Рекомендації по поліпшенню фінансового стану ПАТ «Конті»

6. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – це розрахунок відношення|ставлення| між окремими позиціями звіту або позиціям різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників. [8, c.179]

Фінансово-економічний аналіз проводять за допомогою різного типа|типу| моделей, що дозволяють структурувати і ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити трьох основних типів|типи| моделей:

- дескриптивні;

- предикативні;

- нормативні.

Дескриптивні моделі – відомі так само, як моделі описового характеру|вдачі|, є|з'являються| основними для оцінки фінансового стану|достатку| підприємства. До них відносяться: побудова|шикування| системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності.

Предикативні моделі – це моделі характеру|вдачі|, що передбачає|пророчить|, прогностичного. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану|достатку|. Найбільш поширеними з|із| них є|з'являються|: розрахунок точки критичного об'єму|обсягу| продажів, побудова|шикування| прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані моделі чинників|факторів| і регресійні моделі), моделі ситуативного аналізу.

Нормативні моделі. Моделі цього типа|типу| дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з|із| очікуваними|сподіваними|, розрахованими по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть|єство| зводиться до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видах виробів, центрам відповідальності і тому подібне|тощо| і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. [10, c.289]

1.3.           Система аналітичних коефіцієнтів.

Система аналітичних коефіцієнтів – провідний елемент аналізу фінансового стану|достатку|, вживаний різними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори і ін.

Розрахунок коефіцієнтів, званих фінансовими показниками, заснований на існуванні певних співвідношеннях між окремими статтями звітності.

Коефіцієнти дозволяють:

- визначити круг|коло| відомостей, який важливий|поважний| для користувачів фінансової звітності з погляду ухвалення|приймання| рішень;

- оцінити положення|становище| даної звітної одиниці в системі господарювання і прослідити|прослідкувати| динаміку.

Перевагою коефіцієнтів є|з'являється| і те, що вони элиминируют| спотворюючий вплив на звітний матеріал інфляції, що актуально при аналізі в довготривалому аспекті. [7, c.230]

Існують десятки цих показників, тому для зручності їх підрозділяють на декілька груп.

1. Аналіз платоспроможності. Показники цієї групи дозволяють проаналізувати здатність|здібність| підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. В результаті|внаслідок| розрахунку встановлюється, чи в достатньому ступені|мірі| забезпечено підприємство оборотними коштами, необхідним  для розрахунків з|із| кредиторами по поточних операціях. Оскільки різні види оборотних коштів володіють різним ступенем|мірою| ліквідності, розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності:

Коефіцієнт загальної ліквідності (kо.л.) — це відношення оборотних активів (розділ II активу балансу) до короткострокових пасивів (розділ IV пасиву):

                                            kо.л = IIА / IVП                                                (1.1)

Характеризує загальну|спільну| забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових|строкових| зобов'язань підприємства. Цей коефіцієнт повинен мати значення не менше 2, хоча ряд|лава| економістів вважає його за явно завищеного.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kсл) обчислюється як відношення оборотних активів високої (терміновою) ліквідності до короткострокових пасивів:

                 (1.2)

Цей коефіцієнт показує, яка частка|частина| поточних зобов'язань може бути погашена не лише|не тільки| за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних|сподіваних| надходжень|вступів| за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані|виявляти| послуги. Нормальним для цього коефіцієнта є|з'являється| співвідношення 1:1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (кал) — це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

                                                             (1.3)

Показує, яка частка|частина| поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату. За нормальне значення для цього коефіцієнта вважається 0,2 [7, c. 254]

Ліквідність означає також ліквідність балансу. Ліквідність балансу виражається|виказує| в ступені|мірі| покриття зобов'язань активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашенню зобов'язань як по загальній|спільній| сумі, так і по термінах настання|наступу|. Аналіз полягає в порівнянні засобів|коштів| по активу згрупованих по ступеню|мірі| їх ліквідності і розташованих|схильних| в порядку убування ліквідності, із|із| зобов'язаннями по пасиву, об'єднаним|з'єднаним| по термінах їх погашення і в порядку зростання термінів. Залежно від ступеня|міри| ліквідності активи розділяються на 4 групи:

А1 – найбільш ліквідні активи: грошові кошти (готівка і на рахівницях) і короткострокові|короткотермінові| фінансові вкладення (цінні|коштовні| папери).

А2 – активи, що швидко реалізовуються: дебіторська заборгованість і інші активи.

А3 – активи, що повільно|поволі| реалізовуються: запаси за винятком витрат майбутніх періодів.

А4 – важко реалізовані активи: перший розділ активу балансу.

Пасиви групуються по ступеню|мірі| терміновості їх оплати:

П1 – найбільш термінові|строкові| пасиви: кредиторська заборгованість і інші пасиви.

П2 – короткострокові|короткотермінові| пасиви: короткострокові|короткотермінові| кредити і позикові засоби|кошти|.

П3 – довгострокові пасиви: довгострокові кредити і позикові засоби|кошти|.

