Важливу роль у регулюванні міжнародних  правових відносин за участі ТНК відіграють країни Антської групи — субрегіонального торговельно-економічного об’єднання, створеного в межах Латиноамериканської  асоціації інтеграції. Антський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі та у 1976 р. − Еквадором. Основними цілями групи цих країн є:

     ·   використання інтеграції для прискорення  економічного розвитку країн-учасниць;

     ·   сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні  та змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики та Бразилії в цій Асоціації;

     ·   протистояння засиллю іноземного капіталу в країнах регіону.

     У межах цього ж регіону в 1970 р. був прийнятий Кодекс іноземних  інвестицій. 21 червня 1976 р. − Декларація про міжнародні інвестиції і багатонаціональні  підприємства. Зазначені нормативні акти містять у собі деякі уніфіковані правила діяльності іноземних інвесторів, у тому числі ТНК. До Декларації додавався ще й такий документ як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Проте, норми цього документу не мають імперативного обов’язкового характеру, їх виконання є добровільною справою. Разом з цим, у системі Керівних принципів діяльності юридично задекларовано зобов’язання ТНК:

     ·   дотримуватися принципів і норм міжнародного права;

     ·   підпорядковуватися праву країни перебування;

     ·   враховувати політику країни перебування  в галузі національного розвитку і права;

     ·   співробітництво з країною перебування  і недопущення практики підкупу державних службовців та субсидій,

     ·   невтручання у внутрішні справи держави перебування.

     Країни  – члени Антської групи виступають за розвиток торговельно-економічного співробітництва, проти засилля  іноземного капіталу в країнах регіону.

     Додатково у межах цієї групи країн-учасниць була створена спеціальна Комісія Картахенської  угоди, котра покликана сприяти  розробці понятійного апарату і  відповідних нормативних актів, що регулюють правові відносини  в міжнародному економічному співробітництві. Так, за рішенням зазначеної комісії було визнано і введено в практичний юридичний і науковий обіг поняття „багатонаціональні” та „транснаціональні” підприємства.

     Велике  значення у міжнародному економічному праві приділяється Хартії міжнародної  торговельної організації, яка була підписана в Баварії (ФРН) у 1948 р. Вона як багатостороння угода була спрямована на захист закордонних інвестицій корпорацій, а також на здійснення контролю за діяльністю ТНК з боку урядів приймаючих країн. Але уряди США, Великобританії та деяких інших країн, що підписали цей документ, відмовилися його ратифікувати.

     Як  відомо, Хартія економічних прав та обов’язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК.

     Як  зазначалося, важливим кроком на шляху  створення умов міжнародно-правового регулювання діяльності ТНК стало розроблення Кодексу поведінки ТНК. Для цього у 1974 р. засновані Міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які розпочали розробку проекту Кодексу поведінки ТНК.

     В дискусіях позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки, легалізувати їх, виробити зобов’язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відділення, філії), зокрема надати всім структурам ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважають, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули та пільги, які надаються національним (державним) підприємствам.

     Це  лише деякі приклади розбіжностей щодо нормативно-правової регламентації  поведінки ТНК.

     У проекті Кодексу діяльності ТНК, який має прогресивний характер, сформульовані такі принципи:

     ·   повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

     ·   підпорядкування законам цих країн;

     ·   урахування економічних цілей та завдань політики, що проводиться  в цих країнах;

     ·   повага до соціально-культурних цілей, цінностей та традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

     ·   невтручання у внутрішні справи;

     ·   відмова вести діяльність політичного  характеру;

     ·   утримання від практики корупції;

     ·   дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування;

     ·   дотримання положень, що стосуються передання  технологій та охорони навколишнього  середовища.

     Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й сесії Генеральної Асамблеї була прийнята резолюція «Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками та іншими причетними до справи сторонами», в якій ГА ООН суворо засудила злочини, пов’язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн.

     Було  визнано, що за дотриманням норм Кодексу  повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН з ТНК. У 1977 році розпочала діяльність спеціальна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Було викрито низку ТНК, які втручаються у внутрішні справи держав, де розташовані їхні філії, і документально доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де розміщені їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхньою діяльністю і оподаткування, ТНК приховують дані про свої структурні підрозділи. Усе це, звичайно, вимагає відповідного втручання міжнародного співтовариства.

     Серед конвенцій, що регулюють діяльність ТНК, можна назвати:

     ·   Конвенцію про транснаціональні корпорації, підписану Україною 6 березня 1998 р. та ратифіковану 13 липня 1999 р. (із застереженнями).

     ·   Регіональну Декларацію про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976 p.

     ·   Керівні принципи для багатонаціональних підприємств (додаток до Декларації) − мають диспозитивний характер.

     Зазначені документи включають, зокрема, такі правові принципи:

     1) дотримання норм міжнародного права;

     2) підпорядкованість праву країни перебування;

     3) співробітництво з країною перебування.

     Кодекс  іноземних інвестицій, прийнятий  у 1970 р. латиноамериканськими державами  – членами Антського пакту 1969 p.: Болівією, Колумбією, Перу, Еквадором (Чилі – до 1976 p.). Питаннями ТНК  займається й Комісія Картахенської угоди, створена в межах цієї групи держав.

       Хартію економічних прав та  обов’язків держав, затверджена  у 1974 р. резолюцією ООН, містить норми, які спрямовані на захист економічних прав країн, що розвиваються, на обмеження діяльності ТНК. Відповідно до неї кожна держава має право в межах своєї юрисдикції регулювати та контролювати діяльність ТНК.

     Кодекс  поведінки ТНК, котрий розробляється  з 1974 р. міжурядовою комісією ООН з транснаціональних корпорацій та Центром із ТНК. Кодекс має містити рекомендаційні норми («м’яке» право). Насамперед, у ньому визначатиметься поняття ТНК, принципи їхньої діяльності, зокрема:

     o  повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

     o  підпорядкування законам цих країн, наприклад, щодо обмеження ділової практики, дотримання положень із передачі технологій і т. ін.

     У зв’язку з діяльністю ТНК у  міжнародній практиці виникло питання про порядок визнання ТНК міжнародними юридичними особами. Нині такими міжнародними юридичними особами вважаються ТНК, створені:

     1) безпосередньо на підставі міжнародного договору або

     2) на підставі національного законодавства, прийнятого відповідно до вимог міжнародного договору.

     Безпосередньо міжнародним договором у 1945 р. було засновано Міжнародний банк реконструкції  та розвитку, учасницею якого з 1992 р. є Україна. Зазначений банк може, зокрема, надавати кредити приватним структурам для здійснення конкретних детально розроблених інвестиційних проектів. Уряд держави повинен гарантувати повернення кредиту з відсотками.

     Прикладом міжнародної юридичної особи, створеної  на підставі національного законодавства, є Банк міжнародних розрахунків.

 

Висновки:

     Отже, міжнародно-правове регулювання  діяльності ТНК на регіональному  рівні відіграє певну позитивну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У даному випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на глобальному та універсальному рівні.

     Підсумовуючи можна зазначити, що нині діяльність ТНК регулюють нечисленні міжнародно-правові документи, які є переважно або регіональними, або ж їх норми не мають імперативного (обов’язкового) характеру.

     Викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що ТНК являє собою економічну та організаційну систему (єдине  економічне угруповання підприємств) суб’єктів господарювання різної національності (державної реєстрації), яка не має  єдиної правової основи та здійснює свою діяльність, керовану з єдиного центру, на території кількох країн на основі їх національного законодавства.

     Слід  також мати на увазі, що ТНК у світогосподарських відносинах репрезентують структурні ланки з виробництва, торгівлі, надання  послуг і проведення робіт у різних державах світу в статусі юридичних  осіб, що діють на основі та в межах  вимог відповідних національних правових систем держав з метою отримання  прибутку. Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних фінансових ринках. Сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів більші, ніж резерви всіх центральних банків світу

 

Література:

1. Опришко В. Ф.. Міжнародне економічне право: Підручник. — Видання друге, перероблене  і доповнене. — К.: КНЕУ.
2. http://policy.infokiev.com.ua/index.php?option=com_content&task=category&sectionid=4&id=15&Itemid=41 - Транснаціональні корпорації як суб'єкти розвідувальної діяльності (ч.1) -2
3. http://www.grinchuk.lviv.ua/book/50/2017.html - 4.3. ТНК на міжнародних фінансових ринках