Водні ресурси України

 

Зміст

 

Вступ

Сьгодні в Україні склалась досить складна водогосподарська і водно-екологічна обстановка. Питання охорони комплексного використання і відновлення рівноваги оточуючого природного середовища займає одне з провідних місць в економічному, політичному і соціальному житті держави.

Вода  знаходить застосування у всіх без  винятку сферах народного господарства та сторонах життєдіяльності людини. Вона необхідна для водопостачання населення і різноманітних промислових підприємств, зрошення і обводнення земель, охорони здоров’я і водного господарства.

Проблема  водопостачання у країні ускладнюється  ще різким погіршенням води безпосередньо у самих джерелах водопостачання у зв’язку з інтенсивним відбором річкового стоку і недостатньою ефективністю очищення стічних вод.

Розвиток  водогосподарського комплексу повинен  задовольняти певні соціально-економічні і екологічні вимоги. Соціально-економічний аспект цих вимог передбачає реалізацію заходів, спрямованих на удосконалення територіально-галузевої структури і технологій водокористування.

В умовах перехідної економіки необхідність активного використання економічних  інструментів для покращення процесу водокористування набуває все більшого значення. Актуальність впровадження ринкових стимулів до його раціоналізації посилюється хронічним бюджетним дефіцитом України, значним скороченням державних інвестицій у водоохоронну діяльність. Але ж саме завдяки впровадженню надійних економіко-правових механізмів оздоровлення водних систем, створилися б такі умови виробничої діяльності, за яких господарюючим суб’єктам було б вигідно дотримуватись водоохоронних вимог, знижувати обсяги забруднення і запобігати його появі.

 

1. Аналіз стану водних ресурсів України

1.1. Водні ресурси та їх використання

В Україні налічується 63119 річок, у  тому числі великих (площа водозбору  більше 50 тис. км²) – 9, середніх (від 2 до 50 тис. км²) – 81, малих (менше 2 тис. км²) – 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90 % припадає на малі річки.

Водні ресурси України формуються за рахунок притоку транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого  стоку і підземних вод.

За багаторічними спостереженнями потенційні ресурси річкових вод становлять 209,8 км³, з яких лише 25 відсотків формуються в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусії, Румунії. Прогнозні ресурси підземних вод становлять 21 км³. Затверджені експлуатаційні запаси підземних вод дорівнюють близько 6 км³.

Таблиця 1

Водні ресурси України

Вид ресурсів	Водні ресурси в роки за водністю, куб. км
	середній	дуже маловодний
Приток транзитного  річкового стоку	157,4*	121,7*
Місцевий річковий стік	52,4	29,7
Загальні ресурси річкового стоку	209,8	151,4
Прогнозні ресурси підземних  вод	21,0	21,0
у тому числі гідравлічне  не зв’язані  з поверхневим стоком	7,0	7,0
Загальні ресурси прісних  вод	216,8	158.4

* у тому числі 122,7 і 95,5 км³. по Кілійському гирлу р. Дунай

 

Територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водоємних  галузей господарського комплексу (табл. 2). Найбільша кількість водних ресурсів (58 відсотків) зосереджена  в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у  воді не перевищує 5 відсотків її загальних запасів (табл. 3). Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води. Доступні для широкого використання водні ресурси формуються, в основному, в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих річок Приазов’я та Причорномор’я.

Таблиця 2

Ресурси річкового  стоку України (куб. км) (регіональний розріз)

Області	Приток, куб. км		Місцевий стік, куб. км		Загальні ресурси, куб. км		Питомі середні місцеві ресурси, тис. куб. м
	середній рік	дуже маловод- ний рік	середній рік	дуже маловод- ний рік	середній рік	дуже маловод- ний рік	на 1 кв. Км	на одну людину
Україна	157.4	121.7	52.4	29.7	209.8	151.4	86.8	1.04
АР Крим	–	–	0.91	0.43	0.91	0.43	33.7	0.36
Вінницька	8.48	4.29	2.47	1.16	11.0	5.96	93.2	1.34
Волинська	1.87	1.04	2.18	0.94	4.05	1.91	107.9	2.04
Дніпропетровська	52.1	32.0	0.87	0.14	53.0	32.5	27.3	0.23
Донецька	3.15	1.47	1.02	0.24	4.40	1.70	38.5	0.20
Житомирська	0.56	0.23	3.15	1.05	3.71	1.28	105.1	2.17
Закарпатська	5.37	2.86	7.92	4.47	13.3	7.29	618.7	6.13
Запорізька	52.4	32.7	0.62	0.13	53.0	33.1	22.8	0.30
Івано-Франківська	4.81	2.60	4.59	2.17	9.40	4.77	330.2	3.14
Київська	44.4	26.7	2.04	0.76	46.4	28.8	70.6	0.45
Кіровоградська	49.2	30.5	0.95	0.27	50.2	31.3	11.0	0.22
Луганська	3.63	1.42	1.46	0.45	5.09	2.00	54.7	0.54
Львівська	0.63	0.24	4.92	2.66	5.55	3.00	225.7	1.80
Миколаївська	3.43	1.40	0.57	0.16	4.00	1.71	23.2	0.43
Одеська	135.2	102.7	0.35	0.076	135.6	102.8	10.5	0.14
Полтавська	49.5	30.4	1.94	0.76	51.5	31.6	67.4	1.14
Рівненська	4.67	2.71	2.33	1.27	7.00	3.56	115.9	1.96
Сумська	3.34	1.73	2.45	1.15	5.79	2.71	102.9	1.88
Тернопільська	5.45	2.70	1.81	1.05	7.26	4.10	131.2	1.55
Харківська	1.75	0.86	1.66	0.71	3.41	1.50	52.9	0.55
Херсонська	54.3	32.0	0.14	0.02	54.4	32.0	4.9	0.11
Хмельницька	7.68	4.26	2.14	1.06	9.82	5.35	103.9	1.44
Черкаська	46.4	28.5	1.01	0.41	47.4	29.1	48.3	0.68
Чернігівська	26.12	17.35	3.45	1.95	29.57	19.42	108.2	2.61
Чернівецька	8,88	4.92	1.23	0.49	10.1	5.60	151.8	1.31

