Розміщення продуктивних сил Португалії

    В XV столітті починається розквіт  Португальської імперії завдяки зусиллям Принца Генрі Мореплавця. В 1418 і 1427 роках португальські мореплавці відкривають Мадейру й Азорські острова й приєднують їх до Португалії. Португальські мореплавці відкрили нові торговельні шляхи в Африку, Індію й на Далекий Схід, де були захоплені колонії. Одним із самих знаменитих мандрівників був Васко ДА Гамору (Vasco da Gama). Найвищого розквіту колоніальна імперія досягла в першій половині XVІ століття. Але в 1581 році король Іспанії Пилип ІІ захоплює престол і Португалія виявляється під владою Іспанії. Голландія й Англія, вороги Іспанії, стають ворогами Португалії, припиняють із нею торговельні відносини й захоплюють більшість колоній.

    В 1640 році в Португалії спалахнуло повстання  й герцог Жуан Барганский був проголошений королем Португалії Жуаном ІV. Йому вдалося укласти союз із Англією, відновить торговельні відносини й вигнати Голландців із Бразилії, установивши повний контроль над країною. В 1700-1713 роках Португалія брала участь у війнах за Іспанську спадщину, але не одержала від цього ніяких вигід. На початку XVІІІ століття в Бразилії відкривають спочатку родовища золота, а потім і алмазів. Це дозволило займатись наукою і мистецтвом, розвивати торгівлю.

    1 листопада 1755 року Лісабон був  майже повністю зруйнований землетрусом, загинули тисячі людей. Завдяки таланту міністра маркіза Помбалу, що получили від короля надзвичайні повноваження, був перебудований центр Лісабона, а бездомні забезпечені житлом. Помбал здійснив реформу найстаршого університету Португалії в Коїмбрі, підтримував купецтво, заснував компанію із продажу  портвейну й увів стандарти по вирощуванню винограду.

    До  кінця XVІІІ століття золоті родовища Бразилії стали висихати, і торгівлю не вдалося пожвавити за рахунок  інших товарів. Після приходу  до влади Наполеона й погрози захоплення країни, королівська родина в 1807 році бігла в Бразилію й до 1820 року правила Португалією з колонії. Протягом  XІX століття економіка Португалії слабшала, суспільство переймалося республіканськими ідеями.

    В 1910 році після революції Португалія була проголошена республікою. Демократичний розвиток країни був перерваний в 1926 році військовим переворотом. В 1932 році до влади прийшов Антоніо Салазар, що правил країною до своєї смерті в 1968 році. 25 квітня 1974 молоді прокомуністичні настроєні офіцери зробили безкровний військовий переворот. У країні почалися демократичні реформи. 2 квітня 1976 року була прийнята конституція, у якій проголошувався державний лад, заснований на демократичних принципах з елементами соціалізму й побудова безкласового суспільства. В 1986 році Португалія вступає в Європейський Союз, що послужило стабілізуючим фактором для економіки. В 1989 році прийняті виправлення до Конституції, у ній метою проголошена побудова "вільного й справедливого суспільства, що проявляє турботу про ближнього". В 1999 році Португалія входить у Європейський Валютний Союз і в зону Євро.

    2.2.Природні  умови РПС країни

    Рельєф  місцевості. Природні умови — це об’єкти і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивних сил не приймають безпосередньої участі у виробничому процесі, але впливають на розселення людей та первинну спеціалізацію територій.

    На  території Португалії чітко виділяються  долини рік Дору (Дуэро) і Тежу (Тахо). У верхніх плинах вони вузькі й  глибоко врізані, нижче за течією розширюються й біля берега Атлантичного океану переходять у плоскі низовині. По цих ріках проходять природні границі п'яти із шести географічних областей країни. У той же час границя між Португалією й Іспанією майже ніде не сполучена із природними рубежами.

    Рельєф  провінцій Минью на заході й Траз-уш-Монтиш і Алту-Дору на сході, розташованих до півночі від р.Дору, пересічний, гірський. Провінція Бейра, що простирається  від р.Дору до верхньої ділянки р.Тежу, за винятком прибережної рівнини, теж  зайнята горами. У її центральній частині перебуває вища крапка Португалії - гора Эштрела (1993 м над р.м.). Родючі рівнини в низов'ях р.Тежу (провінція Рибатежу) і в прибережній зоні до півночі й півдня від столиці країни Лісабона відносяться до провінції Эштремадура. До сходу й півдня від її простирається провінція Алентежу, з м'яким горбкуватим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарви, подібні зі средземноморською зоною Північної Африки природними умовами.

