Розміщення продуктивних сил Португалії

    Література.      Португалія має багаті літературні традиції, особливо в поезії. Серед португальських поетів найбільш відомими є Луїш ді Камоенс (1524-1580), автор епічної поеми Лузіади (1572), і Фернанду Песоа (1888-1935), автор поетичних збірників Антоній і 35 сонетів (1918), Англійські вірші (1921), Мєждуцарствіє (1928) та інші.  
      У роки диктатури література перебувала під суворим контролем. Керівники революції у 1974 оголосили про скасування цензури. Невдовзі після цього були виправдані звинувачені в порушенні суспільної моральності Марія Велью ді Кошта, Марія Тереза Орта і Марія Ізабел Баррену. Ці "три Марії", як їх називали, написали феміністський еротичний роман "Нові португальські листи" (1972), який здобув велику популярність у країні.  
      З сучасних португальських письменників, які завоювали всесвітнє визнання, виділяються Жозе Сарамагу, автор романів "Пам'ятник Конвенту" (1982) і "Рік смерті Рікарду Рейша" (1984), та Антоніу Лубу Антуніш, автор романів "На півдні від нічого" (1979) і "Фаду Алешандріну" (1990).

    Музеї.      У Національному музеї старовинного мистецтва (заснований у 1884) в Лісабоні експонується португальське мистецтво ХІІ-ХІХ ст.ст. У столиці знаходяться також Музей К.Гульбенкьяна (1969) і пов'язаний з ним Центр сучасного мистецтва (1979). Національний музей карет (1905) має королівські карети, вік окремих з яких становить 300 років. У Лісабоні є також інші відомі музеї: античного мистецтва, археології, етнології, театральний, військово-морський.  
      Історичний район Белем із знаменитими Віфлеємською вежею і монастирем ієронімітів (Жеронімуш) - шедевр архітектурного стилю "мануеліно" (готика ХV-ХVІ ст.ст.), оголошений ЮНЕСКО надбанням світової культури. Серед пам'ятників церковної архітектури виділяються Кафедральний собор, церкви св. Вісенте ді Фора, Консейсау Велья (в стилі "мануеліно"), Музей церковного мистецтва.  
      На околицях Лісабона на особливу увагу заслуговують витриманий в стилі барокко архітектурний комплекс Мафра з королівським палацом ХVІІІ ст., літня королівська резиденція Келуш ХVІІІ ст. і Національний палац в Сінтрі. Найбільша в Португалії пам'ятка давньоримської архітектури - руїни Конімбріги - розташована за 16 км на південь від університетського міста Коїмбра.

    Засоби  масової інформації, спорт, народна культура. Завдяки засобам масової інформації, зокрема радіо й телебаченню, удалося перебороти ізоляцію Португалії. Кілька радіокомпаній належать державі, діють також більше 280 приватних радіостанцій. Є два державних телевізійних канали, і з 1990 функціонують приватні телемовні компанії. Досить популярні бразильські мильні опери. Незважаючи на високий рівень неграмотності, на початку 1990-х років у Португалії видавалися близько 30 щоденних газет, що відомі із них - "Публіку", "Диариу де нотисиаш" і "Жорнал де нотисиаш". Приватизація друкованих засобів інформації, що закінчилася в 1991, сприяла розмаїтості в засобах інформації.

    Футбол  залишається самим масовим видом  спорту в Португалії. Завдяки репортажам, що передаються по радіо й телебаченню, зросла популярність змагань по легкій атлетиці, велосипедним перегонам і іншим видам спорту.

    Популярний  бій биків, особливо в Рибатежу, де розводять биків. У Португалії на цих змаганнях виступають вершники на конях, які ціляться списами в шию бика й, захищаючи коня, вивертуються від рогів. Биків на арені не вбивають, а втихомирюють спеціальні борці - фуркадуш.

    Фаду - народні пісні, усе ще популярні  в більших містах, - славляться мелодіями  саудади. Фаду виникли в самих  бідних кварталах Лісабона; їх виконують чоловіки або жінки фадисты під акомпанемент двох гітаристів. 

