Фінансовій менеджмент

 

План

І. Теоретична частина.

1) Питання 1 (6). Системи і методи фінансового 
планування на підприємстві………………………………………………………..2

2) Питання 2 (31). Управління залученням банківського кредиту….5

ІІ. Практична частина.

1) Задача №1……………………………………………………………9

2) Задача №2……………………………………………………………11

3) Задача №3……………………………………………………………12

4) Задача №4……………………………………………………………13

5) Задача №5……………………………………………………………15

Використана література…………………………………………………….18

 

 

І. Теоретична частина.

1) Питання 1. Системи і методи фінансового планування на підприємстві.

Фінансове планування –  діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх корпоративних об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Фінансове планування на підприємстві (чи внутрішньо фірмове фінансове планування) базується на використанні трьох основних нею систем:

• прогнозування фінансової діяльності;
• поточне планування фінансовою діяльністю;
• оперативне планування фінансової діяльності.

Кожній з цих систем фінансового планування притаманний певний період і свої форми реалізації його результатів (табл.1.)

Таблиця 1. Системи фінансового планування і форми реалізації його результатів на підприємстві

Системи фінансового планування	Форми реалізації результатів фінансового планування	Період планування
1.Прогнозування фінансової діяльності	Розробка загальної фінансової стратегії і фінансової політики по основним напрямкам фінансової діяльності підприємства	до 3-х років
2.Поточне планування фінансової діяльності	Розробка поточних фінансових планів по окремих аспектах фінансової діяльності
3.Оперативне планування фінансової діяльності	Розробка і доведення до виконавців бюджетів, платіжних календарів і інших форм оперативних планових завдань по усім основним питаннях фінансової діяльності	місяць, квартал

 

Об'єктом фінансового  планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу  і перерозподілу ВВП, а результатом - різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план - це план формування і використання фінансових ресурсів.

Фінансові плани мають форму балансу, тобто прибуткові й видаткові розділи. Фінансовий план тільки тоді має практичне значення, коли існує збалансованість прибуткової й видаткової частини. Тому фінансовий баланс і фінансовий план – поняття тотожні.

До фінансових балансів включаються:

 баланси доходів і витрат підприємств, організацій, установ усіх форм власності;

 баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій,

міністерств, відомств, державних комітетів;

 баланси доходів і витрат бюджетних установ;

 баланси фінансових ресурсів областей, районів, міст;

 державний бюджет та місцеві бюджети;

 баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

 фінансові баланси окремих фінансових інститутів;

 баланс грошових доходів і витрат населення;

 платіжний баланс.

Діяльність, пов'язана зі складанням кожного фінансового  плану, передбачає виконання певних видів робіт із використанням відповідних методів, а саме; нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового і методу економіко-математичного моделювання.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу  фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

Нормативний метод буде ефективним за умови, що норми і нормативи

відповідають таким вимогам:

вони мають бути науково обґрунтованими;

прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід);

тривалої дії;

стабільними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Досить перспективним є метод економіко-математичного моделювання. Ґрунтується він на розробленні математичної моделі фінансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.

 

 

2) Питання 2 (31). Управління залученням банківського кредиту.

При розширенні господарської  діяльності підприємства пріоритетна  роль належить банківському кредиту. Даний  кредит має широку цільову спрямованість  і залучається в найрізноманітніших видах. В останні роки в кредитуванні підприємств беруть участь не тільки вітчизняні, але й закордонні банки, особливо в кредитуванні спільних підприємств.

Діяльність підприємства щодо залучення позикового капіта-лу пов'язана безпосередньо з функціонуванням кредитного рин-ку розвитком його видів і сегментів, станом його кон’юнктури. Безпосередніми учасниками фінансовихоперацій на кредит-ному ринкує кредитори і позичальники. Основна функція креди-торів - продаж кредитних ресурсів у грошовій або іншій формах для задоволення різних потреб підприємств і організацій у пози-ковому капіталі.

Під банківським кредитом розуміються кошти, надані банком у  борг клієнту для цільового використання на встановлений термін під визначений відсоток.

Банківський кредит надається  підприємствам на сучасному етапі  в таких основних видах:

1. Бланковий (незабезпечений) кредит під здійснення окремих  господарських операцій, як правило,  дається комерційним банком, що  здійснює розрахунково-касове обслуговування  підприємства. Хоча формально він  носить незабезпечений характер, але фактично забезпечується  розміром дебіторської заборгованості  підприємства і його засобів  на розрахунковому й інших  рахунках у цьому ж банку.  Крім того, даний вид кредиту  є звичайно "тим, що сам ліквідовується", бо здійснена при його посередництві  господарська операція генерує  при її завершенні грошовий  потік, достатній для його повного  погашення. Даний вид кредиту  дається, як правило, тільки  на короткостроковий період.

2. Контокорентний кредит (овердрафт) дається банком звичайно  під забезпечення, але ця вимога  не є обов’язковою. При наданні  даного кредиту банк відкриває  підприємству контокорентний рахунок,  на якому враховуються як кредитні, так і розрахункові його операції. Контокорентний рахунок використовується в якості джерела кредиту в обсязі, що не перевищує встановлене в кредитному договорі максимальне негативне сальдо (контокорентний ліміт). За негативним залишком контокорентного рахунку підприємство сплачує банку встановлений кредитний відсоток; при цьому договором може бути визначено, що за позитивним залишком цього рахунку банк нараховує підприємству депозитний відсоток. Сальдування надходжень і виплат за контокорентним рахунком підприємства відбувається через установлені договором проміжки часу з розрахунками кредитних платежів.

