Роль нетрадиційних уроків

МІЖПРЕДМЕТНІ  ЗВ’ЯЗКИ ПРИ ВИКЛАДАННІ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

У статті розглядаютьсяміжпредметні  зв’язки при викладанні іноземної

мови у вищому навчальному закладі економічного профілю та засоби їх

реалізації.

Ключові слова: міжпредметні зв’язки, міжпредметний  підхід, профе-

сійно-орієнтована  міжкультурна комунікативна компетенція,  конкуренто-

спроможність.

Зміни в геополітичній  ситуаці ї,   які мали місце  у світовому

суспільстві наприкінці ХХ та на початку ХХІ століття, спричинили

пожвавленняміжнародних  стосунківі зближення країн. Це виклика-

ло потребу  у фахівцях,  які володіють  іноземними мовами.  Однак

самих лише знань  іноземних мов у зв’язку з  глобалізацією стало вже

замало.  На думку  деяких вчених  (В.С.Біблер),  століття,  яке закін-

чилось,  породило значний синтезу культур,  поставивши таким чи-

ном проблеми їх діалогу. Діалог культурне тільки припускає  взаємо-

розуміннята спілкуванняміж різними народами, а й потребуєдухов-

ного зближення  величезних культурнихрегіонів, які сформували на

зорі цивілізації  свій комплексвідмінних рис. У зв’язку  з цим особли-

вого значення набуваєпроблема розуміння загальнолюдських цінно-

стей, а також  відмінностей між народами, їхніми культурами. Вини-

кає потреба у формуванні особистості, яка володіє не тільки інозем-

ними мовами, а й готовністю до цілісного сприйняття світу, до його

розуміння на основі культурногоплюралізму та поваги до людської

особистості.

В умовах сьогодення потребу у формуванні готовності до іншо-

мовного спілкування  з зарубіжними партнерами відчувають насам-

перед фахівці  економічної сфери.  Особливо це зумовлено специфі-

кою самої професії та міжнародним ринком праці, де основним засо-

бом міжособистісного і групового спілкування та виконання їх про-

фесійної діяльності виступає іноземна мова.

Вона відіграє роль інструментарію у розв’язанні  глобальних про-

блем, що стоять перед Україною.  При всій різноманітності  своїх

функцій мова –  це, насамперед, основний носій інформації різного

роду. Залежно від того, до якої сфери людської діяльності належить

та чи інша інформація, мовні засоби її вираження здобуваютьбільшу

чи меншу специфічність, утворюючипідмови галузей, наук, професій

тощо. У структурі  професійно-мовної компетенції важливим є воло-

діння спеціальною  термінологією в обсязі, необхідномуі достатньо-

му для певного  і точного опису об’єкта професії, оскільки самі тер-

міни виражають  основні поняття тієї чи іншої  галузі знань і зв’язки

між ними.  Добре відомо,  що учні стикаються з величезною

кількістю економічноїінформації  на іноземній мові не тільки під  час

навчання, але  й у подальшій професійній  діяльності. Отже і знання

іноземної мови є важливим для формування високого рівня плюра-

лізму та одержання  престижної роботи.

У зв’язку з  цим актуальноюстає підготовка фахівців економічної

сфери з обов’язковим знанням іноземних мов. На наш  погляд, саме

низький рівень мовної підготовки спеціалістів економічної  сфери,

сфери бізнесу  знижує їхню конкурентоспроможністьта мобільність

на світовомуринку праці.

Все це характеризує ту суспільну проблему,  яка породжує на-

гальну необхідність у виборі підходу до навчання іноземних  мов,

який зумів  би подолати бар’єри у спілкуванні  між носіями різних

мов. Одним із таких підходівє, на нашу думку, міжпредметний підхід,

засобом здійснення якого є реалізація міжпредметних  зв’язків при

викладанні іноземних  мов в економічномувищому навчальному  за-

кладі. Даний  підхід до викладання названої вище дисципліни вартий

уваги з таких  причин :

 – по-перше,  він відповідає загальнодидактичному і загально-ме-

тодичному принципу доступності, що вимагає рівномірного розпо-

ділу матеріалу  під час усього періоду навчання;

– по-друге, він  сприяє швидкій адаптації у ситуаціїзміни  професії

чи сфери її діяльності в межах однієї спеціальності;

– по-третє, вивчення ділової мови, яка пов’язана з  типовим спілку-

ванням для  багатьох сфер професійної діяльності, підвищує мотива-

цію та пізнавальну  активність студентів;

 – по-четверте, студенти конкретно визначаються зі сферою своєї

практичної діяльності, і фаховозорієнтованевивчення іноземної мови

стає для них  особливо актуальним.

Іноземна мов  а, як ніяка інша дисципліна, відкрита для численних

міжпредметних зв’язків, для використання інформації з інших галу-

зей знань.

