Рентабельнiсть пiдприэмства та шляхи його пiдвищення

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ 

Анотація: У статті розглядається теоретичні аспекти рентабельності підприємств в Україні та організаційно-практичні шляхи його підвищення.

Ключові слова: рентабельність, рентабельність капіталу, рентабельність виробництва, грошові кошти. 

Актуальність  теми. При створенні підприємства, його власників хвилює, перш за все прибутковість, тобто щоб прибуток організації покривав витрати. Чим більший прибуток тим ефективніше відбувається розвиток і з'являються можливості для розширення виробничої діяльності підприємства, оскільки основним показником для визначення ефективності діяльності підприємства є рентабельність то його аналіз є особливо актуальним.

Метою статті є виявлення ефективних шляхів підвищення рентабельності підприємства. Основною задачею є дослідження сутності рентабельності, виявлення факторів, що впливають на цей показник та доцільність її визначення на сьогодні.

Аналіз останніх наукових публікацій. Теоретико-методологічним проблемам значення і підвищення рентабльності підприємства присвячені роботи відомих вчених економістів: О.А.Бугуцького, В.І. Іващенко, В.П. Савчук М.А. Болюх, В.С. Дієсперова, В.М. Єрмоленко,  Є.С. Карнаухової, С.Г. Колєснєва,  П.П. Руснака та ін.              

Викладення основного  матеріалу. Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток. В сучасних ринкових умовах для того, щоб покупці віддавали перевагу продукції виготовленій даним підприємством, щоб товари користувалися великим попитом, необхідно ретельно стежити за фінансовим положенням, правильно організовувати виробничу діяльність і простежувати економічні показники, тому одним із показників ефективність діяльності підприємств, що характеризується відносною дохідністю чи прибутковістю є  показник рентабельності – тобто співвідношенням прибутку з понесеними витратами. Як наслідок, фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до зниження рентабельності підприємства, що є проблемою сучасних підприємств.

Рентабельність безпосередньо  пов'язана з величиною прибутку. Проте її не можна ототожнювати з  абсолютною сумою одержаного прибутку. Рентабельність – це ступінь прибутковості, вигідності, дохідності. Вона вимірюється  за допомогою цілої системи відносних  показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість  різних напрямів діяльності (виробничою, комерційною, інвестиційною і т. д.), вигідність виробництва окремих  видів продукції (робіт, послуг).

Показники рентабельності більш  повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом  або спожитими ресурсами. Їх використовують і як інструмент в інвестиційній  політиці і ціноутворенні. Різноманітність  варіантів рішень, що приймаються  при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованій вартості для  розрахунку рентабельності обумовлюють  наявність значної кількості  її показників

Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

1) показники рентабельності  капіталу (активів);

2) показники рентабельності  продукції;

3) показники, розраховані  на основі потоків наявних  грошових коштів.

У процесі аналізу слід вивчити динаміку названих показників рентабельності, виконання плану  за ними і провести порівняння з  підприємствами-конкурентами.

Після цього необхідно  проаналізувати чинники, що вплинули на зміну рівня рентабельності. Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у  цілому за підприємством, залежить від  чотирьох основних чинників першого  порядку: зміни обсягу реалізації, структури  реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Одним з факторів зростання  прибутку та рентабельності та підвищення ефективності виробництва є його розширення, тобто збільшення обсягів виготовлення товарів і послуг. Здійснити це можна двома шляхами:

1) за рахунок збільшення  кількості залучених у виробництво  факторів (екстенсивний шлях);

2) за рахунок поліпшення  технологій (інтенсивний шлях).

Екстенсивний розвиток підприємства представляє собою нарощення  виробництва за рахунок простого кількісного розширення його факторів, тобто збільшення числа працівників  без підвищення кваліфікації, споживання матеріальних ресурсів без поліпшення ефективності їх використання, за рахунок  зростання капіталовкладень без  удосконалення технологій. Це найбільш легкий шлях господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також  порівняно за короткий період часу вдається скоротити або ліквідувати  безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили.

Такий напрямок збільшення виробництва має і серйозні недоліки. Йому властивий технічний застій, при якому кількісне зростання  випуску продукції не супроводжується  техніко-економічним прогресом, який є важливим двигуном економічного росту. На незмінному рівні залишаються  значення таких показників, як фондовіддача, матеріалоємність і продуктивність праці. Інакше кажучи, загальна ефективність діяльності залишається, у кращому  випадку, незмінною.

