Теоретичні засади системи безготівкових розрахунків

     Разом з тим поняття безготівкових  розрахунків, попри наявність легального визначення, є також неоднозначним  у правовій науці.

     А. Н. Самцова трактує безготівкові розрахунки як дії боржника, спрямовані на погашення грошового зобов'язання шляхом сплати боргу в безготівковому порядку, тобто за допомогою перерахування коштів на рахунок кредитора в кредитній установі. Такий підхід відображає лише цивілістичну сторону правової категорії та не характеризує сутності поняття безготівкових розрахунків повною мірою.

     З цієї ж позиції характеризує безготівкові розрахунки і В. А. Бєлов, який розуміє  безготівкові розрахунки як умовне виконання  грошового зобов'язання, що тягне  його припинення. Ця умовність, на його думку, головним чином полягає в  тому, що при безготівкових розрахунках відсутня фізична передача (переміщення) готівки від боржника до кредитора, а провадиться зміна записів за банківськими рахунками кредитора, боржника й обслуговуючих їх банків.

     На  думку В. В. Вітрянського, безготівкові розрахунки — це розрахунки по цивільно-правових угодах з використанням для цього залишків коштів на банківських рахунках; безготівкові розрахунки визнаються реальними платежами, що погашають грошові зобов'язання. Недоліком такого підходу є обмеження кола підстав для здійснення безготівкових розрахунків.

     А. В. Шамраєв характеризує безготівкові розрахунки як самостійний вид грошових відносин, пов'язаних зі здійсненням  платежів через установи банку з  метою погашення грошового зобов'язання боржника перед кредитором.

     Водночас, правову категорію безготівкових  розрахунків не можна розглядати поза правовою категорією переказу коштів, оскільки в такому випадку втрачається  фінансово-правова сторона цього  явища, що є визначальною для відносин в цілому.

     Сутність  і принципи організації безготівкових розрахунків

     Безготівкові  розрахунки - рахунки, що проводяться  без участі готівки, тобто в сфері  безготівкового грошового обігу [1, с. 29]

     У національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів  і продуктів, який опосередковується відповідним оборотом грошей. Грошовий оборот - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий.

     Переваги  безготівкового обороту порівняно  з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Рух  грошей по рахунках створює можливість контролювати його. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже - на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому з розвитком ринкових відносин в Україні буде розширюватись сфера безготівкового обороту і звужуватись готівка. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це, по-перше, надходження коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

     Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями і установами всіх форм власності і підприємствами без створення юридичної особи, фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахуванням коштів з рахунку платника на рахунок одержувача. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцентне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів [5, с. 72- 75].

     Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів — основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту. В економічній науці склалося неоднозначне тлумачення принципів безготівкових розрахунків. Загальноприйнятою стала точка зору про виділення загальноекономічних і специфічних властивостей принципів організації безготівкових розрахунків. Специфіка принципів безготівкових розрахунків відображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).

     Безумовно, що принципи організації безготівкових  розрахунків на макроекономічному  рівні мають розглядатися у взаємозв'язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків випливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб'єктів сфери безготівкового обігу — платника, одержувача грошових коштів і банку.

     Принципи  безготівкових розрахунків —  це вихідні положення, які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюються також принципи організації безготівкових  розрахунків, виникають і формуються нові принципи [2,  56- 57].

     Виділяються такі основні принципи організації  безготівкових розрахунків [10]:

     1. Грошові кошти всіх господарських  суб'єктів (як власні, так і  залучені) підлягають обов'язковому  зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

     2. Безготівкові розрахунки між  підприємствами, фізичними особами  здійснюються через банки шляхом  перерахування коштів із поточних  рахунків платників на поточні  рахунки одержувачів коштів.

     3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.

     4. Банки списують кошти з рахунків  підприємств тільки за розпорядженнями  їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

     5. Доручення підприємств на перерахування  коштів приймаються банками до  виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

     6. Зарахування коштів на рахунок  одержувача відбувається після  списання відповідних грошових  сум із рахунків платника.

     7. Банк на договірній основі  здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

     8. Підприємства самостійно обирають  форми розрахунків та вказують  їх при укладенні між собою  договорів.

     9. Взаємні претензії за розрахунками  між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

     Організація безготівкових розрахунків повинна  відповідати конкретним вимогам, які  обумовлені інтересами розвитку економіки. Специфіка прояву принципів організації  безготівкових розрахунків у вітчизняній економіці виражається нині несприятливими кризовими умовами господарювання.

     Наявні  принципи розрахунків охоплюють  регулюючим впливом усі важливі  елементи системи безготівкових  розрахунків, і насамперед способи  та форми розрахунків [22, с. 36-40].

     1.2. Класифікація системи  безготівкових розрахунків.

     Безготівкові  розрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система  безготівкових розрахунків є  складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки [13, 28-31].

       Завдання економічної науки полягає  в тому, щоб науково відображаючи  й обґрунтовуючи практику безготівкових  розрахунків, одночасно впливати  на неї, виробляти правильні  прикладні рекомендації щодо  вдосконалення і раціональної  зміни системи безготівкових розрахунків.

     Одна  з актуальних наукових проблем —  визначення структурно-функціональних компонентів системи безготівкових  розрахунків. Важливо розрізняти такі складові даної системи:

• принципи безготівкових розрахунків;
• вимоги до організації розрахунків;
• форми розрахунків;
• розрахункові документи;
• способи безготівкових розрахунків;
• механізм контролю за станом розрахунків.
• розрахунки за товарних операцій — платежі за товарно-матеріальні   цінності, надані послуги і виконані роботи;
• розрахунки за нетоварних операцій — сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо

     Взаємозв'язки між структурними компонентами системи  безготівкових розрахунків можна  зобразити у вигляді схеми (рис.1.1.) [ див. Додаток А ].

     Оскільки  безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського  обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

     В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

• внутрідержавні (внутрішньо міські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські — за межами цього пункту);
• міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

     Класифікація  безготівкових розрахунків подана на рис 1.2. [ див. Додаток Б ]

     Нормалізація  системи безготівкових розрахунків  сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв’язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.

     Безготівкові  розрахунки класифікуються також як:

     - гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

     - негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.

     Залежно від способу реалізації продукції  безготівкові розрахунки можуть бути:

     - прямі — здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцями;

     - транзитні — здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

     Система безготівкових розрахунків має  бути найтіснішим чином пов'язана  з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься  безперебійний круго оборот коштів господарських суб'єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

     Нормалізація  системи безготівкових розрахунків  сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного  зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності [23].

     1.3. Способи безготівкових  розрахунків

     Спосіб  безготівкових розрахунків у  широкому розумінні — це економічно і фінансове обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один перед одним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію.