Собівартість продукції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра менеджменту і господарського права
КУРСОВА РОБОТА
по курсу «Планування діяльності підприємства»
на тему:
«Планування собівартості готової реалізованої продукції»
2006

РЕФЕРАТ
Пояснювальна записка до курсової роботи: стор., 6 джерел., 3 табл., 5 додатків.
Мета роботи – оволодіння методикою проведення аналізу собівартості продукції підприємства, а також виявлення заходів щодо її зниження.
Об'єктом дослідження при виконанні роботи є АП «Шахта ім.О.Ф.Засядька»
Дана курсова робота призначена для розкриття основних питань по плануванню собівартості продукції, а також зниженню собівартості. У загальному виді собівартість може бути визначена як представлена у грошовому виражені величини ресурсів, використаних у певних цілях. Описуються можливі заходи, що можливо провести на підприємстві для зниження собівартості, а також додається числовий розрахунок ефективності їхнього застосування.
Метод дослідження – техніко-економічні показники роботи шахти за 2000–2004рр., а також додаткова інформація з планового відділу, що дає можливість для загальної характеристики планування собівартості в умовах даного підприємства.
ШАХТА ІМ. О.Ф.ЗАСЯДЬКА, ПЛАНУВАННЯ, СОБІВАРТІСТЬ, АНАЛІЗ, ВИТРАТИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, ЗАХОДИ, ЗНИЖЕННЯ, ВИТРАТИ, ПРОДУКЦІЯ, ЕКОНОМІКА, ФОНДИ

ЗМІСТ
Вступ
1. Коротка характеристика АП «Шахта ім.О.Ф.Засядька»
2. Аналіз планування собівартості продукції
3. Розробка заходів щодо зниження собівартості продукції
4. Планування показників після впровадження заходів
Висновки
Перелік посилань
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Додаток 5

ВСТУП
Темпи змін умов і збільшення обсягу знань у сьогоднішньому світі настільки високі, що планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує організацію засобів створення плану діяльності як на перспективний, так і на поточний періоди і дає основу для прийняття управлінських рішень. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей і розробці шляхів їхньої реалізації, допомагає створити єдність загальних цілей усередині організації і тим самим є організуючим початком у діяльності підприємства.
Собівартість продукції – це один з найважливіших комплексних показників роботи підприємства, оскільки саме він характеризує всі сторони його діяльності. Розробці плану по собівартості передує техніко-економічний аналіз господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, головним змістом якого є виявлення шляхів удосконалювання організаційно – технічного рівня виробництва, ліквідація утрат від шлюбу, усіх невиробничих витрат і втрат.
Ціль роботи – оволодіння методикою проведення аналізу собівартості продукції підприємства, а також виявлення заходів щодо її зниження.
Об'єктом дослідження при виконанні роботи є АП «Шахта ім. О.Ф. Засядька».
Метод дослідження – техніко-економічні показники роботи шахти за 2000–2004рр., а також додаткова інформація з планового відділу.
Завданням й очікуваним результатом буде зниження собівартості продукції з одержанням економії.

