Ликвидность предприятия

fy">      Рух грошових коштів у результаті інвестиційної  діяльності визначається на основі аналізу  змін у статтях таких розділів балансу:

      - «Необоротні активи»;

      - «Поточні фінансові інвестиції» (фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент).

      До  типових прикладів руху коштів у  результаті інвестиційної діяльності можна віднести такі:

• придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;
• отримання відсотків, дивідендів;
• дезінвестиції.

      На  практиці досить часто з інвестиціями ідентифікують лише довгострокові  капіталовкладення, тобто вкладення  у довгострокові активи, у т. ч. витрати на придбання основних засобів, корпоративних прав, науково-дослідні розробки, видатки розвитку, підвищення кваліфікації персоналу, маркетинг та ряд інших. За такого трактування інвестицій не враховується існування поточних фінансових вкладень, які є інвестиціями короткострокового характеру. Отже, під інвестиційними можна розуміти всі вкладення підприємства (як довгострокового, так і поточного характеру), що здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

      Під поняттям «дезінвестиції» розуміють  повернення (вивільнення) заморожених  у конкретних майнових об’єктах коштів. Дезінвестиції можуть здійснюватися через реалізацію чи ліквідацію фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.

      Операційна діяльність. Це основна діяльність підприємства, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. До типових прикладів руху коштів у рамках операційної діяльності належать такі:

• грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг;
• грошові виплати постачальникам за товари і послуги;
• грошові виплати з оплати праці;
• сплата податків.

      На  основі систематизації руху грошових коштів у результаті операційної діяльності визначають операційний Cash-flow, який досить часто є основним джерелом фінансування діяльності підприємства. Перевищення вхідних грошових потоків від операційної діяльності над грошовими витратами є підґрунтям для забезпечення стабільної ліквідності підприємства та залучення коштів із зовнішніх джерел.

      Фінансова діяльність. Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням. З іншого боку, система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність — діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не є результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами:

• «Власний капітал»;
• «Довгострокові зобов’язання»;
• «Поточні зобов’язання».

      До  типових прикладів руху коштів у  результаті фінансової діяльності слід віднести:

• надходження власного капіталу;
• отримання позичок;
• погашення позичок;
• сплата дивідендів.

      Можна стверджувати, що фінансова діяльність (фінансування) має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Так, оптимізація структури капіталу (оптимізація фінансування) веде до зменшення затрат на його залучення і створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

      У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність (у широкому розумінні) включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов’язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб’єкта господарювання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      

2. АНАЛІТИЧНА  ЧАСТИНА

 
      

1. Загальна  характеристика бухгалтерської звітності, яка  використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

 

      Фінансовий облік – сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, обнародування інформації про результати діяльності підприємства та його фінансовий стані згідно з чинним законодавством і П(С)БО.

      Економіка країни та фінансовий облік знаходяться у тісному зв'язку. За допомогою обліку збираються дані про факти господарської діяльності, що фіксуються у первинних документах, оцінюються та групуються однорідні факти на рахунках та у регістрах, складається фінансова звітність про ті ж об'єкти, які вивчає економіка.

      Таким чином, фінансовий облік визначається державою як інформаційна система для управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що його зобов'язані вести юридичні особи всіх видів діяльності і форм господарювання. У міру розвитку суспільства та змін у соціальній, політичній та економічній сфері країни до обліку ставляться нові вимоги, тому він також змінюється під впливом зовнішнього середовища.

      Намагання гармонізувати і стандартизувати  фінансовий облік в Україні пояснюється такими причинами:

      — забезпечення потреб інвесторів у достовірності  інформації (доти, поки інвестори не можуть отримати надійну інформацію і цілковиту впевненість у тому, що станеться з їх грошима, іноземний капітал не буде вільно перетинати кордони), що означає необхідність розкриття у фінансових звітах економічних показників, підготовлених за єдиною методологією, з їх підтвердженням аудиторами;

• полегшення роботи транснаціональних корпорацій (гармонізація 
  бухгалтерських систем дозволяє зменшити витрати компаній на підготовку звітності, знизити витрати внаслідок зменшення коригування бухгалтерських документів і часу на складання консолідованих звітів);
• спільне використання бухгалтерських знань сприятиме вільному 
  переміщенню бухгалтерів з однієї країни в іншу та наданню допомоги 
  країнам, у яких є дефіцит спеціалістів.

