Зміст, завдання та основні напрями аналізу оборотних активів підприємства

     Зміст

1. Теоретична частина.

     Зміст, завдання та основні напрями аналізу  оборотних активів підприємства.

     2.  Практична частина.

     2.1. Задача 1.

     2.2. Задача 2.

     2.3. Задача 3.

     2.4. Задача 4.

     Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Теоретична частина.

     Зміст, завдання та основні напрями аналізу  оборотних активів підприємства. 

     Оборотні  активи беруть одноразову участь у  виробничому процесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. Водночас вартість оборотних активів повністю переноситься на новостворений продукт. Основним призначенням коштів в оборотних активах є забезпечення безперервності виробничого процесу.

     До  оборотних активів відносять:

• запаси;
• векселі одержані;
• дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість;
• поточні фінансові інвестиції;
• грошові кошти та їх еквіваленти;
• інші оборотні активи.

     Запаси  — це активи, які зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності, або  перебувають в процесі виробництва для такого продажу, або призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.

     Запаси  відображаються у балансі за найменшою  з двох оцінок: собівартістю та чистою вартістю реалізації.

     Собівартість  запасів – це витрати на придбання, перероблення та— інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

     При аналізі величини і структури  запасів слід звернути увагу на тенденції таких елементів, як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари.

     Запаси  в днях (3) розраховуються за формулою: 
 
 

     де  О – залишок на дату балансу матеріальних оборотних коштів;

     Р – оборот за вибуттям даного виду засобів за звітний період;

     Д –  число днів у звітному періоді (за рік — 360, квартал — 90).

     Необхідно також оцінити структуру запасів  за допомогою коефіцієнта накопичення за формулою: 
 
 

     де  ВЗ – виробничі запаси;

     МШП –  малоцінні та швидкозношувані предмети;

     НВ – незавершене виробництво;

     ГП  – готова продукція;

     Т – товари.

     Цей коефіцієнт характеризує рівень мобільності  запасів і при оптимальному варіанті він має бути меншим за 1.

     Векселі одержані — це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

     Вексель — це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом певного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя.

     Векселі відображаються в балансі за номінальною  вартістю.

     Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).

     Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає  за переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті тощо, надходження яких очікують, а також заборгованість фінансових і податкових органів, пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків та Інша дебіторська заборгованість, яка відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до Інших статей.

     До  іншої поточної дебіторської заборгованості відносять усі види дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості за розрахунками. Зокрема це заборгованість працівників підприємства за іншими операціями, наприклад за товари, придбані в кредит, або отриманими від підприємства позиками.

     Завдання  фінансового аналізу полягають  у тому, щоб виявити розміри та динаміку невиправданої заборгованості, причини її виникнення чи зростання.

     Аналіз  стану дебіторської заборгованості починають із загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому та в розрізі статей.

     Після цього переходять до аналізу якісного стану дебіторської заборгованості. Такий аналіз дає змогу виявити та охарактеризувати динаміку абсолютного і відносного розміру невиправданої заборгованості.

     Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що

     не  перевищує один рік. До них відносять:

     —короткострокові комерційні ринкові папери;

• казначейські векселі;
• короткострокові боргові папери;
• депозитні сертифікати;

     —інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом терміну, що не перевищує один рік.

     Грошові кошти та їх еквіваленти — це сума грошей у касі, на банківських рахунках, у формі грошових документів, у формі виставлених акредитивів.

     Надходження грошових коштів у межах поточної діяльності пов'язане з отриманням виручки від реалізації продукції, виконанням робіт і послуг, а також авансів від покупців і замовників, використання — зі сплатою за рахунками постачальників та інших контрагентів, виплатою заробітної платні, відрахуванням із фонду оплати праці, розрахунками з бюджетом. У процесі поточної діяльності підприємство також може виплачувати відсотки за отримані кредити і позички.

     Аналіз  руху грошових коштів проводять за допомогою прямого та непрямого методів.

     Інші  оборотні активи — це вартість оборотних активів, які не увійшли до складу запасів, векселів одержаних, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, за розрахунками, іншої дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій, грошових коштів та їх еквівалентів.

