Внесок А. Маршалла у світову економічну науку

 
 

Реферат на тему:

«Внесок А. Маршалла у світову економічну науку» 
 
 
 

 

План:

Вступ.

1. Економічні  погляди А.Маршалла. Вплив його  праць на сучасну економічну  теорію.

2. Теорія ринку  А.Маршалла та її значення.

3. Значення А.Маршалла  у сучасній економічні теорії.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

Вступ

    Розвиток  маржиналізму на зламі XIX—XX ст. пов'язаний з іменем Альфреда Маршалла, який був  представником англійської економічної  школи. Він народився у передмісті Лондона 1842 року в родині банківського клерка з вікторіанськими уявленнями.

    Маршалл мав добру школу. Як і Джона  Стюарта Мілля, його постійно підштовхував батько. Хлопець був блідим "книжковим  хробаком", мав небагато друзів. Батько планував для Маршалла класичну освіту, але його більше вабило до математики (можливо, тому, що цієї науки не розумів батько). Альфред відмовився від навчання в Оксфорді, що привело б його до міністерства і, завдяки позиції дядька, вступив до Кембриджа вивчати математику. У 1865 р. він став бакалавром з другим результатом в успішності. Отже, Маршалл був краще озброєний математично, ніж Тюнен, Госсен, Джевонс та Вальрас, хоча він менше використовував свої математичні знання.

    Розглядаючи історичне місце і значення економічної  теорії А. Маршалла, необхідно зазначити, що вона мала значний вплив на розвиток політичної економії. Класична економічна теорія набула у працях Маршалла завершеного вигляду; її подальший розвиток можливий лише на основі переходу до неокласичної парадигми. Маршалл багато зробив для розвитку економічної теорії у цьому напрямі. По суті Маршалл — не тільки останній видатний представник класичної школи, але й один із перших її перетворювачів за допомогою "граничних" понять.

 

     1. Економічні погляди  А.Маршалла. Вплив  його праць на  сучасну економічну  теорію

    Вступивши до наукового товариства, Маршалл спочатку планував вивчати молекулярну фізику, проте поступово переключився на філософію, метафізику та етику, однак вирішив, що зможе принести найбільше користі як економіст.

    А. Маршалл стояв біля джерел неокласичного аналізу. В його економічній теорії органічно поєднані досягнення класичної економічної науки (Сміта, Рікардо і Мілля) і маржиналістської революції (від Менгера до Вальраса). Завдяки Маршаллові була завершена зміна предмета економічної теорії, яку розпочала австрійська школа, і поділ його на два самостійних об'єкти — мікроекономіку і макроекономіку, що разом творять єдину економічну теорію, або economics. А. Маршалла багато років вважали головою англійських економістів.

    А. Маршалл є автором кількох  праць: "Економіка промисловості" (1889 p.), "Промисловість і торгівля" (1919 p.), "Гроші, кредит і торгівля" (1923 p.), присвячених проблемам капіталістичної економіки. Але тільки головна праця "Принципи політичної економії" (1890 р.) принесла йому особливу популярність. У ній Маршалл запропонував вихід для політичної економії, криза якої затягнулася і через марну спробу пояснити проблему вартості шляхом конструювання різноманітних суб'єктивно-психологічних концепцій. Він уважав, що потрібно створити своєрідну синтетичну теорію вартості з різноманітних теорій. Цю ідею з ентузіазмом сприйняли багато економістів, які заговорили про "маршалліанські революції", незважаючи на те, що синтез трудової теорії й теорії граничності водночас і ще з більшим науковим блиском здійснив український економіст М. Туган-Барановський[6, c. 157-158].

    Компромісне поєднання різноманітних концепцій  вартості, що запропонував А. Маршалл, знайшло підтримку у прихильників як неокласичного напрямку, так і  у кейнсіанського. Варто зазначити, що Маршалл був принциповим противником трудової теорії вартості. Він уважав, що центр ваги з проблеми вартості потрібно перенести на вивчення закономірностей взаємодії попиту і пропозиції, що дасть змогу створити нову теорію ціни. Щоб розв'язати це завдання, Маршалл використовував своєрідний метод дослідження. Він стверджував, що головне завдання політекономії полягає у збиранні, аналізі й осмисленні фактів. Він пропонував називати політичну економію "економікс". У главі 2 першої книги Маршалл пов'язує предмет економічної науки з проблемою економічного вибору.

    А. Маршалл намагався зробити політичну  економію математичною наукою, а фактично використовував математичні методи як абстрактні математичні ілюстрації до апріорних наукових закономірностей "канонічного вибору".

