Діяльність діячів культури і мистецтва Хорватії та їх внесок у світову культурну спадщину

Діяльність діячів культури і мистецтва Хорватії та їх внесок у світову культурну спадщину

Хорватія – це маленька Балканська країна, яка проте дала світову багато відомих письменників, музикантів, учених, художників з всесвітньо відомими іменами.  Всі вони зробили значний внесок як у розвиток культури рідної країни, так і в світову культурну скарбницю.

1.       Видатні діячі літератури

Марко Маруліч

Марко Маруліч народився 18 серпня 1450 року. Хорватський поет, апологіст і християнський гуманіст він вважається батьком хорватської літератури. Творець хорватських і латинських віршів. Натхнення черпав Маруліч з Біблії, а також з творів античних письменників. Він створив велику кількість опусів на латині і хорватською мовою. Його європейська популярність прийшла з однією з основних робіт, яка написана на латині, і публікувалась в 16-му і 17-му столітті, а також є перекладеню на багато мов.
«De institutione bene vivendi per exempla sanctorum» (1498) є моралістичним трактатом, чиї витоки йдуть у Біблію. «Evanglistarium» (1500) являє собою твір, побудоване на етичних принципах. Робота «Davidias», написана в 1504 році, - це релігійне епічний твір, який змішується з біблійними мотивами, античними і вірджілійскімі поемами.

Марін Држич

Марін Држич (1508-1567) розглядається як кращий хорватський драматург і прозаїк епохи Відродження. Його роботи зачіпають безліч областей: лірична поезія, пасторалі, політичні листи, брошури і комедії. Однак, його комедії – одні серед кращих в європейській літературі епохи Відродження. Подібно іншим великим комедійним авторам, як, наприклад, Бен Джонсон, комедії Држич рясно наповнені життям і щирістю.

Іван Гундуліча

Іван Гундліч народився 9 січня 1589. Гундуліча - найвідоміший хорватський поет Бароко з Дубровника. Його робота висловлює центральні особливості католицької контрреформації: релігійний запал, наполегливість на «марнославстві цього світу» і завзяття проти «невіруючих». Основні роботи Гундуліча, як, наприклад, епічна поема «Osman», пасторальна п'єса «Dubravka» і релігійна поема «Сльози», заснована на біблійному мотиві, є прикладами стилістичного багатства Бароко. Як не дивно, його опус «Osman» так і не був виданий до 1844 року, коли хорватське Іллірійський рух взяв його роботу, як зразкова ідіома того, що вони спочатку вважали іллірійським літературною мовою.

Іван Мазураніч

Іван Мазураніч (1814-1890) є хорватським поетом, лінгвістом і політичним діячем і, ймовірно, найважливішою фігурою в культурному житті Хорватії в середині 19-го сторіччя. Мазураніч найбільше запам'ятався за так званий «потрійний внесок» в економіці, лінгвістиці та поезії. Зображення гетьмана Мазураніча надруковано на хорватської національній валюті - 100 кунів. Але на його батьківщині Мазураніча перш за все люблять за прекрасний твір «Smrt Smail age Čengića» в 1845 році. Ця епічна поема сповнена незабутніх віршів, які залишилися в національній пам'яті назавжди. Вірші вихваляли такі епічні гідності як сила духу, відданість і справедливість.

Серпень Шено

Серпень Шено народився 14 листопада 1838 року в Загребі, Хорватія. Він є хорватським романістом, критиком, редактором, поетом і драматургом. Він був саме тією фігурою, яка допомогла перенести хорватську літературу від Романтизму до Реалізму, а також яка ввела до Хорватії історичний роман.

Він написав більше, ніж десять романів, серед яких найвідоміші: «Zlatarovo zlato» («Золото ювеліра»),« Seljacka buna »(« Повстання Селян »,« Diogenes »,« Сuvaj se senjske ruke »(« Пірати Сені »). Його романи чітко відзначені національним романтизмом, охарактеризований плавучим і винахідливим мовою з реалістичним описом зростання малого буржуазного класу. «Батько хорватського роману», а також сучасної національної літератури, описував поетичною мовою пригніченість хорватського селянства, благородство, бореться проти іноземного управління (Венеції, Австрії та Угорщини) і період з 15-ого по вісімнадцяте сторіччя. У літературі відома така фраза «Шено перетворив хорватське суспільство в читаюче».

Мирослав Крлежа (1893-1981) - найвідоміший хорватський письменник XX століття, есеїст і енциклопедист, поет, автор романів і драматург, чиї твори перекладені майже всіма мовами миру. Це письменник, творчість якого сприяла органічному входженню Хорватії в європейську культуру. Він є лауреатом премії «Золотий вінець» міжнародного поетичного фестивалю Стружські вечори поезії, що проводиться в Македонії.

Сучасними літераторами в Хорватії  є Іван Араліча, Томіслав Білосніч, а також Славко Михалич, який у 2002 році став лауреатом премії «Золотий вінець».

Спочатку хорватська література розвивалась у релігійному напрямку, що пов’язано з прийняттям християнства у X ст. А пізніше її розвиток йшов поряд із усіма подіями, що відбувалися на території країни.