     Витрати майбутніх періодів — це витрати, оплачені у звітному періоді, які відносять до наступних облікових періодів.

     Для аналізу оборотних активів підприємства використовуються такі показники:

     • забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами;

     • коефіцієнт маневреності власних коштів.

     Забезпеченість  матеріальних   запасів   власними   оборотними коштами визначається у такому порядку: 
 
 

     Коефіцієнт  маневреності власних коштів розраховується за формулою:

            
 

     Цей коефіцієнт вказує на те, чи мобільні власні джерела коштів.

     Аналіз  стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства має здійснюватись постійно і бути необхідною складовою фінансового аналізу. Під час такого аналізу необхідно виходити із суті та структури оборотних коштів.

     Оборотні  кошти є основним джерелом фінансування витрат підприємства. Вони є фінансовими  ресурсами підприємства, які авансовані в оборотні виробничі засоби та у засоби оборотність і здійснюють безперервний кругообіг.

     Аналіз  забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та прирівняними до них потребує дослідження комплексу таких показників:

• наявність власних та прирівняних до них коштів;
• забезпеченість власними оборотними коштами;
• причини змін загальної суми наявності власних оборотних коштів за звітний період;
• причини формування залишків або браку власних оборотних коштів;
• наявність та динаміка надлишку або браку власних оборотних коштів у господарському обороті.

     Завершується  аналіз оборотного капіталу аналізом оборотності оборотних коштів.

     Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує  потребу в них. дає змогу підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для використання у народному господарстві (абсолютне вивільнення), або ж для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).

     Унаслідок прискорення обороту вивільнюються  речові елементи оборотних коштів, відносно зменшується потреба в запасах сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва тощо, а отже, вивільняються й грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси відкладаються на розрахунковому рахунку підприємств, унаслідок чого поліпшується фінансовий стан останніх, зростає платоспроможність.

     Швидкість обороту коштів — це комплексний показник організаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності. Збільшення числа оборотів досягається за рахунок скорочення періоду виробництва та періоду обертання.

     Ефективність  використання оборотних коштів, а  також швидкість як загального оборотність, так і оборотність окремих елементів оборотних коштів характеризується такими показниками:

1. тривалість одного обороту усіх оборотних коштів (Т_о) розраховується за формулою:

 
 
 

     де  С_в — середня вартість усіх оборотних коштів;

     t — тривалість аналізованого періоду, днів;

     В — виручка від реалізації продукції  та від іншої реалізації за винятком понаднормованих і зайвих матеріальних цінностей та сум податку в діючих оптових цінах підприємства.

     2) кількість оборотів (або прямий коефіцієнт оборотності) К_о розраховується за формулою:  
 
 

     3) коефіцієнт закріплення оборотних коштів (обернений коефіцієнту обертання) розраховується так: 
 
 

     За  аналогічними формулами розраховується оборотність нормованих оборотних коштів та окремих елементів або груп оборотних коштів. Замість величини усіх оборотних коштів у відповідні формули підставляються величини нормованих коштів або окремого їх елемента.

     Сукупність  складових показників оборотності  по всіх видах (групах) оборотних коштів дасть у підсумку загальний показник оборотності усіх оборотних коштів: 
 
 
 
 

     де  Св1 — середній залишок виробничих матеріальних запасів;

     Св2 — середній залишок незавершеного виробництва;

     СвЗ —- середній залишок готових виробів на складі;

     Св4 — середній залишок товарів відвантажених та інших оборотних коштів.

     За  результатами аналізу оборотності оборотних коштів розраховується сума економії оборотних коштів (абсолютне або відносне вивільнення) або сума їх додаткового залучення. Для визначення суми економії оборотних коштів унаслідок прискорення їх оборотності визначають потребу в оборотних коштах за звітний період виходячи з фактичної виручки від усієї реалізації за цей час та швидкості обороту за минулий період. Різниця між цією установленою сумою оборотних коштів та сумою коштів, що беруть фактичну участь в обороті, становить економію оборотних коштів. Якщо обертання уповільнене, то в результаті одержать суму коштів, додатково залучених в оборот.