Економічних термінів в різних стилях мовлення

ЕКОНОМІЧНА   ТЕРМІНОЛОГІЯ  В  РІЗНИХ  СТИЛЯХ  МОВЛЕННЯ

Зміст 
 

 

Вступ

     Здобуття  Україною незалежності, надання українській  мові статусу державної, зміни політичного  устрою і ідеології, впровадження ринкових відносин та інші кардинальні зміни, що сталися в Україні впродовж останньої чверті ХХ ст., торкнулися різних галузей науки і техніки. Істотних змін зазнала  й економічна наука. У її межах спостерігається поява багатьох часткових відгалужень, виникнення яких у першу чергу спричинене тією роллю, яку відіграє економіка в період становлення нової суспільно-історичної формації. До молодих галузей економічного знання належать такі науки як соціальна економіка, мікро- та макроекономіка й багато інших.

     З огляду на це, одним з важливих питань, які  виникають в українському мовознавстві сьогодні, є проблема формування української багатогалузевої економічної термінології, що безпосередньо пов’язане з розвитком економічної науки в Україні.

                              

Термінологічна лексика з погляду її походження.

     Економічна  термінологія ¾ явище дуже неоднорідне, що зумовлюється походженням та еволюцією багатьох економічних термінів, адже в ній паралельно функціонують терміни як національного, так і іншомовного походження. Власна україномовна економічна термінологія складає невеликій відсоток від загальної кількості слів на позначення економічних термінів. Це такі слова як „прибуток”, „податок” , „позичка”, „рахунок”, „відсоток”, „платоспроможність” та сполуки типу „первинний ринок”, „поточний рахунок”, „заробітна плата” та подібні.

     Ми  можемо зазначити, що українська економічна термінологія в більшій своїй частині  складається із запозичень. Економічні, політичні та культурні зв’язки між різними країнами світу є чинниками зв’язків між різними мовами. Наслідком таких зв’язків є запозичення лексичних одиниць.     

     Засвоєння мовою запозичених термінів ( складний історичний процес, у якому тісно переплітаються зв’язки й відношення, з одного боку, мови, з якої приходить слово, та мови, яка це слово сприймає. З другого боку ( внутрішні особливості самої даних мов. Запозичення як звернення до лексичного фонду інших мов існує для вираження нових понять, подальшої диференціації вже наявних понять та позначення невідомих досі предметів і явищ. Головний чинник появи запозичень  ( це поява нового поняття з готовою іншомовною назвою та відсутність вдалої назви цього поняття у сприймаючій мові (позамовна причина). Запозичені економічні терміни мають вельми неоднорідний характер. Вони мають таку структуру:      

                                               ЗАПОЗИЧЕННЯ

                                                                            

     ПРЯМІ ЗАПОЗИЧЕННЯ             ПЕРЕКЛАДНІ        НАПІВКАЛЬКИ

                                                            КАЛЬКИ

                                                                               

       „ЧИСТІ”        ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМИ

     У випадку прямого запозичення  мова сприймає не тільки зміст терміна, а й його основний компонент. Прямі  запозичення, своєю чергою, поділяються на:

     1) “чисті” (терміни іншомовного  походження, котрі ще не набули  широкого міжнародного вжитку): екстерналії (англ. externalities-“зовнішні впливи позаекономічного характеру”), індиферентність (англ. Indifference) “байдужість щодо вибору з-поміж кількох варіантів), хеджинг (англ. hedging ( “страхування від ризику”);

     2) інтернаціональні слова з чітко  вираженою греко-латинською основою:  дистрибутор, монополія, інвестор.

     Кальки  поділяємо на:

     1) структурні (тобто терміни, утворені шляхом перекладу окремих частин слова): заміщення (англ. substitution),  надлишок (англ. surplus);

     2) семантичні (тобто ті терміни, котрі набувають певного значення під впливом мови, з якої він вийшов): уподобання споживачів (англ. consumer preferences), насичення попиту (англ. demand saturation).

