Місцеві податки та збори як основна складова доходів місцевих бюджетів

Розглянемо  коротку характеристику місцевих податків і зборів які є    основними склакдовими доходів місцевих бюджетів.

        Комунальний податок.       Комунальний податок – це обов’язковий місцевий податок, обчислення якого проводиться на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньої спискової кількості працюючих на підприємстві.

       Введення комунального податку  необхідне для задоволення місцевих  потреб, пов’язаних з виробничою діяльністю та тимчасовим перебуванням контингенту працюючих на виробничих та інших підприємствах, розташованих на дакній території, незалежно від форм власності чи відомчої підпорядкованості.

      Платниками податку згідно з Декретом КМУ «Про місцеві податки і збори» №56-93 від 20.05.93р. є юридичні особи усіх форм власності, що функціонують на території України, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств. Не являються платниками комунального податку благодійні організації, які існують лише за рахунок членських внесків і благодійних пожертвувань та інші особи, яким згідно із законодавством надано пільги.

         Звільняються від сплати комунального  податку :

• суспільні організації і підприємства сліпих в частині фонду оплати праці, нарахованого на кількість працюючих інвалідів по зору I та II груп;
• суспільні організації і підприємства, на яких кількість ветеранів війни складає не менше 60% від середньоспискової чисельності;
• суспільні організації, в яких відщсутні штатні робітники і фонд оплати праці не створюється.

      Максимальний розмір комунального податку не повинен бути більше 10% річного фонду оплати праці, який обраховується виходячи з розміру офіційно

встановленого мінімуму доходів громадян. Розрахунок комунального податку проводиться  підприємством самостійно, виходячи із середньоспискової чисельності працівників звітного періоду. Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатковувалась у попередньому місяці.

        Відповідно до статті 18 Декрету  КМУ № 56-93 органи місцевого  самоврядування сомостійно встановлюють  і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів.

         Для розрахунку  сплати комунального податку необхідно визначити Фонд оплати працюючих за зхвітний період. Річний фонд оплати праці визначається множенням кількісного складу працівників за базовий податковий період на неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України. При обрахуванні комунального податку  працівницям, які перебувають у відпусці у зв’язку з вагітністтю та пологами, не враховуються.

        Податок з реклами.          Податок з реклами – податок на послуги, пов’язані з розміщенням або встановленням інформації, яка виражає інтерес рекламиодавця. Рекламою вважаються всі види оголошень і повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою для отримання доходу або іншої переваги чи вигоди при допомозі засобів масової інформації, якщо це не заеборонено чинним законодавством.

         До засобів масової інформації  можуть належати:

• радіотрансляційна мережа;
• преса у всіх її різновидах і цільових спрямуваннях;
• телебачення ефірне, кобельне або супутникове;
• афіші, плакати, листівки;
• рекламні щити чи інші технічні засоби та конструкції,

які розміщені  на вулицях, площах, у скверах, на магістралях, будинках, на транспорті та інших доступних  для огляду, сприйняття на слух, смак, колір місцях.

         Крім того, носіями реклами можуть  бути певні емблеми, знаки,  написи, умовні зображення, які розміщаються  на одязі, взутті, галантерейних  виробах, на упаковках чи на  самому товарі, що реалізується.

         Крім зазначеного, рекламою може бути демонстрація певних якостей і властивостей товарів чи продукції:

• випробування зразків зброї, літаків, кораблів;
• випробування експерементальних зразків машин, механізмів, комбайнів, тракторів.

       Платникампи податку є суб’кти підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовників реклами, виробників і росповсюджувачів реклами.

         Податок з реклами має стягуватись  з усіх видів комерційних оголошень  і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів. Об’єктом оподаткування була визначена вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку встановлені Декретом КМУ «Про місцеві податки і збори» № 56-93 і визначені в таких розмірах:

• 0,1%  від вартості послуг за одноразову рекламу;
• 0,5%  від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час;
• 0,3% за рекламу на майні, товарах і одязі.

      Податок з реклами перераховується щомісячно в дохід місцевого бюджету до 15 числа місяця, що наступає за звітним. Підприємства, щонараховують податок з реклами, щоквартально до 15 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, представляють в податкову акдміністрацію

декларацію  про суми вартості наданих послуг за рекламу, стягнутого і перерахованого до місцевого бюджету податку.

         За несвоєчасне перерахування  податку з реклами сплачується  пеня у розмірі 0,3% від суми  податку за кожний дщень прострочення.