1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА АП «ШАХТА ІМ. О.Ф.ЗАСЯДЬКА»
Короткий опис АП «Шахта ім. О.Ф. Засядька».
Шахта “Ветка Глубокая“ була закладена в 1949 році по проекту, розробленому інститутом “Южгипрошахт“ на базі геологічного звіту, складеного колишнім трестом “Донбассуглеразведка” у 1946 році з проектною потужністю 1200 т. тонн у рік. Почала експлуатуватися з 31 грудня 1958 року. У 1963 році шахті привласнене ім'я О.Ф.Засядька.
За результатами зборів орендарів шахти ім. О.Ф.Засядька на підставі Законів України «Про підприємство», «Про оренду майна державних підприємств і організацій», договором оренди № Д-1727 від 16.12.92, Положенням про організацію орендарів підприємство «Шахти ім. О.Ф. Засядька»є орендним підприємством.
Гірський відвід шахти ім.О.Ф.Засядька в адміністративному відношенні розташований на території Київського району міста Донецька, Червоногвардійського району міста Макіївки і Ясиноватського району Донецької області.
Надра шахти належать МУП України.
В економічних відносинах шахта розташовані в районі з добре розвитий металургійною і коксохімічною промисловістю і вигідним положенням стосовно залізничних магістралей.
Основними споживачами вугілля є Маріупольський КХЗ і Донецький КХЗ. Збагачення вугілля виробляється на ЦОФ Київська, вхідної до складу шахти структурним підрозділом. Електроенергією шахта забезпечується з мережі “Донбассэнерго”.
Поверхня шахтного поля перетинає ріка Кальміус з пов'язаними з нею балками. По балках з водотоками тягнуться заболочені ділянки і ставки. В основному рельєф місцевості ярово-балковий у цілому з невеликим зниженням на південь з оцінками +260 до +220м.
На території гірського відводу розташовані терикони старих закритих шахт (ш. “Володимир”, ш. №12 Ф.Кону, ш.№2 Ф.Кону, ш. їм. Горького, ш.№4 ім. Горького, ш.№1-7 Ветка,ш.№4 “Ветка” – усього 9 териконів) і діючий терикон шахти ім. О.Ф. Засядька. Із сумарним обсягом відвалів -16855100 м3.
Геологічна характеристика шахтного поля.
Надра шахтного поля складені відкладеннями звитий С25, С26, С27 і С31, перекриті палеоген-неогеновими “четвертинними відкладеннями”.
По складності тектонічної будівлі родовище (шахтне поле) віднесено до першої групи. Загальне спокійне, близьке до моноклинальному залягання відкладень, ускладнено великими тектонічними порушеннями і серіями дрібних, але це не додає будівлі шахтного поля блокової структури.
Характеристика вугільних пластів.
Промислова вугленосність у межах шахтного поля присвячена до відхилень звиті С27, С26, С25, у яких знаходиться 57 вугільних пластів і пропластків, 24 з них мають робочу потужність на значних площах чи на всій площі. Із пластів робочої потужності, на поле шахти оцінені наступні: М81, М51, М41, М40, М3, М2, Л81, Л8, Л71, Л4, Л3, Л21, Л1В, Л1, Л1Н, К8, К7, К61, К51, К5. В даний час розробляються пласти М3, Л81, Л71, Л1, К8 (за даними на 2000 рік).
Основні технічні рішення по розвитку шахти.
Розміри шахтного поля по падінню 6000–6500 метрів, по простяганню 4600–5000 метрів. Гірські роботи ведуться на глибині 700–1300 метрів. В даний час площа шахти складає 71 тис. гектарів паханої землі.
Шахтне поле розкрите 7 вертикальними стовбурами.
Схема підготовки шахтного поля – панельна.
Порядок відпрацьовування запасів шахтного поля – спадний.
Шахта забезпечена всім необхідним устаткуванням і фахівцями для виконання робіт.
У роботі знаходяться 6 комплексно-механізованих очисних вибоїв, обладнаними комплексами КМ–87 і КД–80.
Схема підготовки пластів – панельна.
Система розробки пласта М3 – стовпова по простяганню при зворотному ході і суцільна по падінню при прямому ході (розвантажувальна лава).
Система розробки шарів Л1 і Л71 – стовпова, а шарів К8 і Л81 – суцільна.
Підготовчі польові вироблення проводяться буровисаджувальним способом із застосуванням породонавантажувальними машин ПНБ–3Д, 2ПНБ–2, 1ППМ–5, ППМ–4У; для буравлення шпурів використовуються установки БУЗ–3Т и БУЗ–1М. Пластові ярусні штреки переводяться комбайнами 4ПП–2М и ГПКО.
Для подальшого розвитку шахти, у зв'язку з доробкою пласта М3, почата підготовка пласта Л4.
Пласт намічається розкрити конвеєрним і вентиляційним квершлагами з похилих конвеєрного і вентиляційного квершлагів і з центрального і відкаточного штреку г. 802м. відкаточним квершлагом.
Відпрацьовування лав по пласту Л4 і подальше відпрацьовування лав по пласту К8 намічається по прогресивних технологічних схемах СПОРВ із упровадженням нових комплексів ЗКД–80.
Преміювання трудящих.
Робітники за виконану роботу одержують премії. АП “Шахта ім. О.Ф. Засядька“ має своєю метою посилення стимулювання високопродуктивної праці і забезпечення єдиного підходу до організації преміювання працівників шахти.
Премія є найважливішою складовою частиною заробітної плати як по призначенню, так і розмірам після основної частини, що нараховується за відрядними розцінками, тарифним ставкам і окладам. Вона дозволяє шляхом виділення частини засобів з доходів підприємства стимулювати в трудящих прагнення до більш продуктивної праці, розвивати професійні навички, підвищувати ініціативу в роботі, формувати творче відношення до праці.
Підставою для нарахування премії є дані статистичної і бухгалтерської звітності, оперативного обліку і лабораторного контролю, дані маркшейдерських вимірів і актів приймання виконання робіт.
Способи формування рівня заробітної плати по всіх професіях і групам трудящих на шахті націлені на об'єднання їх трудової і господарсько-економічної діяльності в єдину систему, орієнтовану на досягнення найкращих кінцевих результатів діяльності підприємства. Виходячи з фінансово-економічних можливостей підприємства, визначається рівень заробітної плати робочих ведучих професій виробничих підрозділів шахти, що забезпечують організаційно0виробничу основу функціонування підприємства.
Оплата праці відрядно - оплачуваним працюючих (прохідники, ГР по РГВ) виробляється відповідно до розцінок, отриманими на підставі проведення хронометражних спостережень і затвердженими керівництвом і профспілковим комітетом шахти.
Нарахування премії (індексації) почасово – оплачуваних працівникам шахти і працівникам, оплачуваних згідно посадових окладів, виробляється в залежності від рівня коефіцієнтів співвідношення заробітної плати даної професії до базової заробітної плати, затвердженої і погодженої з профспілковим комітетом шахти.
