Країнознавча характеристика Австрії

      Київський Національний Університет ім. Т. Шевченка

                                             Інститут Міжнародних Відносин 
 
 
 
 

Реферат з дисципліни: Країнознавство 

На тему: комплексна раїнознавча характеристика Австрії 
 
 

Викладач:

    Сербіна Н.Ф.

                                                  Виконала :                                                                                   

                                                    Студентка  IIІ курсу

                                                    Відділення  МБ, 2 групи

                                                  Іванник  Анастасія 
 
 

    Київ 2012 

Зміст 
 

     1.Географічне  розташування, кліматичні умови,  сировинні ресурси, найбільші  міста, структура транспортних  сполучень…………………………..3

     2. Історичні витоки та етапи  розвитку нації та державності…………….5

     3.Державний  устрій та політична система……………..…………………8

     4.Економіка країни, зовнішньоекономічні зв’язки……………………..11

     5. Населення, розвиток освіти, науки, культури………………………..13

     Список  використаних джерел……………………………………………17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Географічне розташування, кліматичні умови, сировинні ресурси, найбільші міста, структура транспортних сполучень.

 
   Австрія є нейтральною державою в Центральній Європі. Її площа складає 83,8 тис. км ². Географічне положення Австрії сприяє поліпшенню відносин з іншими європейськими країнами. Найбільш важливою, в економічному розумінні, і найбільш густо населеною є східна частина країни, яка граничить з Чехією і Словаччиною, на півночі Австрія межує з Угорщиною, на південному сході зі Словенією. Це забезпечує Австрії сприятливі транспортно-географічні умови для взаємовигідної торгівлі із сусідніми країнами. На заході Австрія граничить зі Швейцарією. На північному заході і півдні до неї примикають Німеччина й Італія.

   Положення в центрі Європи робить Австрію перехрестям ряду транс'європейських меридіональних шляхів (зі скандинавськими країнами і державами центральної Європи через альпійські перевали Бреннер і Земмерінг в Італію й інші країни). Обслуговування транзитних перевезень, вантажів і пасажирів дає Австрії значні доходи .

   Крім цього, державні кордони Австрії здебільшого збігаються з природними рубежами - гірськими хребтами чи річками. Тільки з Угорщиною, Чехією і Словаччиною (на невеликому відрізку) кордони проходять майже по рівній місцевості.

   Оскільки значна частина країни знаходиться в горах, її кліматичні умови досить різноманітні. Залежно від регіону в тій чи іншій мірі позначаються атлантичні, континентальні і середземноморські впливи. Північно-західні вітри, що панують на півночі і заході, несуть м'яку і вологу погоду з Атлантичного океану в долини довготного напрямку і на Середньодунайську рівнину. Тут середньорічні температури становлять від 7 до 9°С, у найхолодніші місяці падають в середньому до - 1-7 нижче нуля, хоча в горах значно холодніше, а влітку піднімаються до 18-24°С, причому на південних схилах помітно тепліше.

   На сході Австрії сильніше виражені континентальні впливи. Опадів тут менше, хоча влітку частіше бувають зливи. Клімат рівнин і передгір'їв виразно континентальний, на заході - більш вологий. Середня температура січня від -1°С до -4°С, липня від 15°С до 18°С. Сніг у гірських районах тримається до 7-8 місяців.

   Для Альп дуже характерні місцеві вітри. Найважливіший з них - теплий і сухий фен (вітер), що утворюється в результаті опускання повітряних мас по гірських схилах. Це істотно підвищує місцеву температуру, що приводить до різкого танення снігів і частих лавин, які загрожують життю людей і відрізають від зовнішнього світу цілі гірські райони. У той же час фен створює умови для землеробства на абсолютних висотах.

   Найважливіші корисні копалини: нафта і газ (Віденський басейн), магнезит (Штирійські Альпи - Фейч), буре вугілля (Штирія, Верхня Австрія); є родовища залізних (гора Ерцберг, у районі Ейзенерца) і свинцево-цинкових (район Клагенфурта - Блейберга й ін.) руд, графіту, солей. Мінеральні джерела - Баден, Бад-Ішль.

