Соціальний захист населення

    ПЛАН 

ВСТУП 3

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УКРАЇНІ 5

1.1. Класифікація видатків бюджету на соціальний захист 5

1.2. Механізми  забезпечення соціального захисту  в Україні 7

1.3. Сучасні тенденції  в Україні 9

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД 13

ВИСНОВОК 17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18

 

     ВСТУП 

    Соціальний захист - це система відносин між державою, господарськими структурами з одного боку та з громадянами з іншого боку, у процесі яких за рахунок частини валового внутрішнього продукту утворюються й використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій і груп громадян.

    Соціальний  захист є складовою соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися  державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики. До таких  гарантій належать:

• гарантування кожному працюючому громадянину мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом;
• задоволення освітньо – культурних потреб та належного рівня охорони здоров’я з метою всебічного розвитку особистості;
• захист купівельної спроможності малозабезпечених громадянин;
• вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Дане питання  досліджувалося рядом науковців, зокрема, Антропов В., Касабова І., Скулиш Ю.І., Павлюк К.Б.  та ін.

    Актуальність  теми. Видатки на соціальний захист населення являють собою важливу складову видатків як у розвинених країнах, так і країнах з перехідною економікою. Зважаючи на величезну роль соціального захисту для розвитку суспільства, зокрема в трансформаційний період, особливої актуальності набувають проблеми його забезпечення.[3]

    Об’єктом дослідження є соціальний захист населення.

    Предметом дослідження є сучасні тенденції та проблеми соціального захисту в Україні.

    Метою моєї роботи є класифікація видатків на соціальний захист, визначення механізмів соціального захисту для різних категорій населення, обсягу видатків на соціальний захист та показ зарубіжного досвіду у сфері видатків на соціальний захист.

    Для досягнення поставленої мети необхідно  вирішити такі завдання:

• визначити основні класифікаційні ознаки соціального захисту
• визначити категорії громадян, на яких спрямована система соціального захисту
• визначити обсяг видатків, які безпосередньо обраховуються за бюджетною функцією “Соціальний захист та соціальне забезпечення”
• розглянути досвід зарубіжних країн у формуванні принципів соціального захисту.

 

     СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УКРАЇНІ 

    1.1. Класифікація видатків бюджету на соціальний захист 

    Основні принципи системи соціального захисту  закладені в Конституції України, зокрема у статтях 46-53. Ураховуючи положення Конституції, закріплені у названих статтях, можна вважати, що соціальний захист забезпечується соціальною допомогою і соціальним страхуванням. Видатки бюджету на соціальний захист населення - це насамперед видатки, спрямовані на підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо).

    Видатки бюджету на соціальний захист можна класифікувати за такими ознаками:

• за джерелами;
• за ініціатором;
• за метою використання;
• за формами.

    За  джерелами фінансування видатки поділяються на ті, що фінансуються за рахунок:

• коштів державного бюджету;
• місцевих бюджетів.

    З державного бюджету здійснюється фінансування грошової допомоги біженцям, заходів, пов'язаних з поверненням та облаштуванням депортованого кримськотатарського народу і осіб інших національностей, які повернулися в Україну.

    За  рахунок державного бюджету здійснюється відшкодування Пенсійному фонду України витрат по виплаті пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, виплата пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу; компенсація громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень.

    Переважна більшість видатків на соціальний захист населення фінансується за рахунок надання коштів із державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів(державна допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, житлові субсидії, пільги ветеранам війни і праці, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям тощо).

    За  ініціатором видатки бюджету на соціальний захист можна класифікувати як витрати:

• на реалізацію загальнодержавних програм соціального захисту населення;
• витрати на місцеві програми.

    До  загальнодержавних програм відносяться видатки, фінансування яких передбачено законами «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам», «Пре державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», «Про біженців» тощо.[6]

    Що  стосується місцевих програм соціального  захисту населення, то рішення про запровадження таких програм приймається відповідними органами місцевого самоврядування і фінансування проводиться за рахунок власних коштів місцевих бюджетів.

    За  метою використання видатки на соціальний захист населення можна поділити на такі групи. До першої групи можна віднести видатки на соціальний захист у зв'язку з малозабезпеченістю. Друга група видатків на соціальний захист - це виплати, призначенням яких є компенсація втраченого доходу. До таких видатків можна віднести, наприклад, видатки на виплату допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду за дитиною інвалідом та допомоги по догляду за дитиною до трьох років. Третя група видатків - це виплати, пов'язані з компенсацією втраченого здоров'я або майна. Четвертою групою є видатки, пов'язані з наданням підтримки в облаштуванні, наприклад витрати на утримання притулків для неповнолітніх та пунктів тимчасового розміщення біженців.

    До  п'ятої групи видатків на соціальний захист за метою використання можна  віднести видатки на надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян.

    За  формами здійснення виплати на соціальний захист населення можуть бути грошові, безготівкові, натуральні. Найпоширенішою формою виплат є грошова. [3] 

    1.2. Механізми забезпечення соціального захисту в Україні 

    Пільги  та категорійні види допомоги надаються всім громадянам, які мають на них право, без врахування рівня доходів їх отримувачів. Вони виконують лише часткові завдання: підтримка окремих категорій населення, що в певний період опинилися соціально незахищеними;

• допомога тим категоріям населення, які мають особливі заслуги чи постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій;
• соціальний захист груп населення, які традиційно мають високі ризики бідності (інваліди, одинокі матері тощо).

    Система соціального захисту України  спрямована переважно на наступні категорії  громадян:

    — пенсіонери;

    — особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної праці тощо);

    — ветерани праці;

    — ветерани та учасники війни;

    — інваліди;

    — військовослужбовці та ветерани військової служби;

    — громадяни, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи;

    — сім'ї з дітьми;

    — малозабезпечені сім'ї;

    — безробітні;

• громадяни, які частково або повністю втратили працездатність.

    Механізми соціального захисту різних категорій  суттєво відрізняються (табл.1).

    Таблиця 1

    Механізми соціального захисту  різних категорій населення України 

 
 

    Ветеранам праці та військової служби, учасникам війни, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавством України передбачено: підвищені розміри пенсій, низку соціально-побутових пільг (безплатне або частково оплатне одержання ліків, зубопротезування, забезпечення санаторно-курортним лікуванням, користування пасажирським транспортом, знижка плати за житлово-комунальні послуги, тощо).

    Соціальна підтримка інвалідів (забезпечення медикаментами, технічними засобами, різні види грошової допомоги) здійснюється за рахунок коштів фонду соціального захисту інвалідів України. Останній, у свою чергу, формується шляхом стягнення штрафів з підприємств, що мають серед працюючих менш ніж 4 відсотки інвалідів.

    Сім'ям з дітьми надається допомога у зв'язку вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою або піклуванням. Соціальний захист безробітних і громадян, які частково або повністю втратили працездатність, здійснюється шляхом обов'язкового державного страхування. Відповідні страхові внески в основному сплачують підприємства, але при страхуванні на випадок безробіття їх сплачують також і наймані працівники.

    Для пенсіонерів основним засобом соціального захисту є пенсійне забезпечення, крім того, пенсіонерам надається ряд пільг, зокрема щодо безкоштовного проїзду у пасажирському транспорті.[4] 

    1.3. Сучасні тенденції в Україні 

    Соціальний  захист та соціальне забезпечення –  найбільша видаткова стаття зведеного  бюджету України, яка за обсягом випереджає охорону здоров’я, освіту та видатки на економічну діяльність.

    Проте обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, що відображається у зведеному бюджеті, не розкриває реального обсягу всього бюджетного фінансування, яке спрямовується в Україні на сферу соціального

захисту та соціального забезпечення. Це пояснюється  тим, що відповідно до діючої системи бухгалтерського обліку, деякі складові видатків на фінансування соціальних послуг, соціальних виплат та інших заходів соціального захисту включаються до інших видаткових статей бюджету, а саме: видатків на житлово-комунальне господарство, освіту, духовний і фізичний розвиток, охорону здоров’я, громадський порядок та оборону тощо.