Виробнича потужність шахти
Аналізуючи основні техніко-економічні показники роботи шахти за 2000–2004р. (додаток 1), можна проаналізувати динаміку основних показників роботи шахти:
1. Спостерігається ріст видобутку вугілля з 4071,2т.тн. до 4330,6 т. тн. з 2000р.по 2004р. (фактичні значення);
2.Чисельність трудящих з річними коливаннями на початок 2000р. склала 10969,0 чол., а на початок 2004р склала 11690,0 чол. Але за весь розглянутий період (2000–2004 рр.) спостерігається збільшення чисельності. Саме велике воно склало 13770,0 чол. у 2003р.
3. Середньомісячна продуктивність праці робітників по видобутку по роках трохи зменшується й у 2004р. склала 45,3 т/м.
4.Ціна 1т товарної продукції в оптових цінах дуже росте. У 2004р. вона склала 195 грн., хоч на початок 2000р вона складала 166,87 грн.
2. АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Попит, як правило, визначає максимальну ціну, що підприємство може запросити за свою продукцію. Мінімальна ціна визначається витратами товаровиробника, що він несе при виробництві і реалізації продукції. Будь-яке підприємство прагне призначити таку ціну, яка б цілком покривала витрати на виробництво і реалізацію продукції і давала прибуток, необхідний для забезпечення конкурентноздатності і винагороди за прикладені зусилля і ризик.
Собівартість робіт чи продукції – це витрати організації на виконання цих робіт чи випуск продукції. Вона відбиває ефективність використання всіх ресурсів: машин, устаткування й інших основних фондів, матеріальних, трудових і інших ресурсів. Розрізняють кошторисну, планову і фактичну собівартість. Кошторисна собівартість робіт чи продукції являє собою виражені в грошовій формі витрати організації на виконання робіт чи одиницю продукції. Вона складається з витрат на оплату результатів минулої праці (сировини, напівфабрикатів, енергії, амортизації основних фондів і ін. ресурсів) і витрат на оплату знову витраченого (на заробітну плату, включаючи нарахування)
Планова собівартість визначається на кожен планований період з урахуванням запланованих завдань по зниженню собівартості. Вона встановлюється шляхом технико-економічних розрахунків виходячи з конкретних умов виробництва. Планова собівартість визначає рівень припустимих витрат на виробництво продукції в планований період.
Фактична собівартість виконання робіт чи одиниці продукції відбиває в грошовій формі усі фактичні витрати організації, у тому числі штрафи, пени, утрати матеріалів і т.д. Зіставлення фактичної собівартості з планової дозволяє визначити, чи не перевищений організацією рівень передбачених витрат, а також оцінити ефективність її діяльності. Враховуються як виробничі витрати на виконання робіт чи випуск одиниці продукції, так і невиробничі. Виробничими називають необхідні витрати, що випливають з існуючих технологій і організації виробництва, а невиробничими - ті, котрі є наслідком порушення технологій, низького рівня організації виробництва, недотримання договірних і інших умов і т.д.
Планування й облік показників собівартості необхідно робити по всіх групах робіт і всій номенклатурі продукції, що випускається.
Для обліку і планування витрат на виробництво застосовується наступна класифікація.
По економічних елементах усі витрати поділяються на витрати оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо, енергія) і витрати основних виробничих фондів (амортизація), а також витрати живої праці (зарплата з відрахуваннями на соціальне страхування, пенсійний фонд, обов'язкове медичне страхування) та ін. Ця класифікація витрат використовується при розрахунку собівартості продукції для визначення величини оподатковуваного прибутку, тобто при розрахунку кошторису витрат не тільки на виробництво продукції, але і її реалізацію відповідно до «Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку».
По калькуляційних статтях витрати групуються по їхній ролі у виробництві продукції – витрати на ведення технологічного процесу по виготовленню одиниці продукції і витрати на керування й обслуговування виробництва. Це угруповання застосовується при калькуляції собівартості продукції.
По способі віднесення на собівартість визначеного виду продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати зв'язані з виробництвом визначеного виду продукції і безпосередньо включаються в собівартість конкретної продукції (зарплата виробничих робітників, основні матеріали й інші). Непрямі витрати зв'язані з роботою цеху або підприємства в цілому і не можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість конкретної продукції (витрати на зміст і експлуатацію устаткування, на зміст апарата керування й інші).
По ступені залежності від обсягу виробництва усі витрати поділяють на умовно-перемінні й умовно-постійні. До умовно-перемінного відносяться витрати, що змінюються майже пропорційно зміні обсягу виробництва (виробнича зарплата, технологічне паливо, основні матеріали). Умовно-постійні витрати не змінюються або змінюються незначно при збільшенні випуску продукції (зарплата працівників цеху, заводоуправління, витрати на утримання будинків і інші).
Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої і живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, росту нагромаджень.
Планування зниження собівартості на промислових підприємствах здійснюється у відповідність с. характером виробленої продукції і застосовуваних показників собівартості.
Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків:
•    зниження собівартості порівнянної товарної продукції;
•    зниження витрат на гривню товарної продукції;
•    зниження собівартості продукції по техніко-економічних факторах;
•    зниження собівартості продукції по окремих факторах.
Розглянемо по докладніше зниження собівартості продукції по окремих факторах.
У цілому собівартість продукції складається з матеріальних витрат, витрат на виплату заробітної плати робітником і комплексними статями витрат. Збільшення або зменшення витрат по кожнім елементі викликає або подорожчання, або зниження собівартості продукції. Тому при аналізі треба перевірити витрати сировини, матеріалів, палива й електроенергії, витрати на заробітну плату, цехові, загальнозаводські й інші витрати.
Економія від зниження матеріальних витрат (Эм) визначається по формулі:  (2.1)

