Управління фінансовим ризиком

Управління  фінансовим ризиком

Вступ.

1. Класифікація ризиків  та управління  ними.

2. Управління фінансовими  ризиками.

3. Хеджування в системі  мінімізації фінансових  ризиків.

Висновки.

Список  використаної літератури.

 

Вступ

Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки. Ризик — це складне, багатогранне і неосяжне явище. В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. В бізнесі ризик пов'язується насамперед з фінансовими втратами, що виникають у випадку його реалізації. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і треба свідомо керувати, пам'ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов'язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення.

У міжнародній  практиці процес управління ризиками розглядається як ключова сфера  менеджменту, значна увага приділяється вивченню ризикових сфер, пошуку ефективних методів контролю, оцінки та моніторингу ризиків, створенню відповідних систем управління. Теоретичні дослідження вітчизняних науковців з проблем невизначеності та ризику здебільшого присвячені аналізу причин виникнення, класифікації та методам кількісної оцінки ризиків, менше уваги приділяється пошуку ефективних прийомів управління, які були б адекватними до реальних можливостей вітчизняних підприємців.

У даній роботі викладено узагальнений підхід до формування стратегії управління фінансовими  ризиками.

1. Класифікація ризиків  та управління ними

У процесі своєї  діяльності підприємці стикаються із сукупністю ризиків, які різняться  за місцем і часом виникнення, зовнішніми і внутрішніми чинниками, що впливають  на їхній рівень, і, отже, за способом їх аналізу та характеристикою.

Усі види ризиків взаємопов'язані і впливають на діяльність підприємця, перешкоджаючи прийняттю рішень і оптимізації ризику. Саме тому потрібен поглиблений аналіз складу конкретних ризиків, а також чинники їх виникнення.

В економічній  літературі з проблем підприємництва немає стрункої системи класифікації підприємницьких ризиків. Існує безліч підходів до такої класифікації, які здебільшого визначаються її цілями і завданнями.

Ризик — це порівняно  нове явище для українських підприємців, а тому воно потребує особливої уваги. Вивчення наукової літератури дало можливість установити, що в основу класифікації покладено різні підходи та певні ознаки класифікації, наведеної в таблиці .

Аналіз ретроспективних  ризиків, їхнього характеру і  способів зниження дає змогу точніше  прогнозувати поточні й перспективні ризики.

Найпоширенішим  видом економічного ризику, в якому  сконцентровані окремі ризики, є зміна  кон'юнктури ринку, незбалансована ліквідність (неможливість своєчасно  виконувати платіжні зобов'язання), зміна  рівня управління тощо.

Перші три види ризиків пов'язані між собою, і  часто на практиці їх досить важко  розрізнити.

На рівень зовнішніх  ризиків впливає безліч чинників — політичних, економічних, демографічних, соціальних, географічних та ін. До внутрішніх належать ризики, зумовлені діяльністю самого підприємства і його контактної аудиторії. На їхній рівень впливає ділова активність керівництва підприємства, вибір оптимальної маркетингової стратегії, політики й тактики, а також виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень спеціалізації та продуктивності праці, техніки безпеки тощо.

Таблиця 1. Класифікація ризиків

Чисті ризики (у  літературі їх іноді називають простими або статичними) характеризуються тим, що вони практично завжди призводять до втрат у підприємницькій діяльності. Причинами чистих ризиків можуть бути стихійні лиха, війни, нещасні випадки, злочинні дії, недієздатність організації і т. ін.

Спекулятивні  ризики (їх іще називають динамічними  або комерційними) характеризуються тим, що вони можуть нести в собі як втрати, так і додатковий щодо очікуваного результату прибуток для підприємця. Причинами спекулятивних ризиків можуть бути зміни кон'юнктури ринку, курсів валют, податкового законодавства тощо.

Найчисельнішу групу становлять ризики за сферою виникнення (галуззю діяльності). Особливості вияву ризику пов'язані не лише з тим, який конкретно суб'єкт реалізує ризиковану діяльність, а й із тим, яка сфера застосування цієї діяльності.

Ця характеристика не є загальною. Адже існують банки, де не всі види діяльності підпадають під таке визначення. [2, c.68-71]

За сферами  підприємницької діяльності (виробнича, комерційна, фінансова, посередницька, страхова) розрізняють виробничий, комерційний, фінансовий ризик, а також  ризик страхування.

Виробничий ризик  пов'язаний із невиконанням підприємством своїх планів і зобов'язань щодо виробництва продукції, товарів, послуг, інших видів виробничої діяльності в результаті несприятливого впливу зовнішнього середовища, а також неадекватного використання нової техніки і технологій, основних і оборотних фондів, сировини, робочого часу. Серед найважливіших чинників виникнення виробничого ризику — можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, зростання матеріальних і/або інших витрат, сплата підвищених відрахувань і податків, низька дисципліна постачання, втрати або пошкодження і т. ін.

Комерційний ризик  — це ризик, що виникає у процесі  реалізації товарів і послуг, вироблених або закуплених підприємцем. Чинниками  комерційного ризику є зниження обсягу реалізації внаслідок зміни кон'юнктури  або інших обставин, підвищення закупівельної ціни на товари, втрати товару у процесі обороту, підвищення витрат обороту тощо.

