Греция

    Відносини між Грецією і Туреччиною ускладнені через ряд проблем, зв'язаних із взаємними територіальними претензіями, правами національних меншостей, здійсненням волі совісті, фактичним поділом Кіпру, суперечкою про видобуток корисних копалин на шельфі. У зв'язку з цими розбіжностями обоє держави неодноразово виявлялися на грані війни, особливо після подій на Кіпрі в 1963 і 1974.

    Збройні сили. У 1995 армія Греції нараховувала 113тис. чоловік, військово –морський флот -19,5тис., і військово –повітряні сили -26,8тис. У країні введена загальновійськова повинність.

    ЕКОНОМІКА

    Економічна географія. Промисловість країни в основному сконцентрована в районі Афін і Салонік. На долю Афінського регіону приходиться біля ¼ усіх підприємств обробної промисловості і майже половина всіх зайнятих у промисловості Греції. У регіоні випускається трохи більш половини (у вартісному вираженні) промислової продукції країни. Сільськогосподарське виробництво найбільш розвинуте в Македонії й окремих місцевостях Пелопоннесу. Менш процвітаючими областями є Фессалія, західний Пелопоннес і Кріт (крім Іракліона). Найбідніші райони Греції –острови Егейського й Іонічного морів, Эпір, Фракія і східний Пелопоннес, де переважають натуральне рослинництво, скотарство і кустарні промисли.

    Валовий національний продукт (ВВП) Греції в 2003 склав 203,3 млрд.дол. ВВП на душу населення в 2003 досягав 19100тис.дол. Валовий внутрішній продукт зростав приблизно на 4,9% у першій половині 1970 –х років, у першій половині 1990 –х приріст зменшився до 1,6%, а до 2003 збільшився до 4%. З 1960 по 1975 виробництво промислових товарів щорічно збільшувалося на 10,5%, а сільськогосподарської продукції –на 3,5%. Частка сільського господарства у ВВП знизилася з 31% у 1950 до 16,6%, 1976 до 14% у 1996, а до 2003 збільшився  до 4%; частка промисловості в 1976 досягала 17,4%, у 1996 -24%, у 2002 -22,3%. Частка сфери послуг у 1996 складала 62%, а в 2002 -69,3%.

    Трудові ресурси. У 1990-і роки населення Греції перевищувало 10 млн. чол., безробіття в 1996 досягло 10,6%. У 1995 б.23% самостійного населення було зайнято в промисловості і будівництві, 57% -у сфері послуг, а 20% -у сільському господарстві. Жінки складали третина зайнятих, їхня частка особливо велика в текстильній і тютюновій галузях.

    У Греції розвинута "тіньова економіка" –переважно невеликі підприємства, що уникають реєстрації, щоб не платити податки. По оцінках економістів, у цьому секторі створюється не менш 20% національного продукту.

    Сільське господарство. Зростання сільськогосподарського виробництва було не настільки швидким, як у промисловості,  через несприятливі природні умови. Оброблювані землі займають менш третини території країни, у багатьох сільськогосподарських районах випадає мало опадів, а ґрунти малородючі і піддані сильної ерозії. Розвиток галузі стримується використанням застарілої техніки і перевагою дрібних господарств.

    Грецькі селяни розводять порівняно невелике число культур, доходи від який залежать від погодних умов, від коливань цін на світовому ринку. Основні зернові культури –пшениця і ячмінь. Інші найважливіші сільськогосподарські продукти –цукровий буряк, картопля, помідори, бобові і маслини. Виробляються також цитрусові (в основному апельсини -950тис.т у 1997, лимони -160тис.т у 1997, і мандарини), ізюм, сушений інжир і такі технічні культури, як бавовна і тютюн. Велика частина цитрусових, ізюму, бавовни і тютюну йде на експорт. У 1997 було зібрано 1,2млн.т винограду, зроблено 437тис.т вина.

    Тваринництво, що поставляє м'ясо, молоко і сир, дає біля третини доходів від сільського господарства. На початку 1990 –х років потреби в м'ясі задовольнялися на 75%, у вершковій олії –на 70%.

    Гірничо добувна промисловість, лісове господарство і рибальство. Видобуток корисних копалин у Греції приносить мало доходів. Найважливіші корисні копалини –буре вугілля і боксити (у 1995 добуто 54,1млн. і 2млн.т відповідно). У країні виробляють також високоякісну залізну руду, хром, магній і цинк. Основні райони видобутку -Фессалія, Эвбея і Пелопоннес. Наприкінці 1960 –х років були відкриті великі родовища феронікеля і міді.

    Лісове господарство і рибальство розвинуті слабо. Грецькі рибалки мають доступ до регіонів, багатих рибою, однак щорічний вилов порівняно невеликий. Ліси покривають 1/5 частини території країни, кількість деревини, що заготовлюється, невелика.