         В. Горохов у своїй статті розкриває сутність поняття «реклама». Він вважає, що реклама- це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо особи чи товару. Відносини, що виникають у зв’язку з розміщенням зовнішньої реклами в населених пунктах, регулюються типовими правилами, які визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Основним документом, який регулює організацію та проведення рекламних заходів, а також здійснення рекламної діяльності, є Закон України № 270/96-ВР. Цей Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що твиникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

          До місцевих зборів відносять:

• Готельний збір.       

Платниками  є особи, які проживають у готелях. Об’єктом оподаткування готельним збором є добова вартість найманого приміщення ( житла ), включаючи орендоване. Додаткова вартість проживання у готелі та інших приміще6ннях, призначена для забезпечення тимчасовим житлом, залежить від класу готелю, його розташування. Граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20% добової вартості найманого житла. Цей збір справляється і перераховується до бюдже6ту місцевого самоврядування адміністрацією готелю. Плата за проживання в готелі проводиться попередньо замовником житла на обумовлений строк. Цей збір стягується із загальної суми вартості  проживання, незалежно від того, чи проживав у найманому приміщенні замовник чи ні.

         Умови проживання в готелях встановлюється і регламентується правилами, затвердженими адміністрацією готелю. Квитанції або відривні корінці до них, є документами звітності, які засвідчують факт проживання у готелі. 

• Збір  за парковку автотранспорту. 

    Збір за припаркування автотранспорту – це збір, який стягується з юридичних і фізичних осіб за припаркування автотранспорту в спеціально огбладнених або відведених для цього місцях. Такі місця визначаються місцевими органами самоврядування з урахуванням ряду факторів і направлені на спияння:

• дотриманню безпеки руху автотранспорту і пішоходів;
• забезпеченню тимчасової охорони за припаркуваним автотранспортом;
• планомірному звільненню від завантажених автотранспортом під’їздних шляхів;
• дотриманню правил охорони навколишнього середовища;
• збереженню історико- культурних пам’ятників природи і архітектури;
• наведенню і забезпеченню безпеки громадського порядку під час культурно-масових заходів.

      Термін зберігання автотранспорту  може бути: тимчасовий – кілька годин або до однієї доби; довгостроковий – більше однієї доби або на термін, визначений угодою між власником автомобіля і автостоянки.

      Ставка збору визначається із розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% неоподаткованого мінімуму доходів громадян у спеціально иобладнаних місцях і 1% - у відведених місцях. Збір сплачується водіями на місці парковки.

• Ринковий збір.

Ринковий  збір – це плата за торгові місця  на ринках і в павільйонах. Платниками є фізичні та юридичні особи. Ставки збору диференційовані залежно від виду ринку, виду реалізуємої продукції, товарів і не можуть перевищувати 20% мінімальної заробітньої плати фізичної особи та трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб. Ринковий збір визначається шляхом прийняття рішення місцевої держадміністрації і стягується за кожений день торгівлі. Він стягується працівниками ринку до початку торгівлі продукцією чи товарами.

         Розрахунок за торгове місце  оформляється шляхом видачі і  погашення талону встановленого зразку. Торгове місце на ринку може надаватись на один день або до трьох днів торгівлі.

        Ринковий збір, внесений за рахунок  коштів юридичних осіб, відноситься  на собівартість продукції. Кошти,  що надходять від ринкового  збору в повному обсязі перераховуютьсядо місцевого бюджету щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем. За несвоєчасне перерахування ринкового збору до місцевого бюджету стягується пеня у розмірі 0,3% суми за кожний день прострочення.

• Збір за видачу ордера на квартиру

      Отримання житла і оформлення відповідних документів, пов’язаних з юридичними наслідками, мають дуже важливе значення. Дотримання вимог чинного законодавства з цього приводу набуває особливого значення в той час, коли у відносинах такого характеру зростає роль ринку майна. Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, які пов’язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

      Збір сплачується за послуги, пов’язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

           Збір за видачу ордера на  квартиру сплачується через установи  банків до отримання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування.

• Курортний збір.

Платниками  курортного збору є громадяни, які  прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір збору не може перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів  громадян.

           Від сплати курортного збору звільняються:

• діти віком до 16 років;
• інваліди та особи, що їх супроводжують;
• особи, які прибули за путівками і курсівками до санаторіїв, домів відпочинку, пансіонатів, включаючи городки та бази відпочинку та ін.

• Збір за участь на бігах на іподромі.

Цей збір справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх  коней на змагання комерційного характеру.

           Граничний розмір збору за  участь у бігах на іподромі  за кожного коня не повинен  перевищувати трьох неоподатковуваних податком мініцмумів доході в громадян. Збір справляється адміністрацією іподрому до початку змагань.