Організація визволення Палестини і проблема міжнародного тероризму

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3 

РОЗДІЛ  І. СТВОРЕННЯ  ОРГАНІЗАЦІЇ  ВИЗВОЛЕННЯ  ПАЛЕСТИНИ ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ……………………………………………………………………5 

     1.1.Історія  створення Організації визволення  Палестини та політична             

     діяльність  лідера ОВП Ясіра Арафата…………………………………….5

     1.2.Діяльність  терористичних угрупувань у королівстві  Йорданія……..9

     1.3.Військові  дії  бойовиків  Організації   визволення  Палестини  у 

     Лівані............................................................................................................12

1.4.Боротьба  за владу під керівництвом  Організації визволення Палестини  у Тунісі………………………………………………………..15 

РОЗДІЛ  ІІ. ТЕРОРИСТИЧНА  ДІЯЛЬНІСТЬ  ОРГАНІЗАЦІЇ  ВИЗВОЛЕННЯ ПАЛЕСТИНИ……………………………………………………………………19 

2.1.Міжнародний  тероризм: переродження національного  питання у міжнаціональну терористичну  діяльність……………………………….19

2.2.Пошуки  шляхів мирного врегулювання  палестино-ізраїльського конфлікту…………………………………………………………………..22

2.3.Посилення  терористичної діяльності після  мирних угод Осло. Розкол у  лавах Організації визволення  Палестини…………………….24 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...32 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...34 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Для написання цієї курсової роботи мною була обрана тема: «Організація визволення Палестини і проблема міжнародного тероризму».

     Актуальність  дослідження пов’язана в першу чергу з тим, що палестинська проблема, являючи собою приклад одного з найбільш складних, затяжних і розростаючих конфліктів 20 ст., котрий перейшов і в 21 ст., і сьогодні приковує до себе увагу світової громадськості. Питання про Палестину є серцевиною близькосхідної проблеми, і тому проблему Близького Сходу неможливо вирішити без обліку невід’ємних і законних прав палестинського народу. Права на створення власної незалежної держави в Палестині внесе внесок  у врегулювання кризи на Близькому Сході. Участь Організації визволення Палестини, представника палестинського народу, є неодмінною умовою у всіх зусиллях, обговореннях та конференціях з питання про Палестину.

     Метою дослідження курсової роботи є ознайомлення з діяльністю Організації визволення Палестини та міжнародним тероризмом.

Відповідно  до зазначеної мети наукового дослідження  поставлені наступні цілі:

• визначити з якою метою була створена Організація визволення Палестини;
• охарактеризувати лідера Організації визволення Палестини Ясіра Арафата;
• дізнатись, які організації грали важливу роль в Організації визволення Палестини;
• ознайомитись з країнами котрі опинились під контролем Організації визволення Палестини;
• визначити терористичну діяльність Організації визволення Палестини;
• ознайомитись з проблемами палестино-ізраїльського конфлікту;
• дізнатись що спричинило посилення терористичної діяльності.

   Об’єктом  дослідження курсової роботи є Організація визволення Палестини (ОВП) та проблема міжнародного тероризму.

   Предметом дослідження курсової роботи є діяльність Організації визволення Палестини.

Літературними джерелами для написання цієї роботи були використані підручники, енциклопедії та статті. Також були застосовані англійські видання  і електронні джерела.

     Структура та об’єм. Ця робота складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 31 найменувань. Загальна кількість сторінок друкованого тексту 36. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ І. СТВОРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИЗВОЛЕННЯ ПАЛЕСТИНИ

ТА  ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ. 

     1.1.Історія створення Організації Визволення Палестини та політична діяльність лідера ОВП Ясіра Арафата. 

     На підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН №181, прийнятої 29 листопада 1947 року, 14 травня 1948 року, було проголошено створення держави Ізраїль, фактично на території колишнього Британського мандата у результаті Першої світової війни у квітні 1920 року на конференції Сан-Ремо Великобританія домоглася мандата на управління територією Палестини. Британська підмандатна територія включала в себе також територію сучасної Йорданії. Отже, фактично Ізраїль був утворений на території частково Палестини та частково Йорданії, що не могло не викликати хвиль протесту серед палестинців. Тому виникають перші угрупування, що мають мету-створення незалежної Палестини, що згодом увійдуть до Організації Визволення Палестини (ОВП). На початку їхньої діяльності бракувало тільки ідеологічного керманича. Таким і став згодом Ясір Арафат. Тому за твердженням багатьох дослідників історія ОВП тісно пов’язана із біографією її лідера.