    Ґрунти  Португалії в основному піщані кислі, що сформувалися переважно на вулканічних породах. Виключення становлять родючі суглинні ґрунти алювіальної рівнини в низов'ях р.Тежу. На території Португалії виділяють трохи сейсмічно активних зон, самі великі з них перебувають в Алгарви, Минью й біля Лісабона.

    Клімат. У Португалії, що має вплив Атлантичного океану, клімат помірний средземноморський. Можна відокремити кілька кліматичних районів: північно-західний з рясними дощами, м'якою зимою й коротким літом; північно-східний з більше тривалою, холодною, сніжною зимою й жарким літом, і південний з дефіцитом опадів, тривалим жарким і посушливим літом і м'якою зимою. У Лісабоні вологість повітря низька, а середні температури коливаються від 10° С у січні до 23° С у серпні. Середня річна кількість опадів становить 700 мм.

    Рослинний і тваринний світ. Природна рослинність Португалії, хоча й сильно змінена людиною, відбиває перераховані кліматичні особливості. Там, де переважає океанічний вплив, удосталь  росте сосна. На північному й центральному узбережжі вона утворить значні лісові масиви, у деревному ярусі яких зустрічається також португальський дуб (Quercus lusіtanіca), а в чагарниковому - рокитник. В областях із тривалим, жарким і посушливим літом поширені корковий і кам'яний дуби.

    Ліс покриває 1/5 території Португалії; майже  половина з них хвойні, переважно  соснові. Приблизно 607 тис. га займають насадження коркового дуба. Португалія поставляє половину світової продукції  коркової кори. Швидко розширюється площа  плантацій евкаліптів, що відрізняються швидким ростом; це найважливіше джерело сировини для целюлозно-паперової промисловості. Ліс має важливе значення для економіки й зовнішньої торгівлі Португалії.

    Із  тварин у країні зустрічаються види, типові для Центральної Європи (рись, дикий лісовий кіт, вовк, лисиця, кабан, ведмідь, різні гризуни), а також представники північно-африканської фауни (генетта, хамелеон і ін.). Португалія розташована на одному з головних шляхів міграцій перелітних птахів, тому тут зустрічаються багато видів пернатих. У прибережних водах водиться більше 200 видів риб, у тому числі промислових, серед них сардини, анчоуси й тунці.

    2.3.Демографічні  передумови і населення

    Населення — це сукупність людей, які живуть на всій земній кулі або в межах  конкретної території.

    Населення Португалії на 90 % складається з корінних португальців. Чисельність населення  Португалії віддавна   залежала від  еміграції, що почалася в епоху Великих  географічних відкриттів, коли португальці  стали розселятися по всіх континентах. Еміграція триває й тепер основна причина - слабкий розвиток  продуктивних сил країни. Перепису населення, починаючи з 1890 року, проводилися кожні 10 років. До початку 20 в. чисельність населення становила 5 млн. чіл, в 1950 р. - 8,5 млн., в 1960 р. - 8,9 млн., в 1970 р. - 8,5 млн., в 1980 р. - близько 10 млн., в 2005 р. – 10,56 млн. чоловік.

    За 1900 -1980 р. народжуваність скоротилася  приблизно в 1,5 рази, а смертність удвічі - відповідно з 30 чоловік на 1000 до 18,4 і 20,3 чіл до 9,6. У післявоєнний час природний приріст залишався досить високим, приблизно 12-15 чіл. На 1000 жителів і хоча він трохи знизився в 70-тых роках, все-таки  він був  чи ледве не у двоє більше, ніж у середньому по Європі: в 1960 р. - 12,6 чіл., в 1970 р. - 8,7 чіл., в 1978 р. - 7,3 чіл., в 1980 р. - 8,8 чіл.

    За  післявоєнні роки Португалію покинуло близько 1 млн. жителів. Щорічно із країни виїжджає від 20 тис. до 80 тис. чіл. Приріст  населення Португалії (з урахуванням  зовнішньої міграції) в 1950 - 1978 р. у середньому за рік був усього 0,5%, причому в середині 1960-х років чисельність населення навіть скоротилася(в основному через еміграцію, що поглинула частина природного приросту). У різних районах країни рівень відтворення населення не однаковий - на півночі він вище, ніж на півдні.