 

Балансові запаси місцевого водного  стоку становлять у середньому 52,4 км³, а в маловодні роки – 29,7 км³. Об’єм підземних вод, що враховуються в ресурсній частині водогосподарського балансу, складає 7 км³. Крім того, в галузях економіки використовується близько 1 км³ морської води [2, ст. 5].

Стримуючим фактором використання водних ресурсів є їх мінливість у  часі: в природних умовах на частку весняного стоку припадає 60-70 відсотків  на півночі і північному сході і до 80-90 відсотків на півдні. За запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. м³ на 1 особу) Україна вважається однією з найменш забезпечених країн у Європі (Швеція – 2,5 тис. м³, Великобританія – 5, Франція – 3,5, Німеччина – 2,5, Європейська частина колишнього СРСР – 5,9 тис. м³).

Таблиця З

Водні ресурси  річок України (басейновий розріз)

Річка-пункт	Площа водозбору кв. км	Водні ресурси (куб. км/забезпеченістю Р %
		норма	50%	75%	90%	95%
1	2	3	4	5	6	7
Дніпро – гирло	504000	53.9	51.7	43.5	–	35.0
Сіверський Донець – м. Лисичанськ	52400	3.53	3.28	2.41	1.79	1.48
Сіверський  Донець – с. Кружилівка (Росія)	73200	5.08	4.67	3.41	2.51	2.08
Річки – Приазов’я	(28000)	1.13	1.00	0.61	0.43	0.30
Річки – Криму	27000	0.91	0.86	0.65	0.50	0.43
Південний Буг – с. Олександрівна	46200	2.89	2.74	2.07	1.56	1.33
Річки (протоки) в гирлі  Південного Бугу (Інгул, Мертвовод, Чичиклея, Гнилий Єланець)	(13000)	0,34	0.28	0.18	0.13	0.10
Дністер – с. Бендери	66100	10.7	10.4	8.64	7.17	6.56
Річки межиріччя Дунай – Дністер  – Південний Буг	(30000)	(0.281)	(0.24)	(0.18)	(0.10)	(0.05)
Прут – с. Леоно	23400	2.68	2.58	2.06	1.67	1.45
Західний Буг –  м. Сокаль	6250	0.90	0.86	0.65	0.52	0.43
Тиса – смт. Вилок	9180	6.72	6.56	5.36	4.50	3.94
Уж – м. Ужгород	1970	0.96	0.93	0.75	0.60	0.53
Латориця – м. Чоп	2870	1.17	1.12	0.90	0.74	0.65
Всі річки		87.66	85.1	71.7	61.4	55.9

 

У більшості регіонів України приток перевищує місцевий стік. Виняток  складає Крим, де природного зовнішнього  притоку нема, а також Львівська  і Закарпатська області, де приток менший ніж місцевий стік.

Внутрішні регіональні відмінності  характеризуються тим, що за міжнародною  класифікацією лише Закарпатська область  належить до середньозабезпечених місцевим стоком (619 тис. м³ на одну людину); низька вона в Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях (2,0-2,6 тис.м³); в інших областях - дуже низька і надзвичайно низька (0,11-1,95 тис.м³ на одну людину).

1.2. Використання водних ресурсів

Питання водозабезпечення населення  і галузей економіки в Україні  вирішується шляхом регулювання стоку і перерозподілу його протягом року і навіть ряду років.

Для усунення територіальної і часової  нерівномірності розподілу стоку  водозабезпечення в Україні здійснюється за допомогою 1,16 тис. водосховищ (загальним  об’ємом майже 55 км³), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 км; пропускною здатністю 1000 куб. м/с), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони.