     Його  повне і відоме тільки фахівцям ім'я - Мухаммед Абдель Рауф Арафат аль-Кудва  аль-Хусейні. У молодості він змінив його на нинішнє - Ясір Арафат. Зроблено це було з певною метою: він не хотів, щоб його якось зв'язували з командуючим палестинськими силами Абдель Кадер аль-Хусейні, на якого поклали відповідальність за поразку арабів у першій війні проти ізраїльтян. Справа в тому, що Арафат після закінчення ліцею працював особистим секретарем Абделя аль-Хусейні. [5, c. 58]

     Якщо  вірити офіційним документам, то Арафат народився 24 серпня 1929 року в Каїрі  в багатій мусульманській родині. Сам палестинський лідер не раз  заявляв, що з'явився на світ 4 серпня того ж року в Єрусалимі.

     Сім'я, в якій виховувався майбутній  палестинський лідер, була тісно  пов'язана з націоналістичними  колами. У будинок Саліма Абу Сауда частенько навідувалися видатні діячі мусульманської громади й вели політичні бесіди.

     У ті роки основними тенденціями, що вплинули на життєву позицію Арафата, були арабський патріотизм і націоналізм. Ці два фактори наклалися на впевненість  майбутнього палестинського лідера в тому, що найважливіша запорука успіху на політичному, та й будь-якому іншому поприщі - гарна освіта. Коли прийшов  час, Арафат подав заяву в Техаський  університет на інженерний факультет, але державний департамент США  відмовив йому у візі. [1, c. 125]

     До  того часу він вже був помічений  як учасник боротьби між палестинцями та створенною державою Ізраїль. Тому він вступив в Каїрський університет. У 1948 році, коли почалася перша арабо-ізраїльська  війна, він залишив заняття і  відправився битися проти ізраїльтян. Після жорстокої поразки в  тій війні він ненадовго перебирається  в сектор Газа, який опинився в руках  Єгипту. У 1950 році повертається в Каїр, щоб продовжити навчання на інженерному  факультеті. Тут зустрічає своїх  майбутніх соратників по боротьбі, разом з ними бере участь в операціях  проти англійців. [7, c. 34]

     Судячи  з усього, саме тоді в нього зародилася думка про те, що палестинці повинні  самі подбати про свою долю, а  не чекати, коли за них це зроблять «брати араби».

     У 1952 році Арафат, створює Союз палестинських  студентів в Єгипті і обирається його головою. Судячи з того, що його навчання тривало вісім років (замість  трьох), можна з впевненістю сказати, що на першому плані були справи союзу. Енергійний, вольовий і витривалий, він не тільки брав участь у політичних дискусіях, але й активно освоював військову справу. З часом він  навіть отримав диплом офіцера - в  цьому допомогло рішення батьків  про реєстрацію його народження в  Єгипті. А в 1956 році, коли англо-франко-ізраїльські сили рвалися до націоналізованого  Насером Суецького          каналу, лейтенант Арафат уже командував загоном підривників у складі палестинських формувань. [7, c. 96]

     Рік потому після закінчення університету він їде до Кувейту, де на той час  склалася процвітаюча палестинська громада.

     Одночасно з будівельним бізнесом Арафат активно  налагоджує політичні зв'язки. Тоді ж і склалося ядро тієї, спочатку невеликої організації, з якою буде пов'язана його кар'єра і життя. Мова йде про "Рух палестинського визволення" (ФАТХ), яке він очолив у 1959 році.

Більшість у русі на той момент становили  палестинські біженці, що осіли спочатку в секторі Газа, що вчилися в Каїрському і Бейрутському університетах і працювали у різних арабських країнах. [5, c. 73]

     Спочатку  група називалася «Хатф», але ця абревіатура нагадувала арабське слово  «поразка», і тому воно стало писатися навпаки. Так в 1959 році виник «Фатх» («завоювання», «перемога»). Тоді ж Ясір Арафат отримав партійне прізвисько «Абу Аммар».

     31 грудня 1964 - 1 січня 1965 терористи «Фатх»  зробили першу вилазку на територію  Ізраїлю. Ця дата вважається  початком збройної боротьби палестинців  за створення своєї держави.  Бойовики тоді спробували підірвати  акведук, який постачав прісною водою з озера Кінерет половину Ізраїлю.