   Австрія складається з 9 федеративних земель: Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Бургерланда, Штирії, Каринтії, Тіролю, Форарльберга, Зальцбурга і Відня. У столиці кожної з земель знаходиться аеропорт. Основні пристані розташовуються в Лінце і біля Відня. Найбільшими містами є Відень, Грац, Лінц і Зальцбург.

   В Австрії добре розвинутий транспорт. Довжина залізниць складає більш 5,81 тис.км; автодоріг - більш 30 тис.км. Найбільшим транспортним центром країни є Відень. У ній прокладено 5 ліній метрополітену. Міська залізниця призначена, в основному, для зв'язку з найближчими передмістями. Високої щільності трамвайної мережі могли б позаздрити багато великих міст. Добре розвита мережа міських автобусних ліній. Суспільний транспорт працює з 5 до 24 годин. Між 0.30 і 4.00 годинник і інтервалом у 30 хвилин курсують нічні автобуси. 

2. Історичні витоки та етапи розвитку нації та державності.

   Землі сучасної Австрії були відвойовані римлянами у кельтів в 15 році до н. е..

   У 788 році територія була включена в імперію Карла Великого. 
   Будинок Габсбургів, з правлінням якого пов'язаний розквіт Австрійської держави, прийшов до влади в XIV столітті, а з 1438 по 1806 роки ерцгерцог Австрійський носили титул імператора Священної Римської імперії. 
   З 1156 Австрія - герцогство, з 1453 - ерцгерцогство, з 1804 - імперія Габсбургів, в 1867-1918 рр.. - Австро-Угорщина (дуалістична - двоєдина монархія). 
   Австрійська Республіка утворилася в листопаді 1918 після розпаду Австро-Угорської монархії. Тоді була проголошена Німецька Австрійська республіка, яка повинна була стати частиною Німеччини. Однак після укладення в 1919 році Сен-Жерменського мирного договору Австрії було заборонено возз'єднання з Німеччиною, і республіка Австрія стала незалежною державою. 
   У 1938 відбулося її приєднання до нацистської Німеччини (аншлюс).

     Включена в Німецький рейх як провінція, Австрія стала працювати на нацистську військову машину. Після економічної кризи, від якої страждала республіка, настав період процвітання. Після початку Другої світової війни в 1939 р. людські й матеріальні ресурси Східної марки були спрямовані на забезпечення німецької армії. Тисячі австрійських солдатів воювали за Гітлера на Східному фронті. Бомбардувальники союзників здійснювали авіанапади на австрійські міста, що призводило до значних руйнувань. Проти нацистського режиму боролися невеликі, але активні групи Опору.

   В кінці війни радянські війська увійшли до Австрії з території Угорщини, а британські й американські війська вступили в південні і західні землі. Взяття "фортеці Відень" супроводжувалося запеклими вуличними боями.  
Австрія була розділена на чотири зони окупації. Радянська зона включала північний схід країни, де були розташовані багато заводів і нафтових родовищ. Американська зона розташовувалася на півночі і заході; британська - на півдні, французька - на південному заході. Відень, який знаходився всередині радянської зони, також розділили на чотири окупаційних сектори, причому старий центр (внутрішнє місто) знаходився під спільним контролем всіх чотирьох союзних держав.

   У 1945 р. економіка Австрії перебувала в стані хаосу. Руйнування і зубожіння, викликане війною, наплив біженців, перехід військових підприємств на випуск мирної продукції, зрушення у світовій торгівлі і наявність кордонів між зонами окупації союзників - все це створювало непереборні перешкоди на шляху відновлення економіки. Протягом трьох років більшість жителів австрійських міст відчайдушно боролися за виживання. Окупаційні власті допомагали в організації постачання продуктів.

   Завдяки непоганому врожаю 1948 р. нормування продуктів було пом'якшене, а ще через два роки всі обмеження на продукти були зняті.  
У західних зонах окупації допомога за планом Маршалла та іншими програмами дала швидкі результати.