Інтенсивний шлях розвитку являє собою зростання виробництва  за рахунок більш раціонального  використання його факторів, тобто  впровадження нових технологій, поліпшення його організації (нова структура господарських зв'язків, управління та кооперації і т.д.), удосконалення використання основних, оборотних фондів, прискорення їх оборотності, амортизації, підвищення кваліфікації робочої сили та вдосконалення наукової організації праці. Досягається підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва. До таких заходів відносяться енергозберігаючі проекти, програми зниження матеріаломісткості і трудомісткості та ін. Безсумнівним достоїнством цього напрямку є переборення перешкод, породжених обмеженістю природних ресурсів і можливість досягнення дуже високих темпів економічного зростання.

Для успішного розвитку економіки  будь-якого підприємства необхідно  вивчати співвідношення об'єму виробництва (реалізації) продукції з витратами  і прибутком. Це співвідношення аналізується для дослідження комплексу причинно-наслідкових  взаємозв'язків найважливіших показників кінцевих результатів діяльності підприємства, наукового обґрунтування управлінських  рішень

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з  напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних  спеціалістів (менеджерів), важливим є  детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Висновок: Виходячи з даних опрацьованих мною літературних джерел можна зробити висновок, що чим швидше обертається капітал, тим більша рентабельність. Щоб підвищити показник рентабельності, потрібно скоротити всі витратні статті, а саме: зменшити транспортні витрати; налагодити систему збуту; підвищити продуктивність праці; підприємству необхідно скоротити витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Показники рентабельності є  важливими характеристиками середовища инника формування прибутку підприємств. Тому вони обов'язкові при проведенні порівняльного аналізу і оцінці фінансового стану підприємства.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість  підприємства залежить від спеціалізації  і концентрації виробництва.

Література:

1.   Економічний аналіз господарської діяльності. / В.І. Іващенко, М.А. Болюх – К.: ЗАТ «Нічлава», 2008. – 215 с.

2.   Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченко. – К.: КНЕУ, 2007. – 540 с.

3.   Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2008. – 680 с.

4.   Економічний аналіз діяльності підприємств і організації. ППК/ В.П. Савчук - К.: Урожай – 222 с. 

Н аилучшие с оответствия д ля з апроса "р ентабельність п ідприємства ш ляхи ї ї з ростання т а п оказники ї ї в изначення н а п ідприємстві"

Б ольше с овпадений »

РОЗДІЛ 1. 
     СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ТА ПОКАЗНИКІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ. 
      
     Результативність  і  економічна  доцільність   функціонування 
підприємства  оцінюється не тільки абсолютними, але  і  відносними 
показниками.   Відносними   показниками   є   система   показників 
рентабельності. 
     У  широкому  розумінні  слова поняття рентабельності  означає 
прибутковість,  дохідність. Підприємство вважається  рентабельним, 
якщо   результати   від  реалізації  продукції   (робіт,   послуг) 
покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму  прибутку, 
достатню для нормального функціонування підприємства [1]. 
     Економічна сутність рентабельності може бути розкрита  тільки 
через  характеристику системи показників. Загальний їхній зміст  - 
визначення  суми прибутку з однієї гривні вкладеного  капіталу.  І 
оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають  під 
вплив інфляції [2]. 
     Основними   показниками  рентабельності,  якими   вимірюється 
дохідність підприємств в Україні, є наступні [2,4]: 
     1.  Рентабельність активів (майна) Ра показує, який  прибуток 
одержує підприємство з кожної  гривні, вкладеної в активи: 
      
                                (1) 
      де А - середній розмір активів; 
     Пч  -  прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства 
(чистий прибуток). 
     2.  Рентабельність  поточних  активів  Рпа  показує,  скільки 
прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні 
активи: 
               (2) 
      
     де Ап - середній розмір поточних активів. 
      
     3.  Рентабельність  інвестицій Рі  -  показник,  що  відбиває 
ефективність  використання засобів, інвестованих  у  підприємство. 
Цей    показник   відображає   оцінку   «майстерності»   керування 
інвестиціями. 
     

