Особливості формування фінансових ресурсів підприємств в Україні

Міністерство  освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

ДВНЗ “Київський національний економічний університет 

імені Вадима Гетьмана”

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

самостійна  РОБОТА

з дисципліни “ФІНАНСИ”

 

Тема: « Особливості формування фінансових ресурсів підприємств в Україні »

 

 

 

ВИКОНАВ: Студент               (прізвище, ім’я, по батькові) група _18 особистий підпис студента_____________ дата ___13.11.2011р.__

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – КНЕУ – 2011

Зміст

Вступ

І.     Теоретичні   засади формування  фінансових  ресурсів підприємств.

ІІ.    Аналіз основних стратегій залучення фінансових  ресурсів підприємств.

ІІІ.  Напрямки вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на        підприємстві.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Становлення  і розвиток в Україні  ринкової інфраструктури    докорінно   змінюють   економічне,    соціальне, інформаційне  правове   і організаційне середовище  функціонування підприємств, сутність їхньої фінансової діяльності.

Вихід  України  з  тривалої економічної  кризи  безпосередньо пов'язаний    з    поліпшенням   фінансового    стану    суб'єктів господарювання  всіх форм власності в усіх сферах  діяльності.  За цих   умов   необхідна  сучасна,  адекватна  ринковій   економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

     Тому   поняття   "фінансові  ресурси"  в  організаційній   та управлінській роботі підприємств займає особливе місце.

     Від належного  формування фінансових ресурсів та ефективного і цілеспрямованого   їх   використання  багато   в   чому   залежить своєчасність   та  повнота  фінансового  забезпечення   виробничо-господарської  діяльності  та  розвитку  підприємства,   виконання фінансових   зобов'язань  перед  державою  та  іншими   суб'єктами господарювання.

     Перехід   на   ринкові  умови  господарювання,  запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств  потребують  нових підходів до  формування  фінансових ресурсів.  Значно  скорочуються обсяги  фінансових  ресурсів,  які надходять  від галузевих структур, бюджетних субсидій від  органів державної  влади.  Збільшується значення прибутку,  амортизаційних відрахувань,  позичкових  та інвестиційних  засобів  у  формуванні фінансових   ресурсів  підприємств.  Усе це  змушує  підприємства виявляти  ініціативу  та винахідливість, нести  повну  матеріальну відповідальність.  Важливе  місце в джерелах  фінансових  ресурсів набувають залучення пайових та інших внесків фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу.

     Важливе   місце при формуванні фінансових  ресурсів підприємств має визначення оптимальної структури їх джерел. Підвищення питомої ваги  власних  засобів  позитивно впливає на фінансову  діяльність підприємств.  Висока  питома  вага залучених засобів   ускладнює фінансову  діяльність підприємства та потребує додаткових  витрат. Тому  дуже  важливо  в кожному окремому випадку провести  глибокий аналіз   необхідності  та  обґрунтованості  залучення   додаткових ресурсів.

     Всі  ці  фактори  обумовлюють  актуальність  обраної теми  і доцільність  дослідження  процесів по  формуванню,  розподілу   і використанню фінансових ресурсів підприємств.

     Предметом  дослідження роботи  є вивчення  фінансових відносин, які виникають в процесі  формування фінансових ресурсів підприємств.

     В якості  суб’єкта дослідження виступає фінансово-господарська діяльність.

     Мета  роботи  –  розкрити суть і функції фінансових  ресурсів підприємства в умовах розвитку ринку в Україні, показати  зміни  в джерелах формування фінансових ресурсів.

  При написанні роботи було використано закони,  нормативно-правові акти, що регулюють економічні процеси в Україні, навчальні посібники,  періодичні  видання і  інші  спеціальні  методичні  та наукові   матеріали.   Додатково  була   використана   статистична інформація.

Структура   роботи.    Перший,   теоретичний   розділ  роботи   “Теоретичні   засади формування  фінансових  ресурсів підприємств”  розкриває  сутність фінансових  ресурсів підприємства, їх значення  для  господарської діяльності  підприємства, визначення джерел формування  фінансових ресурсів.

