Античное наследие

       Вільям  Шекспір(1564 – 1616рр.) – англійський  поет і письменник доби Відродження. Юний Шекспір навчався в «граматичній»  школі, де основними предметами була грецька та латинська мови. Тут  Шекспір ознайомився з античною міфологією, історією та літературою, що в подальшому відобразилося в  його творчості. Серед п'єс письменника  особливу групу складають чотири «античні» драми  - «Юлій Цезар», «Антоній і Клеопатра», «Коріолан», «Тимон Афінський». В трагедії «Юлій Цезар»  описується змова проти Юлія Цезаря та його вбивство Брутом. Також концентрується увага на політичну історію переломної епохи і трагічні долі її великих діячів. В інших п'єсах, дії проходять в інших країнах, Шекспір описує сучасну йому Англію. Однак Стародавній Рим в «Юлії Цезарі» - не псевдонім Лондона, творець зберігає національні ті історичні риси.

       Античне наслідування в скульптурі Відродження.

       Справжнім реформатором італійської скульптури став            Донателло (1386 – 1466рр). Важливе значення у формуванні естетичних поглядів Донателло  мала його поїздка з архітектором Брунелескі до Риму,Є під час якої обидва митця з головою поринули у вивчення античної спадщини. Огляд  уцілілої римської скульптури пришвидшило  процес звільнення Донателло від  впливу готики і сприяло  виробленню ним нових засобів образної мови. Після повернення Донателло до Флоренції  з'являється його шедевр – вівтарний  образ «Благовіщення» - твір виняткової краси і гармонії, на якому з  особливою силою позначився вплив  античного мистецтва. Окреслені  гармонійним силуетом постаті персонажів подані у традиційних для даного сюжету позах, однак у їх  трактовці немає уже сліду віл готики. Обличчя Марії і архангела Гавриїла сповнені благородства.  Під враженнями античних пам'ятників Донателло створив і свого «Давида» - першу оголену людську фігуру в бронзі з часу загибелі античного мистецтва. Митець зобразив «Давида» ще зовсім юним, у момент торжества над переможеним ворогом. Голова його покрита капелюхом і прикрашена лавровим листом, в руці він тримає меч, а ногою торкається відрубаної голови Голіафа.

       Одним з представників італійської  скульптури Високого і Пізнього Відродження  був Мікеланджело (1475 – 1564рр.). Протягом 1501-1504 рр. Мікеланджело працював над виготовленням одного з найславетніших своїх творів – статуї Давида. Творець зобразив свого героя перед початком поєдинку – в момент, який вимагає від учасників від учасників смертельної сутички максимальної концентрації фізичних і духовних сил. Обличчя атлетично скроєного юнака сповнене гніву, напружена рука тримає кінець пращі. Статуя Давида – масштабніший твір      ( висота монумента 5,5 м.), в якому образ людини набув титанічного і героїчного характеру, людини здатної подолати будь-які перешкоди на своєму шляху.

       Челліні Бенвенуто - італійський скульптур  та ювелір періоду маньєризму. Челліні, як і всі творці, що займалися в епоху Відродження мистецтвом, з натхненням вивчав античні зразки, прагнучи наслідувати витонченості і простоті античних ліній. Головне місце у творчості Челліні займає скульптура «Персей, що тримає голову Медузи». З усіх боків Персей бачиться однаково сильним і нестримним. Рухи ніг героя, що зневажають Медузу, так виразні, немов «Персей», охоплений пристрастю бою, ще й пританцьовує над поваленим ворогом. Ліва рука, відкинута сильним рухом вгору, насилу утримує відрубану голову Медузи. Тіло «Персея», наповнене життєвою міццю. 

       Джованні  да Болонья– італійський скульптур.( 1529-1608 рр.). Як відомо скульптор був  народжений у Фландрії,  і проходив навчання живопису і мистецтву в Антверпені. Але скоро скульптор поїхав до Риму, і почав в Італії вивчати античну скульптуру. Статуя Меркурія, один з найкращих творів Джованні да Болонья. Художник створив враження, що бронзова фігура, долаючи тягар матерії, злітає в гору. Меркурій лише кінчиком стопи торкається землі. Статуя так вміло збалансована, що здається чи то зависає у просторі, чи розсікає повітря у стрімкому польоті. 

       Античне наслідування в живописі Відродження

       Сандро  Боттічеллі - відомий італійський живописець, представник флорентійської школи. Тематика творів Боттічеллі – це вільна лірична фантазія на теми античної міфології. Відомий твір «Весна»(1477-1478рр.) створювалась під враженням вірша А. Поліціано. Ліричні образи живописця овіяні легкою печалю, навіть в алегорії радісного весняного пробудження. Тема античності проявляється в творі «Народження Венери»,  де виникла з піни морської прекрасна богиня ковзає по поверхні моря до берега, поєднало два ідеали жіночої краси — античний та ренесансовий, творець будує кольорову гаму на тонких нюансах прозорих  фарб. Саме в цій роботі Боттічеллі находить свій жіночій образ.

