Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Января 2012 в 11:46, курсовая работа
Олександр І народився в Санкт-Петербурзі 12 грудня 1777 року. Це ім'я йому дісталось від покровителя міста, в якому він і народився, Олександра Невського . Потрібно сказати, що наслідник престолу виявився в жахливій атмосфері важких сімейних відносин, яка склалася між імператрицею-бабусею Катериною ІІ та батьками малого государя, які на той час жили в Гатчині. А все за те, що Катерина ІІ не любила свого сина Павла Петровича , так як вважала його не гідним і не толковим для правління Російською державою. Тому її ціль – виховати онука, котрий був би спроможним ступити на трон достойно і з відповідними знаннями. Це було для неї першочерговим завданням, яке вона і виконала.
Вибір Олександра І вдобряли усі. З січня 1793 року, коли була підтверджена згода батьків Луїзи на брак з Олександром І, вона почала вивчати російську мові і віру росіян. 9 травня цього ж року у Великій Церкві Зимнього Палацу відбулося урочисте помазання принцеси Луїзи, яка з того часу почала називатись Єлизаветою Олексіївною. Після обручення вона дістала титул великої княгині.
28 вересня відбулося весілля молодих. Вінчання проводив отець Лук'ян Протопович. Це був грандіозний бал. Здавалося увесь Петербург був на ногах з раннього ранку і аж до пізнього вечора. Олександру на той час було п'ятнадцять, а Луїзі чотирнадцять.33
З одного боку усе здавалось ніби добре та щасливо. Але майбутній самодержець дуже змінився. Він перестав навчатись, дитинство повернулось до нього. Цілі дні пролітали без жодної науки та пізнання. Це замітили усі оточуючі його придворні. Вихователі Олександра одноголосно засвідчували – це все за те, що він рано женився.
Хоча велика імператриця Катерина була повновладною вихователькою Олександра, усіх деталей виховання вона не продумала, так як вона не могла повністю відвернути вплив батьків, а особливо батька Павла. Усе дитинство та юність майбутній імператор проводив так мовити «між двома полюсами».34 З одного боку була геніальна бабуся, котру він дійсно любив і поважав, а з іншого боку був батько, котрий проживав в Гатчині і мав теж не малий вплив на сина. Тому свою прив’язаність він в муках розділяв між батьками та бабусею. Йому приходилось догоджувати то одній то другій стороні, приховуючи свої справжні відчуття з приводу того чи іншого питання. «Усе вело до того, щоб поставити його між молотом і кузнею.»35 Загалом вплив батька та Гатчини був негативним, так як саме там Олександр закохався в фронт, в солдатську справу, одним словом парадоманію. І цей негатив супроводжував його майже усе його правління.
Другий «мінус», це глухота лівого вуха, яке по версії одних істориків дісталось йому саме з служби в Гатчині. Другі ж стверджують, що це в нього було з дитинства, коли навмисно стріляли з гармат саме під його вікном. Хоча за словами самого імператора зрозуміло, що він оглух на одне вухо саме в юності, при парадах у Гатчині. Таких «мінусів» було дуже багато, про них можна довго говорити. Коротше, як і сучасники Олександра, так і сьогоденні історики бачать великий негатив в службі у Гатчинських військах.
Вже з 1780 років відчувалася напружена атмосфера між батьком юного самодержця Павлом, та бабусею Катериною ІІ. З цього приводу імператриця писала: «Бачу в які руки дістанеться імперія після моєї смерті! З нас зроблять провінцію, котра буде залежати від Пруссії. Мені би було боляче, якби моя смерть, подібно смерті імператриці Єлизавети, послужила знаком зміни у всій російській політиці.»36 Катерина не була жорсткою, безсердечною матір'ю, як багато письменників її описує. Але вона добре знала свого сина, бачила наперед його царювання і не могла без страху думати про це. Тому в її планах був Олександр І, як добрий і вірний правитель, котрий буде правити великою імперією мудро, так, як би це робила вона. Було зрозуміло, що Павла треба «забрати» з дороги, це в її очах було державною необхідністю. Про Катерину відомо те, що вона заради успіхів і процвітання імперії була згідна на любу жертву. І цією жертвою в наслідку виявився її син. «В цьому світі» писала Катерина, «перешкоди створені для того, щоб достойні люди їх перемагали і тим самим умножали свою репутацію. Ось значення перешкод.»37
В той час існував закон, за яким престол передавався не як спадок, але за вибором. Це був закон Петра Великого, який був виданий ще 1722 року і на той час зберігав свою повну силу. Так з кінця 1793 року йшла мова про те, щоб залишити престолу великого князя Павла Петровича, котрого майже усі ненавиділи, а після смерті імператриці, на престол звести Олександра І, її старшого онука. Таким образом, при царському палаці почали виникати різні коаліції, сфери впливів та інтересів. Цікаво що вже згаданий Лагарп, дізнавшись про план Катерини, не був у захваті від цього. Більше того навіть пробував якимось чином зупинити усе це, пробував впливати на Олександра. Зрозуміло що він дуже швидко був відсторонений від усіляких подій при дворі. А пізніше був відісланий додому. Другий раз повернувся за закликом вже тодішнього імператора Олександра І.38
Після цього почалися дійсно бурхливі події. Олександр, сам цього не замітивши, потрапив у доросле життя. Де вже не було гри, де усе було по справжньому.
Викладений матеріал дозволяє зробити такі висновки. Характеризуючи дитинство та виховання майбутнього імператора не можна дати якоїсь чіткої оцінки. Не можливо поставити його «у якісь рамки». Дійсно він був всебічно розвинутий. Все ж таки його готували до престолу, і це було видно на його вихованні та світогляді. Історики дивляться на його постать в різних контекстах. Одні кажуть, що він був дійсно готовим до правління імперією. Другі дивляться критично. Мовляв, знаючи все, він так і не мав тієї бажаної практики в управлінні державою.