Порядок формування прибутку підприємства

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП       3

1. ТЕОРИТИЧНА  ЧАСТИНА       5 

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА      10

2.1 Загальна  характеристика бухгалтерської  звітності, яка 

використовується  для оцінки фінансового стану  підприємства.

Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства       10

2.2 Загальна  оцінка динаміки та структури  статей

бухгалтерського балансу       15

2.3 Загальна  характеристика фінансового стану  підприємства       17

2.4 Структура  джерел фінансових ресурсів підприємств       19

2.5 Аналіз  ліквідності балансу       21

2.6 Аналіз  зворотності обігових коштів підприємства       27

2.7 Аналіз  ефективності використання майна  підприємства      29

3. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ щодо поліпшення

фінансового стану підприємства      31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                          32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на мою думку, визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій».

Отримання балансового прибутку було пов’язане  з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.

По-третє, це діяльність, пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність, пов’язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

8. Порядок  формування прибутку підприємства

Прибуток  – це найважливіша фінансова категорія, яка відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства та характеризує ефективність виробництва. Сума отриманого прибутку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, питому вагу собівартості у виробленому продукті (наданій послузі). Прибуток виступає джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а також джерелом формування бюджетів  країни різних рівнів.

На формування прибутку, як фінансового показника  діяльності підприємства, що відображається у бухгалтерському обліку, в офіційній  звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок  формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання  собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків  і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської  діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Фактично  формування прибутку залежить від реалізації продукції. Незалежно від визначення моменту реалізації формування прибутку на підприємства і відбувається за умови, що реалізація продукції фактично відбулася (кошти за проданий товар (надану послугу) надійшли на розрахунковий  рахунок покупця).

Якщо  моментом реалізації вважати дату відвантаження  товарів і визначення податкових зобов’язань, то це призведе використання оборотних коштів підприємства на сплату податків, погіршення їх фінансового  стану.

Основними показниками, що впливають на розмір прибутку, є обсяг реалізації продукції  та її собівартість. Відповідно на зміну  обсягу реалізації продукції впливає  зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції та її рентабельність.

           Варто зауважити те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції впливають також на собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати, витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний  вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації відіграє розмір прибутку, котрий включений  у ціну виробу.

Отже, можна  зробити висновок, що підприємство має змогу впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяг виробництва  продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність.

Розглянемо  особливості впливу собівартості продукції (робіт, послуг) на формування прибутку. Собівартість продукції є комплексним  показником, який характеризує ступінь  використання усіх виробничих ресурсів (матеріальних, грошових, трудових). Є  особливості у формування собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від  сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати наступне визначення собівартості.

Собівартість  продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати  підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють  виробничу собівартість; витрати  на виробництво на реалізацію складають  повну собівартість продукції.

Можливість  підприємства впливати на формування собівартості є істотною. Проте слід звернути увагу на наступні моменти.

По-перше, склад (перелік) витрати, що їх можна  відносити на собівартість, регламентований  державою. Протягом 1996 року Постановами  Кабінету Міністрів країни були затверджені  Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості , сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт тощо.

На основі типових положень розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні  заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються  у собівартість, розмір деяких із них  регулюється державою встановленням  нормативних відрахувань. Такими елементами витрати є:

–  відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, фонд ліквідації Чорнобильської катастрофи);

–  амортизація  основних засобів і нематеріальних активів;

–  витрати  на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

–  інші витрати (відрахування  в Державний  інноваційний фонд, на фінансування автомобільних  доріг, деякі позабюджетні фонди  фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт). 

Можливість  впливу підприємства на зазначені елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива  лише з допомогою належного управління показниками, до яких застосовуються встановлені  нормативи відрахувань: витрати  на оплату праці, структура і джерела  її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура  і джерела формування.

У Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” і прийнятих до нього  доповненнях не зустрічається категорія  “собівартість”, оскільки розрахунок оподаткованого прибутку базується  на обчисленні валового доходу і подальшому коригуванні.

Скорочення  витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти  за рахунок використання численних  факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Слід  зауважити, що у теперішній час підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності щодо питань формування собівартості. Однак у даному аспекті  господарської діяльності вони зобов’язані  дотримуватись чинного законодавства  і нормативних документів, що регламентують  ці питання.

Головними завданнями, що стоять перед підприємством  з метою управління формуванням і використанням прибутку, є:

–  системний  контроль за виконанням планів одержання  прибутку;

–  виявлення  факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;

–   вивчення напрямів і тенденцій розподілу  прибутку; виявлення резервів.

Прибуток  як найважливіша категорія ринкових відносин виконує такі функції: оцінювальну, стимулюючу і госпрозрахункову. Але  і не виключена можливість наділення  прибутку й іншими функціями. Абсолютна  величина прибутку важлива у тому випадку, коли йдеться про фінансові  ресурси, які можуть бути використані  підприємством, суспільством. Але для  характеристики ефективності господарювання абсолютної величини прибутку недостатньо.

Отже, щоб  оцінити результати та ефективність господарювання, ефективність використання складових процесу виробництва, за допомогою яких отримано прибуток, його суму потрібно віднести до відповідних  показників. У результаті буде одержано показник ефективності, або рентабельність.

Рисунок 1 - Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності та введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналітична частина

 

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської  звітності, яка використовується  для оцінки фінансового стану  підприємства. Методи проведення  аналізу фінансового стану підприємства. 

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову  звітність.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 було затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Цим Положенням (стандартом) визначається мета, склад i принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання i розкриття її елементів.

Норми цього Положення (стандарту) треба застосовувати до фінансової звітності підприємства, організацій та інших юридичних осіб (далi — підприємства) усіх форм власності (крім банків i бюджетних установ) i консолідованої фінансової звітності.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує iнформацiйнi потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі  в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
• забезпеченості зобов’язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.