       Тіціан  Вечелліо (1477-1576) - видатний художник венеціанського Відродження. Він створив твори і на міфологічні, і на християнські сюжети. До кінця життя його творчість зазнає істотні зміни. Він пише на античні сюжети («Венера і Адоніс», «Пастух і німфа», «Діана і Актеон», «Юпітер і Антіопа»).На картині "Пастух і німфа" зображений величний і трагічний світ образів пізнього Тиціана. В творі розкривається дивний похмурий світ, повний прихованою тривоги. Мавка, чиє тіло світиться незвичайними блідими тонами, зігнулася в болісно незручній позі, звернувши обличчя, подібне застиглою, повної загрози масці. Ця дивна богиня здається приреченою і грізної володаркою розкривається на картині світу. У фігурі юного пастуха, рвучко схилився до неї, є дивна ніжність і беззахисність.  Якщо в цій картині тема заходу колись повного гармонії світу виливається в сумну елегію, то в "Тарквіній і Лукреції" (1570г.) - одному з найбільших шедеврів восьмидесятирічного майстра, розкривається захоплююча по глибині людська трагедія. Жорстока римська легенда, яка розповідає про свавілля і насильство, набуває у Тиціана зовсім несподіване звучання, на полотні немає ні ґвалтівника, ні жертви. 

       Пітер Брейгель старший -  живописець доби Відродження (1525 – 1569 рр.). У своїй  творчості наслідував античну спадщину, прикладом цього є картина  «Падіння Ікара». Брейгель буквально  перевернув популярний сюжет «Метаморфоз» давньоримського поета Овідія. У Брейгеля на всьому величезному просторі ніхто не здивований польотом крилатих людей, кожний займається своєю справою. А сам герой уже впав в море – видно хлоп’ячі ніжки та кола на воді.

       Видатним  представником живопису Відродження був Альбрехт Альтдорфер (1480-1538 рр.). Тематика картин художника - з'єднання міфологічних образів с елементами побутового жанру. Найвідомішою картиною творця, якій притаманні античні лініє є  твір «Битва Александра Македонського з Дарієм». На ній Альтдорфер зіштовхнув стихію природи зі стихією людської битви. Незважаючи на неймовірно велику кількість бійців, можна розрізнити окремих людей з усіма деталями озброєння. Творець зображає битву, коли вона підходить вже до кінця і коні поспішно везуть Дарія.  Одночасно на картині є зображення сонце і місяць,яке має символічне значення – всесвітню значимість події, яка відбулася.

       Одним з представником художників епохи  Відродження був Леонардо да Вінчі(1452-1519 рр.). Основні античні тенденції  можна проглянути в картинах «Леда  і лебідь» та «Вакх». Картина «Леда і лебідь» була написана в 1508 році.  На картині «Леда і лебідь» зображена стояча жінка разом з чорним лебедем, а в ногах героїні лежить маленьке пташеня, яке тільки з'явилося на світ. В творі «Вакх» зображення  античного бога бунтаря, вина та веселощів Вакха – Діоніс. Він сидить, в лівій руці  тримає свій тирс та виноградну лозу, а правою рукою вказує в сторону.

       Рафаель Санті – представник епохи  Ренесансу, італійський живописець(1483 – 1520 рр.). Коли Рафаелю було 26 років, він переїжджає до Риму, де починає  вивчати всі тонкощі античної спадщини. У наполегливій роботі Рафаель поступово досягнув ідеального удосконалення форми, врівноваженості, властиві римському класицизму(Афінська школа). «Афінська школа» -  найбільше творіння митця. Вона символізує раціональні пошуки істини філософією та наукою. На ній зображено зібрання античних мислителів та вчених, які знаходяться в грандіозній будівлі, яка прикрашена  по сторонам статуями Афіни та Аполлона. Великі філософи входять в цей храм науки і простір немов розступається перед ними. Також зображено античних філософів Платона та Аристотеля.

       Паоло Веронезе – італійський живописець(1528-1588рр.), у якого однією з основних тематик  творчості була антична міфологія.(Наприклад: «Марс і Венера, пов'язані  коханням», «Юпітер» та ін.). На картині «Марс і Венера, пов'язані коханням» обличчя Марса не видно, лише потилицю та й Венера дивиться в профіль. Богиня сидить на ліжку, зверху над яким видно сходи по яким йде Амур. Обличчя богів не видно як раз тому, що їх увага прикута до Амура.