Арафат  звернувся за допомогою до Ліги арабських держав (ЛАД), доводячи, що сила арабів в єдності, а на об'єднання і збройну боротьбу потрібні гроші, зброя, люди, бази. У 1964 році на кошти Ліги арабських держав була створена Організація визволення Палестини (ОВП) як політична організація, що об'єднує всі організації палестинського опору, які прагнуть до спільної мети визволення Палестини і створення незалежної палестинської держави. За деякими даними ОВП була спочатку створена лідерами арабських країн на противагу ФАТХ, що набирає обертів в ті роки популярність. Вони створили ОВП для того, щоб тримати палестинський національний рух під контролем.

     Поразка арабських країн у Шестиденній війні спонукало ОВП активізувати терористичну діяльність всередині Ізраїлю, на Західному Березі і в інших країнах. У 1968 році ФАТХ увійшов до складу ОВП, зайнявши в ній центральне місце, а його лідер Ясір Арафат став лідером ОВП і 3 лютого 1969 року був обраний головою її виконавчого комітету. Двома роками пізніше Арафат став головнокомандувачем силами Палестинської революції, а в 1973 очолив політичний комітет ОВП. Крім ФАТХу, важливу роль в ОВП грали:

       Народний Фронт Визволення Палестини (НФВП) - терористична, світська, марксистська організація, що виступає за створення незалежної Палестинської держави. Заснована в 1967 котра злилась з трьох палестинських груп: «Палестинського визвольного фронту» Ахмада Джібріла (створений в 1961), групи «Герої Повернення» і групи «Мстива молодь». Угрупування відоме також як «Група Червоні орли», «Група Халхул».

     НФВП визнаний терористичною організацією в США, ЄС та Ізраїлі. Засновник партії і її лідер з 1967 до 2008 Жорж Хабаш. Його найближчий помічник, який займався (до смерті в 1978) плануванням і проведенням терактів-Вадей Хаддад. В даний час лідер руху - Ахмад Саадат.

     Організація входить до складу Організації визволення Палестини і є другою по військовій і політичній силі нерелігійною палестинською організацією після ФАТХу Ясіра Арафата. Рух виступає за загальноарабську соціалістичну революцію. Після 1993 року виступає проти «Декларації Принципів», підписаної ОВП з Ізраїлем, у зв'язку з чим припинила своє членство в ОВП. Проте в 1999 році НФВП прийшов до згоди з ОВП щодо переговорів з Ізраїлем і відновив своє членство в ОВП. [ 2, c. 102]

     - Демократичний фронт визволення Палестини (ДФВП) - палестинська марксистсько-ленінська політична і військова (у минулому терористична) організація. Її назву часто скорочують до «Демократичний фронт». Є членом Організації визволення Палестини.

     -   Рух національного визволення Палестини.

     -   аль-Сайка (Авангард народно-визвольної війни).

     - Фронт народної боротьби (ФНБ) - радикальне палестинське просирійське терористичне угрупування, очолюване доктором Заміра Гоше і Бахіатом Абу Гарбіахом. Була заснована в 1967 році залишившими Аль-Фатах палестинцями на територіях Західного берега річки Йордан. Співпрацює з Сирією, Іраком, пізніше налагодив контакти з Лівією.

     Під керівництвом ОВП також діяли  терористичні групи «Чорний вересень» і Народний фронт визволення Палестини - Головне командування (НФВП-ГК), заснований в 1968 році Ахмадом Джібріля, зі штаб-квартирою в Рехане поблизу Дамаску. [2, c. 176]

     Отже, у 50-х роках 20 століття на територіях різних арабських держав (еміратів): Єгипту, Кувейту - починають створюватись розрізнені загони федаїнів, що мають спільну мету-це незалежність Палестини. На першому етапі діяльність цих загонів має невпорядкований характер, оскільки були відсутні єдина структура опору, штаб, організація. Лідером, що об’єднує дії  розрізнених загонів у єдиний рух стає Ясір Арафат. Таким чином була створена організація під назвою «Рух визволення Палестини» - «ФАТХ», до складу якої увійшли насамперед палестинські біженці. Після підтримки цієї організації Лігою арабських держав і була створена Організація Визволення Палестини, в якій з кінця 60-х років Ясір Арафат стає ідеологічним лідером.