       Крім того, особливий характер мають напівкальки: слова, де перший компонент запозичується матеріально, а другий ( калькується: ф’ючерсна угода (англ. futures agreement), ефект доходу (англ. income effect).

     У різних дослідженнях співвідношення запозичень та інтернаціоналізмів трактується по-різному. Традиційно інтернаціоналізми вважаються складовою частиною запозичень. Але у деяких наукових працях заперечується таке ототожнення, й інтернаціоналізми вважаються словами, які запозичені на сучасному етапі, а власне запозичення - історичними словами, які прийшли до української мови у різні часи.  Проте, інтернаціоналізм - це дуже широке поняття, яке не завжди збігається з поняттям “інтернаціонального слова” (з огляду на існування так званих “значеннєвих інтернаціоналізмів” зовнішня форма перших у кількох неспорідених мовах не завжди буває подібною). Водночас у низці мов американо-західноєвропейського мовного простору значна частина економічних термінів уже давно існує у вигляді інтернаціоналізмів. З початку 1990-х років ці терміни почали активно запозичуватися українською мовою разом з відповідними поняттями.  

     Доволі  популярною у теорії запозичень є  класифікація, в основу якої покладено причини запозичення слів, які поділяють на мовні та позамовні.   

     Серед мовних причин найголовнішими виступають такі:

      1. Семантична (значеннєва) завантаженість  слів сприймаючою мови (в даному випадку ( української).

     2. Адекватне сприйняття запозичень  завдяки інтернаціональним мовним  елементам, які мають тривалу традицію використання в українській мові.

     3. Стислість і “технічність” (вузькопрофесійна  орієнтованість) характеру запозичених термінів.

     4. Наявність у мові, з якої запозичений  термін, засобів, здатних до використання у сприймаючій  (українській) мові в поєднанні з власними елементами.

     До  позамовних причин відносяться такі:

     1. Запозичення терміна разом із  поняттям.

     2. Зростання інтернаціонального характеру  науки, глобалізація світового   інтелектуального ринку та вдосконалення  вмінь і навичок фахівців-перекладачів.

     3. Прагнення учасників спілкування  до взаємного пристосування та  спрощення мовних систем, що призводить до інтенсивного процесу запозичення у взаємодіючих мовах.

     При виборі того чи іншого варіанта терміна  з-поміж інших необхідно враховувати суспільну оцінку запозичень. На заваді інтернаціоналізації нерідко стає пуризм, тобто свідома протидія проникненню в мову запозичених слів. Пожвавлення пуристичних тенденцій сьогодні пояснюється боротьбою за чистоту української мови, природним прагненням наблизити економічну термінологію до загальнонародної мови. Пуризм націлений насамперед проти поповнення фонду рідної мови прямими запозиченнями. Однак у такій сфері, як економічна термінологія, такі  запозичення часто є виправданими і доцільними. Інтернаціоналізація економічних понять - об’єктивний і обґрунтований процес. Отже, пуризм, особливо у крайніх його виявах, стосовно економічної термінології слід розглядати як безперспективну течію в українській мовній політиці.

     В основному з інших мов до запозичуються іменники, дієслова та прикметники. Вони функціонують у гармонійній єдності: наявність терміна-назви (іменника) передбачає появу додаткового слова, що конкретизує або характеризує його — прикметника (напр., досконала конкуренція, граничний ефект), а також терміна для позначення процесу або явища — дієслова (прогнозувати попит, сегментувати ринок). Допоміжну функцію в термінологічній лексиці виконують прислівники (економічно зумовлена ситуація, вигідно проданий товар). До термінів не відносяться службові слова, які виконують допоміжну організуючу роль у певних термінологічних сполученнях.

     У граматичному відношенні переважну більшість економічних термінів складають іменники та сполучення “іменник + прикметник”. Важливу роль відіграють і терміни-дієслова. Допоміжну роль у термінологічному фонді відіграють прислівники та інші частини мови.

