Организация аудита финансовой отчетности

 

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ……………………………………………………………………………3 

1. Мета та завдання аудиту фінансової звітності………………………….  4

2. Перевірка правильності складання фінансової звітності………………..6

3. Послідовність аудиторської  перевірки …………………………………. 9

4. Оцінка аудитором результатів перевірки………………………………..11

Висновок……………………………………………………………………….13

Список використаних джерел………………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 Фінансова звітність  – це бухгалтерська звітність,  що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Суб’єкту, який приймає рішення, потрібна не будь-яка інформація, а  лише певна, достовірна та своєчасна. Така інформація наводиться у фінансовій звітності. Від того наскільки правильно і кваліфіковано складена і опрацьована фінансова звітність залежить успіх в організації виробничих процесів і прийняття правильних управлінських рішень. Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. Перевірка достовірності бухгалтерської звітності аудитором є особливо відповідальною роботою, тому дана тема є актуальною, особливо на даному етапі ринкових перетворень в Україні.

У практиці аудиторів зустрічаються  випадки, коли проведення такого аналізу  дозволяє зробити обґрунтований  висновок про недостовірність представленої бухгалтерської звітності..

Аудитор повинен оцінити, наскільки компетентний бухгалтерський персонал, відповідальний за документальне оформлення складових, з професійної точки зору, фінансово-господарчих операцій.

Метою роботи є організація фінансової звітності.

Предметом дослідження є  перевірка правильнсті складання фінансової звітності

Об’єктом дослідження є фінансова звітність.

 

 

 

 

1 Мета та завдання аудиту фінансової звітності

 

Мета аудиторської перевірки  фінансової звітності - незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчасності та єдності методичних звітних показників. Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудитору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).

Аудитор, в першу чергу, направляє свої зусилля на встановлення об'єктивної істини щодо дій і подій господарюючого суб'єкта.

Аудиторські докази - це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї або іншої дії чи події.

Джерелами аудиторських доказів можуть бути: облікова система, підтверджуюча  документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники, а також  треті особи[12].

Серед факторів, що впливають на достовірність  доказів, виділяють: незалежність джерела  інформації; ефективність системи внутрішнього контролю; безпосередні знання аудитора; оцінку осіб, що надали інформацію; ступінь об'єктивності; достатність; своєчасність; об'єднаний ефект.

При одержанні аудиторських доказів  шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

При цьому аудитору слід здійснити  такі процедури:

ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського  фінансового обліку і способами їх застосування;

обстежити, яким чином клієнт збирає інформацію для включення  у фінансовий звіт;

впевнитися, що фінансові  звіти складені відповідно до загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерського фінансового обліку;

з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив  на результати мають відхилення.

Завданнями аудиту фінансової звітності є:

- дослідити достовірність та  відповідність записів звітності  даним Головної книги та регістрів  аналітичного обліку;

- прослідкувати за своєчасністю  подання бухгалтерської звітності  до відповідних державних органів;

- вивчити взаємоузгодженість показників  звітності підприємства;

- порівняти дані річної фінансової  звітності з даними квартальної  і поточної фінансової звітності;

- оцінити можливість постійного  функціонування підприємства;

- оцінити вплив подій, що відбулися,  на фінансову звітність та  їх відображення в звітності.

При проведенні аудиту фінансової звітності  вивчаються наступні питання:

- чи наявні документи про  реєстрацію підприємства як платника  податків;

- чи дотримуються терміни подання  звітності податковим органам,  управлінню статистики, органам  управління спеціальними позабюджетними  фондами тощо;

- чи правильно відображені дані  в поточному бухгалтерському  обліку і чи внесені зміни,  виправлення до фінансової звітност[12]і.

Предметом аудиту фінансової звітності є встановлення відображення у звітності в усіх суттєвих аспектах реального фінансового стану підприємства, взаємозв'язку та несуперечності показників окремих форм звітності, відповідності фінансової звітності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С) БО; розкриття у звітності підприємства усіх суттєвих аспектів облікової політики[3].

 

2 Перевірка правильності складання фінансової звітності

 

Аудиторська перевірка починається  із загального огляду звітних форм клієнта.

 Етапи перевірки правильності складання фінансової звітності:

1) перевірка правильності  заповнення адресної частини;

2) визначення виду діяльності  підприємства (необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства за основною та іншою діяльністю);

3) перевірка правильності  заповнення звітності за формою: наявність усіх передбачених  показників, відсутність підчисток  і виправлень;

4) логічний аналіз показників  звітності з метою визначення  ділянок у звітності з найінформаційнішим  ризиком, тобто тих, де найвірогідніша  можливість виявлення шахрайства чи помилок в обліку і звітності. Залежно від цього визначають ті операції й активи, які повинні бути перевірені ретельніше, і ті, де можна покластися на інформацію клієнта;

5) рахункова перевірка,  тобто зіставлення і перевірка  взаємозв'язку показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерської звітності;

6) перевірка показників  форм фінансової звітності;

7) встановлення суттєвості  виявлених відхилень у показниках  фінансової звітності.

