Внесок А. Маршалла у світову економічну науку

    Еластичність попиту залежить від легкості заміщення в споживанні. Тому найменш еластичний попит на товари масового споживання. Маршалл вважав, що найбільш нееластичний попит — це попит на воду, сіль, картоплю, хліб, цукор та інші товари масового споживання. Еластичний попит буде у випадках, коли попит на товар збільшується активніше, ніж ціна цього товару. Якщо зміна попиту на товар відбувається в меншій мірі, ніж зміна його ціни, попит буде нееластичним. Ідея функціональної залежності між товарним запасом і коливанням цін має практичний інтерес з погляду кількісного визначення динаміки попиту з насиченням потреб у цьому товарі, динаміки прибутку покупців даного товару, динаміки цін на продукти, що змінює цей товар.

    Частиною  концепції ціни Маршалла була функція  пропозиції. Він уважав, що динаміка пропозиції залежить від витрат виробництва, а крива зрослих цін пропозиції визначається суб'єктивними переживаннями виробника

    На  відміну від попередніх теоретиків, Маршалл пов'язував категорію граничної  корисності тільки зі сферою попиту. На пропозицію вирішальний вплив, відзначав він, мають витрати виробництва, що визначають мінімальну ціну, так звану ціну пропозиції.

     3. Значення А.Маршалла  у сучасній економічні  теорії

    Маршалл, зокрема, одним з перших звернув  увагу на те, що взаємозалежність між витратами виробництва і ціною змінюється в зв'язку з різними тимчасовими підходами — короткостроковим або довгостроковим. Він відзначав, що в аналізі ціни потрібно враховувати фактор часу.

    Сприйняття  знань як капіталу дало Маршаллові змогу відмовитися від рікардіанської динаміки капіталу, заснованої на неухильному падінні граничної продуктивності капіталу. Коли високо обдарована людина очолює підприємство, вона швидко множить його капітал.

    Падіння граничної продуктивності капіталу Маршалл пов’язує з його речовинними формами, формулюючи закон спадної віддачі: "Кожне збільшення капіталу і праці, вкладених в опрацювання землі, породжує в загальному пропорційно менше збільшення кількості одержуваного продукту, якщо тільки зазначене збільшення не збіглося в часі з удосконаленням агротехніки".

    Маршалл надавав великого значення принципові заміщення, оскільки разом з урахуванням  еластичності попиту за ціною й залежністю пропозиції від часу він творить  мікроекономічну основу діяльності власника або розпорядника капіталу.

    Маршалл виступав не тільки проти трудової теорії вартості Маркса. Його теорія ціни була спрямована і проти марксистського вчення про додаткову вартість. "Жодне  зниження заробітної плати не буде незмінно відповідати інтересам  роботодавців, якщо воно виштовхуватиме кваліфікованих робітників на інші ринки". Крім того, заробітна плата повинна бути достатньо високою в середньому за рік, щоб залучати молодих людей до цього виду занять. Цим запроваджується нижня межа рівня заробітної плати, а верхня межа визначається потребами, що відповідають пропозиції капіталу. "Проте, в якій точці між цими двома межами виявиться заробітна плата, може бути визначено лише шляхом суперечок і торгівлі".

    Маршалл прагнув досліджувати динаміку зміни  частки праці й частки капіталу в сукупному прибутку. "Якщо праця і капітал зростають однаковими темпами і якщо ...законом виробництва стає постійна віддача, тоді не буде змін у її поділі на частку праці і частку капіталу... Якщо ж, проте, капітал зростає набагато швидше, ніж праця, норма відсотка, мабуть, впаде, і тоді рівень заробітної плати підніметься за рахунок частки цієї маси капіталу. Проте сукупна частка капіталу може при цьому зростати швидше, аніж сукупна частка праці". Сьогодні ці погляди, звичайно, визнані[5, c. 327-328].

    У "Принципах політичної економії" Маршалл досліджував стихійне регулювання  цін в умовах вільної конкуренції. Але в його час відбувався процес монополізації виробництва, заміни вільної конкуренції монополістичною. Тому він закладає основи розвиненої пізніше теорії монополістичної конкуренції. Він розглядав тільки абсолютну монополію (100 % виробництва певного товару) і, що особливо важливо, розглядав монополію як окремий випадок на тлі вільної конкуренції. Монополіст же в Маршалла — це людина, що піклується про розвиток бізнесу в інтересах споживача. Отже, Маршалл давав паралельно роздільний аналіз необмеженої конкуренції та монополії.