    Промисловість. Основна галузь промисловості -текстильна. У 1997 було зроблено 352тис.т бавовняного волокна. До інших важливих галузей промисловості відносяться хімічна, нафтохімічна, тютюнова, паперова, цементна, сталеливарна і харчова. Розвиваються електротехніка, деякі види машинобудування, виробництво будматеріалів.

    Виробництво цементу складало 31,1млн.т у 1995. Будівництво швидко розвивалося з 1950 –х років, особливо житлове будівництво в Афінах і Салоніках.

    Енергетика.

    Потреби Греції в рідкому паливі на 95% покриваються за рахунок імпорту. Використовуються також запаси місцевого бурого вугілля.

    Виробництво електроенергії, що складає державну монополію, швидко розвивалося і з середини 1960 –х років за рахунок пуску нових тепло –і гідро електростанцій. Гідроелектростанції виробляли біля третини усієї виробленої в країні електроенергії, інше приходилося на частку теплоелектростанцій.

    Внутрішня торгівля. Оптова і роздрібна торгівля служать важливими джерелами доходів і зайнятості. Існує маса торгових підприємств, в основному дрібних, котрі сконцентровані в Афінах і Салоніках. Високий рівень доходів підтримується в багатьох випадках за рахунок місцевих споживачів і виробників.

    Транспорт і зв'язок. Через перевагу сильно пересіченого гірського рельєфу будівництво автомобілів і залізниць зв'язано з великими труднощами й обходиться дорого. Транспорт краще розвинутий у східній Греції. Великі засоби на модернізацію інфраструктури, виділені Європейським співтовариством і Європейським союзом, дозволили значно поліпшити якість другорядних доріг і збільшити число автомагістралей. Головна автомагістраль країни Афіни –Салоніки була продовжена до півдня на Пелопоннес на засоби ЄС. Загальна довжина залізниць 2,6тис.км, з них 85% належать державі. Основна лінія випливає з Пірея через Афіни і Ларісу в Салоніки, відкіля розходяться гілки в Македонію, Болгарію і Туреччину (через Фракію).

    В умовах надзвичайної посіченості берегової лінії і достатків островів важливу роль грає каботажне судноплавство. Греція має третій по кількості суден торговий флот у світі (зареєстровано 1308 суден тоннажем більш 300 бр.рег.т, загальним тоннажем 27,2 млн.бр.рег.т.). Коринфський канал довжиною 6км, прокладений через однойменний перешийок, з'єднує Коринфський залив затокою Саронікос.

    Велике значення в економіці Греції посів повітряний транспорт. Державна компанія "Олімпікейруейз" –найбільша в Греції. Останнім часом з нею конкурують невеликі авіакомпанії. Афінський аеропорт найбільший у Греції й один із найбільш пожвавлених у Європі. На початку 1990-х років у країні було 40 аеропортів (у тому числі 22 міжнародних).

    Телефонний і телеграфний зв'язок, телебачення і радіомовлення в основному належать державі. Активними конкурентами виступають дрібні приватні телевізійні канали і радіостанції.

    Туризм. У 1994 країну відвідали 11,2 млн. туристів. Доходи від туризму склали в 1995 понад 4,1 млрд. дол.

    Зовнішня торгівля.

    Обсяг експорту склав у 2002 біля 12,6 млрд. дол. Головними його статтями є тканини, чавун, сталь, цемент, алюміній і інша промислова продукція. У цілому на долю промислових виробів приходився 51% експорту, на мінеральні олії - 11%, на сировину і напівфабрикати-6%, на продукцію гірничодобувної промисловості і мінерали-4%. Продукти харчування (насамперед свіжі і сушені фрукти), напої і тютюнові вироби дають 21% доходів від експорту. Таким чином, надходження від експорту тепер менше залежать від погодних умов у Греції і коливання світових цін на аграрну продукцію. 25% експорту Греції приходиться на ФРН, 16%-на США, 9%-на Італію, 7%- на Великобританію, 6%- на Францію, 3%- на Японію.

    Імпорт у Грецію в 2002 склав 31,4 млрд. дол.У його складі переважають машини і транспортне устаткування, нафта, готові вироби і хімічні продукти. На машинне устаткування приходиться всього 38% обсягу імпорту, на промислові товари широкого вжитку - 25%, на продукти харчування-13%, на сировину- 12%, на паливні і мастильні матеріали-12%. Основні країни, що імпортують: Італія (17% імпорту), ФРН (16%), США (9%), Франція (8%), Великобританія (8%), Нідерланди (6%).

    Грошовий обіг і банківська діяльність. Грошова одиниця Греції-драхма (1 євро =3 30 драхм; 1дол. США=314 драхм). Драхми випускаються державним Банком Греції, що контролює також операції по обміні іноземної валюти. Монетарна політика визначається урядовим комітетом, у який входять міністри координації фінансів, торгівлі, сільського господарства і промисловості, а також керуючий Банком Греції. Головні кредитні заснування- державний Сільськогосподарський банк, Національний банк Греції, частково приватизований Еллінський банк промислового розвитку, Комерційний банк Греції, Іонічний банк і Народний банк Греції.

    Хоча по темпах росту приватного капіталу Греція відстає від інших країн ЄС,  тут активно діє фондова біржа.

    Державний бюджет. Основні джерела доходів складають: непрямі податки - 41%, прямі податки- 27% і акцизні збори-24%. Основні витрати включають: заробітну плату, пенсії і витрати міністерств-73%, витрати на оборону-22%, витрати на склад поліції й ін. -5%. Бюджет розвитку здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик. Головні витрати йдуть на розвиток транспорту, меліоративні заходи, водопостачання й утворення. Зовнішній борг досяг у 1996 42,5 млрд. драхм. Інфляція складала в 1990-1996- 12,2%, у 1997-5,8%.

    КУЛЬТУРА 

    Утворення. Система утворення в Греції централізована. Сферу культури і науки куригує міністерство утворення. Утворення на всіх рівнях безкоштовне. Навчальна програма початкових шкіл розрахована на шість років, після завершення початкового утворення учні можуть переходити до освоєння програми трьох-чи шестирічного навчання в гімназії. Існують також середні школи зі спеціалізацією в області точних наук, фінансів і торгівлі, професійно-технічного утворення й ін. У 1994 у середніх школах країни навчалися 844 тис., учнів і працювали 58тис. учителів. Учителі початкових шкіл-це звичайно випускники дворічних педагогічних училищ, у середніх школах викладають випускники університетів. Кандидатури усіх учителів затверджуються міністерством утворення.

    Найстарші університети Греції-Афінський (заснований у 1837) і Салоникский (заснований у 1925). У 1960-і роки були засновані університети в Патрах і Яніні, а в 1970 – і –у Комотини. В Афінах знаходяться також Афінський політехнічний інститут і ряд інших вищих навчальних закладів, у тому числі Вища школа економіки і бізнесу і Школа політичних наук. На початку 1990-х років у країні було 17 вищих навчальних закладів, у тому числі 6 університетів. У 1990-і роки система вищого утворення поповнилася за рахунок відділень університетів на найбільших островах. У вищих навчальних закладах країни в середині 1990-х років навчалися майже 200тис. студентів.

    Література.

    Корені сучасної грецької літератури ідуть у період турецького ярма. Тоді на підвладних Османський імперії землях створювалися переважно теологічні і дидактичні добутки, витримані в неокласичному стилі. Єдиними зразками, що заслуговують уваги літератури того часу можна вважати ліричні народні пісні, особливо балади клефтов (розбійників), що оспівували вільного грека, що взявся за зброю і кинув виклик туркам.

    Літературним центром Греції в 16-17 ст., був Крит. Серед значних добутків можна відзначити епічну поему в 10 тисяч римованих віршів Винцендзоса Корнароса Эротокрит (1650) і трагедію Георгія Хортациса Эрофіли (початок 17 ст.).

    У 18 ст. серед грецьких літераторів розгорнулася дискусія, що продовжила давню суперечку між прихильниками класичної форми грецької мови (кафаревуси) і прихильниками народної мови (дімотики). Величезний внесок у створення нової літературної мови вніс Адамантіос Кораїс (1748-1833), що постарався очистити народну мову від іноземних запозичень.

    Після Війни за незалежність Греції (1823-1829) пануючі позиції в літературі зайняли "пуристи". В Афінах склалася "стара школа", послідовники якої знаходилися під впливом європейського романтизму. Лідером цього руху був Олександр Суцос (1806-1863).

    "Старій школі" протистояла іонічна школа, що виникла під час Війни за незалежність і відстоювала використання народної мови. Цей напрямок очолив Діонісіос Соломос (1798-1857), автор "Гімну волі", що є національним гімном Греції. Соломоса часто називають найбільшим поетом Греції. У його прекрасних ліричних поемах присутні мотиви, що нерідко зустрічаються в сучасній грецькій літературі: яскраво виражене почуття національної гордості, милування минулим і прихильність ідеалам волі і справедливості. До видатних іонічних поетів відносять також Андреас Калвос (1792-1869), чиї оди були значною мірою натхненні класичною спадщиною Греції, і Аристотелис Валаоритис (1824-1879).