    Націоналізація трьох найбільших австрійських банків і майже 70 промислових концернів у 1946-1947 рр. дала значні економічні переваги. Прибутки від державних підприємств були спрямовані на подальший розвиток промисловості. АНП запропонувала допустити елементи приватної власності в націоналізованому секторі економіки, продавши частину акцій дрібним власникам, в той час як соціалісти закликали до розширення сфери державної власності.

    Радикальна грошова реформа стабілізувала і прискорила відновлення економіки. З'явилися іноземні туристи - життєво важливе джерело державних прибутків. Зруйновані внаслідок бомбардувань залізничні станції були відбудовані. У 1954 р. обсяг продукції, яку випускали заводи і шахти, перевищив рівень 1938 року, врожаї на полях і виноградниках, заготівля лісу практично повернулися на колишній рівень.  
   Після Другої світової війни, Австрія тимчасово втратила незалежність. 
Переговори про відновлення незалежності почалися в 1947, але лише в 1955 році Австрія знову стала повністю незалежною державою за Державним договором від 15 травня 1955 року. У жовтні того ж року прийнято закон про постійний нейтралітет Австрії, який вона дотримується до цих пір. Вона зобов'язувалась не вступати в жодні військові союзи та не допускати створення військових баз на своїй території. Нейтралітет Австрії визнали більшість країн світу. У грудні 1955 року Австрія прийнята в ООН.

Після краху  комунізму у Східній Європі та розпаду військового блоку Варшавського договору, Австрія зіткнулась з проблемою  незаконної трудової міграції як безпосередньо  в країну так і транзитної до Західної Європи. У зв'язку з чим у 1990 році ввела обмеження на трудову міграцію, незважаючі на власне брак робочої  сили. На тлі цих змін підсилились  політичні позиції ультраправих партій і значною подією став прихід до парламенту Австрійської Партії Свободи  у 1999 році, під проводом Йорга Хайдера.

    У 1995 році Австрія приєдналася до Європейського союзу. 
29 червня 2009 відбулися консультації Вернера Файманна (канцлер Австрії) з основними політичними партіями Австрії з питань так званих «Австрійських бесід»: 
   -реформа управління; 
   -шкільна реформа. 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Державний устрій та політична система.

   Австрія - федеративна республіка. Проголошена 12 листопада 1918 р. Тимчасовими національними зборами. У березні 1938 р. Австрія була приєднана до нацистської Німеччини. 15 травня 1955 р., після підписання у Відні представниками СРСР, США, Англії, Франції й Австрії Державного договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії, що набрав чинності 27 липня 1955 р., відновлена як суверенна незалежна держава в кордонах 1938 р. Діє Конституція (Федеральний конституційний закон), ухвалена 1 жовтня 1920 р. Набрала чинності 10 листопада 1920 р. в редакції від 7 грудня 1929 р. Пізніше було прийнято ряд змін.  
   Глава держави - федеральний Президент, який обирається на основі загального рівного виборчого права шляхом таємного голосування строком на 6 років. Обраною вважається особа, яка отримала більше ніж половину усіх визнаних дійсними голосів. Якщо така більшість не зібрана, проводиться другий тур виборів. Тепер вважаються дійсними лише голоси, подані за одного з двох кандидатів, які одержали у першому турі найбільшу кількість голосів. Повторне обрання на черговий період допускається лише один раз.

   Федеральним президентом може бути обрана лише особа, яка має право брати участь у виборах до Національної ради і яка досягла до 1 січня року виборів 35 років. Права бути обраними позбавлені члени імператорських будинків чи родин, які колись належали до таких.

   Якщо президент не спроможний виконувати свої функції, то вони переходять до федерального канцлера. Однак, якщо період неспроможності президента перевищує 20 днів, то і його функції переходять до колегії, що складається з першого, другого і третього голів Національної ради.

   Функції президента визначені в основному дипломатичним протоколом і мають церемоніальний характер. Але до його повноважень входить і призначення федерального канцлера і за його поданням інших членів уряду. Здійснює верховне командування федеральною армією. Протягом всього терміну повноважень Федеральний президент не має права займатися будь-якою професійною діяльністю або входити до складу будь-якого загального представницького органу.