    У XIX ст. проблема теорії вартості — перебування  остаточної підстави цін і кінцевого  джерела прибутків — посідала центральне місце в працях більшості економістів, у той час як проблеми залежності ціни від зміни попиту та пропозиції — другорядне місце. Інша ситуація склалася у XX ст. У Маршалла центральною стала теорія ціни, що вивчає через зміну пропозиції та попиту комплексну взаємодію різноманітних ціноутворюючих факторів як на ринок товарів, так і на ринок факторів виробництва. Починаючи з робіт Маршалла, подібний підхід швидко набув у політекономії домінуюче положення.

    "Економіст,  — на думку А. Маршалла, — повинен володіти трьома великими інтелектуальними якостями — сприйняттям, уявою, здоровим глуздом, але найбільше — уявою, щоби він був здатним виявляти ті причини бачених явищ, котрі віддалені й приховані від очей, і уявити собі ті наслідки бачених причин, котрі віддалені, або не лежать на поверхні"1. Такими якостями володів і сам Альфред Маршалл.

    Відомий вчений М. Туган-Барановський ретельно вивчав праці Маршалла та дійшов висновку, що, з одного боку, А. Маршалл подолав  обмеженість теорії цінності Рікардо, зумовлену жорстким превалюванням у ній трудової засади (витрат живої та уречевленої праці) при визначенні мінової цінності, з іншого — догму австрійської школи про повну залежність цінності від суб'єктивної корисності, тобто про останню як єдину основу ціни. Віддаючи перевагу при встановленні ціни пропозиції (з боку продавців) виробничому фактору (витратам виробництва) та використовуючи граничну корисність при встановленні ціни попиту (з боку споживачів), він розглядав ринкову ціну як результат їх зіткнення, як рівнодіючу функціональної взаємозалежності попиту і пропозиції. Іншими словами, він, по суті, знімав проблему джерела цінності як єдиної субстанції ціни і переносив центр уваги на можливості комбінування, заміщення факторів виробництва, їх ефективної організації в умовах технічного прогресу та їх тісному зв'язку з ринковим механізмом. Цей підхід пізніше плідно використовували у своїх працях Дж. Нейман, П. Семюелсон, Дж. Гікс та ін.

    Розроблені  А. Маршаллом теорії ціни, попиту і  пропозиції, витрат виробництва посіли гідне місце в економічній науці[1, c. 52-53].

     Висновки

    А. Маршалл (1842—1924) був засновником  і главою кембриджської школи, яка  сформувалася у 90-х роках XIX ст. в  Англії. Ця школа за своїм впливом  на економічну науку не поступалася  австрійській і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії. Основна праця А. Маршалла — «Принципи економікс» («The Principles of Economics», 1890). У цій та інших своїх працях він намагався розробити універсальну економічну теорію, поєднуючи різні концепції. Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка об'єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності. Маршалл переосмислив, переробив теорію трудової вартості (дія об'єктивних факторів) і теорію граничної корисності (дія суб'єктивних факторів), поєднавши їх у власній теорії взаємних зв'язків попиту і пропозиції. Ключова ідея А. Маршалла полягала у відмові від теоретичних дискусій навколо вартості («цінності») на користь вивчення проблем взаємодії попиту і пропозиції як сил, що визначають процеси, котрі відбуваються на ринку. Він ґрунтовно проаналізував, як формуються і взаємодіють попит і пропозиція, увів поняття еластичності попиту, запропонував власну компромісну теорію ціни.

    Для розуміння ролі й значення Альфреда Маршалла потрібно пригадати, що наприкінці XIX ст. склалося три головні напрями теорії вартості: з одного боку, два варіанти теорії "факторів виробництва" — теорія продуктивності цих факторів і теорія їхніх жертв; з іншого боку — теорія граничної корисності. Представники цих напрямів витрачали багато зусиль у взаємній полеміці, намагаючись довести "переваги" своїх теорій вартості.

Список використаної літератури:

1. Білоконенко О.В. Історія економічних вчень: Конспект лекцій. -К.: Укр.-фінський ін-т менеджменту і бізнесу, 1998. -89, с.
2. Економічна теорія: Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.
3. Економічна теорія: Посібник для вищої школи/ Ред. Є. М. Воробйов,. -К.; Харків: ТОВ "Корвін", 2003. -702, с.
4. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ В. М. Лісовицький; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -219 с.
5. Мазурок П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник/ Петро Мазурок,. -2-ге вид., стереотип.. -К.: Знання, 2006. -477 с.
6. Предборський В. А. Економічна теорія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Під ред. В. А. Предборського. -К.: Кондор, 2003. -491, с.
7. Уразов А. У. Основи економічної теорії: Навчальний посібник; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . -К.: МАУП, 2005. -323, с.
8. Юхименко П. Історія економічних учень: Підручник/ Петро Юхименко, Петро Леоненко,. -К.: Знання, 2005. -583 с.