География - глобальні проблеми людства

 Деградацію земель спричиняє  багато факторів: 1) гірничі розробки; 2) посилення водної і вітрової  ерозії внаслідок людської діяльності; 3) хімічне забруднення грунтів  міндобривами та отрутохімікатами. Відкритий видобуток корисних копалин і сильна ерозія грунтів призводять до повної втрати родючого шару землі і формування "місячних ландшафтів" або "бедлендів" (від англ. погана земля). Внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогосподарських культур і навіть тимчасово підвищити родючість земель, проте з часом в ґрунті нагромаджуються шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин через харчові ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму людини, збільшуючи захворюваність і смертність. Серед основних шляхів розв'язання екологічних проблем є такі:

1) перехід до матеріало- і  енергозберігаючих технологій, а  в перспективі - до замкнутих циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до маловідходного виробництва;

2) використання нагромадженого  за тисячоліття людської діяльності  досвіду раціонального природокористування.  Розробка регіональних схем використання  ресурсів в залежності від природних, економічних та соціальних особливостей території;

3) розосередження екологічно шкідливих  виробництв, які в даний час  ще не можна закрити; 

4) розширення природно-заповідних  територій, особливо в районах  з нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси);

5) екологічна освіта і виховання  населення. 

 Економічні проблеми. До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сировинну та продовольчу.

 Сировинна та енергетична  проблеми мають багато спільного. Викликані вони, передусім недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Вже доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це приводить до подорожчання сировинної та енергії, а значить, і всієї продукції згаданих галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинноенергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідхідного і безвідходного виробництв.

 До зменшення використання  сировини повинна привести і  заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні і синтетичні, які можуть створюватися із наперед заданими властивостями. Ллє більшість цих матеріалів є надзвичайно складними хімічними сполуками, нерідко вони мають токсичні і канцерогенні властивості. Тому в світі існує тенденція до ширшого використання екологічно безпечних матеріалів на основі відновних біологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна, шкіра) та найбільш розповсюджених корисних копалин (будівельне каміння, пісок, глина).

 Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів - металобрухту, макулатури, пластмас. Запаси їх у багатьох країнах настільки значні, що можуть значною мірою компенсувати дефіцит природних ресурсів. У старопромислових районах Західної і Східної Європи та США обсяги заготівлі вторинних ресурсів навіть перекривають місцеві потреби і частково експортуються в інші країни.

 Приклади високоефективного  використання вторинної сировини  показують "малі" високорозвинені  країни Західної Європи. Тут  використовується 80-90 % щорічного надходження металобрухту, 50-70 % макулатури і багатьох видів пластмас, до 75% побутового сміття спалюється з метою виробництва енергії.

 Розв'язання енергетичної проблеми, крім повсюдної економії енергії  і вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципово нових технологічних основах (спалювання вугілля у "киплячому шарі", МГД-генератори), передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі.

 Загальний вітроенергетичний потенціал Землі майже в 30 разів перевищує річне споживання електрики в усьому світі.

 Перша у світі вітрова  електростанція потужністю 100 кВт  збудована в Криму в 1931 р.  Струм надходив в електромережу  Севастополя. Вітрові електростанції функціонують в ФРН, США, Росії, Казахстані, Туркменистані. Кубі, Швеції та ін.

 Використання енергії припливів  і відпливів найбільш характерно  для Франції, Росії, США та  ін., а геотермальної енергії - для Ісландії, Росії. 

 Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, то харчування є фізіологічною потребою людини.

 Згідно з даними ФАО (продовольчої  і сільськогосподарської організації  ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн. осіб, а ще 1 млрд. осіб постійно недоїдають. Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території.

 Зонами критичної продовольчої  ситуації у світі е територія  у центральній Африці (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад), де слабо розвинена промисловість, і у Північно-Східній та в південній Африці (за винятком ПАР). Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах "зони голоду", що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється у цих країнах на 80-85 % від рекомендованих ФАО норм (не менше 2400 ккал на добу).

 Причиною голоду є не відсутність запасів зерна, а неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 60 %, тоді як у Німеччині 17%. у США - 19%, у країнах Дніпровсько-чорноморського субрегіону, Російській Федерації, через невисокі доходи населення цей показник наближається до 70 %, при цьому обмежується споживанням хліба, круп, картоплі.

 Серед чинників, які мають  особливе значення для вирішення продовольчої проблеми, с земля. Однак не вся земля с придатною для вирощування сільськогосподарських культур.

 Тільки 11,3% земної суші придатні  до обробітку, тобто е орними  землями. Приблизно ще 1800 млн.  га (12% поверхні суші) може бути  освоєна під орні землі та багаторічні насадження.

 В Європі і Азії, наприклад,  розорано відповідно 25,3 і 17,0% площі  суші, тоді як площа орних земель  в Австралії і Океанії, в  Африці та Латинській Америці  розораність становить усього 6,0, 6,7 та 8,9 % відповідно. У структурі використання земель у різних регіонах світу найбільшу питому в Австралії та Океанії займають пасовища (56%), у Латинській Америці - ліси (48,1 %). Серед земель Близького Сходу переважають пустелі, які придатні для землеробства.

 Чималі площі родючих земель вилучаються у світі під забудову, особливо міську, яка в XXI ст. може значно зрости.

 Особливою проблемою е деградація (погіршення) землі. Це не лише  виснаження грунтів, їх ерозія, а й забруднення різними хімічними  сполуками, що вносяться при удобренні. За даними ООН, площа орних земель лише у країнах "третього світу" на початок XXI ст. скоротиться на 17,7 %, а їх потенційна продуктивність - на 28,9 %.

 Компенсувати втрати можна  за рахунок підвищення продуктивності  оброблювальних земель, тобто збільшення збору врожаїв. Спеціалісти вважають, що цього можна досягнути, поєднавши апробовані форми землеробства із сучасними досягненнями біотехнології. Допускається, що таким шляхом можна збільшити врожайність, наприклад, кукурудзи і пшениці у країнах, то розвиваються, у 2-3 рази. Цього було б достатньо для задоволення потреб населення цих країн у зернових культурах.

 Для продовольчого забезпечення  людства суттєве значення мають  біологічні ресурси Світового  океану. Адже в ньому видобувається  близько 20 % харчових білків тваринного походження.

 Особливий інтерес представляє  розширення нетрадиційного виробництва  продуктів харчування, зокрема розробка  технологій виробництва білків  такої якості, які б використовувалися  для виробництва нових харчових  продуктів, особливо таких, що імітують тваринницькі.

 Соціальні проблеми. Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров'я, освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв'язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

 Незважаючи на ліквідацію  багатьох масових епідемій (віспа,  чума, холера), стан охорони здоров'я  у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні, легеневі, ракові) е наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД.

 У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності  залишаються інфекційні хвороби  (шлунково-кишкові і гострі респіраторні  захворювання, туберкульоз). У промислове  розвинених країнах більшість  людей помирає від серцево-судинних  і ракових захворювань.

 Умовами вирішення  проблем охорони здоров'я с  перехід до здорового способу  життя, забезпечення повноцінного  харчування, поліпшення екологічних  умов проживання і, звичайно, розвиток  медицини, пропаганда здорового  способу життя, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією.

 Складна соціально-економічна  ситуація в багатьох країнах  світу, всесвітня криза духовної  культури сприяла переростанню  такого негативного явища у  проблему глобального масштабу, як злочинність, Інтернаціоналізація  злочинності у багатьох випадках значно випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах. Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм, сформувала і постійно розширює світовий ринок наркотиків і зброї.

 Іншим дуже небезпечним  проявом глобальної злочинності  є тероризм.