Управління фінансовим ризиком

3. Хеджування в системі  мінімізації фінансових  ризиків

Стратегічним  питанням фінансового менеджменту  є управління ризиками, пошук найбільш оптимальних методів мінімізації  фінансових ризиків.

Одним із загальноприйнятих на світовому фінансовому ринку і найбільш поширених методів мінімізації фінансових ризиків є хеджу-вання. Цей метод набув широкого практичного використання в країнах з розвинутою ринковою економікою у процесі управління грошовими потоками в часі та здійснення оптимальної інвестиційної політики.

Використання  методу хеджування ризиків можливе  лише на основі глибокого уявлення про його сутність та зміст, критерії та принципи вибору інструментів здійснення. Проблема ефективного управління фінансовими ризиками в нашій країні без методів хеджування не може бути вирішеною, тому актуальним є питання висвітлення суті цього процесу.

Аналіз численних  наукових досліджень вітчизняних вчених з проблем фінансових ризиків  та застосування методів їх мінімізації шляхом хеджування свідчить про актуальність та популярність цієї проблеми. Так, В.І.МІщенком здійснено ряд досліджень щодо застосування хеджування в сфері управління валютними ризиками. Л.О.Примостка висвітлює в наукових працях фінансові деривативи, характеризуючи аналітичні та облікові аспекти, методики застосування похідних інструментів, перспективи розвитку ринку деривативів в Україні. В.В.Михальським проаналізовано основні поняття опціонів і дано порівняльну характеристику похідних інструментів строкового ринку.

О.М.Сохацькою  проведено дослідження ф'ючерсних ринків як вітчизняних, так і зарубіжних. Н.Г.Слав'янська, А.А.Волицька проаналізували можливість застосування опціонів як перспективного напрямку хеджування валютних ризиків. О.Г.Біла та О.І.Юсипович розглядають можливості мінімізації валютних ризиків за допомогою похідних контрактів. О.Е.Кірієнко обґрунтовує стратегії нейтралізації біржового ризику, використовуючи строкові інструменти. М.В.Сільченко запропоновані математичні методи хеджування ризиків на ринку опціонів. А.Розумний здійснив дослідження активного підходу при хеджуванні процентного ризику. О.С.Редькін, Н.А.Хрущ, Н.В.Прудка аналізують фінансові інструменти управління телекомунікаційною компанією.

Оскільки відомо багато досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних, присвячених мінімізації фінансових ризиків, відповідно поняття хеджування теж тлумачиться по-різному. Методи хеджування є непростими, їх теоретичне висвітлення в науковій літературі неоднозначне, це ускладнює формування уявлення про них та обмежує можливості практичного застосування. [12, c.51-52]

У виборі будь-якої стратегії зменшення ризиків  слід керуватися принципами максимальної оптимальності обраних методів. Саме цією особливістю хеджування вирізняється серед інших методів у системі мінімізації ризиків. Необхідність виокремлення хеджування як напрямку в системі мінімізації ризиків обумовлено саме специфікою інструментів його реалізації, які передбачають необхідність виконання чітко визначених умов поставки базового активу в майбутньому, а також правом вибору, залежно від ситуації на ринку. Тобто в основу хеджування покладено принцип фіксації умов шляхом створення позабалансової позиції, що за строковим контрактом є обов'язковою до реалізації в майбутньому, а також принцип страхування. Інструменти хеджування — деривативи, які, концентруючись на строковому ринку, мають властивість не тільки нейтралізувати ризик, а й передбачати ціноутворення на касовому ринку і, як наслідок, прогнозувати розвиток економіки в цілому, стимулювати ділову активність підприємців, зміцнюючи їх кредитоспроможність та конкурентноздатність, надаючи їм можливість стратегічного планування.

Отже, справедливо  розглядати хеджування як окрему систему  мінімізації ризиків з урахуванням  всіх позитивних наслідків її використання.

Використання  методики хеджування фінансових ризиків  пропонує широкий діапазон інструментів, які дозволяють зменшити ризик або  здійснити перерозподіл недиференційованої його частини між учасниками ринку.

Інструментами хеджування є похідні контракти — деривативи. Використання деривативів оптимізує функціональність фінансової системи завдяки якісному впливу на фінансовий результат діяльності шляхом створення можливості ефективного управління фінансовим ризиком, покращення планування фінансових потоків, а також забезпечує поширення інформації про стан ринків та очікувань учасників.

