Организация аудита финансовой отчетности

Формальна перевірка звітності

Формальна перевірка полягає  у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.

Під час загального огляду звітних форм аудитор звертає  увагу на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства (реквізит "Галузь'') повинен відповідати його видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензування даного виду діяльності обов'язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Слід пам'ятати, що запис у засновницьких документах про те, що підприємство може займатися "...іншими видами діяльності, не забороненими законодавством...", не дає підстав акціонерному товариству, створеному, наприклад, для виробництва промислових товарів, займатися операціями з цінними паперами. Визначення виду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства з основної та іншої діяльності[21].

Аналітична перевірка  звітності

Після проведення формальної перевірки за формою аудитор переходить до аналітичної перевірки показників звітності — їх оцінки за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності. Аналітична перевірка показників фінансової звітності здійснюється на основі дослідження та оцінки фінансового стану підприємства і зміни його фінансових показників за звітний період.

Перевірка по суті та рахункова  перевірка показників звітності  ґрунтується на встановленні правильності складання фінансової звітності. Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта.

У першу чергу слід перевірити відповідність указаного в балансі  розміру статутного капіталу даним засновницьких документів. Аудитор, вивчаючи звітність, повинен визначити ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, тобто можливість шахрайства чи наявність помилок в обліку і звітності для даного клієнта є найвірогіднішими. Залежно від цього аудитор може виділити ті операції та активи, які необхідно перевіряти більш ретельно, і ті, де можна покладатися на інформацію клієнта.

Далі необхідно перевірити зіставлення і взаємозв'язок показників, відображених у різних (формах бухгалтерської звітності, показників, відображених у формах бухгалтерської звітності та зведених регістрах обліку, регістрах обліку та зведених документах.

Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, порівняти із середніми  показниками в галузі[20].

Основні показники, які залежно  від мети аудиту повинні вивчатися  аудитором: показники платоспроможності, фінансової стійкості, автономії, маневреності оборотних засобів, фінансування, кредитоспроможності, ліквідності тощо. З метою проведення такого аналізу рекомендується складання порівняльного аналітичного балансу, до якого входять основні агреговані показники бухгалтерського балансу. Порівняльний аналітичний баланс дає змогу спростити роботу з проведення аналізу основних фінансових показників підприємства.

 

4 Оцінка аудитором результатів перевірки

 

Заключна стадія аудиторської перевірки передбачає проведення слідуючих заходів;

• систематизацію результатів перевірки;
• аналіз результатів перевірки;
• складання аудиторського висновку.

Відповідно до ННА № 26 "Аудиторський висновок": аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову звітність; дата аудиторського висновку; адреса аудиторської фірми; підпис аудиторського висновку. В змістовній частині подаються основні відомості про аудитора (аудиторську фірму) та про клієнта, умови угоди про проведення аудиту, висновок про повноту та відповідність фінансової звітності встановленим нормативам бухгалтерського обліку, підтвердження правильності оцінки та класифікації активів, зобов'язань, підтвердження факту проведення інвентаризації активів та зобов'язань, підтвердження правильності та адекватності визначення величини та структури власного капіталу, результати аудиту фінансового стану підприємства. Позитивний аудиторський висновок надається лише за умови відповідності показників аналітичного та синтетичного обліку та взаємної узгодженості показників звітності, а також у разі виявлення незначних (несуттєвих) помилок, які не мають впливу на показники фінансової звітності, про що зазначається у пояснювальному параграфі. Якщо виявлено помилки в межах 4-5 % від загального результату фінансової звітності, надається умовно позитивний висновок із зазначенням причин не фундаментальної незгоди чи не фундаментальної невпевненості в окремому розділі, який передує формулюванню висновку. Відхилення більші встановлених меж спричиняють видачу негативного висновку[17].

Аудиторський висновок має  вміщувати відомості про достовірність  або недостовірність даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності. Крім того, у висновку аудитора підкреслюється, що достовірність фінансової звітності підтверджується документами, які стосуються первинного фінансового обліку, грошовими документами, наявністю готівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів (основних фондів) тощо.

Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського  обліку, достовірності звітності  та законності господарських операцій повинні бути представлені в аудиторському звіті. Інформація, подана у звіті, повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною та правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.

 

ВИСНОВОК

 

Отже, аудит фінансової звітності - це складний та багатоетапний процес, що вимагає від аудитора високої кваліфікації та наявності практичного досвіду. Знання, на концептуальному рівні, системи бухгалтерського обліку та окремих її елементів сприяє проведенню якісної роботи. Попереднє планування забезпечує раціональне використання робочого часу, дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. В сукупності з напрацьованими вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою процедури аудиторського контролю надають аудитору необхідний інструментарій для успішного виконання своїх обов'язків.

Отже, аудит фінансової звітності  сприяє виявленню недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Таким чином, метою аудиту фінансової звітності є надання аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах стандартам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України "Про  аудиторську діяльність" від 22.04.1993р.  із змінами і доповненнями.

2. Закон України "Про  державну контрольно-ревізійну службу  в Україні" від 26 січня 1993 р

3. Закон України «Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями).

4. Наказ Мінстату України  від 29.12.95 р. №352 "Про затвердження  типових форм первинних документів".

5. Інструкція про застосування  Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена МФУ від 30.11.1999 р. № 291.

6. Положення (стандарти)  бухгалтерського обліку, затверджені  наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.

7. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид. перероб. і доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544с.

8. Кадуріна Л.О. Основи аудиту: Посібник. – Київ: Видавничий дім “Слово”, 2003. – 184 с.

9. Кононенко О. Читаємо фінансову звітність. - Х.: Фактор, 2003. - 96с.

10. Контроль і ревізія. Нормативно-практичні матеріали. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2004. - 328с.

11. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навч. посібник - К.: Т-во «Знання», КОО, 2004 - 378с.

12. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: „Новий світ – 2000”, 2002 – 504с.

13. Пархоменко В. Аудиторська перевірка фінансової звітності. // Праця і зарплата. - 2004.-№13

14. Пархоменко В М. Бухгалтерський облік в Україні: Нормативи, коментарі - Луганськ: Футура ДСД Лугань, 2002.

15. Савченко В.Я. Аудит: Навчальний посібник - Київ: КНЕУ, 2002.

16. Савченко О.О. Методика проведення аудиту фінансової звітності. // Бухгалтерский учт и Аудит. – 2004.- №3 .

17. Сопко В.В., Шило В.П., Брабул О.М. та інші Організація і методика проведення аудиту: Підручник. – 2-ге вид., перероб. -К.: Вища шк. .: Т-во „Знання”, КОО, 2003. – 637.

18. Суха О. Р., Стрибулевич Т. О. Організація і методика аудиту. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. - Рівне: НУВГП, 2008. - 163 с.

19. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2007. - 672с.

20. Янок Д.А. Аудит фінансової звітності у вирішенні проблеми підвищення якості інформації про фінансові результати діяльності підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 181: В 2т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - с. 274-286.

21. Ященко Н. Аудит фінансової звітності в умовах ринку. // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2003.-№19.