4. Особливості розміщення і територіальна  структура провідних  галузей господарства території Португалії

    Промисловість сконцентрована у двох районах, навколо  Лісабона й Сетубала на півдні й навколо Порту, Авейру й Браги на півночі. У районі Лісабона переважає важка промисловість, що випускає сталь, нафтопродукти, верстати, автомобілі, хімічні продукти й цемент. Суднобудівні доки Лишнави відомі на увесь світ. В окрузі Лісабон випускається також електронне встаткування. У Порту перебуває самий великий у країні нафтопереробний завод, але північні міста спеціалізуються на виробництві таких товарів, як тканини, взуття, меблі, вино й продукти харчування. Стародавній осередок бавовняної промисловості перебуває на північно-заході (Порту, Гімарайнш і Брага), головні центри вовняної промисловості - у гірському районі навколо міст Гуарда й Ковільян. Багато промислових підприємств хімічної, целюлозно-паперової, цементної й харчової промисловості сконцентровані в прибережній смузі між Порту й Лісабоном. Обоє згаданих міста є центрами металургії й машинобудування.

    Португалія  ділиться рікою Тежу на два різні  по типам землекористування сільськогосподарських  району. У північному районі переважає дрібне інтенсивне сільське господарство. Тут в умовах високої щільності населення й переваги архаїчних методів ведення сільського господарства поширені маленькі ферми, що роблять ледве більше продуктів, чим необхідно для споживання однієї родини. У південному районі домінують великі землеволодіння, у яких зайняті найманці й безземельні наймані робітники. Значна частина програми експропріації земель в 1974-1975 була здійснена саме в цьому районі. Багато великих землеволодінь, що належали поміщикам, які проживали в містах, перейшли у власність кооперативів.

    Економіка Азорських островів і Мадейри  базується на сільському господарстві. Важливу роль грають виноградники, плантації цитрусові й молочні  ферми. На Азорських островах також  вирощуються кукурудза, цукрова тростина, цукровий буряк, тютюн, пшениця, овочі й чай. З Мадейри на експорт поставляються мережива й вино мадера.

5. Участь Португальської Республіки у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках

    Португалія  віддавна   мала особливо тісні відносини з Англією. Ця традиція бере початок з торговельного договору, підписаного в 1373. В 1386 обидві країни підписали у Виндзоре договір про взаємне співробітництво, а тісні економічні зв'язки були закріплені Метуэнским договором 1703. Британська підтримка допомогла Португалії відстоювати свою незалежність після 1640 і зберегти значну частину своєї заморської імперії. Однак цей стародавній союз не вплинув на португальську політику нейтралітету в Другій світовій війні, хоча Великобританії й США були надані бази на Азорських островах. Згодом американська військово-повітряна база в Лажише перейшла в розпорядження НАТО, до якої Португалія приєдналася в 1949.

      Через вето СРСР у Раді безпеки  ООН Португалію не приймали  в цю організацію аж до 1955. З 1960 по 1986 Португалія складалася членом Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ).

    Португальські колонії в 1970 займали площу понад 2 млн. кв. км. Самими більшими з них  були Ангола й Мозамбік в Африці. В Азії Португалія володіла колоніями  Макао на південно-сході Китаю й Східний Тимор у Малайському архіпелазі. В 1974-1975 всі африканські колонії стали незалежними.

    Після ліквідації португальської колоніальної системи в Африці були відновлені відносини зі СРСР, країнами Східної  Європи й багатьма країнами Африки й Азії.

    Відносини з Індонезією загострилися після  того, як вона в 1975 окупувала Східний  Тимор і стали відомі факти  жорстокого обігу з жителями цієї колишньої португальської колонії. В 1999 Індонезія під тиском громадськості  вивела свої війська зі Східного Тимора.

    Відповідно  до  угоди 1987, керування португальською колонією Аоминь (Макао) повинне було перейти до Китаю в грудні 1999.

    Наприкінці  1970-х років зміцнилися зв'язки Португалії з НАТО. 1 січня 1986 Португалія ввійшла  до складу Європейського Союзу (ЄС). Португалія входить у союз португаломовних країн, що включає також Бразилію й колишні португальські колонії - Анголу, Мозамбік, Гвінея-Бісау, Сан-Томе й Прінсіпі, Кабо-Верде.

    Загальний обсяг товарообігу Португалії із країнами СНД в 1997 р. склав 454 млн. дол., тобто 0,8% від усього товарообігу Португалії (в 1996 р. - 512,8 млн. дол.), при цьому імпорт - 364,5 млн. дол. і експорт - 89,5 млн. дол.

    Основне місце в торгівлі Португалії із країнами СНД займає Росія (1997 р. - 84,2% імпорту із країн СНД і 89,1% експорту). З інших країн СНД по обсягах торгівлі виділяються Україна (1997 р. - 6,8% імпорту й 4% експорту) і Узбекистан (1997 р. - 7,1% імпорту), причому португальський імпорт із цих країн має вузьконаправлений характер: на Україні традиційно закупаються насіння соняшника й інша сільськогосподарська сировина, а в Узбекистані - бавовна. Торгово-економічні зв'язки Португалії з іншими країнами СНД носять епізодичний характер, а обсяги товарообігу з ними незначні.

    Зовнішньоекономічні зв'язки з Польщею. "Мундісентер" - компанія, що є власником комерційного центра "Аморейраш" у м. Лісабоні, готується разом із групою Ж. Мартінш інвестувати близько 14 млрд. ескудо в будівництво 2 комерційних центрів у Польщі, один із яких буде розташований у Варшаві. Президент "Мундісентер" В. Руіво заявив, що компанія буде нарощувати інвестиції в Польщу, тому що мова йде про ринок зовсім незаповнений, і що вивчаються можливості розміщення комерційних центрів ще в 6 польських містах із загальним числом жителів більше 500 тис. чоловік.

    Групі Ж. Мартінш, що є власником мережі магазинів "Пінго досе" у Португалії, уже належить близько 100 дрібних  і середніх супермаркетів у Польщі, тому накопичено достатній досвід роботи в торгівлі цієї країни.

    Досвід  роботи в Польщі розглядається португальськими підприємцями, як "пробна куля" у справі проникнення в країни Східної Європи, найбільш близькі до вступу в ЄС.

    Компанія "Колін Португал" уклала угоду  по покупці в Польщі ділянки для  розміщення фабрики по виробництву  пакувальної продукції, починаючи з 2000 року. Загальний обсяг інвестицій при цьому оцінюється в 1 млрд. ескудо. На думку керівництва компанії, реалізація цього проекту дозволить компанії завоювати ринок косметики й особистої гігієни в країнах Східної Європи з потенціалом poстa від 400 до 1000%.

    У цей час "Колін Португал" експортує продукцію в країни Східної Європи, у тому числі є представником деяких транснаціональних компаній у Росії. Вибір Польщі пояснюється тим, що ця країна ближче інших східноєвропейських країн розташована до Португалії. Звідси будуть нарощувати обсяги експорту продукції в інші країни Східної Європи, де по оцінках компанії місцеве виробництво задовольняє 10-14% попиту. 

    6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил країни

    У наш час особливо гостро стоїть питання  про проблеми у країнах. Звичайно ж, Португалія не є приємним виключенням. Можна знайти безліч мілких проблем та негараздів, але я хочу звернути увагу на основні, на мою думку.

    Першим  пунктом являється найбільш відстала економічна галузь країни - сільське господарство. Відсталість її проявляється в слабкій механізації, недостатнім використанні добрив, низької продуктивності праці, невисокої врожайності сільськогосподарських культур, у перевазі екстенсивних форм ведення господарства,  у збереженні в землеволодінні й землекористуванні феодальних пережитків.

    Португалія  порівняно бідна паливними ресурсами. Нафти на її території не виявлено, ресурси вугілля не великі. Нафтопереробка в Португалії цілком орієнтується на імпортну нафту.

    Далі  можна виділити проблему в промисловості, а саме те, що вона характеризується слабким розвитком власної науково-дослідної бази. Їй властива низька продуктивність праці, що в більшій мірі зв'язано в перевагою дрібною, кустарною або оснащених примітивною технікою підприємств.

    У Португалії досить великі соціальні  контрасти й нерівномірність  у розподілі національного доходу. Середньорічний розмір національного  доходу на душу населення в країні один з найнижчих  у Європі.

    Третьою проблемою є демографічні наслідки постійної еміграції населення. Вона негативно позначається не тільки на приросту населення, але й підсилює, наприклад, диспропорції в його статево-віковій структурі (серед емігрантів переважають чоловіки в працездатному віці).

    До  перспектив розвитку продуктивних сил Португалії хочу віднести вигідне економіко-географічне положення, гарні кліматичні умови і вихід до Атлантичного океану і до Середиземного моря,  а це вільна дорога до бурхливого розвитку суднобудування, перевезення по воді, туризму.

    Висновки

    Значення  кожної окремо взятої  країни у світовому  аспекті визначається перш за все  рівнем її економічного розвитку. Чим  кращий економічний розвиток, тим  більше значення належить  країні в  світовому  господарстві.

    Якщо  оцінювати значення Португалії у структурі загального світового розвитку, то можна відзначити, що країна належить до середньо-розвинутих за рівнем країн, але посідає одне з останніх міст серед країн ЕС.