3. Сезонний кредит із  щомісячною амортизацією боргу  дається на формування перемінної  частини оборотних активів на  період їх зростання у зв’язку  із сезонними потребами підприємства. Його особливість полягає в  тому, що поряд із щомісячним  обслуговуванням цього кредиту  (щомісячною виплатою відсотка  за ним) кредитним договором  передбачається і щомісячна амортизація  (погашення) основної суми боргу.  Перевага даного виду кредиту  полягає в ефективному використанні  отриманих фінансових ресурсів  у розмірах, що обумовлені реальними  потребами підприємства.

4. Відкриття кредитної  лінії. Потреба в короткостроковому  банківському кредиті не завжди  може бути передбачена з прив’язкою  до конкретних термінів його  використання, тому договір про  кредит підприємство може оформити  з банком у формі відкриття  кредитної лінії. У даному договорі  обумовлюються терміни, умови  і гранична сума надання банківського  кредиту, коли в ньому виникає  реальна потреба. Як правило,  банк установлює розмір комісійної  винагороди (комісійний відсоток) за  свої фінансові зобов’язання  щодо надання кредиту в обсязі  невикористаного ліміту кредитної  лінії. Для підприємства перевага  даного виду кредиту полягає  в тому, що воно використовує  позикові засоби відповідно до  своїх реальних потреб у них.  Звичайно кредитна лінія відкривається  на термін до одного року. Особливістю  даного виду банківського кредиту є те, що він не носить характер безумовного контрактного зобов’язання і може бути скасований банком при погіршенні фінансового стану підприємства-клієнта.

5. Револьверний (автоматично  поновлювальний) кредит надається  на визначений період, протягом  якого вирішується як поетапна "вибірка" кредитних засобів,  так і поетапне часткове або  повне погашення зобов’язань  за ним (амортизація суми основного  боргу). Внесені за рахунок погашення  зобов’язань засоби можуть бути  знову запозиченими підприємством  протягом періоду дії кредитного  договору (у межах установленого  кредитного ліміту). Виплата непогашеної  суми основного боргу , що залишилася, і відсотків, що залишилися, провадиться  після закінчення терміну дії  кредитного договору. Перевагою  даного виду кредиту порівняно  з відкриттям кредитної лінії  є мінімальні обмеження, що  накладаються банком, хоча рівень  процентної ставки за ним, звичайно, вище.

6. Онкольний кредит дається  позичальнику без вказівки терміну  його використання в рамках  короткострокового кредитування. Згідно  з даним зобов’язанням кредит  необхідно погасити на першу  вимогу кредитора. При погашенні  цього кредиту звичайно дається  пільговий період (у практиці  – до трьох днів).

7. Ломбардний кредит може  бути отриманий підприємством  під заставу високоліквідних  активів: векселів, державних короткострокових  облігацій тощо, що на період  кредитування передаються банку.  Даний вид кредиту носить короткостроковий  характер.

8. Іпотечний кредит може  бути отриманий від банків, що  спеціалізуються на видачі довгострокових  позик під заставу основних  засобів або майнового комплексу  підприємств у цілому ("іпотечних  банків"). Підприємство, що передає  в заставу своє майно, зобов’язане  застрахувати його в повному  обсязі на користь банку. При  цьому закладене в банку майно  продовжує використовуватися підприємством.  В умовах різкого скорочення  видачі підприємствам незабезпечених банківських позик іпотечний кредит стає основною формою довгострокового банківського кредитування.

9. Роллеверний кредит є одним із видів довгострокового кредиту з процентною ставкою, що періодично переглядається у зв’язку зі зміною кон’юнктури фінансового ринку. У європейській практиці перегляд процентної ставки здійснюється один раз у квартал або півріччя (в умовах високої інфляції і частої зміни дисконтної ставки центрального банку періодичність перегляду процентних ставок за кредит може бути більш частою).

10. Консорціумний (консорціальний) кредит. Кредитна політика банку, система встановлених нормативів кредитування або високий рівень ризику іноді не дозволяють йому повною мірою задовольнити високу потребу підприємства-клієнта в кредиті. У цьому випадку банк, що обслуговує підприємство, може залучати до кредитування свого клієнта, інші банки, тобто створюється союз банків для здійснення таких кредитних операцій, який називається консорціум. Після укладання з підприємством-клієнтом кредитного договору банк акумулює засоби інших банків і передає їх позичальнику, розподіляючи суму відсотків при обслуговуванні боргу. За організацію консорціумного кредиту ведучий (обслуговуючий клієнта) банк одержує визначену комісійну винагороду.

 

 

ІІ. Практична  частина.

1) Задача №1.

Розрахуйте нарощену суму з вихідної суми PV, тис. грн. при розміщенні її підприємством на депозитному банківському рахунку на умовах нарахування простих і складних відсотків, якщо річна процентна ставка дорівнює і, %, періоди нарощення різні: 30 днів, 90 днів, 180 днів (при щомісячному нарахуванні відсотків), 1 рік, 3 роки, 10 років, 20 років, 50 років (при щорічному нарахуванні відсотків).

Прийняти рік рівним 360 днів. Зробити висновки про те, нарахування  яких відсотків вигідніше для  підприємства залежно від строку депонування коштів.