    У "Принципах політичної економії", розглядаючи порядок і мету економічних  досліджень, Маршалл висував обов'язковим  принципом цих досліджень "міжкласову доброзичливість". Він був відвертим  захисником капіталізму і називав  його товариством рівних сприятливих можливостей як для підприємців, так і для робітників. Поняття "капітал" він відносив не тільки до капіталізму, але і до всіх попередніх історичних епох, починаючи з первісного суспільства.

    Рушійною  силою економіки Маршалл вважав економічну свободу і конкуренцію. З конкуренцією пов'язані "відома самостійність і навичка кожного самому вибирати свій шлях, віра у власні сили, ...швидкість у виборі рішень і в судженнях, навички передбачати майбутнє і визначати курс дій з урахуванням перспективних цілей".

    Після свободи і конкуренції основним фактором економіки є гроші. Але пояснюється це не тим, що гроші або матеріальне багатство є головною метою людської діяльності, а тим, що "у тому світі, в якому ми живемо, вони служать єдиним придатним засобом виміру мотивів людської діяльності в широких масштабах". Гроші служать також універсальним вимірювачем вартості.

    Центральне  місце у праці "Принципи політичної економії" посідає теорія ціни. Трудовій теорії вартості Маршалл протиставив  синтетичну концепцію, що об'єднує теорію граничної корисності із суб'єктивною теорією помірності В. Сеніора. У результаті взагалі було знято питання про джерело вартості. Робилися спроби зовсім позбутися категорії вартості. Хоча Маршалл і користувався поняттям вартості, але насправді зводив її до "витрат виробництва" або до "ціни рівноваги". Субстанція вартості зникла[4, c. 124-125].

 

     2. Теорія ринку  А.Маршалла та  її значення

    Відкинувши  зміст теорії вартості Рікардо, Маршалл  замінив її теорією витрат, тобто  зробив спробу поєднати останню з теорією граничної корисності в інтерпретації Джевонса. Причому цей "синтез" здійснювався на базі запозиченої з політичної економії теорії "рівняння попиту і пропозиції". Отже, теорія ціни Маршалла — це симбіоз трьох теорій: витрат виробництва, граничної корисності, попиту і пропозиції. Всю проблему ціни він зводив до її визначальних чинників.

    Маршалл вважав, що його теорія ціни спрямована на пошук усіх чинників, що, на його думку, визначають ціну. Він заявляв, що оскільки ринкові ціни укладаються  під впливом попиту і пропозиції, то це потребує з'ясування суми чинників, від яких залежать зміни як попиту, так і пропозиції, їхніх взаємозв'язків на тому чи іншому ринку. Зазначалося, що дія попиту і пропозиції при встановленні ціни в умовах необмеженої конкуренції рівнозначна. Трактуючи механізм утворення ціни, Маршалл описував вплив співвідношення попиту і пропозиції на формування цін товарів, наголошуючи на тому, що попит зростає при падінні цін, а з їхнім підвищенням зменшується. На його думку, стала ціна (ціна рівноваги) встановлюється в точці перетину кривих попиту і пропозиції, тобто тоді, коли попит врівноважується пропозицією. Маршалл робив висновок, що "ціна попиту", яку покупець згодний сплатити за товар, визначається корисністю товару, при цьому ж корисність розглядалася як максимальна ціна, яку може сплатити за товар покупець. Далі Маршалл виявляє чинник, що визначає прямування попиту, вважаючи, що функція попиту залежить від граничної корисності, вираженої в грошових одиницях, що визначає збитковий характер ролі попиту.

    Маршалл зазначав, що суб'єкт попиту — це споживач взагалі, незалежно від  того, чи йдеться про окремі особи  чи організації, споживчий чи виробничий попит. Суспільний попит він трактує  як суму індивідуальних потреб. Отже, для  обґрунтування залежності попиту від зміни ціни Маршалл використовував категорію граничної корисності. Він підтверджував, що граничні корисності, співмірні в грошових одиницях, виступають на ринку як максимальні ціни, котрі споживачі готові сплатити за те або інше благо, і називав їх цінами попиту.

    Для пояснення дії цього закону попиту Маршалл у "Принципах" наводив  приклад купівлі й споживання чаю, стверджуючи, що споживач буде купувати різну кількість чаю залежно від ціни.(6 фунтів за ціною 50 пенсів за фунт, 7 фунтів за ціною 40 пенсів за фунт і т. ін.)