де Н0 і Н1 – норма витрати сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю продукції до і після проведення відповідного заходу;
Ц – ціна одиниці сировини, матеріалів, палива, енергії;
В1 – кількість продукції, що випускається з моменту проведення заходів до кінця планованого року.
Витрати на заробітну плату виробничих робітників відбивають безпосередньо в статтях витрат.
Тому аналіз заробітної плати, насамперед, робиться по загальному її фонді і фондам окремих категорій промислово-виробничого персоналу підприємства, незалежно від того, у яких статтях відбита ця заробітна плата. Після виявлення причин, що викликали зміну (відхилення) фонду заробітної плати окремих категорій працівників, можна визначити, якою мірою ці відхилення вплинули на різні статті собівартості продукції. Відхилення від плану фонду заробітної плати необхідно скорегувати на відсоток виконання плану випуску продукції, обчислити відносне відхилення від планового фонду заробітної плати. При цьому треба враховувати, що підвищення випуску продукції впливає на заробітну плату не всіх категорій працівників. Якщо ж враховувати і ті обставини, що фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу змінюється пропорційно обсягові продукції, що випускається, тільки по робітниках-відрядниках, те відносна економія не може бути обчислена по фонду заробітної плати ІТП, службовців, МОП, учнів і персоналу охорони.
Великий вплив на ефективність роботи підприємства і на витрату фонду заробітної плати робить використання засобів на преміювання робітників. Аналіз ефективності положень про преміювання робиться шляхом зіставлення додатково отриманого прибутку від реалізації продукції або економії від зниження її собівартості з витратами на преміювання.
Зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів росту продуктивності праці і росту заробітної плати. Ріст продуктивності праці повинний випереджати ріст заробітної плати, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.
Зменшення витрат на заробітну плату і відрахувань у фонд соціального захисту в результаті зниження трудомісткості одиниці продукції (Э3) визначається в такий спосіб:  (2.2)
де t0, t1 – трудомісткість одиниці продукції в годинах до і після проведення заходу;
ТС0, ТС1 – середньогодинна тарифна ставка робітника до і після впровадження заходу;
ЗПД – середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;
СЗ – встановлений відсоток відрахування у фонд соціального захисту;
М1 – число місяців з моменту проведення заходу до кінця року.
При вивільненні працівників, що знаходяться на погодинній оплаті праці, економія визначається по формулі:  (2.3)
де ЧВ – кількість працівників, що вивільняються;
ЗМ – середньомісячна зарплата даної категорії працівників;
М1 – число місяців з моменту проведення заходу до кінця року.
Зниження собівартості продукції за рахунок впливу зміни обсягу виробництва визначається по формулах:
а) економія по умовно-постійним витратам (ЭП):  (2.4)
где Сб – собівартість товарної продукції в базисному році, р.;  – темп росту товарної продукції в планованому році в порівнянні з базисним, %;
УП – питома вага умовно-постійних витрат у собівартості товарної продукції базисного року, %.
б) економія на амортизаційних відрахуваннях (ЭА):  (2.5)
де АОБ, АОПЛ – загальна сума амортизаційних відрахувань у базисному і плановому періодах, р.;
ТПБ, ТППЛ – обсяг товарної продукції в базисному і плановому періодах, р.
3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Заходи щодо зниження собівартості виробництва продукції поділяються на дві групи: зовнішні стосовно діяльності організації, багато в чому не залежні від її, і внутрівиробничі, що характеризують рівень управлінської роботи, і які реалізуються самим підприємством.
Зовнішні фактори – це зміна цін на ресурси й енергію, запровадження в дію нових законодавчих актів по праці і зарплаті, по оподатковуванню і т.д. Ці фактори встановлюють загальні «правила гри» у сфері управлінської діяльності.
Внутрівиробничі фактори – це поліпшення використання матеріальних і трудових ресурсів, поліпшення організації виробництва, технічного розвитку, удосконалювання планово-економічної роботи і керування підприємством у цілому.
При розробці плану по зниженню собівартості повинні бути враховані також фактори, що підвищують витрати на виробництво продукції. При виборі конкретних заходів щодо зниження собівартості необхідно спланувати їх так, щоб їхнє виконання забезпечувало намічене зниження собівартості на планований період.
Аналізуючи роботу АП «Шахта ім. О.Ф.Засядька» за 2004р. запропонуємо наступні заходи щодо зниження собівартості (див. таблицю 3.1).
Аналізуючи данні з додатків 1–5 пропонуємо заходи щодо зниження деяких показників з метою зниження собівартості продукції.