Більша частина зарегульованого  стоку в Україні приходиться  на дніпровський каскад водосховищ – загальним об’ємом 43,8 км³ і корисним об’ємом – 18,5 км³. Всі шість водосховищ дніпровського каскаду мають комплексне призначення. До складу водогосподарського комплексу дніпровського каскаду входять: гідроенергетика і енергетика, зрошення і обводнення, водопостачання міст, промислових підприємств і сільських населених пунктів, водний транспорт, рибне господарство і рекреація.

Важливим засобом в справі раціонального  і економного використання водних ресурсів є заходи по створенню централізованого управління водогосподарським комплексом басейну Дніпра.

З 1986 року в басейні Дніпра функціонує автоматизована система управління басейном Дніпра (АСУБ-Дніпро) [8, ст. 101].

Експлуатація системи дозволяє проводити, виходячи з економічних  показників, перерозподіл води не тільки в басейні Дніпра, але і за його межами – в Криму, Криворізькому і Донецькому басейнах, а також в водогосподарській системі Дніпро-Донбас.

У 2000 році в Україні забрано 18282 млн. м³ води з природних джерел, у тому числі: 14479 – з річок, озер, водоймищ; 2987 – з підземних джерел, 817 –безпосередньо з морів.

На потреби комунального господарства з водних джерел забрано 3339 (18%), промисловості  – 8439 (46%), сільського господарства – 6425 (35%).

Процент економії свіжої води внаслідок втілення систем оборотного і повторно-послідовного водопостачання у цілому по Україні становив 84%. Тут найкращі показники мають Рівненська область (98%), Полтавська (94%), Харківська (94%), Хмельницька (96%), Івано-Франківська (95%), Миколаївська (97%).

У 2000 році в поверхневі водні об’єкти  скинуто 10517 млн. м³ стічних, шахтних і колекторно-дренажних вод.

Всього із цими стоками до водойм потрапило 3313 млн. м³ забруднених вод.

У 2000 році найбільше забруднених  стоків скинули підприємства комунального господарства – 1371 млн. м³. Іншим великим забруднювачем є промисловість – 1829 млн. м³. 52% загального забруднення в галузі припадає на металургію – 956 млн. м³, 31% на вугільну промисловість – 560 млн. м³, 5,9% –на хімічну та нафтохімічну промисловість – 107 млн. м³.

У сільському господарстві скиди забруднених  стічних вод становили 98,6 млн. м³.

Разом із забрудненими водами у водойми  України надійшло 842,5 т нафтопродуктів, 1326 тис. т сульфатів, 1421 тис. т хлоридів, 13,6 тис. т азоту амонійного, 72,33 тис. т нітратів, 1330 т заліза, 30 т міді, 47,2 т цинку, 23,1 т нікелю, 14,8 т хрому та інші речовини.

Найгостріша екологічна обстановка склалась в басейні Дніпра, де сконцентровані найбільш водоємні промислові та сільськогосподарські виробництва, розміщені великі міста, об’єкти атомної енергетики. Гідрографічна мережа басейну є основним джерелом водопостачання більшості областей України [12, ст. 32].

Суттєвий вплив на якість водних ресурсів Дніпра мають відпрацьовані  стоки, що забруднені сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, сполуками важких металів, синтетичними поверхнево-активними речовинами.

Протягом минулого року в басейні  Дніпра було скинуто 420 т нафтопродуктів, 345 тис. т сульфатів, 326 тис. т хлоридів, 740 т заліза тощо.

Формування якості води Сіверського Дінця в значній мірі обумовлене впливом забруднюючих речовин, що надходять з промислових і комунальних підприємств Харківської, Донецької і Луганської областей.

Особливо незадовільний стан якості води склався в районі міст Лисичанськ, Луганськ, Артемівськ, Харків, Рубіжне, Кружилівка, Слов’янськ.

У 2000 році до басейну Сіверського  Дінця разом зі стоками надійшло 211т нафтопродуктів, 261 тис. т сульфатів, 170 тис. т хлоридів, 177 т заліза, 10 т  міді.

Основними водоспоживачами в басейні  Західного Бугу є: промисловість, комунальне господарство, сільське господарство, а в посушливі роки також зрошення та зволоження осушених територій.

Санітарний режим річки Західний Буг майже на всій її протяжності  незадовільний. Вона забруднена у верхів’ї водами притоків річки Злочівки (промстоки) і річки Полтви.

Досить значний об’єм скиду  стічних вод пояснюється скидом шахтних вод, за рахунок чого цей  об’єм перевищує водозабір.

Разом із зворотними водами в басейн р. Західний Буг у 2000 р. було скинуто 2,86 тис. т органічних забруднень, 2,34 тис. т механічних домішок (завислі речовини) , 156 тис. т розчинених солей, 0,28 тис. т азоту амонійного, 90 т заліза.