дії індивіда як суб΄єкта соціально-економічних відносин.

     Отже, українська економічна термінологія сформувалася переважною більшістю шляхом прямих та опосередкованих запозичень з грецької, латинської, французької, німецької, англійської, польської, російської та інших мов, а також на основі на питомої українській лексики. Фактичний матеріал засвідчує, що на сьогодні найчисленнішу групу іншомовних термінів складають слова, запозичені в різні історичні епохи з грецького, латинського, й англо-американського мовних джерел.

Особливості  використання економічних термінів

  в різних стилях мовлення

     Сфера економічної термінології, окрім  лексичної, тісно пов’язана із стилістичною системою української мови. На теперішній час у мові існує  п’ять функціональних стилів, що різняться між собою, насамперед сферою вживання, обставинами спілкування, призначенням .

     Для розмовного стилю характерне повсякденне невимушене спілкування. Застосовується цей стиль, здебільшого, для побутових потреб. Отже, економічна термінологія має у розмовному стилі невелику сферу поширення, і більш стосується лексики (в тому числі й найновішої), що входить до повсякденного обігу: „заробітна плата”„долар”, „обмінний курс”, „прибуток”, „кредитна картка”, „банк” і т.ін. Також у розмовній мові використовується багато прислів’їв і приказок на економічну тематику (економічні терміни представлені тут споконвічною українською лексикою або ж найдавнішими (старослов’янськими) запозиченнями: „Розум за гроші не купиш” , „За копійку аж труситься”, „Срібло-злото тягне чоловіка у болото”, „Багачеві прибиль, а біднякові загибель” і т.п.

     Сфера художнього стилю відрізняється образним змалюванням дійсності у  творах різних жанрів (поезії, прозі, драматургії). Основною функцією цього стилю є діяння, вплив на слухача або читача. Отже, економічні терміни, використовуються  в художніх творах здебільшого для конкретизації характеристики певного персонажу або опису певної ситуації. Економічну термінологію використовували і як письменники давнини – Нестор-Літописець, І.Вишенський, Г.Сковорода, так і письменники ХІХ –ХХ ст.: Т.Шевченко, Леся Українка, І. Франко та багато інших. Так, у п’єсі І.Карпенка-Карого „Хазяїн” економічні терміни використані для конкретизації характеристики героїв – Пузиря, Феногена, Маюфеса, й для обрису суспільно-економічної ситуації того часу: „Подумайте: швейцар не пускав Терентія Гавриловича у земський банк”, „...Двадцять процентів з валової виручки”, „... капіталу кредитори не подарують”, „У Мануїлівці люди більш зажиточні, ніж де: окрім своїх наділів держать оборочну казенну землю в оренді, артілі почали заводить” і т.д.

     Сьогодні  динаміка розвитку мовних норм визначається не так сферою художнього стилю, як сферою публіцистичного стилю. У текстах кінця XX століття засобів масової інформації вживаються терміни, що означають поняття з рiзних сфер економічних наук, зокрема з:

     1) економiчної: девальвувація, продуцентувати, демпiнг, експортувати, iмпорт, картель, синдикат та iн.;

      2) фiнансової: аванс, авiзо, асигнувати, баланс, субсидiювати, дотувати, фiнансувати й под.;

     3) ринкових відносин: інвестиція, кредит, сертифікат та ін.;

     У текстах засобів масової інформації економічні терміни відрізняються від загальновживаних слів більшою абстрагованістю і точністю своїх значень, пор.: Туркменістан — східна країна. Тому слід думати, що туди експортувати (“Київський телеграф”); Клано-кастова система позбавляє Україну будь-яких надій на краще майбутнє, як би не фінансували реформи із-за кордону (”Високий замок”); Ніхто не поспішає кредитувати мале підприємництво, через це розвиток ринку в Україні пригальмовує... (“Вечірній Київ”).

     Найбільшого поширення здобуває  економічна термінологія у наукових та офіційно-ділових текстах. Ці стилі відрізняються конкретністю змісту, чіткістю, стислістю, логічною будовою текстів.

     Для наукового стилю характерне обслуговування тієї або іншої окремої галузі науки, господарства, виробництва. Статті в галузевих газетах або журналах мають за мету зацікавити інформацією якнайбільше коло людей різних професій і підготовки. Основна функція цього стилю - повідомлення, з’ясування або доказ наукових теорій, явищ, знань. Відтак, у наукових текстах економічна термінологія задовольняє потреби фахівців насамперед різних економічних галузей (підручники з економічних дисциплін, різноманітні словники (економічної термінології тощо), фахові галузеві видання (зокрема, журнал „Економічні науки”) тощо), й використовується у мовознавчих роботах, які досліджують саме сферу економічної термінології і т.п.

     Офіційно-діловий  стиль використовується в документах  державного або ж приватного значення. Він обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство, ділянки життя пов’язані з діловодством, звітністю та документацією. Найголовніша ознака його – службовість. Отже, використання економічних термінів спрямоване на задоволення потреб насамперед сфери господарсько-підприємницької, обліково-фінансової та податкової діяльності: „Кредитний договір”, „Накладна”, „кредитно-розрахункове обслуговування”, „Лізингова угода”, „платіжне доручення”, „чекова книжка”, „комерційний акт” і т.ін.

     Як  ми бачимо, в кожному зі стилів мовлення тією чи іншою мірою зустрічається економічна термінологія. При цьому використовувані певним стилем економічні терміни відповідають його вимогам й орієнтовані на задоволення його чітко окреслених потреб.

Висновки.

     Економіка займає особливе місце серед інших суспільних наук, оскільки більше від інших пов’язана з життям народу. Звідси – тісний зв’язок економічної термінології із лексичною та стилістичною  системами сучасної української літературної мови. Отже,  розгляд економічної термінології як з історичної,  так і з сучасної точки зору підтверджує думку, що вона постійно еволюціонує і розширює свій функціональний статус. Характер змін в економічній термінології має прогресивну спрямованість, тобто є виявом тенденції до подальшого формування мови економіки. Отже, можна твердити, що на сучасному етапі становлення економічна термінологія в основній своїй частині відповідає вимогам міжнародних стандартів та наукового спілкування.

     Бурхливий розвиток економічного життя нашої  країни, що зумовив вивчення економічних дисциплін у навчальних закладах і зріст зацікавленості до економіки практично кожного пересічного громадянина, передбачає необхідність глибокого засвоєння положень основ економічної теорії. У зв’язку із цим дуже важливо оволодіти широким арсеналом економічних термінів.

Використана література:

1. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів.- К.,1985
2. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів.- К.,1998
3. Пентилюк М.І. Культура мови  і стилістика.- К.,1994
4. Навальна М.І. Дієслівна лексика соціально-економічної сфери (на матеріалі мови засобів масової інформації кінця ХХ ст..).- К.,2002
5. Дячук Т.М. Українська соціально-економічна термінологія: становлення і кодифікація.- К.,2003
6. І.Карпенко-Карий. Вибрані твори.- К.,1987
7. Закувала зозуленька:Антологія української народної творчості.- К,1989
8. Сучасна українська літературна мова (за ред. А.П. Грищенка).- К.,1998