    Демографічні  наслідки постійної еміграції населення  для країни досить серйозна. Вона негативно  позначається не тільки на приросту населення, але й підсилює, наприклад, диспропорції в його вікову та статеву структуру (серед емігрантів переважають чоловіки в працездатному віці). Традиційно зложилося так, що основний потік емігрантів направлявся в Південну Америку (Бразилію, Венесуелу, Аргентину) і в США.

    З середини 1960-х років вікова традиція різко порушилася - головний потік  португальських емігрантів направився в економічно розвинені капіталістичні країни Європи, головним чином у Францію й Німеччину. Однак у другій половині 70-х років еміграція в Америку знову стала переважати, щоправда, португальці здебільшого  стали виїжджати в США  й Канаду й менше - у Бразилію й інші країни Південної Америки.

    Полова  структура населення Португалії мало чим відрізняється від інших  капіталістичних країн Європи: дані перепису населення за останні 100 років  показують чисельну перевагу жінок. Наприкінці  90-х років на 111 жінок доводилося 100 чоловіків.

       У віковому складі населення  існує тенденція до збільшення  частки старших віків від 65 років і більше. Середня тривалість  жінок становить 72 року, чоловіків  - 65 років (1994 р.).

    Середня густина населення - близько 113 осіб на кв. км. Рівень народжуваності (на 1000 осіб) - 12. Рівень смертності (на 1000 осіб) - 10.

    У 1999 році зафіксовано зниження чисельності  населення - 0,13%, а в 2000-му, навпаки, зростання - 0,18%.

    Міське  населення у 1998 році становило 61% порівняно  з 29% у 1980-му.

    Вікова  структура населення (2000 р.):  
      0-14 років - 17%,  
      15-64 роки - 68%,  
      більше 65 років - 15%. 

    Населення країни мононаціональне, 99% становлять португальці. На Пірінейскому п-ові здавна осідало багато народів. Самі древні мешканці - ібери - були низькорослими й смаглявими. Протягом  сторіч вигляд португальців формувався під впливом кельтів, фінікійців, греків, римлян, арабів, а також німецьких племен, зокрема вестготів і алеманів.

    Португалія  по своїй історії й традиціям є римсько-католицькою країною; майже 94% її жителів сповідають католицизм. Однак церква відділена від держави й не одержує від нього прямої фінансової підтримки. Менш 1% жителів - протестанти. У Лісабоні й Порту є іудейські громади (200 тис. чоловік). Близько 5% жителів країни визнають себе атеїстами.

3. Сучасна галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу країни:

    Економіка являє собою сукупність всіх видів  господарської діяльності людини на певній території. Ії також називають господарством. Галузева структура господарства країни формується під впливом природно-географічних, соціально-економічних та історичних умов. 
 

    3.1.Промисловості

    По  темпам роста промислового виробництва  в 60-70 роки Португалія випередила багато капіталістичних країн Європи. Однак за рівнем розвитку індустрії вона продовжує займати одне з останніх місць серед західноєвропейських країн. Португальська промисловість характеризується слабким розвитком власної науково-дослідної бази. Їй властива низька продуктивність праці, що в більшій мері зв'язано в перевагою дрібною, кустарною або оснащених примітивною технікою підприємства.

    Три чверті всіх виробничих потужностей  Португалії зосереджені в двох промислових  районах: Лісабон-Сетубал на півдні і Порто-Брага-Авейру на півночі країни. У районі Лісабон-Сетубаль діють підприємства нафтопереробної, хімічної, сталеливарної, автомобілебудівної, електронної, целюлозно-паперової, харчової промисловості, з виробництва будматеріалів. На півночі переважає легка промисловість: Порто виробляє текстиль, взуття, меблі, вино, Авейру - целюлозно-паперові вироби і вироби з дерева, Брага - одяг, електроніку, споживчі товари. Третя промислова область розташована за 140 км. на південь від Лісабона в місті-порту Синіше - тут зосереджені паливні електростанції.

       Основи португальської індустрії  становить обробна промисловість.  Частка добувних галузей у  структурі валового національного  продукту не велика. Однак вони  мають велике експортне значення. Португалія займає одне з перших місць серед капіталістичних країн по видобутку піритів і вольфрамових руд. Значний видобуток олов'яних і уранових руд.

       Португалія порівняно бідна паливними  ресурсами. Нафти на її території  не виявлено, ресурси вугілля  не великі. Нефтопереробка в Португалії цілком орієнтується на імпортну нафту.

       В останнє десятиліття збільшується  значення важкої індустрії у  зв'язку з будівництвом машинобудівних, хімічних, нафтопереробних підприємств.