Розвиток АПК в Шаргородському раоны

Необхідно уточнити наявні програмні документи з питань соціального розвитку села і життєзабезпечення  сільського населення, визначити джерела  фінансування програм, їх конкретних виконавців і строки реалізації. На особливу увагу  заслуговує продовольче та інше забезпечення пенсіонерів і решти категорій  не зайнятого в аграрному виробництві  сільського населення з урахуванням  можливостей розвитку фермерства та інших форм приватног підприємництва на селі.

Слід забезпечити товаровиробнику  своєчасність виплат за реалізовану  продукцію, зробити реструктуризацію його боргів, що усуне бартерні відносини.

Кожному товаровиробнику  варто постійно й чітко підраховувати  витрати свого виробництва і  знати, що в ринкових умовах доцільно виробляти тільки те, що можна вигідно  продати.

Потрібно усвідомити, що в ринковому середовищі мають  функціонувати усі складові економіки, в тому числі ринок паперів  та ринок землі. Тому твердження окремих  політичних лідерів про те, що ми за ринкову економіку, але проти  ринку землі, виглядають досить дивно.

Земля має бути включена в ринкові відносини послідовно. Передовсім,слід визначати її вартість і будувати земельні відносини тільки через вартісне зіставлення. За всю  історію, іншого методу, як зіставлення  в грошовому вираженні будь-яких відносин, в тому числі земельних, не знайдено.

Наступною проблемою аграрної реформи є активна інтеграція товаровиробника, переробних підприємств  і торгівлі. Це дасть можливість обминути всілякі посередницькі  накрутки банківських і торговельних систем, своєчасно забезпечувати  всі ланки виробничого процесу  коштами, вийти зі своєю продукцією на зовнішній ринок.

Важливим є створення  ринкової інфраструктури: бірж, торгових будинків, брокерських і дилерських контор, земельного банку. Ці установи повинні терміново замінити зруйновану систему збуту сільськогосподарської  продукції та постачання матеріально-технічних  засобів.

Якщо Верховна Рада, Президент  і Уряд України вживуть необхідних заходів по пріоритетному розвитку АПК України то вже в найближчі  роки буде створено всі необхідні  передумови для активізації кардинальних змін у продуктивних силах інших  галузей матеріального виробництва, бо у всі часи село було і залишається  однією з головних сил, яка забезпечує економічний суверенітет нашої  держави.

Перспективи України аграрної

Багаті чорноземи, працелюбний  народ і бідність – це нинішня  Україна. Більш відома скандалами, корупцією  і перманентною політичною кризою, вона досягає два роки поспіль  рекордного зростання ВВП. Ось-ось  заговорять про Україну як emerging market, бо потенціал росту дійсно існує. Хто скористається ним, які ринки  відчують?

Реформа АПК – темпи  занадто низькі: Українські владні еліти до кінця тисячоліття не відчували перспектив аграрного  ринку і були цілком зайняті перерозподілом промислового сегменту. А нерозвиненість громадянського суспільства дозволяла  панувати популізму, яким віртуозно  користувалися влада і комуністи. В буденних і виснажливих політичних баталіях політтехнологи лінувалися міняти карти поточних розкладів, і тому на багатих чорноземах продовжували працювати голодні і працьовиті прихильники комуністичних ідей.

Важливий сигнал для ринку - прийняття Земельного кодексу. Відразу  стало зрозуміло, що агроринок має  дійсний потенціал, що цей потенціал  значний і ним треба скористатися. Незважаючи на те, що купівля/продаж землі  кодексом заборонена до 2005 р., а іноземцям  взагалі заборонено купувати землі  с/г призначення, нагромадження земельної  власності вже почалося. За деякими  оцінками, третина орних земель вже  належить крупним українським землевласникам. Причому компанії з іноземним капіталом в той чи інший спосіб також вже володіють значними масивами земель.

А що стосується Шаргородського району,то для початку потрібно відновити  заводи,фабрики, які працювали на високому рівні, в першу чергу це-Цукровий завод в Деребчині, кар’єр, по відновлювати залізничні і автомобільні шляхи, відновити асфальтний завод і нафтопереробний завод в с. Пеньківка. Але в першу чергу потрібно відновити виробництво рослинної ї тваринної продукції. Відновити фермерські господарства і різними способами заохочувати людей для сумісної співпраці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Перехід України до ринкових відносин вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої  на формування продовольчої безпеки  країни, пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва та конкуренції.

Одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання головного засобу виробництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергу повинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищення родючості грунтів, що обумовить зростання продуктивності землеробства і, зокрема, створення стійкої кормової бази тваринництва.

Ряд законодавчих і нормативних  актів, що прийняті останнім часом, сприяють розвитку на селі нових форм господарювання, і кожна з них у процесі  конкурентної боротьби може довести  свої переваги.