ПІДПРИЄМСТВО БОГДАН  

"Богдан" подключил  электричество  
Компания выпускает гибридный автобус в партнерстве с "Русэлпромом"  
 
Андрей Леденев, Богдан Кисиль, "Коммерсантъ Украина" №74 (1564), 16-05-2012  
 
Корпорация "Богдан" занялась выпуском гибридных автобусов в партнерстве с российским концерном "Русэлпром". Вчера компании представили на автосалоне в Москве модель, стоимость которой, по экспертным оценкам, составляет 250 тыс. евро. Для рынка России и Украины это слишком дорого, поэтому компаниям стоит попытаться выйти на рынок Евросоюза, считают эксперты. Однако для этого им необходимо будет инвестировать в сеть сервисного обслуживания в Европе.  
Гибридный городской автобус "Богдан-А70522" совместного производства корпорации "Богдан" и концерна "Русэлпром" вчера был представлен в Москве на выставке CityBus-expo 2012. В компаниях рассказали, что сотрудничают еще с марта 2011 года. "Русэлпром" поставляет в Украину комплект тягового электрооборудования (включает двигатель, генератор, аккумулятор, буферный накопитель и батарею топливных элементов), а украинская сторона производит кузов и окончательную сборку автобуса. Сейчас "Богдан" проводит сертификацию А70522 в Украине и России и с августа рассчитывает начать его серийное производство.  
А70522 — 12-метровый гибридный автобус, предназначенный для перевозок пассажиров на городских и пригородных маршрутах. Он сочетает тягу дизельного и электродвигателей, что позволяет снизить расход топлива в городском цикле на 35-40% по сравнению с аналогичной моделью традиционного автобуса. Модель вмещает до 100 пассажиров (до 30 сидячих мест) и отвечает требованиям экологического стандарта Евро-5. В "Русэлпроме" сообщают, что сейчас также обсуждается производство 15- и 18-метровых автобусов.  
Эксперты отмечают, что перспективы модели зависят от ее стоимости. В "Русэлпроме" утверждают, что цена автобуса только формируется. Однако обычно гибридный автобус стоит примерно в два раза дороже аналогичной модели традиционного автобуса. Стоимость 12-метрового автобуса "Богдан А70110" составляет порядка 1,3 млн грн (около 126,7 тыс. евро), то есть его гибридная версия может продаваться по 250 тыс. евро. Для сравнения, европейские аналоги стоят 400 тыс. евро.  
Учитывая стоимость автобуса в Украине, найти покупателя на него будет сложно, считает генеральный директор Львовского автобусного завода Игорь Малец. "Из-за недостатка средств в местных бюджетах города неспособны приобрести заявленные объемы даже обычных автобусов. Например, муниципалитеты, принимающие Евро-2012, должны были закупить более 2 тыс. ед. техники, но их бюджетов хватило только на половину заявленного объема",— поясняет он. Сложно будет заинтересовать этой продукцией и российские города, считает эксперт Центра политического и экономического анализа Ирина Кава. "За последние годы украинским предприятиям не удалось поставить не одной единицы муниципального транспорта в Россию, так как там практически всегда государство отдает предпочтение местным производителям",— констатирует она.  
В планах партнеров выход на европейский рынок. "Сейчас мы ведем переговоры о поставке техники с рядом стран Восточной Европы",— говорит пресс-секретарь корпорации Сергей Красуля. В "Русэлпроме" рассчитывают, что спрос на эту технику появится в связи с принятием в Евросоюзе программы по переходу на гибридный транспорт — Clean Hydrogen in European Cities, которая действует с начала года. В рамках этой программы на начальном этапе должно быть закуплено по 25 гибридных автобусов пятью городами Европы — Лондоном, Миланом, Осло, Ааргау и Больцано. Однако поставщики транспорта для них уже определены — это ирландская Wright, бельгийская VanHool и немецкий Merecedes-Benz.  
Пробиться на европейский рынок "Богдану" также будет сложно, уверена госпожа Кава. "У наших предприятий на сегодняшний день нет необходимого опыта в сервисном обслуживании транспорта в Европе, а это является одним из основных критериев при выборе техники европейскими городами",— уточняет эксперт.