Горан Трібусон

Горан Трібусон (6 серпня 1948, Беловар, СФРЮ, тепер Хорватія) — хорватський письменник, один з найпродуктивніших і найчитаніших прозаїків сучасної хорватської літератури, автор низки сценаріїв для кіно і телебачення; дійсний член Хорватської академії наук і мистецтв (2008).

Горан Трібусон закінчив філософський факультет Загребського університету, де захистив магістерську дисертацію з кінознавства.

Почав публікуватися на початку 1970-х років, він є найяскравішим представником так званої «першої хвилі» хорватських фантастів (збірки оповідань «Змова картографів», «Празька смерть», «Рай для собак», «Восьмий окуляр»). Ранні оповідання письменника просякнуті містикою, їхня дія відбувається в центрально-європейському просторі. Вони базуються на інтертекстуальності, парадоксі й відкритих фіналах.

На початку 1980-х років Трібусон звернувся до вибагливіших романних форм різних жанрових та стильових різновидів. У більш ніж 20 романах письменник змалював різні періоди життя та розвитку хорватського суспільства ХХ століття, часто з сильним генераційним та автобіографічним акцентом («Повільна капітуляція», «Історія порнографії»). До подібних же творів відносяться дві книги автобіографічних есе «Перші дні» ( 1977) і «Трави і бур'яни» (1999).

Другий цикл літературного доробку Трібусона складається з серії детективних романів, об'єднаних спільним головним персонажем Ніколою Баничем, колишнім поліцейським інспектором і приватним детективом. Це «кримі» від Трібусона разом із детективамиПавла Павлічича позитивно сприйняті професійними критиками і є популярними у широкої читацької аудиторії.

На другому плані романів Горана Трібусона за інтересом до поп-культури та зосередженістю на невлаштованому особистому житті вимальовується непевність і незахищеність соціального середовища.

Непретензійний і впливовий у загребських колах, письменник є також добрим знавцем лексикографії, автором і редактором лексиконів.

Горан Трібусон є професором Академії драматичного мистецтва у Загребі. Починаючи з 2000 року він є співробітником відділення літератури Хорватської академії наук і мистецтв, а від червня 2008 року — дійсний (повний) член Академії

2.       Діячі музики, театру, кінематографу

Хорватська музика — музична культура Хорватії, розвиток якої охоплює період від середньовіччя до сьогодення. Як частина хорватської культури, історії та сьогодення, вважається однією з найважливіших її і найліпших її сегментів. Хорватською мовою музичне мистецтво називається «Ґлазба», це слово походить від праслов'янського глас (голос).

Хорватська музика черпає свої витоки з фольклору слов'янських племен, що оселилися на Балканах в VII столітті. Ритуальні, епічні, танцювальні, ліричні та інші пісні мають обласні відмінності. Найбільшою національною своєрідністю відзначаються народні пісні центральних районів Хорватії. У жителів узбережжя Адріатичного моря вони близькі до італійських пісень, у північних областях — до альпійського музичного фольклору, в Меджімур'ї — до старовинних угорських селянських пісень.

Серед специфічних жанрів народної музики Хорватії такі:

       Ґанґа (Ganga) - побутує в сільській місцевості Хорватії, а також Боснії і Герцоговині. Ґанґа заспівується солістом, до нього приєднується хор в крикливій манері і в дисонантний інтервал (зазвичай у малу секунду).

       Тамбуріца (Tamburica) - інструментальний жанр, назва якого походить від назви сімейства струнних інструментів - тамбури, що залучаються для виконання музики цього жанру. Являє собою пісні, що співаються під акомпанемент, переважно любовної та пасторальної тематики. Розквіт жанру припадає на XIX століття, коли виконавці тамбуріци - тамбураші збиралися у великі ансамблі, проте популярність зберігав і у XX столітті (серед найвідоміших виконавців - Яніка Балаж). У Хорватському Загор'ї тамбуріца включена до складу народних оркестрів, разом зі скрипками, цимбалами і акордеоном.

       Клапа (Klapa) - традиційна назва чоловічих акапельних колективів, а також музики, яку ці колективи виконують. Виникла в 1960-х роках.

Окрім тамбури, серед хорватських народних інструментів - гуслі, які використовуються переважно для супроводу епічних та історичних пісень, у тематиці яких важливе місце займали війни за незалежність від османського іга. У фольклорі пастухів зустрічається дерев'яний духовий діпл (diple).

У хорватів є 2 чудових композиторів епохи Ренесансу. Перший - Джулье Скьветіч, який жив і творив у 16 ​​столітті. Він був керівником хору в головному соборі міста.

Він написав кілька мадригалів для чотирьох-п'яти голосів. Рукописи його творів зникли після бомбардувань Дрездена в 1945 році, але, на щастя, їх знайшли в кінці 20 століття.

Інший композитор епохи Ренесансу, Іван Лукачіч був органістом в головному соборі Спліта. На початку 17 століття він видав збірку творів для одного-п'яти голосів у супроводі органу.

Відомий композитор більш пізнього періоду Лука Соркочевіч (1734-1789). Його чудові симфонії виконували в усьому світі. У нього було 2 сестри, які стали першими жінками-композиторами в Хорватії.

Іван Ярновіч (1740-1804) - знаменитий хорватський скрипаль і композитор вісімнадцятого сторіччя. Він зробив собі світову кар'єру - створював і грав свої твори в Австрії, Франції, Швейцарії, Німеччини Скандинавських країнах, Польщі, Англії. Він став першою скрипкою в оркестрі імператриці Катерини II. Про його життя написаний роман "Jarnowick".

Перша хорватська національна опера "Love and Malice" була написана Ватрославом Лисинським 1 1846 році.

Вірші для державного гімну Хорватії "Наша Прекрасна Батьківщина" написав хорватський дипломат і поет Антун Михановича (1796-1861), а музику написав Йозіфо Руньянін (серб, який народився в Хорватії, 1821-1878) Цікавий факт, що багато хорватів, які не боялися співати цей гімн за часів колишнього режиму в Югославії, могли потрапити до в'язниці. Існувала навіть спеціальна в'язниця недалеко від Загреба.Вона називалася "Тюрма для Пєвцов".

Іван Падовіч (1800-1873) - віртуоз гітари, він давав концерти у Відні, Загребі, Будапешті, Празі, Лондоні, Гамбурзі, Росії, Польщі і т.д. 

Франьо Крежма (народився в Осієку в 1862 р.) був віртуозом скрипки, і став солістом Королівського оркестру в Берліні в сімнадцятирічному віці. Вже в 16 років він був відомий у багатьох європейських містах: Празі, Римі, Парижі, Генуї, Венеції, Відні. Він грав з Ф. Лістом. На жаль, він помер - в дев'ятнадцятирічному віці.

Діячі театру і кінематографу

Бранко Гавелла (1886-1962)

Бранко Гавелла — визначний хорватський театральний режисер,театрознавець і театральний педагог. Бранко Гавелла вивчав філософію і германістику у Відні. Творчий шлях почав з написання театральних рецензій для загребської газети Agramer Tagblatt. У 1914 році відбувся його перший досвід режисування у Національному театрі (HNK).

Гавелла в цей час виступив із закликом створити національну хорватську акторську школу, яка б не поступалася тій, що була в Національному театрі (HNK), ставити найяскравіші хорватські спектаклі та реалізовувати численні постановки національного оперного репертуару. Зокрема, він особливо наполягав на постановках драматичних п'єс на тему хорватської історичної спадщини. У повоєнний час — після Другої світової війни Бранко Гавелла працював у Братиславі (Словаччина), Остраві (Чехія) та Любляні (Словенія). Нарешті 1949 року Гавелла повернувся у свій рідний Загреб, і на початку 1950-х років добився перетворення Крайової акторської школи в Загребі у Академію театрального мистецтва (нині Академія драматичного мистецтва).

У 1953 році Бранко Гавелла започаткував створення в Загребі драматичного театру (нині драмтеатр Гавелла).

Бранко Гавелла особисто зрежисерував понад 270 драматичних вистав, опер та оперет. Також він є автором важливих для хорватського театрознавста книг-монографій: «Хорватське акторство», «Актор і театр» та «Література і театр».

Бранко Гавелла є одним з найбільших митців у театрі Хорватії. Художник і теоретик, організатор і педагог, режисер, перекладач і письменник, чиї життя і діяльність визначили цілу епоху хорватської культури, зокрема театральної.

Хорватські сценаристи:

Душан Вукотич (1927-1998) — хорватський режисер.

Вивчав архітектуру у Загребі. У 1950 році розпочав роботу у кіно. Режисер мультиплікаційних фільмів: «Ковбой Джиммі» (1957), «Корова на Місяці» (1959), «Пікколло» (1960), «Сурогат» (1961), «Гра» (1963) та інших.

Один з найбільших діячів югославського кіномистецтва, представник так званої Загребської школи у мультиплікаційному кіно, що характеризується широким використанням засобів сучасного образотворчого мистецтва, особливо графіки. Фільмам Вукотича присуджувалися премії на багатьох міжнародних кінофестивалях.

Ватрослав Мимиця  25 червня 1923, Оміш) — хорватський кінорежисер.

Здобув медичну освіту у Загребі. У 1940-х роках учасник народно-визвольної боротьби. Після закінчення Другої світової війни літературний критик, редактор молодіжного журналу. У 1952 році дебютував як режисер художнім фільмом «В бурю», потім працював у мультиплікаційному кіно. Найбільш значні фільми: «Холостяк» (1958), «У фотографа» (1959), «Інспектор повернувся додому» (1959), «Маленька хроніка» (1963). З 1964 знов ставив художні ігрові кінокартини: «Прометей з острова Вішевіце» (1965), «Понеділок або вівторок» (1966), «Випадок» (1969), «Нахлібник» (1970), «Македонська частина пекла» (1972) та інші. Багато з них характеризують прагнення режисера розкрити психологію, внутрішній світ людини. Ряд фільмів Мимиці нагороджені преміями на міжнародних кінофестивалях.