Фінансовий ризик  пов'язаний із можливістю невиконання  підприємством своїх фінансових зобов'язань. До основних чинників фінансового  ризику належать знецінення інвестиційно-фінансового портфеля внаслідок зміни валютних курсів, нездійснення платежів, війни, безладдя, катастрофи тощо. Прибуток підприємця виникає в результаті продажу фінансових ресурсів із вилученням відсотків, отриманням додаткового капіталу.

Страховий ризик  полягає у настанні передбаченої умови страхування події, коли страховик  зобов'язаний виплатити страхове відшкодування (страхову суму). Результатом ризику є збитки, викликані неефективною страховою діяльністю як на етапі  укладення договору страхування, так і на наступних етапах — перестрахування, формування страхових резервів тощо. Основними чинниками страхового ризику є неправильно визначені страхові тарифи, азартна методологія страхування, непередбачені події тощо.

Розглянута вище класифікація, яка найчастіше зустрічається у науковій літературі, не дає повної можливості чітко визначитися з появою ризику, його оцінкою щодо зниження або ліквідації. Відсутність однозначних понять і класифікації ризиків та певного досвіду — одна з головних причин зменшення (або відсутності) інноваційно-інвестиційної активності в Україні.

На наш погляд, найпростішу і найчіткішу класифікацію пропонує американський учений Домінік  Кесерлі. Усі можливі ризики у  підприємницькій діяльності, вважає він, можна об'єднати у такі основні типи ризиків: кредитні, ринкові, операційні, ризики довкілля та ризики поведінки.

Кредитні ризики — це традиційні ризики банківської  сфери діяльності. Найчастіше вони виникають у разі неповернення відсотків, а потім і кредиту, а також при роботі з цінними паперами. Критичні ризики завжди вкладаються в основну вартість кредиту або в операції з цінними паперами і сплачуються у наступному періоді. У багатосторонніх угодах імовірність таких ризиків зростає.

Ринкові ризики виникають при зміні ринкової ціни або ринкової позиції. Найвідоміші види ринкових ризиків — це ризик ліквідності (пов'язаний зі зміною ціни та ринкових позицій) і ризик попередньої оплати (пов'язаний зі зниженням банківського відсотка).

Операційні ризики — це ризики, які виникають у зв'язку із проблемами у роботі основних оперативних механізмів ринку (обладнання, комп'ютерів, отримання хибної або застарілої інформації).

Ризики навколишнього  середовища пов'язані з природним, законотворчим, регулятивним, політичним і соціальним середовищем.

Ризики поведінки  виникають у зв'язку з помилками  персоналу. Чим складніша справа й чим більша кількість персоналу  працює над нею, тим більша ймовірність  помилки.

Усі перелічені ризики можуть поєднуватися, зливатися  і ставати одним цілим у  межах однієї або кількох угод (контрактів).

В умовах об'єктивного  існування ризику і пов'язаних із ним фінансових, моральних та інших  втрат постає потреба в певному  механізмі, що дав би змогу якнайкраще (з погляду поставлених підприємцем  або підприємством цілей) враховувати ризик, приймаючи й виконуючи господарські рішення. Таким механізмом є управління ризиком, а саме ризик-менеджмент.

Взагалі управління ризиком можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, що допомагають певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів щодо уникнення або зниження негативних наслідків їх настання.

Проведення постійних  досліджень і вивчення усієї можливої кількості ризиків (асортименту  чи номенклатури) дає змогу виявити  чинники їх виникнення і розробити ефективний механізм управління ними. Для здійснення цього пропонуються такі основні напрями роботи з ризиками (етапи):

— розпізнання  ризику на підставі загальної інформації та його аналіз;

— охоплення  усіх ризикових можливостей;

— проведення оцінки ризиків;

— створення  й організація заходів щодо запобігання  можливих втрат;

— страхування  ризиків (тобто передача їх іншим  компаніям);

— платежі й  диверсифікація;

— консультації щодо виникнення, зниження ймовірності  або ліквідації ризиків.

Щоб знизити ймовірність виникнення кредитного ризику, необхідно, на нашу думку, постійно здійснювати аналіз і контроль кредиту й проводити диверсифікацію портфеля цінних паперів.

Вивчення і  дослідження комп'ютерного аналізу  поточної ринкової інформації дасть  змогу прогнозувати ймовірність ринкових змін.

Постійний контроль виробничої потужності обладнання, оновлення  комп'ютерної та системної бази (через  кожні 5 років) допоможе знизити ймовірність  виникнення операційного ризику.

Страхування і  попереджувальні заходи дадуть можливість знизити (запобігти) ризики довкілля.

Сформована менеджерами  фірми система контролю перевірки  та прийняття певних рішень персоналом усіх рівнів значно зменшить імовірність  помилок.

У процесі здійснення цих етапів ризики можуть розподілятися на добре та погано оцінені, привабливі й непривабливі, прийнятні й неприйнятні.

Для розробки чинного  механізму управління ризиками рекомендуємо використовувати п'ять стратегій  з управління ризиками та отримання  доходу (вигоди).

1. Стратегія  сегментів, яка базується на великій кількості даних про ризики та на використанні комп'ютерного аналізу про розподіл ризиків на привабливі й непривабливі (роздрібний ринок).

2. Стратегія  інсайдерів, що використовується  при наявності унікальних ризиків  і розподілу їх на прийнятні й неприйнятні.

3. Технічна стратегія,  яка складається зі збору попередньої  бази інформації для прогнозування  майбутніх цін (ринок торгівлі  та інвестицій).