Партнерство (товариство) як форма організації підприємництва: сутність, види, переваги та недоліки

 

      Здійснюючи аналіз показників ділової активності, що характеризують рівень ефективності використання окремих видів активів підприємства, можна відмітити, що протягом року підприємство здійснило вдалу політику щодо управління активами, що в свою чергу призвело до зростання всіх наявних показників ділової активності: зріс рівень оборотності всіх статей активу підприємства, що спричинило зниження фінансової залежності підприємства. 

      

Рис.1. Динаміка показників ділової активності підприємства (2007–2008)

 

      Розглянемо рівні дебіторської та кредиторської заборгованостей ВАТ "ЛЕМКАР" за відповідні періоди у таблиці 3.

Таблиця 3

Кредиторська та дебіторська заборгованості ВАТ "ЛЕМКАР".(тис. грн.)

 

Рис.2. Кредиторська та дебіторська  заборгованості ВАТ "ЛЕМКАР". (тис. грн.)

 

      Аналіз  даних таблиці 3. та рис.2. свідчить про  те, що стан дебіторської і кредиторської  заборгованості на підприємстві такий, що з кожним роком підприємство стає менш залежним від позикового капіталу, а отже, фінансова стійкість підприємства підвищується, що свідчить про позитивні  тенденції у рівні фінансового  стану підприємства.

     Аналіз  ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства. Безперервна діяльність підприємства поєднує в собі робочу силу, основні та оборотні засоби, що складають базис їх активності. Дані три елементи відіграють важливе значення. Воно полягає в тому, що дані три фактори об’єднуються в процесі здійснення діяльності в один робочий механізм забезпечення роботи підприємства, її безперервності та систематичності, зростання у масштабі і розвиток у продуктивності.

     Ресурсний потенціал відіграє важливу роль у розв’язанні науково – технічних, організаційних і економічних завдань  господарювання. Рівень забезпеченості підприємства необхідними елементами виробничого потенціалу та ефективності їх використання характеризують рівень організації виробництва, технологічного і ресурсного забезпечення, характеризують ступінь використання техніки, предметів  праці, створюють передумови розширення діяльності, покращення фінансової стійкості, конкурентоспроможності і, як наслідок, залучення нових інвестицій.

     Ефективність  використання основних засобів підприємства є основною задачею будь-якого  підприємства. Це пов’язано з тим, що чим краще і ефективніше  будуть використовуватися основні  засоби, тим меншою буде собівартість виготовлюваної продукції, що сприятиме  підвищенню її конкурентоспроможності та забезпечить підвищення ліквідності  та платоспроможності підприємства.

      Для забезпечення виробництва певного  обсягу продукції чи послуг потрібна певна кількість праці, найбільш загальним показником якої є чисельність працівників, зайнятих у відповідному виробництві чи сфері діяльності. Чисельність працівників постійно змінюється, відбувається безперервний процес її поповнення. Проте структурні зрушення зумовлені реструктуризацією виробництва, ведуть до міжгалузевого перерозподілу трудових ресурсів на тлі їх загального скорочення.

      Чисельність і склад робочої сили формуються згідно з виробничою програмою підприємства. Для обліку чисельності робітників на підприємствах ведуться списки, в які заносяться з дня зарахування  всі постійні, сезонні і тимчасові  працівники, що прийняті на роботу, пов’язану  з основною і неосновною діяльністю на день і більше.

      Штат  працівників ВАТ "ЛЕМКАР" налічує 18 осіб, з 1999 року, тому змін в складі, динаміці робочої сили, на підприємстві немає.

      Ефективність  використання матеріальних ресурсів статистика вивчає за трьома основними напрямами.

      1) зниження питомих витрат матеріалів  і палива, підвищення виходу продукції  з сировини;

      2) зниження втрат сировини, матеріалів, палива на всіх етапах їх  переміщення при збереженні, підробці, у процесі виробництва продукції, транспортуванні тощо;

      3) раціональне використання відходів  сировини, матеріалів, палива. При вивченні  використання предметів праці  аналізують показники загальних витрат матеріалів і показники питомих витрат, тобто витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції.