Деривативи є  інструментами управління ризиком  шляхом укладання похідних контрактів, що призводить до встановлення цін, відкритих  для спостереження та оцінки як суспільством, так і експертами, які, визначаючи реальну вартість активів, мають змогу визначити шляхи та умови подальшого розвитку економіки.

На Заході, навіть у відносно стабільних економічних  умовах, суб'єкти господарювання надають  значної уваги питанням управління ризиками. Водночас в українській економіці, де фактори економічної нестабільності і без того ускладнюють проблему ефективного менеджменту, управлінню всім комплексом ризиків, що виникають в процесі їх економічної діяльності, приділяється явно недостатньо уваги.

Саме це обумовлює  дослідження проблеми інформаційного та практичного застосування хеджування в сфері фінансових послуг, уточнення  та доповнення поширених уявлень  про використання методів цього  процесу.

До фінансових ризиків належать інфляційні та дефляційні ризики, валютні ризики, ризик ліквідності та інвестиційні ризики, які в свою чергу поділяються на ризик упущеної вигоди, кредитні та відсоткові ризики.

Найбільш ефективним методом мінімізації ризиків  є хеджування — сукупність дій  та засобів, спрямованих на усунення ризиків або їх утримання на прийнятному рівні та отримання прибутку. [9, c.10-13]

Висновки

Фінансові ризики є невід'ємною характеристикою  фінансових рішень, тому однією із функцій  банківської системи с мінімізація  негативних інфляційних тенденцій та розподіл ризику між учасниками (останній залежить від зміни валютних курсів, відсоткових ставок, ціни на товар та акції).

Для забезпечення фінансової стабільності в країнах  з високим розвитком економіки  набув поширення метод управління ризиками — хеджування. Хеджування є результатом функціонування та розвитку ринку похідних строкових контрактів. Строковий ринок є стабілізуючим фактором ціноутворення касових позицій, він дає можливість мінімізувати фінансові ризики, забезпечуючи фінансову стабільність підприємств та установ та поширюючи інформацію про стан кон'юнктури ринків.

Концептуальні засади ідеального хеджування базуються  саме на усвідомленні змісту та правильних підходів до методів хеджування.

Хеджування є  складним процесом мінімізації ризиків, оскільки вимагає надійного прогнозування кон'юнктури ринку та розуміння законів його функціонування.

Набутий світовий досвід хеджування вимагає адаптації  до реалій трансформаційної економіки  нашої країни, що, в свою чергу, обумовлює  подальші наукові дослідження проблем хеджування з урахуванням світового та вітчизняного досвіду.

Управління ризиками може відбуватися за допомогою методів  диверсифікації, страхування, скоординованого  управління активами і пасивами (балансом), а також хеджування. Отже, використовуються три різні, але взаємопов'язані способи управління фінансовими ризиками. Перший пов'язаний з купівлею страховки. Другим способом є управління активами і пасивами. Останнім способом, який може бути використаний сам по собі або в поєднанні з двома попередніми, є хеджування.

Список  використаної літератури

1. Вітлінський  В. Фінансовий ризик і методи  його вимірювання // Фінанси України. - 2000. - № 5. - C. 13-23

2. Васюренко  О. В. Ризик як складова економічних  процесів // Фінанси України. - 2005. - № 7. - С.68-74

3. Винокуров  В. Страхування комерційних (фінансових) ризиків // Податки та бухгалтерський  облік. - 2002. - 3 жовтня. - C. 35-39

4. Грачов В.  Класифікація ризиків та управління  ними // Фінанси України. - 2002. - № 10. - C. 56-60

5. Гришова І. Ю. Економічна сутність фінансових ризиків у підприємстві // Економіка АПК. - 2005. - № 7. - С.83-86

6. Клапків М.  Методи ідентифікації фінансових  ризиків // Фінанси України. - 2000. - № 1. - C. 39-46

7. Мізюк Б.М.  Фінансовий механізм управління  ризиками підприємств // Фінанси України. - 2003. - № 11. - C. 66-72

8. Мізюк Б.  Фінансові ризики інвестиційних  проектів // Фінанси України. - 1999. - №  10. - C. 122-129

9. Примостка  Л. Управління фінансовими ризиками // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 2. - C. 10-13

10. Роговий А.  В. Фінансові ризики в системі  стратегічного фінансового планування// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 5. - C. 34 - 38

11. Харко А.  Ризики в управлінні фінансовою  діяльністю // Фінанси України. - 2002. - № 7. - C. 79-84

12. Циба Т. Финансовые риски: суть,контроль // Регіональні перспективи. - 1997. - № 1. - C. 51-55