Розвиток АПК в Шаргородському раоны

агрофірми,

асоціації,

виробничі й науково-виробничі  системи.

Давайте розглянемо детальніше АПК Шаргородського району.

У ньому нараховується велика кількість галузей АПК,зокрема найрозвинутіші з них:

• СТОВ „Поділля”с. Писарівка;
• ПП „Укрпостачсервіс”  с.Лопатинці
• ПП „Довіра”;с. Зведенівка  ФГ
• „Попелівське”; с.Попелівка
• с. Зведенівка”  СТОВ „Колос”;
• с.Хоменки  СФГ „Агро-Дар” 
• с. Клекотина  СТОВ „Зето”;
• ФГ „ДІМ-с.Сл.Шаргородська”;
• СФГ „АВК-Агро”с. Клекотина;
• ТОВ „Агро-Балт”;
• с.Лозова ПП „Золотий колос”;
• с. Михайлівка ПП „Україна”;
• с.Гибалівка ФГ „Смед Тверстед”;
• СТОВ „Політанське”  с.Політанки;
• ПП „Юхимівське” с. Юхимівка;
• ПП „Клекотинське”с.Клекотина

Усі вище перераховані господарства займаються виробництвом сільськогосподарської  продукції,зокрема рослинної і  тваринної.

На сам перед виробництвом зерна, адже виробництво зерна – провідна галузь сільського господарства  країни,а зокрема і районуУ зв'язку з цим підвищення врожайності всіх зернових культур слід розглядати як ключовий напрям у розвитку зернового господарства. Зернова галузь повинна забезпечити зростаючі потреби країни в високоякісному продовольчому та фуражному зерні, державні резерви зерна і ресурси його для експорту. Стабілізація і нарощування темпів виробництва зерна можливе лише на основі застосування конкурентоспроможних технологій, які забезпечують врожай зерна на рівні 70 – 90 ц/га.  Для досягнення таких результатів необхідна науково обгрунтована і зважена державна політика щодо забезпечення сільськогосподарських підприємств коштами для матеріального забезпечення технологій та дотримання їх вимог в кожному підприємстві.  

У процесі виробництва  зернових культур можна виділити чотири основних періоди:

основний обробіток грунту і внесення добрив;

передпосівний обробіток  грунту і сівба;

догляд за посівами;

збирання врожаю. 

Технологічний комплекс робіт  з основного обробітку грунту і внесення добрив включає лущення  або дискування стерні, внесення мінеральних  і органічних добрив, оранку або  безполицевий обробіток грунту.

Також  Шаргородський  район славиться виробництвом м’ясомолочної  продукції,зокрема тут розташований ВАТ "Шаргородський маслозавод",також є ковбасний цех в самому Шаргороді.

Цей потужний маслозавод славиться  своїми виробами по всій області, зокрема  навіть сама Вінниця п’є Шаргородське молоко і споживає інші молочні продукти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Основні передумови  розміщення і розвитку галузі

Формування АПК і особливості  його територіальної організації залежать від сукупної дії природно і суспільно-географічних факторів. Водночас кожен фактор зокрема впливає на формування АПК в певному напрямі.

Найбільший вплив на формування АПК України мають такі суспільно-географічні  фактори: рівень господарського освоєння території, науково-технічний прогрес, потреби населення в продуктах  харчування, характер розселення і  рівень забезпечення трудовими ресурсами.

Для формування АПК України  дуже велике значення мають природно-географічні  фактори, особливо для розміщення і  спеціалізації сільського господарства. Під впливом природних умов формується територіальна структура АПК  України.

Серед природно-кліматичних  факторів найважливіше значення мають  агрокліматичні, грунтові і водні  ресурси.

Агрокліматичні ресурси  характеризують ступінь забезпечення сільськогосподарських культур теплом і вологою. Для України характерна зональність у розподілі тепла і вологи.

Клімат Шаргородського району помірно континентальний, з помірно м'якою зимою та теплим літом.. Він сприяє проведенню всіх сільськогосподарських робіт, відпочинку і туризму. Тривала й достатньо суха осінь з чудовими краєвидами. Привертають до себе увагу чисте повітря, велика кількість сонячних днів, лісові масиви, струмки і річки створюють комфортну зону. Територія району належить до першого помірно-теплого, вологого агрокліматичного району. Максимальна температура повітря може сягнути +38 °C, мінімальна — −33 °C, а середньорічна +7 °C. Такі кліматичні умови сприяють всебічному розвитку землеробства.

Район багатий на будівельні матеріали. Насамперед, на вапняковий камінь, залягання якого виявлено в районі сіл Джурин, Сапіжанка, де вже протягом 70-ти років триває його промисловий видобуток, пісок.

Грунти переважно сірі й світло-сірі, опідзолені. Клімат помірний.

Шаргородський район межує  з Тиврівським, Тульчинським, Томашпільським, Чернівецьким, Могилів-Подільським, Муровано-Куриловецьким, Барським та Жмеринським районами.

За національним складом  населення району: українці — 96,5%, росіяни −2,0%, євреї — 0,1%, інші національності — 1,4. 
        Шаргородщина пишається іменами Героїв Радянського Союзу Михайла Мандибури, жителя села Довжок та Іллі Грелі, жителя села Будне. Кавалерами 3-х Орденів Слави стали: Андрій Дудник та Іван Гаврилюк – жителі села Лозова. Шаргородщина зростила 20 Героїв Соціалістичної Праці. 
В Шаргородському районі народився і вчився відомий радянський фізик, академік, Лауреат ленінської та Державної премії, директор інституту ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР Буткер Гірш Іцкович. 
В районі народився і навчався відомий поет Петро Мойсейович Перебийніс. 
Серед пам’ятників архітектури привертають увагу костьоли Святого Флоріана в м. Шаргороді та Непорочного зачаття Діви Марії в с. Мурафа, Свято-Миколаївський монастир в м. Шаргороді (православний), дерев'яна Покровська церква в с. Лозова та колишня єврейська синагога в м. Шаргороді. 
       В районі видається газета „Шаргородщина”, співзасновниками якої є районна державна адміністрація та районна рада, працює районний телерадіокомітет „Шаргород”. 
      Шаргородський район розташований у південно-західній частині Вінницької області. До його складу входять м. Шаргород та 62 населених пункти, всі вони підпорядковані одній міській і 31 сільським радам. Площа району становить 1137 кв. км. Розташований за 90 км від Вінниці і за 27 км від залізничної станції Ярошенка.,через яку проходять велика кількість сполучних шляхів для перевезення різноманітної продукції,так званий «експорт» і «імпорт» різної сировини для прозвитку району. 
        Через Шаргородський район протікають невеличкі річки Мурашка та Мурафа.

Як було вище наведенно  про наявність маслозаводу,то це - акцiонерне товариство по виробництву масла тваринного, цiльномолочної продукцiї, нежирної продукцiї та казеїну технiчного. Пiдприємство було створене 43 роки тому як державне пiдприємство. Вiдкрите акцiонерне товариство "Шаргородський маслозавод" створене вiдповiдно до Установчого договору вiд 16.08.1995 року, укладеного Регiональним вiддiленням фонду державного майна України по Вiнницькiй областi та орендним пiдприємством "Шаргородський маслозавод".  
На пiдприємствi працює 2 цехи - об`эднаний та цех по виробництву казеїну технiчного, механiчне та енергетичне вiддiлення, виробничу лабораторiю, склади для збереження готової продукцiї та матерiалiв, очиснi споруди. Фiлiй, дочiрнiх пiдприємств та представництв немає. Змiн в органiзацiйнiй структурi не передбачається.  
Фiнансовi звiти ВАТ складенi на пiдставi нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку України, якi не протирiчать чинним Мiжнародним стандартам бухгалтерського облiку. На пiдприємствi ведеться журнально-ордерна система рахiвництва вiдповiдно до нацiональних Положень бухгалтерського облiку, затверджених Мiнiстерством фiнансiв України та вимог Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.99 р. № 996-ХIY та iнших нормативних документiв з питань органiзацiї бухгалтерського облiку. Нарахування амортизацiї проводиться у вiдповiдностi з українським податковим законодавством, тобто за ставками амортизацiї, передбаченими ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств". Амортизацiя основних засобiв нараховується за методом зменшувального залишку iз застосуванням норм, встановлених для нарахування амортизацiї у податковому облiку, за ставками, передбаченими ст.8.6 Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" у редакцiї вiд 22.05.1997 р. № 238/97-ВР, iз змiнами та доповненнями, у розрiзi груп, порядок формування яких встановлено п.п.2.2 "Закону про прибуток". Запаси вiдображаються у фiнансовiй звiтностi за найменшою з двох оцiнок: собiвартостi або чистої вартостi реалiзацiї. Собiвартiсть придбаних запасiв складається з цiни придбання, а також всiх iнших витрат безпосередньо пов'язаних з придбанням. Оцiнка запасiв здiйснюється з використанням методу ФIФО. Дебiторська заборгованiсть вiдображається в Балансi за їх номiнальною вартiстю за вирахуванням вiдповiдної суми резерву сумнiвних боргiв. Резерв сумнiвних боргiв формується на пiдставi аналiзу перiодизацiї дебiторської заборгованостi, вiдображеної в балансi. Поточна кредиторська заборгованiсть облiковується та вiдображається в балансi за номiнальної вартiстю. Дохiд вiдображається в бухгалтерському облiку в сумi справедливої вартостi активiв, що отриманi або пiдлягають отриманню Витрати вiдображаються в бухгалтерському облiку одночасно зменшенням або збiльшенням зобов'язань. Доходи i витрати якi вiдповiдають критерiям визнання наводяться у Звiтi про фiнансовi результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звiтного перiоду. Встановлено перiодичнiсть та термiн проведення iнвентиризацiї окремих матерiальних активiв: - для готової продукцiї, сировини, матерiалiв, палива, запасних частин, МШП, товарiв щорiчно за станом на 1 листопада; - для об`єктiв основних засобiв, нематерiальних активiв - один раз на два роки; - для розрахункiв з постачальниками та покупцями - щорiчно за станом на 1 грудня; - для коштiв у касi - щомiсяця. В цiлях формування показникiв фiнансової звiтностi пiдприємства встановлено межу суттєвостi - 0.5 тис.грн. Затверджено систему оплати працi згiдно колективного договору пiдприємства.

Ще в 2000 роках на його території  функціонував потужний Деребчинський  цукровий завод,куди з навколишніх  сіл звозили буряки.

Також в с.Пеньківці функціонував асфальтний завод,а вугільний склад  працює і інтенсивно розвивається і  досі,який забезпечує вугіллям ледь не весь район. Також працювала нафтопереробна база,що забезпечувала цукровий завод паливом для переробки продукції.

 

3.Сучасна територіальна  структура   галузі.

Для описання сучасного стану  та характеру розміщення агропромислового комплексу перш за все необхідно  вказати, які галузі АПК являються  провідними (тобто, на які припадає найбільша питома вага всієї випущеної  продукції АПК).

Такими галузями є сільське господарство та галузі первинної обробки  сільськогосподарської продукції (або  харчової промисловості). Розглянемо відповідно кожну з цих галузей.

Сільське господарство є  найважливішою ланкою агропромислового комплексуї.

Обсяг продукції сільського господарства за січень-серпень 2009р. в усіх категоріях господарств у фактичних цінах склав за розрахунками 41 млрд.грн. В порівнянних цінах виробництво продукції проти відповідного періоду 2008р. зросло на 4,4%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності - скоротилося на 2,1%, а в господарствах населення - зросло на 10,2%. Зміни обсягів сільськогосподарського виробництва (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

У структурі сільського господарства домінують такі галузі: рослинництво і тваринництво.

Рослинництво є базовою галуззю сільськогосподарського виробництва України, однією з провідних ланок усього АПК країни. Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 51,7%.

Основа розвитку рослинництва — це земля, яка використовується як окремі угіддя для певних виробничих цілей. Певна кількість землі відведена під присадибні та садово-городні ділянки колгоспників, робітників та службовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінні орні землі, які складають понад 80% усіх сільськогос-подарських угідь України.

Провідне місце в структурі  посівів займають зернові культури. Основними зонами виробництва зерна  в Україні є Степ і Лісостеп, по Шаргородському районі ледь не в кожному селі,зокрема в селах-Пеньківка,Юхимівка,Михайлівка,Зведенівка, Мурафа,клекоти на,Попелівка,Писарівка іншї, де виробляють відповідно по 45 і 40% його загального обсягу. В Україні вирощують майже всі зернові культури, але структура їх посівів має певні відмінності у зонах, що пов’язано з неоднаковими природно-економічними умовами. В районі переважна посівка пшениці,ячменю,жита,соняшнику,кукурудзи,сої,соняшнику тощо.

Основними хлібними зерновими  культурами України,зокрема і району є озимі пшениця і жито, круп’яними — просо, гречка і рис, зернофуражними — ячмінь, кукурудза і овес, зернобобовими — горох.

В Україні вирощують озимі  та ярі культури. Сіють, як правило, більше озимих культур, бо вони дають  вищі врожаї. Однак нерідко несприятливі погодні умови призводять до загибелі посівів озимих культур і доводиться пересівати їх ярими.

У загальному виробництві  зернових культур пшениця озима  становить 58,1% (20,8 млн.т), ячмінь ярий - 26,3% (9,4 млн.т), жито озиме - 4,4% (1,6 млн.т), ячмінь озимий - 3,9% (1,4 млн.т), овес - 2,8% (1,0 млн.т), зернобобові - 2,4% (0,8 млн.т). Найбільш урожайною  зерновою культурою є пшениця  озима, з кожного гектара зібраної площі якої в середньому намолочено по 32,2 ц. Значно перевищено цей рівень урожайності в господарствах  Кіровоградської (39,6 ц), Харківської (38,9 ц), Дніпропетровської та Черкаської (38,0 ц) областей. Основними районами вирощування озимої пшениці є  області Степової (понад половина посівів) і Лісостепової (понад третина) зон. У поліських та західних районах  питома вага озимої пшениці значно менша.Цінною продовольчою культурою  є озиме жито. Пояснюється це тим, що жито переважно дає менші врожаї, ніж інші зернові. Основні райони вирощування озимого жита — Полісся (понад 60% усіх його посівів) і західна частина республіки. Цій культурі належить друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площ озимих культур.

З інших озимих культур  на відносно невеликих площах вирощують  озимий ячмінь. Провідне місце у  структурі посівів зернових належить ярому ячменю.

Другою за площею ярою зерновою культурою є кукурудза. Кукурудза  є цінною продовольчою і фуражною культурою.. Цю культуру вирощують також  для пересіву після загибелі озимих.

Просо, гречка, овес — цінні  круп’яні культури. Просо завдяки  його посухостійкості вирощують  переважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у  лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській). Врожайність проса є  відносно високою — 15 — 21 ц/га.

Значні площі в Україні  відводяться під гречку — до 459 тис. га. Однак за повоєнні роки площі  посівів дуже скоротилися. Відносно невисокою є і врожайність  цієї культури - 10 — 12,5 ц/га. На деяких територіях району також вирощується,хоча і в маленьких кількостях.

У країні близько 22 тис. га зайнято  під рис. Розширення зрошувальної меліорації в південній частині України  створює сприятливі умови для  розширення площ під посіви цієї культури, яка вирощується на поливних землях і дає високі та стабільні врожаї до 50 ц/га.