      Загальний обсяг необхідних для підприємств  на виробничі цілі предметів праці  визначають на основі виробничої програми і норм витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Величина фактичних витрат сировини, матеріалів, палива може не співпадати з плановою. Це зумовлено зміною:

      1) фактичного обсягу виробництва  порівняно із запланованим;

      2) фактичних витрат сировини, матеріалів, палива на виробництво одиниці продукції порівняно з установленого нормою витрат.

      Планування  та аналіз питомих показників матеріаломісткості допомагають чітко визначати  і розглядати динаміку та рівень матеріаломісткості всього випуску.

      У конкретних умовах виробництва ефективність використання матеріалів визначається іншими техніко-економічними показниками (коефіцієнт використання сировини, коефіцієнт використання заготовок, ККВ палива, коефіцієнт ФІ та ін).

      Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнюючих показники: матеріаломісткість товарного (валового) випуску і матеріаловіддачу (табл. 4).

      Таблиця 4

      Аналіз  показників матеріаломісткості продукції

   

      Для визначення економії чи перевитрати  матеріалів за рахунок зниження чи збільшення матеріаломісткості продукції  зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначається шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду або ділення перевитрат на матеріаломісткість продукції.

      При глибшому аналізі загальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементів матеріальних витрат вплинув на її зміну. Розраховують часткові показники матеріаломісткості для різних елементів витрат: сировини, основних матеріалів, куплених напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, паливних і енергетичних витрат. Методика розрахунку та аналізу цих показників така ж, як і аналізу загальної матеріаломісткості.

      Результати  зміни матеріаломісткості товарного  випуску повинні підтверджуватись аналізом питомої матеріаломісткості окремих виробів на основі калькуляції  їх собівартості. Розглядаючи дані таблиці, можна відзначити, що матеріальні  витрати ВАТ "ЛЕМКАР" у звітному році збільшились на 419,3 тис.грн. Але при цьому обсяг валової продукції збільшився з 3049,7 до 3605,3 тис.грн. Важливим зараз є прослідкувати як при цьому збільшення матеріаломісткості на 0,03 і зумовила перевитрати на 64,12 тис. грн. Це є негативним фактором і свідчить про необхідність покращення процесу виробництва, його раціоналізацію, щоб попередити подальше зменшення обсягу випуску продукції через необґрунтоване підвищення рівня матеріаломісткості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Ісаков М. Види та організаційні форми підприємств в Україні //Вісник Академії правових наук України. - 2004. - № 4. - C. 224-230 
2. Венгер А. Підприємництво, його організаційні форми в Україні//Географія та основи економіки в школі. - 2000. - № 4. - C. 9-12 
3.  Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 8. - C. 6-10.  
4. Гула О. Перетворення приватного підприємства на приватне товариство:шляхи вдосконалення організаційно-правової форми підприємництва //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4. - C. 82-84

5.  Ковальов  В.В. Фінансовий аналіз. - М.: Фінанси  і статистика, 1997.

6. Кочергіна К. Організаційно правові форми підприємницьких товариств як об’єкт законотворчого моделювання //Українське комерційне право. - 2005. - № 6. - C. 83-96 
7. Кочергина Е. Организационно-правовые формы коммерческих юридических лиц: исторические аспекты //Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 9. - C. 34-37 
8. Кочергина Е. К вопросу о соотношении понятий юридического лица и организационно-правовой формы //Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 10. - C. 122-125 
9. Стадник В. Про деякі організаційно-економічні форми підтримки підприємництва на рівні регіонів //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 2. - C. 163-168 
10. Чернявский А. Трансформация организационных форм управления //Персонал. - 2001. - № 6. - C. 61-64

11.   Уотшем Т. Дж., Паррамоу К. Кількісні методи у фінансах. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999.