       В творчості італійського художника  Тінторетто(1518-1594рр.) також мають  місце античні образи. Прикладом  цього служить його картина «Викрадення  Єлени». В основі картини лежить міф про викрадення Єлени Прекрасної Парисом.

       Особливе  місце в епоху Ренесансна посідає  Джорджо Вазарі – італійський  живописець(1511-1574 рр.). Вазарі вважав античність ідеальним зразком мистецтва і в своїй творчості намагався її відродити. Яскравим прикладом є картина «Персей і Андромеда». За грецькою міфологією Персей знищів чудовисько та спас Андромеду,є яку пообіцяв йому її батько в дружини.

       Антоніо да Корреджо(148901534 рр. ) – італійський  живописець періоду Високого Відродження. В свої творчості звертався до античної міфології («Леда і лебідь», «Навчання Купідона», «Юпітер та Антиопа», «Юпітер та Іо»). На картині «Юпітер та Іо» зображена жриця аргівськой Гери прекрасна Іо и бог Юпітер в вигляді туману, який огортає красуню.

       Представником  німецьких живописців епохи Відродження  був Лукас Кранах (1473 – 1553рр.). На рубежі 1500 –х рр. в творчості Кранаха  з'являються фігури античної міфології. Одне з ранніх творів цього ряду «Венера і Амур»(1509р.).На темному фоні зображено тіло оголеної богині, біля її ноги стоїть Амур. Надалі художник неодноразово звертався до мотиву оголеної жіночої натури. Чуттєвість та миловидність зображено на таких картинах як «Венера», «Лукреція», «Німфа джерельна» та «Суд Паріса».

       Італійський художник доби Ренесансу був Караваджо (1573-1610 рр.).В 1590 році художник переїхав до Риму. Римський  період в житті  Караваджо був найбільш плідним. В картинах художника є композиції на сюжети античної міфології, в таких  як «Медуза Горгона», «Хворий Вакх», «Амур-переможець», «Давид з відрубаною головою Голіафа».В своєму творі «Медуза Горгона» Караваджо зобразив сестру горгон з жіночим обличчям і зміями замість волосся. Погляд Медузи перетворював все живе на камінь. На картині видно потьоки крові, очі та рот  Медузи відкриті , що створює ілюзію, що вона зараз закричить і зверне все на камінь. Волосся Горгони – змії, які після смерті мляво лежать.

       Джуліо  Романо(1492 – 1546 рр.) – італійський  художник епохи Відродження. Був  представником Римської школи, тому займався вивченням античних образів  та античної міфології. Займався розписом фресок на античні сюжети.(«Танок Аполлона  з музами», «Шлюб Амура і Психеї», «Тарквіній гвалтує Лукрецію» та ін.).На своїй фресці художник зобразив бога поезії та музика Аполлона, який разом з дев'ятьма музами виконує танок.

       Андреа  дель Кастаньо(1421- 1457 рр.) – представник італійських художників доби Відродження. Однією з тематик творчості художника були античні образи.  Найбільш відомою роботою дель Кастаньо на античну тематику картина «Давид». Образ Давида, біля ніг якого лежить голова Голіафа, характеризує силу та енергію. Цікаво, що картина була написана на щиті,обтягнутому шкірою. Такі щити призначались для урочистих випадків, їх повинні були носити вулицями під час свят.

       Культури  Середніх віків та Відродження були новим епохами в історії світової  культури. Одним найважливіших елементів в культурах були ідеї запозичені в античній культурі Стародавній Греції та Риму. В західноєвропейських країнах завжди існував сильний зв'язок з традиціями античного світу. Тому як бачимо античне наслідування проявлялось в культурах дуже яскраво і залишило свій слід. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Абрамсон М. От Данте к Альберти [Текст] / М. Абрасмон. – М.: Наука, 1979. – 176 с.
2. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса [Текст] / М. Бахтин. – М.: Худож. лит., 1965. – 543 с.
3. Бранка В. Боккаччо средневековый [Текст] / В. Бранка. - М.: «Радуга», 1983. – 402 с.
4. Гнедич П. История искусств [Текст] / П.Гнедич. – М.: ЭКСМО, 2002. – 848 с.
5. Жабарюк А. Художній світ доби Відродження (ідеї, образи, стиль) [Текст] / А. Жабарюк. – Одеса: Астропринт, 2010. – 192 с. : іл.
6. Уколова В. Античное наследие и культура раннего средневековья (конец V – середина VII века) [Текст] / В. Уколова. -  М.: Наука, 1989.  – 309 с.