             Для економічної термінології характерне вираження понять не тільки за допомогою однослівних термінів, а й словосполучень. Стійкість складеного терміна не пов’язується із значенням його складових частин, а підтримується входженням словосполучення у певне понятійне ціле, стабільним складом елементів. При цьому значення термінів, які складаються з відносно стійких компонентів, орієнтується на вираження відношень “рід”—“вид”, “ціле”—“частина”: попит— еластичний попит, заміщення — граничне заміщення, пропозиція —       еластична   пропозиція, ринок — олігополістичний ринок.          

     За  морфологічним типом головного компонента можна виділити такі термінологічні сполучення:

      1) субстантивні (з іменником у  ролі ключового слова): тривала пропозиція, мінімальні тарифи, валовий граничний виторг;

     2) дієслівні (де ключову роль  відіграє дієслово): максимізувати прибуток, сегментувати ринок;

     3) ад’єктивні (з прикметником або прислівником у ролі головного слова): антидемпінгова політика, економічно обгрунтований.

     Після того, як Україна здобула незалежність і українська мова отримала статус державної, у 1990 році почався новий етап у становленні економічної термінології, основними напрямками  розвитку якого є:

      1) архаїзація та поновлення частини  економічного словника. Цей процес пов’язаний передусім зі зникненням реалій та понять радянської епохи (стахановець, суботник, п’ятирічка). Почали вживатися терміни, вилучені в попередній період з ідеологічних міркувань (пільговик, урядовець, благодійник, благодійність). Близькими до них є переорієнтовані терміни, тобто ті, які раніше позначали зарубіжну або дореволюційну дійсність, а тепер починають використовуватися для номінування економічних реалій в Україні кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст. Цей процес пов’язаний насамперед з появою ринкової економіки та зміною ідеологічних орієнтацій (бізнес, бізнесмен, мер).;

     2) інтенсивне запозичення термінів, особливо з американського варіанту англійської мови (менеджер, спонсор, рекетир).;

      3) вилучення з термінології зросійщених форм, штучно нав’язаних у попередній період (страховка, імущий, малоімущий).;

      4) творення нових слів за допомогою власних україномовних ресурсів (завідувач, страхувач, посадовець, рекетирство, спонсорство, елітарність, корумпованість).

       Є також спосіб творення термінів за допомогою вже готового слова або словосполучення. У такому разі відбувається переосмислення значення слів даної сполуки. Можна назвати декілька різновидів саме такого способу творення економічних термінів:

     1.   Спеціалізація, або звуження значення загальновживаних слів: біржова гра, валютні цінності,  цінова дискримінація.

     2. Метафоричне перенесення: вічнозелений кредит, заморожування заробітної платні,  парасолька цін.

     3.    Метонімічне перенесення: вексельний портфель, споживчий кошик.

     4. Ретермінологізація (запозичення з іншої термінологічної системи): податковий імунітет, фінансові санкції.

     Тематично в економічній термінології  виокремлюються групи слів, пов’язані з фінансовою, соціальною та іншими сферами економічного життя. Розглянемо основні тематичні групи соціально-економічних термінів:

     1. Група назв суб’єктів економічного життя, яка включає декілька підгруп, а саме:

• назви осіб, що відрізняються за ознаками класовості (інтелігент, еліта, декласант, аристократ);
• назви осіб, що відрізняються місцем в ієрархічній структурі управління, професійними якостями;
• назви осіб за професіями (начальник, керівник, підлеглий, бюрократ та ін.);
• назви осіб, які відрізняються статусом зайнятості в секторах економіки (робітники, безробітні, сумісник, погодинник);
• назви осіб, що відрізняються за рівнем грошових виплат і безплатних (пільгових) послуг, одержуваних із суспільних фондів споживання (пенсіонер, пільговик, інвалід, ветеран);
• назви осіб, які належать до «тіньової» економіки та отримують нелегальні доходи (рекетир, вимагач, мафіозі);
• назви установ, організацій, які беруть участь у соціально-економічних процесах, та їхніх відділів (центр роботи з інвалідами, центр зайнятості, пенсійний фонд, профспілка).