Таблиця 3.1 – Заходи щодо зниження витрат по собівартості за 2004р. АП «Шахта ім. О.Ф. Засядька»

У приведеній таблиці заходи з економії електроенергії носять неявний характер. Велику частину витрат складають витрати на оплату встановленої потужності електроустановок. Велика кількість енергії витрачається установками, робота яких не залежить від величини видобутку вугілля (водовідлив, вентиляція, підземне і поверхневе висвітлення й ін.). Ці витрати разом з витратами на оплату встановленої потужності можна віднести до умовно-постійних витрат.
Поглиблемо аналіз за даними заходами (див. таблицю 3.2).
Таблиця 3.2 – Програма енергозбереження АП «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

При застосуванні вищенаведених заходів досягається економія:
– електроенергії в розмірі 712 квт. ч. з річною економією 107,5 тис. грн.
– по зарплаті з річною економією 59,4 тис. грн.
4. ПЛАНУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ПІСЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАХОДІВ
На заключному етапі зробимо планування показників після впровадження заходів. Для планування показників заповнимо таблицю 4.1. Проведемо розрахунок економії від скорочення чисельності:
1) Скорочення чисельності допоміжних робітників по АП «Шахта ім.О.Ф. Засядька»:
16чол * 630грн. = 10080 грн.,
де 400грн. – середня заробітна плата допоміжних робітників.
2) Скорочення чисельності працівників на поверхні:
20чіл * 315грн. = 6300 грн.
де 315грн. – середня заробітна плата робочі поверхні.
Виходячи з розрахункових даних приведених у таблиці 4.1 розрахуємо собівартість продукції після впровадження заходів:

 (4.1)
де С/С – собівартість 1 т вугілля, грн./т.;
З – загальні витрати, тис. грн.(див. табл.4.1);
ДПЛ – плановий видобуток за рік, тис. тн.
Плановий видобуток по АП «Шахта ім. О.Ф. Засядька» приймемо рівному фактичному видобуткові в 2004р. у розмірі 4100,6 для можливості порівняння.
Собівартість однієї тонни вугілля складе:
Отримана розрахункова собівартість зменшилася на 6,3 грн./т у порівнянні із шахтною собівартістю (125 грн./т.). Тобто упровадження вище запропонованих заходів економічно доцільна.
Економія засобів при даному обсязі виробництва може скласти 6,3*5900,6=37173,78 тис. грн.