Проблема реалізації міжпредметних зв’язків не нова. Їй присвя-

чено чимало наукових праць методичного та загально-педагогічно-

го характеру.  Однак у наш час вона звучить  з особливою силою

щодо вивчення іноземних мов у вищому навчальному  закладі еконо-

мічного спрямування.

На наш погляд, реалізація міжпредметних зв’язків при викладанні

іноземних мов  носить ще до деякої міри епізодичний  характер. Це

пояснюється,  насамперед,  відсутністю скоординованості між на-

вчальними програмами з іноземної мови та з інших  навчальних дис-

циплін, що унеможливлюєсвідоме перенесення студентаминабутих

знань у сферуіноземноїмови. У сучаснійпедагогіці значенняміжпред-

метних зв’язків збільшується. Вони сприяють раціоналізації навчаль-

ного процесу. Адже у світлі сучасних тенденцій  до синтезу та інтег-

рації наукових знань саме міжпредметні зв’язки  є одним із шляхів

інтегруванняосвіти, засобом підвищення загальноосвітнього, загаль-

нокультурногопотенціалу науковогозакладу. Крім того, «завдання  і

зміст іншомовного  навчального спілкування студентівзмінюються і

розширюються  за рахунок міжпредметного підключення  іноземної

мови до вивчення інших предметів» [1: 3]. Мета даної статті полягає у розкритті деяких сторін розв’язання

проблеми реалізації міжпредметних зв’язків.

У своїй роботі ми виходимо з тих завдань,  які передбачені на-

вчальною програмою  з дисципліни «Німецька мова за професійним

спрямуванням».

Основною метою  навчального курсу німецької  мови за профе-

сійним спрямуванням є розвиток професійно орієнтованої міжкуль-

турноїкомунікативноїкомпетенціїяк складової частини діяльністної

компетенції як у повсякденних,  загальних ділових, так і у фахових

ситуаціях, які, поряд із навчанням іншомовного  спілкування, перед-

бачають усвідомлення студентами зв’язків між власною  та інозем-

ними культурами,  розвиток та активізацію міжфахового мислення,

формування навичок  та вмінь автономного навчання, спрямованого

на стимулювання у студента особистої відповідальності за резуль-

тати навчання [2: 9].

Професійно орієнтована  міжкультурна комунікативна компетен-

ція – це мотиви, інтереси знання, навички та вміння, які забезпечу-

ють людині спілкування  іноземною мовою в приватній, суспільній,

професійній та освітній сферах у багатонаціональномусуспільстві, а

також спілкуванняв контексті окремої культуриневербальними (схе-

ми, графіки, формули) та паралінгвістичними  (жести, міміка) засо-

бами. Ця компетенція  містить у собі такі основні компоненти воло-

діння іноземною  мовою [2: 10-11]:

- іншомовнукомунікативнукомпетенцію  (навички та вміння аудію-

вання, говоріння, читання й письма в межах як повсякденних, так

і в професійно зорієнтованих ситуацій);

- соціокультурнукомпетенцію  (вміння і готовність ураховувати

культурніособливості  країни та вербальну і невербальну  поведін-

ку носіїв мови);

- фахову компетенцію  (фахові знання, навички і досвід, розуміння

специфічної фахової  термінології та міжпредметних зв’язків,  а

також уміння цілеспрямовано вирішуватипрофесійні завдання);

- навчальну компетенцію  (здатність й уміння співпрацювати  в про-

цесі навчання з викладачем та іншими студентами,  виконувати

різноманітні  навчальні завдання, творчо використовуватиздобуті знання);

- методичну компетенцію  (навички і вміння оволодівати  навчаль-

ними та комунікативнимистратегіями при вирішенні професійних

завдань, а також  переносити як нові знання, так і  стратегії їх здо-

буття на інші сфери  діяльності).

Усі ці компоненти системно взаємопов’язані, а їх комплексна ре-

алізація є  умовою ефективного функціонування діяльнісної компе-

тенції майбутнього  спеціаліста  (Додаток 1. Рис.1).

Професійно зорієнтоване навчання іноземної мови у немовних

навчальних закладах складається з трьох компонентів  і відбуваєть-

ся у таких  напрямках:

- соціокультурнеспрямування  – загальний курс іноземної  мови (за-

гальновживана мова, мова для повсякденного, побутовогоспілку-

вання);

- фахове спрямування  – курс іноземної мови для  спеціальних цілей

(для спілкуванняспеціалістів  різних галузей);

- професійне  спрямування– курсіноземноїмови  для діловогоспілку-

вання, що є типовим  для багатьох сфер професійної людськоїдіяль-

ності (наприклад, написання резюме, ділове листування, розмова

за телефономтощо), а також для підприємницької  діяльності (сфе-

ри бізнесу).

На думку О.  Б.  Тарнопольського і С.  П. Кожушко [3]  навчання

починається із вивчення загального курсу іноземної мови, що пере-

ходитьу курсіноземноїмови  для ділового спілкуванняі продовжується

оволодінням курсу  іноземної мови для спеціальних  цілей, який по-