Земельні відносини в  Україні регулюються чинними  законодавчими актами, згідно з якими  запроваджені три рівноправні форми  власності: державна, колективна і приватна. Саме на приватній формі власності  і грунтується діяльність селянських (фермерських) господарств як самостійної  юридичної одиниці. Розвиток саме цих  господарств повинен стимулюватись  вільною конкуренцією на ринку з  державними і кооперативними підприємствами, бо його основними завданнями, як відомо, є: виробництво, переробка і збут сільськогосподарської продукції; розвиток підсобної діяльності для раціонального використання природних і трудових ресурсів, земельних угідь, поліпшення їх родючості; участь працею або коштами в соціальному розвитку села, де розташоване фермерське господарство.

Незважаючи на окремі песимістичні виступи, що фермер всіх не нагодує, розвиток сільськогосподарських господарств на рівні з великими підприємствами в Україні необхідний, бо на землі має бути господар і вироблена продукція повинна відповідати більш якісним показникам, а для цього потрібно надавати всіляку підтримку фермерам.

Майбутній шлях розвитку АПК  України можна роздивитись на прикладі АПК розвинутих країн. АПК  розвинутих країн Заходу включає  від 20 до 30% всього працездатного населення, його кінцева продукція — це результат  взаємодії галузей усіх сфер міжгалузевої кооперації. Роль первинної виробничої ланки в сільському господарстві цих країн поступово переходить від фермерських і селянських господарств до великих капіталістичних  ферм, аграрно-промислових об'єднань та агрокорпорацій. Набуває поширення  також кооперація фермерських господарств, які об'єднуються у збутові, споживчі, кредитні спілки, кооперативи для  забезпечення виробничих послуг, спільного  використання та ремонту техніки  та ін.

Оскільки окремим фермам і навіть сільськогосподарським  коопераціям придбати всю необхідну  техніку неможливо, а часто й  економічно невигідно, в розвинутих країнах світу набуло поширення  сервісне інженерно-економічне забезпечення з боку технічних центрів крупних  машинобудівних фірм, дилерських підприємств (які є економічно або юридично незалежними). Так, до послуг дилерських підприємств у США, Канаді, Великобританії та інших країнах вдаються від 70 до 90% фірм — виробників сільськогосподарської  продукції.

Найрентабельнішими в  діяльності таких дилерських підприємств  є оренда і прокат сільськогосподарської  техніки. В Німеччині, Швеції та Скандинавських країнах сервісне інженерно-технічне забезпечення ферм здійснюється через  технічні центри. У Франції, Італії, Великобританії та інших країнах  поширені кооперативи для спільного  використання сільськогосподарської  техніки. В аграрно-промисловому комплексі  розвинутих країн світу практикується  продаж фермерам машинобудівними фірмами  техніки у кредит і постачання фермерами сільськогосподарської  продукції у магазини.

Враховуючи це, при виробленні та реалізації аграрної політики в  Україні помилково робили ставку лише на створення селянських (фермерських) господарств, на домінування приватної  власності. Адже аграрно-промислові об'єднання (як основна форма економічних  зв'язків в АПК) здійснюють спеціальний  випуск продукції рослинництва і  тваринництва, займаються її первинною  обробкою і зберіганням, вступають  у виробничу кооперацію з постачальниками  промислової продукції для сільського господарства.

Держава активно регулює  діяльність АПК через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання  субсидій для сільського господарства, шляхом заохочення експорту сільськогосподарської  продукції та ін. Слід звернути особливу увагу на зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської  продукції (в Україні через погане зберігання втрачається близько 25% всієї продукції).

При проведенні аграрної політики урядовим структурам необхідно перейти  від обіцянок підтримки сільського господарства до вжиття реальних заходів  для відродження села, яке повинно  стати основою національного  відродження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Державний комітет статистики  Статистичний щорічник України  за 2000р. – Київ: Техніка, 2001

2. В. М. Юрківський Економічна  географія. – Київ: Либідь, 2000

3. Глафура Славицкая. Анализ  хозяйственной деятельности АПК.  – Минск: Экоперспектива, 1999

4. Заред О. І. Соціально  – економічна географія України.  – Львів: Світ, 1999

5. Б. Р. Заблодський,  М. Ф. Коношко, Т. С. Смовженко  Економіка України. – Львів, 1997

6. Паламарчук М. М. Економічна  географія . – Київ,1999

7. Шпичак О. М. Економічні  проблеми АПК в умовах формування  ринкових відносин.//Вісник аграрної  науки №9, 1998

8. Кузняк Б. Проблеми  відродження господарювання на  землі, 1999

9. Рубан Ю. Методологічні  та методичні питання створення  концепції розвитку сільського  господарства //ЕУ. 1999 - №1 

10. Прейгер Д. Сільське  господарство України: вчора,  сьогодні, завтра. //ЕУ. – 1998 – №12

11. Шабанін В. С.Стан  та напрямки оновлення і розвитку  матеріально-технічної бази сільського  господарства в Україні //Економіка  АПК – 2002 №8 

12. Марчук Є. К. Село  – опора української економіки.// Економіка АПК №11, 1998

13. Гайдаький П. І. Аграрний  ринок України – 2001 - №5 

14. Кириленко І. Г. Агропромисловий  комплекс України : сучасний стан  та погляд у майбутнє //Економіка  АПК. №4, 2001

15. Земельний Кодекс України. - Київ: Право, 1998

16. Продовольча безпека  та інтенсифікація сільського  господарства:

Віце, 2001