    Маршалл писав, що "таку шкалу попиту можна  зобразити на запровадженому тепер  у звичайну практику графіку у  вигляді кривої, яку назвати кривою попиту". Він припускав, що повне  задоволення потреби можливе  тоді, коли будь-яку кількість товару можна придбати задарма. Купівля ж товару за гроші служить сама собою причиною недоспоживання[8, c. 267-268].

    Маршалл був по суті першим економістом, що виводив криву попиту з функції  корисності, виходячи з закону рівності граничних корисностей, у вигляді:

    MUX/PX= MUy/Py = ... = MUe.

    Тут MU x — гранична корисність товару х; Рх — ціна цього товару; MUe — гранична корисність грошей.

    Цей закон можна сформулювати у трьох  еквівалентних формах. Споживач максимізує своє задоволення, коли він:

    1) зрівнює зважені граничні корисності  всіх товарів, тобто граничні  корисності товарів, зважених  за їхніми цінами;

    2) зрівнює співвідношення граничних  корисностей і співвідношення  цін для кожної пари споживаних  товарів;

    3) зрівнює граничну корисність  грошової вартості кожного товару, купленого за даною ринковою ціною.

    Якщо  це зобразити графічно, то в системі  координат (ціна, кількість товару) виникає "хрест" Маршалла: перетин  нахиленої униз кривої сукупного  попиту DD і спрямованої вгору  кривої сукупної пропозиції SS . Крива DD виражає закон зниження граничної корисності даного товару для споживачів.

    Крива SS виражає закон зростання граничних  витрат для виробників. Вона має  позитивний нахил: чим вища ціна, тим  більше пропонується товару за цією ціною. Бажаючи підвищити попит, продавець може знизити ціну пропозиції, нижню межу якої утворять витрати виробництва.

    Точка їхнього перетину визначає рівноважну ціну і ту кількість товару, що покупці  хочуть купити, а продавці хочуть продати  за цією ціною. Обидві ці кількості збігаються тільки при рівноважній ціні. Рівноважна ціна виникає, коли ціна пропозиції зрівнюється з ціною попиту. На рис. 1 р* — рівноважна ціна. За цією ціною продавці хочуть продати, а покупці хочуть купити ту саму кількість товару, яка дорівнює q*.

    Якщо  ціна вища рівноважної, то продавці готові продати більшу кількість товару, але покупці не куплять цієї кількості, і ціна падає. Якщо ціна нижча від  рівноважної, то продавцям не вигідно  продавати весь обсяг товару, що хочуть викупити, і ціна зростає. Цей процес завершується, коли продажна ціна дорівнює рівноважній ціні. Ринкова вартість товару визначається рівністю граничної корисності і граничних витрат.

    Отже, крива попиту DD має від'ємний нахил, бо зі зростанням ціни попит на товар  звичайно зменшується. Але наскільки? — запитує Маршалл.

    У загальній теорії ціни Маршалл пояснював  динаміку попиту граничною корисністю, а динаміку пропозиції — зрослими витратами виробництва. Обидві ці функції (попиту і пропозиції) він зображав як пов'язані між собою дві криві: кожному рівню цін відповідає певний розмір попиту і пропозиції, що можна фіксувати як криві попиту і пропозиції. Ціна "рівноваги", наголошував він, утворюється в точці перетину кривих при рівності попиту і пропозиції. Для обґрунтування рівного значення ролі попиту і пропозиції при запровадженні ціни Маршалл застерігав, що інакше "ми могли б з однаковими підставами сперечатися про те, чи регулюється вартість корисністю, або витратами виробництва, як і про те, чи розрізає шматок паперу верхнє чи нижнє лезо ножиць". Для характеристики нахилу кривої DD, або зміни обсягу попиту у відповідь на зміну ціни, Маршалл вводить поняття, що одразу стало популярним — еластичності попиту за ціною. Еластичність попиту за ціною ЕС виражає міру, в якій обсяг попиту зростає при даному зниженні ціни або скорочується при даному підвищенні ціни. ЕС = 1, коли скорочення ціни на 1 % збільшує продаж на 1 % ; ЕС = 2,5 , коли скорочення ціни на 1 % зумовлює збільшення продажу на 2,5 % і т. ін.

    Якщо  на певній ділянці кривої попиту ЕС = 1, то жодна зміна ціни на цій  ділянці не вплине на збут товару. Якщо на цій ділянці ЕС < 1, то ціну товару можна підвищити, не побоюючись істотного  зниження обсягу продажу, а якщо ЕС > 1, то невеличке зниження ціни може значно збільшити обсяг продажів. Інакше кажучи, при нееластичному попиті прибуток може зрости завдяки підвищенню ціни, а при еластичному попиті — завдяки зменшенню ціни[2, c. 219-220].