 Другий,   аналітичний   розділ  роботи   “ Аналіз основних стратегій  залучення фінансових  ресурсів підприємств ” присвячений визначенню та аналізу основних стратегій залучення фінансових ресурсів.       

  Третій розділ роботи “ Напрярямки вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві ” присвячений аналізу можливості вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.

 

 

 

І.     Теоретичні   засади формування  фінансових  ресурсів підприємств.

Головною ланкою економіки  в ринкових умовах господарювання є  підприємства, які виступають в ролі господарюючих суб'єктів. У наш  час поряд із неплатоспроможними підприємствами діють і цілком благополучні та фінансово спроможні. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідницьку і  комерційну діяльність. Саме для здійснення своєї діяльності підприємству необхідно  мати в своєму розпорядженні фінансові  ресурси. Успішна діяльність не можлива  без ефективного управління фінансовими  ресурсами.

Відповідно до  Закону України "Про підприємство", фінансові  ресурси підприємств - це переважно  прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, ресурси спонсорів.

Під фінансовими ресурсами  слід розуміти грошові кошти, що є  у розпорядженні підприємства. Вони формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення  статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської  діяльності, розширення і розвитку виробництва.

Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків, залучення  позичкових джерел фінансування господарської  діяльності, розподіл прибутків, що утворюються  в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди  й та частина грошових коштів, яка  використовується в нефондовій формі. Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти.

Утворення власного фінансового  капіталу може відбуватися за рахунок  зовнішніх і внутрішніх джерел власних  коштів. До зовнішніх джерел належать кошти, що формуються за рахунок особистих  внесків і за рахунок можливостей  фінансового ринку. Це кошти засновників, що вкладаються у статутний капітал, кошти, що надходять за рахунок випуску  акцій і пайові внески учасників. Також до зовнішніх джерел належать кошти, що формуються у порядку розподілу  та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави - це страхові відшкодування, фінансові ресурси державного і місцевих бюджетів, що використовуються на безповоротній основі та інша безплатна фінансова допомога.

До внутрішніх джерел відносяться  фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства - це прибуток та амортизаційні відрахування.

Позичковий капітал також  формується із зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх позикових коштів належать кредити банків, облігаційні  позики, позики небанківських кредитних установ. До внутрішніх джерел створення позикового капіталу відносяться заборгованість за майно в оренді, реструктуризований борг за кредити, відстрочена податкова заборгованість, кредити не сплачені у строк, кредиторська заборгованість строк сплати якої ще не настав, прострочена кредиторська заборгованість.

Отже, фінансові ресурси  підприємств - є грошові доходи і  нагромадження, які формуються у  юридичних осіб в процесі їх господарської  діяльності за рахунок власних, позикових  і залучених джерел фінансування і використовуються для формування активів підприємства, грошових резервів, виконання фінансових зобов'язань, стимулювання працівників, а також  для здійснення інших заходів  з метою забезпечення ефективності розвитку підприємства.

На відміну від проміжних  підприємств, окремі господарюючі суб'єкти в рамках ведення своєї діяльності відтворюють особливу господарську поведінку, яка дозволяє поглинати  ресурси кредиторів і перетворювати  їх у власну дебіторську заборгованість, затягувати терміни розрахунків  з наявними боргами та інше. Під  впливом сукупності зовнішніх і  внутрішніх чинників порушується фінансова  стійкість підприємства. Майно набуває  непродуктивної та неліквідної форми, фінансові ресурси підприємства використовуються нераціонально. Крім того, недостатня забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами супроводжується  низьким рівнем ефективності їх використання.

Спроможність підприємства досягти успіху на ринку залежить від ефективності управління його фінансовими  ресурсами. Добре організоване управління є необхідною складовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої конкуренції.

Склад ресурсів, їх обсяг  залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому їх обсяг тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більший  обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більший  обсяг власних фінансових ресурсів і навпаки.

Отже, з поданого матеріалу  можна зробити висновок, що наявність  у достатньому розмірі фінансових ресурсів, їхнє ефективне використання визначають добрий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим  завданням підприємств є пошук  резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найефективніше їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

Детальніше, про структуру  джерел фінансових ресурсів підприємства, джерела і напрямки використання грошових коштів суб’єктів господарювання, а також класифікація факторів, що вливають на формування фінансових ресурсів підприємства наведено у додатках 1, 2, 3.

 

ІІ.    Аналіз основних стратегій  залучення фінансових  ресурсів підприємств.

Будь-який варіант стратегії  залучення капіталу порівнюється з його фактичну ціну або внутрішньою нормою прибутковості. Переважні зовнішні джерела фінансування, але фірма може потрапити в залежність від кредиторів, які можуть її цілеспрямовано довести до банкрутства.

Виділяють такі типи стратегій  залучення фінансових коштів, які можуть мати внутрішню і зовнішню орієнтацію (але, як правило, повинні органічно поєднувати ту й іншу).

1.Використання власних коштів для розширення своєї ринкової ніші. Застосовується середніми і великими вузькоспеціалізованими фірмами, що діють на сформованих стійких ринках. У цілому малоприбутковим.

2.Об'єднання фінансових ресурсів середніх і великих фірм реалізації дорогих проектів захоплення нових ринків.

3.Використання всіх доступних джерел фінансування (позики, випуск акцій, створення консорціумів тощо) для формування та реалізації перспективнихінноваційних програм малих і середніх підприємств наукомістких галузей. Ризиковано, але високоприбутковими.

4.Залучення донорських коштів великих фірм - споживачів продукції в рамках вертикальної інтеграції з ними.

5.Перехресне фінансування (підрозділи, що генерують фінансові кошти, діляться ними з тими, у кого їх бракує).

Зовнішня орієнтація передбачає опору на позикові кошти (облігаційні позики і банківські кредити), внутрішня - на власні (статутний капітал і прибуток).

Стратегія фінансування визначає:

1) оптимальне співвідношення  внутрішніх і зовнішніх джерел  залучення фінансових коштів;

2) ціну, яку фірма може  за них заплатити;

3) способи розподілу (перерозподілу)  фінансових ресурсів між підрозділами.

Перше завдання є особливо складною і не має однозначного вирішення. Причина полягає в тому, що відхилення від оптимуму в ту і іншу сторону, водночас, надзвичайно вигідно і  ризиковано.

Орієнтація на використання прибутку - найбільш безпечний спосіб фінансування. Але, по-перше, її величина взагалі обмежена, що накладає жорсткі  рамки на потенційні можливості розвитку фірми. По-друге, зростання частки прибутку, що спрямовується на розширення і вдосконалення виробництва, обмежує поточні інтереси власників.

Ці обмеження, здавалося  б, можна подолати за рахунок емісії акцій, яка приносить додатково  величезні кошти. Проте компанії йдуть на цей крок, звичайно, з  великою неохотою, і цьому є  причини. Справа в тому, що акції  реалізуються стороннім особам, а  отже, йдуть з-під контролю емітента і згодом вільно продаються і купуються  на ринку цінних паперів. Таким чином, рано чи пізно вони можуть зосередитися в руках будь-якої особи (у тому числі і конкурента), що дозволить йому без відома засновників встановити контроль над корпорацією.

У цьому сенсі використання зовнішніх (позикових) джерел фінансування більш переважно. Але фірма при  цьому потрапляє в залежність до кредиторів, які при нагоді можуть її цілеспрямовано довести до банкрутства.

Проте використання позикових  коштів може принести компанії чималі вигоди (а не тільки запобігти приховану  зміну власника). Справа в тому, що збільшення їх частки обумовлює зростання  головного показника, що характеризує ефективність її роботи, - рентабельності власного капіталу.