      Удосконалення фінансового обліку в перспективі  пов'язується з вирішенням ряду методичних проблем:

      - орієнтація на забезпечення інформацією не лише зовнішніх користувачів (керівні органи, інвестори, фінансові та банківські установи), а й внутрішніх (структурні підрозділи, служби апарату управління);

      - уточнення плану рахунків бухгалтерського обліку;

      - розробка економічних показників, що характеризують явища і процеси господарської діяльності, резерви раціонального використання ресурсів;

      - отримання інформації про недоліки у роботі, втрати, репродукційні витрати;

      - розробка нових прогресивних форм бухгалтерського обліку, орієнтованих як на ручну обробку інформації та і автоматизовану.

      На  виконання Програми реформування бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, Міністерство фінансів України затвердило 1 грудня 1998 р. Перелік та терміни затвердження і запровадження у практику положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі – ПБО). За змістом питань, які регулюються ПБО, їх можна об'єднати у чотири групи;

      І група спрямована на врегулювання питань складання фінансової звітності і передбачає їх застосування з 2000 року;

        ІІ група орієнтована на прийняття п'яти ПБО, якими з 2000 року необхідно керуватися підприємствам при веденні бухгалтерського обліку його майна і зобов'язань – нематеріальних активів, їх амортизації та оренди, товарно-матеріальних запасів, зобов'язань по кредитах, позиках, боргах постачальникам, підрядчикам тощо. ПБО 7 "Основні засоби" в цілому схвалений, але при запроваджені його необхідно визначитися щодо нарахування амортизації по основних фондах, для яких на протязі більш як 30 років амортизація не нараховувалася, в той час як за міжнародними стандартами по всіх основних фондах, за виключенням землі, повинна нараховуватися амортизація.

      III група підпорядкована завданню врегулювати облікові процедури з 
формування доходів, витрат і фінансових результатів. ПБО з цих питань 
затверджені і запровадженні з 2000 року;

      IV групою передбачається зафіксувати правила обліку інвестицій, 
податків, дивідендів, фінансових інструментів (контрактів, які призводять до 
створення   фінансового   активу   одного   підприємства   і   фінансового 
зобов'язання або інструменту іншого підприємства) впливу змін валютних 
курсів, цін та інфляції. Передбачалося, що ПБО цієї групи буде затверджено 
у 2000-2001 роках і введено в дію через 3-6 місяців після затвердження.

      Деякі національні стандарти об'єднують  положення декількох МСФЗ, а в окремих випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСФЗ та не суперечать їх положенням.

      Тому  майбутньому бухгалтеру, необхідно  вивчати фінансовий облік, здобувати практичні навички роботи. Ця курсова робота дає можливість здобути практичні навички роботи з обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, робітниками підприємства по заробітній платі, нарахувань та утримань від неї, з обліку витрат виробництва, складання калькуляції продукції, з обліку доходів і витрат діяльності, розрахунків з бюджетом по різноманітних податках. Дає можливість навчитися складати журнали та

      V відомості, основні форми фінансової звітності, які застосовуються на підприємствах України. 

     

2. Загальна  оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

 

      Даний аналіз необхідний для того, щоб  довідатися зросло або зменшилося майно підприємства за звітний період, за рахунок чого відбулися ці зміни, довідатися їхню питому вагу; а також, щоб побачити, що є основним джерелом фінансування ресурсів підприємства й довідатися їхню питому вагу, тобто цей аналіз необхідний для того, щоб вивчити зміни в структурі статей балансу за звітний період.

      Існують наступні методи проведення аналізу:

1. неформалізований метод заснований на описі аналітичних 
   процедур на логічному рівні (метод експертних оцінок, 
   психологічні методи, методи порівняння);
2. формалізовані методи ґрунтуються на строго формалізованих 
   аналітичних залежностях (статистичні, економіко-математичні й бухгалтерські методи).

      Способи проведення аналізу:

1. вертикальний спосіб (структурний) припускає визначення питомої 
   ваги кожній складовій у загальній сумі;
2. при горизонтальному способі (тимчасовому) рівняються результати 
   з попереднім періодом (у динаміку);
3. спосіб   фінансових   коефіцієнтів   показує   співвідношення   між 
   окремими показниками звітності і їхній взаємозв'язок;
4. при проведенні аналізу способом порівняння розраховані показники 
   рівняються з нормативними показниками.