Однією з найважливіших  аудиторських процедур є перевірка  правильнсті складання фінансової звітності. При цьому аудитор керується Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07. 1999р. №996-ІV [3]та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999р. №87,із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.01.00р. №15, від 24.02.00р. №37, від 14.06.00р. №131, від 18.12.01р. №583[6]:

П(С) БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”;

П(С) БО 2 „Баланс”;

П(С) БО 3 „Звіт про фінансові  результати”;

П(С) БО 4 „Звіт про рух  грошових коштів”;

П(С) БО 5 „Звіт про власний  капітал”;

П(С) БО 6 „Виправлення помилок  і зміни у фінансових звітах”.

Починається аудиторська  перевірка фінансової звітності  з загального огляду. Звертається  увага на заповнення адресної частини  форми. Вид діяльності підприємства повинен відповідати його Статуту, а у випадку ліцензування даного виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії. Визначення виду діяльності підприємства забезпечує правильне розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності.

Необхідно перевірити правильність заповнення звітності за формою: наявність  всіх передбачених показників, відсутність  підчисток та виправлень. Провадиться  логічний аналіз показників з метою  визначення ділянок у звітності з найбільшим інформаційним ризиком. В залежності від цього визначають ті операції і активи, які повинні бути перевірені більш ретельно. Це дасть можливість встановити масштаб та глибину, а також сукупність необхідних методів та процедур перевірки.

Одним із найбільш доказових джерел інформації є первинний документ, в якому фіксується кожна господарська операція. Тому особливу увагу слід приділити вивченню підробок у документах. Перевірка достовірності документів та реквізитів і записів, які в них містяться, здійснюється з метою виявлення фальсифікованих документів. До фальсифікованих документів відносяться і такі, в яких є підчистки, підроблені записи і резолюції, заміна текстів і цифр тощо. Такі документи використовуються з метою приховування обману та інших порушень правил ведення бухгалтерського обліку. Особлива увага повинна приділятись відбиткам штампів і печаток. Їх незвична форма, різний розмір тих самих знаків, неправильний текст та інші ознаки можуть вказувати на підробку документа. Мають значення зовнішній вигляд документа, папір, на якому він виконаний, форма бланка, фарба, якою зроблені записи (чорнила, паста, олівець), колір фарби і т.д[18].

Особлива увага також приділяється підписам посадових і матеріально  відповідальних осіб, які приймали і відпускали товарно-матеріальні  цінності або грошові кошти. При  виявленні документів, підписи на яких викликають підозру, аудитор повинен  порівняти підписи на сумнівних  документах з підписами тих же осіб на інших документах, а також  застосувати прийоми перевірки  відображених у документах операцій по суті.

Огляд документів з метою виявлення  підробки повинен поєднуватись з  перевіркою правил їх оформлення. Оглядаючи  документ, аудитор одночасно звертає  увагу на правильність його оформлення, наявність необхідних реквізитів, спосіб виконання записів і т.д. Якщо в документі є виправлення, необхідно  перевірити, чи допустимі вони виходячи з характеру документа (в касових  і банківських документах виправлення  не допускаються), чи правильно здійснені виправлення (помилка в документах виправляється шляхом перекреслення неправильного тексту або суми тонкою лінією так, щоб можна було прочитати перекреслене, і написання над перекресленим правильного тексту або суми), чи підтверджені виправлення підписами осіб, які склали і підписали документ. На аудиторську думку про достатність і належність аудиторських доказів впливають такі фактори, як: оцінка аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи класу операцій; характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю; суттєвість питань, які вивчаються й розглядаються; досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок; результати аудиторських процедур, включно з можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок; джерело та надійність наявної інформації[20].

Важливий етап - рахункова перевірка, тобто зіставлення і взаємозв'язок показників, відображених в різноманітних  формах бухгалтерської звітності. При цьому необхідно користуватися методичними рекомендаціями Міністерства фінансів.

У ході подальшої перевірки  окремих статей фінансових звітів використовуються такі аудиторські методи як обстеження, опитування, зустрічна перевірка, підтвердження, документальна перевірка, фактична перевірка та інші. Особливо ретельно здійснюється аудит потенційно ризикованих ділянок діяльності підприємства (наприклад, операції з матеріальними цінностями), а також статей які викликали підозру під час попереднього огляду.

 

3 Послідовність аудиторської перевірки

 

Аудиторська перевірка проводиться  у відповідній послідовності. Кожен аудитор самостійно обирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостей діяльності клієнта й умов укладеного договору. Після вивчення установчих та інших загальних документів аудитор переходить до вивчення звітності підприємства.

Перевірка фінансової звітності  проводиться в такій послідовності:

• формальна перевірка;
• аналітична перевірка;
• перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності.