Лизинг. Недвижимость

 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаський  державний технічний університет

Факультет економіки і фінансів

Кафедра фінансів 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з курсу  «Ринок фінансових послуг» 

Варіант 12 
 
 
 
 

                                                        Виконала ст. гр. ФН–08–2з

                                                                   Левченко Н. В. 

                                                        Прийняла

                                                                   Корсакова О. С. 
 
 
 

Алчевськ

2011

ЗМІСТ 

    ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА3

    Класифікація  суб’єктів нерухомості3

    Класифікація  лізингових угод6

    ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА9

    Задача 19

    Задача 212

    Задача 313

    Задача 415

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ17

 

    

    ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА 

    1 Класифікація суб’єктів нерухомості 

    Економічними  суб'єктами ринку нерухомості є:

• продавці (орендодавці);
• покупці (орендарі);
• професійні учасники ринку нерухомості.

    Як  продавець (орендодавець) може виступати будь-яка юридична або фізична особа, що має право власності на об'єкт, у тому числі держава в особі своїх спеціалізованих органів управління власністю.

    Як  покупець (орендар) може виступати юридична або фізична особа або орган  державного управління, що має право  на дану операцію згідно із законом (маються  на увазі обмеження на діяльність нерезидентів, іноземних громадян, а також на комерційну діяльність державних органів).

    Склад професійних учасників ринку  нерухомості визначається переліком  процесів, що протікають на ринку за участю держави, і переліком видів діяльності комерційних структур. Відповідно, їх можна розділити на інституційних і неінституційних учасників.

    До  інституційних учасників, що представляють інтереси держави і що діють від його імені, відносяться організації наступного профілю, а саме організації, які регулюють містобудівний розвиток, землеустрій і землекористування:

    – територіальні земельні органи, землі, що займаються інвентаризацією, створенням земельного кадастру, зонуванням територій, оформленням землевідведення;

    – територіальні органи архітектури і містобудування, що займаються ствердженням і узгодженням містобудівних планів забудови територій і поселень, створенням містобудівного кадастру, видачі дозволів на будівництво;

    – органи експертизи містобудівної і проектної документації, що займаються ствердженням і узгодженням архітектурних і будівельних проектів;

    – органи, що відають інвентаризацією і обліком будов;

    – органи технічної, пожежної і іншої інспекції, які займаються наглядом за будівництвом і експлуатацією будівель і споруд;

    – проектувальники, будівельники, фахівці з технічної експлуатації, що фінансуються з бюджету;

    – органи-реєстратори прав на нерухомість і операцій з ними;

    – державні нотаріуси.

    До  неінституційних учасників, що працюють на комерційній основі, відносяться підприємці, в якості яких можуть виступати юридичні або фізичні особи, в тому числі унітарні підприємства державної власності, які здійснюють ту або іншу комерційну діяльність (роботи, послуги) на ринку у відповідності з законом (мається на увазі реєстрація, а в необхідних випадках – ліцензування діяльності):

    – брокери, які надають послуги продавцям і покупцям при здійсненні операцій з нерухомістю;

    – оцінювачі нерухомості, що надають послуги власникам, інвесторам, продавцям, покупцям з незалежної оцінки вартості об'єктів;

    – фінансисти (банкіри), що займаються фінансуванням операцій на ринку нерухомості, в тому числі іпотечним кредитуванням;

    – девелопери, які займаються створенням і розвитком об'єктів нерухомості, у тому числі організацією і фінансуванням інвестиційного проекту, проектуванням і будівництвом, продажем об'єкта повністю або частинами або здачею в оренду (самостійно або із залученням раніше перерахованих учасників як підрядників співінвесторів);

    – редевелопери, які займаються розвитком та перетворенням (вторинною забудовою) територій;

    – керуючі нерухомістю, що займаються фінансовим управлінням і технічною експлуатацією об’єкта;

    – дизайнери та будівельники, які працюють на комерційній основі;

    – юристи, що займаються юридичним супроводом операцій на ринку нерухомості;

    – страховики, які займаються страхуванням об'єктів, угод, професійної відповідальності;

    – учасники фондового ринку нерухомості, які займаються створенням і обігом цінних паперів, забезпечених нерухомістю (житлові облігації, пул заставних при іпотечному кредитуванні);

    – аналітики, які займаються дослідженням ринку нерухомості і підготовкою інформації для прийняття стратегічних рішень щодо його розвитку;

    – фінансові аналітики, які займаються фінансовим аналізом інвестиційних проектів;

    – маркетологи, спеціалісти зі зв'язків з громадськістю і рекламі, які займаються просуванням об'єктів і послуг на ринку;

    – інформаційно-аналітичні видання та інші ЗМІ, що спеціалізуються на тематиці ринку нерухомості;

    – фахівці з інформаційних технологій, які обслуговують ринок нерухомості;

    – фахівці в області навчання і підвищення кваліфікації персоналу;

    – будь-які фахівці – співробітники і члени національних і міжнародних професійних об'єднань ринку нерухомості. 
 
 
 
 

 

    2 Класифікація лізингових угод 

    Лізинг (англ. leasing – оренда, майновий найм) – підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

    Лізинг  – це довгострокова оренда машин  і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.

    Оренда  – це майновий найм. Оренда підприємства – це взяття підприємства у володіння та користування за договором на визначений термін i за певну плату, тобто підприємство виступає як товар. Оренда майнового комплексу – це поточна оренда, яка здійснюється на таких умовах:

    – мета оренди – задовольнити тимчасові потреби орендаря;

    – термін оренди визначається угодою. Після закінчення терміну оренди майно повертається орендодавцю;

    – майно є власністю орендодавця;

    – ризик втрати та псування орендного майна визначається умовами угоди.

    Лізинг  має дві основні форми –  прямий та такий, що повертається. Прямому  фінансовому лізингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100 %-не фінансування, придбання обладнання. При лізингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартість майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника. 

    Угода лізингу укладається на наступних  умовах:

    – термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;

    – сума платежу об’єднує в собі вартість основних фондів, проценти за кредит, комісійні платежі;

    – ризик, пов’язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лiзингоотримувач;

    – основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).

    Розрізняють два види лізингу: фінансовий та операційний.

    Фінансовий  лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

    Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і довгостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання. Операційний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг.

    Після завершення терміну дії контракту  орендар може:

    – повернути об’єкт лiзингу орендодавцю;

    – укласти новий контракт на оренду;

    – викупити об’єкт лiзингу за залишковою вартістю.

    Про свій вибір орендатор повідомляє лізинговій компанії завчасно, наприклад, за півроку до закінчення терміну  погашення. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної  угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об’єкт угоди до споживача.

    Фінансовий  лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або  повною виплатою, так як протягом терміну  угоди (як правило, 3 – 7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.

    Орендна плата (лізинговий внесок) – це плата за виробниче використання об’єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.

 

    ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 

    Задача 1

    Інвестор  вкладає 190400 грн. на один рік під 11,2% річних з виплатою процентів при поверненні коштів. Визначити поправку на інфляцію та премію за ризик неповернення при очікуваному рівні інфляції 12,32% та ризику неповернення 2,24%.

    Розв'язання:

1. Нарощена сума, яку отримує інвестор дорівнює: