Взаємозв'язок швидкого і свідомого читання у початкових класах

  Взаємозв'язок швидкого і свідомого  читання у початкових класах 
 

  Одним із найважливіших завдань вчителів початкової школи – це навчити  дітей учитися, а це неможливо  без уміння дітей читати. Навичка читання  - це основа, яка дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Її формуванню приділяється максимальна увага на уроках читання, зокрема таким якостям як свідомість і швидкість. Відомий педагог В.О.Сухомлинський радив: «Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати й думати читаючи». Він розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й у процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення. Вчений зазначав, якщо у початковій школі не сформувалися міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Підготовленим до навчання у середніх і старших класах буде лише той, хто, читаючи зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу. Уміння читати треба довести до автоматизму, щоб сприймання зором, очима і свідомістю випереджало вимовляння вголос. Чим значніше це випередження, тим тоншою буде здатність думати під час читання – а це надзвичайно важлива умова успішного навчання й розумового розвитку взагалі.(Л.Яцента)

  Читання, насамперед, вимагає розуміння прочитаного  й практичного вдосконалення  техніки мовлення: володіння мовним апаратом, уміння правильно користуватися в педагогічних, навчальних і виховних цілях мовою й мовленням. (О.Жиганова)

  На заваді до усвідомлення тексту у молодших школярів стоїть низька швидкість читання. Через в учнів виникає потреба  читати текст декілька разів. Ось чому школярі вчать уроки нерегулярно, а ті, котрі читають ще повільніше, практично не в змозі їх підготувати.

  Швидкість читання залежить від об’єму слухових і хорових сприймань дитини. Обсяг  слухових сприймань – це кількість  слів, які учень запам’ятовує після першого прочитання тексту. Обсяг зорових сприймань є більш складним поняттям. Очі рухаються за рядком під час читання не повільно, поступово просуваючись вперед, а стрибками. Текст сприймається в момент зупинки зору – відбувається фіксація літер, слів , речень, або іноді всього абзацу – це залежить від кута зору. Чим частіше відбувається фіксація, тим вужчий кут зору та менший обсяг інформації, що сприймається учнем. Швидкість читання залежить ще й від кількості регресій, тобто зворотних рухів очей для уточнення прочитаного: чим їх більше, тим нижче темп. (Н.Коваль)

  Треба мати на увазі, що швидко читання – це ще й уміння енергійно, хутко міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання. Як показали дослідження завідувача лабораторії педагогічної діагностики Донецького держуніверситету В.М.Зайцева, більшість дітей, що погано читають, - меланхоліки та флегматики. А ті, хто добре володіє цією навичкою, - здебільшого холерики та сангвініки. Нам, вчителям, треба це знати, щоб краще впливати на вихованців, досягти позитивного результату в письмі, лічбі, трудових операціях, фізичних вправах. (І.Пальченко)

  Відомо, що чим більше й швидше пишуть діти, тим швидше й краще вони читають  і лічать. Тому треба не обмежувати обсяг домашніх письмових завдань під приводом зменшення навантажень, а , навпаки, прагнути, щоб учні більше й швидше писали в школі й дома. Школярі, які при підготовці уроків застосовують швидке або панорамне читання, витрачають на виконання усних домашніх завдань годину-півтори, а їхня середня успішність зростає на півтора-два бали, тому що крім швидкості зростає і свідомість їхнього читання. ( І.Г. Пальченко Про навчання..)

  Неможна не згадати про два різновиди  читання: вголос та мовчки. Хорошою  швидкістю читання вголос вважається така, що відповідає звичайній швидкості усного мовлення людини. Виходить: хто говорить досить швидко, той і читає уголос швидше, ніж той, хто говорить повільніше. Хорошою середньою швидкістю читання вголос є 100 – 120 слів за хвилину, але може бути й дещо нижчою. Тож шкідливою є така практика, коли школярів заохочують читати вголос якомога швидше, ставлячи показник швидкості понад усі інші якості читання. Через це учень буде думати тільки про те, як би швидше прочитати і зовсім не зрозуміє змісту прочитаного. Коли здібний учень розганяється, показуючи надто високу швидкість читання вголос, слід не підхвалювати, а стимулювати його, нагадуючи про ознаки хорошої навички. Школярі мусять знати, що читання вголос здебільшого звернене до слухачів і має бути на них розраховане. Замало того, щоб читач розумів текст, - бажано, щоб і слухач міг його зрозуміти. Відповідно до цього й регулюється швидкість читання.

  Іншим має  бути ставлення до швидкості читання  мовчки. Тут є лише одне обмеження  – розуміння прочитаного. І чим більша швидкість при достатньому розумінні, тим краще. Треба пояснити дітям, що тут йдеться про читання-розуміння, а не про швидке перескакування з рядка на рядок. Досягається таке усвідомлення всією організацією роботи, в якій удосконалення техніки читання підпорядковане розумінню прочитаного. У  2 – 3 класі необхідно привчати школярів читати мовчки, без «гудіння». Цілком можливо й корисно пояснити учням, що висока швидкість читання мовчки несумісна з приговорюванням тексту.  (І.П.Гудзик)

  А щоб  навчитися читати про себе, дитина повинна вміти швидко аналізувати звуковий склад слова вголос, уміти відтворювати слухове уявлення. Правильне мовчазне читання відіграє велику роль у розумінні прочитаного і в наступному відтворенні. Мовчазне читання розвиває мислення дитини. Особливо ж важливе значення вміння читати, коли учень не «пробігає» очима рядок за рядком, схоплюючи лише основну думку, а коли він водночас робить повний аналіз значень слів і сполук слів.

  У переході від голосного читання до мовчазного, дітям потрібна допомога. Трудність цього переходу полягає в тому, що їм важко зрозуміти, що значить читати мовчки. Учитель повинен проводити вправи з поділу окремих слів на склади і склади без вимовляння вголос – у цьому полягають перші навички читання. Під час писання диктантів треба домагатися того, щоб учень диктував сам собі мовчки. Правильне читання про себе при виконанні письмових робіт дає змогу усунути помилки, що трапляються в роботах учнів молодших класів, особливо помилки, зв’язані з пропусками букв. 

  Отже уміння читати повинно стати автоматичною навичкою, за якої сили учня були б спрямовані не на виконання самої дії, а на глибоке осмислення змісту прочитаного. Хоча читання вголос має багато переваг, все ж потрібно паралельно розвивати в учнів читання мовчки. Такого навчання досягти не просто. Необхідно створити для дитини сприятливі умови, забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей процесу читання, володіння ефективними методами й прийомами.