П4 – постійні пасиви: розділ 1 пасиву за винятком витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляють|співставляють| підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається за абсолютно ліквідний, якщо: А1 >П1; А2 >П2; А3 >П3; А4 >П4 [5, c.98]

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості|, але|та| однозначний зв'язок між цими показниками спостерігається| тільки|лише| в перспективному періоді, де висока прибутковість є|з'являється| передумовою належної ліквідності. У короткостроковому| періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з|із| непоганою прибутковістю| може мати низьку ліквідність унаслідок|внаслідок| великих виплат власникам, ненадійності дебіторів і тому подібне. Відповідно|тощо| забезпечення задовільної ліквідності підприємства вимагає певних управлінських зусиль і оптимізації фінансово-економічних| рішень|вирішень|.

2. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюється склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз заснований на тому, що джерела засобів|коштів| розрізняються рівнем собівартості, ступенем|мірою| доступності, рівнем надійності, ступенем|мірою| риски і ін.

Коефіцієнт автономії (но) визначається шляхом ділення власного капіталу на підсумкову цифру (підсумок) балансу підприємства:

                                                но = Кс/кб                                                           (1.4)

де Кс — власний капітал підприємства;

Кб — підсумок балансу підприємства за станом на певну дату.

Цей коефіцієнт важливий|поважний| як для інвесторів, так і для кредиторів, оскільки характеризує частку|долю| засобів|коштів|, вкладених власниками в загальну|спільну| вартість майна. У більшості країн на|із| розвинені ринкові стосунки зважає, що якщо цей коефіцієнт більше або рівний 50%, то ризик кредиторів мінімальний: реалізувавши половину майна, сформованого з|із| власних засобів|коштів|, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання.

Коефіцієнт забезпечення боргів (код) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного і привабленого капіталу:

                                              до о.д = Кс/кд.o,                                                     (1.5)

де Кдо — боргові зобов'язання (приваблений капітал).

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфін.ус) визначається як відношення суми власного капіталу і довгострокових позикових засобів до підсумку балансу:

                                                    (1.6)

Значення цього коефіцієнта показує питома вага тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати в своїй діяльності тривалий час

Потрібно враховувати той факт, що аналітична оцінка фінансового| стану|достатку| на базі таких коефіцієнтів є|з'являється| не завжди однозначний|. Безумовно, зменшення частки|долі| боргів|обов'язків| в сукупному ка­пітал| укріплює|зміцнює| фінансову незалежність підприємства. Проте|однак| в той же час звужується вибір джерел фінансування і можливо| підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов вигідно брати кредити. У такому разі|в такому разі| виявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджа|), який виражають|виказують| через відношення|ставлення| заборгованості| до власного капіталу.

Коли плата за кредит менше ніж рентабельність активів з урахуванням|з врахуванням| оподаткування, збільшення заборгованості веде до зростання|зросту| рентабельності власного капі­тала|. Значить, залучення кредиту в даному випадку є|з'являється| фінансовим важелем (лівериджем|) підвищення ефективності діяльності підприємства. [6, c.201]

3. Аналіз прибутковості Показники цієї групи призначені для оцінки ефективності вкладення засобів|коштів| в дане підприємство. Основними показникам є|з'являються| рентабельність капіталу, що авансується, і рентабельність власного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання наявного майна підприємства і обчислюється по формулі

Р. =(По(ч)/Ка)*100,                                                (1.7)

де П0(Ч) — загальний (чиста) прибуток підприємства за рік;

Но — середня сума активів по річному балансу.

Рентабельність власного капіталу (Рс.к) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних засобів:

Рс.к. = (Пч/кс)*100,                                              (1.8)

де Пч — чистий прибуток підприємства;

Кс — власний капітал.

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції і обчислюється по формулі

Ра.к.=(Пч/ку)*100,                                             (1.9)

де Ку — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна визначати так само, як рентабельність акціонерного капіталу, сформованого тільки|лише| із|із| звичайних|звичних| (простих) акцій. В цьому випадку не враховують дивіденди на привілейованні| акції, а із|із| статутного капіталу виключають номінальну| вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначає відношення прибули від реалізації продукції (Пр.п) до загальної її собівартості за той же період (З р.п), т. е

Рп = (Пр.п./ср.п.)*100,                                       (1.10)

Рентабельність продукції можна обчислювати так само, як відношення| прибули від реалізованої продукції до її загальному|спільному| обєму|. Саме у такому вигляді цей показник використовується (вичисляється|) в зарубіжній практиці господарювання.[11, c. 302]

4. Аналіз ділової активності. Ділова активність підприємства є достатньо широким поняттям і включає багато аспектів його діяльності. Специфічними показниками в цьому випадку служать показники оборотності активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської і кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (иа) — це показник кількості оборотів активів за певний період (переважно за рік), тобто

Nа = В/ка                                                  (1.11)

де В — виручка від всіх видів діяльності підприємства за оп­ределенный| період;

Но — середня величина активів за той же період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) складатиме

            ta=Дк/na                                                   (1.12)

де Дк — кількість календарних днів в періоді, за який визначається оборотність.